Ухвала суду № 11452853, 23.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/391-А Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Усенка В.Г.,

суддів - Зайцева М.П. та Романчук О.М.,

при секретарі - Погорілій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченкіському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 13 листопада 2006 року у справі за адміністративним позовом Державного комунального підприємства «Київжитлотеплокомуненерго»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У 2006 році ДКП «Київжитлотеплокомуненерго»звернулоя до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнень, просило визнати нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача № 3338/1/15-11/05506193/4634/10 від 10 липня 2006 року та № 3335/1/15-11/05506193/4634/10 від 10 липня 2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 13 листопада 2006 року вказаний адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченкіському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 13 листопада 2006 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДКП «Київжитлотеплокомуненерго»суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10 липня 2006 року № 3338/1/15-11/05506193/4634/10, яким до позивача - Державного комунального підприємства „Київжитлотеплокомуненерго" на підставі акта перевірки від 04 квітня 2006 року № 171/15/11 „Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ДКП „Київжитлокомуненерго" за період з 03 липня 2001 року по 27 грудня 2005 року" за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції в сумі 1.487.558,94 грн.;

- від 10 липня 2006 року № 3335/1/15-11/05506193/4634/10, яким до позивача на підставі акта перевірки від 04 квітня 2006 року № 172/11 „Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ДКП „Київжитлокомуненерго" за період з 03 липня 2001 року по 27 грудня 2005 року" за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні санкції в сумі 3.704.198,12 грн.

Як визначено пунктом 3.4 статті 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 31 грудня 2006 року. Вказаний строк було продовжено шляхом прийняття Закону України „Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 28 липня 2006 року № 51-У.

Таким чином, підпунктом 19.3.7 пункту 19.3 статті 19 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пунктом 3.4 статті 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачається можливість списання податкової заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу включно до 31 грудня 2006 року.

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що необхідність списання податкової заборгованості позивача, що виникла за період з 01 січня 2005 року по 01 травня 2005 року є обґрунтовано, у звязку з чим на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" у відповідача не було підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки відповідно до вищенаведених положень Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" такі санкції підлягають списанню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, акти перевірок, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, складено 04 квітня 2006 року. Цього ж дня відповідачем було прийнято перші податкові повідомлення-рішення: № 3338/1/15-11/05506193/4634/10, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1.487.558,94 грн., та № 3335/1/15-11/05506193/4634/10, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 3.704.198,12 грн.

Відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності обставин, передбачених пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідачем не надано. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що позивач подавав податкові декларації за вказаний період, а тому суд вважає, що штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 03. липня 2001 року по 04 квітня 2003 року донараховані позивачу з порушенням строків давності.

У звязку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач необґрунтовано донарахував позивачу штрафні санкції, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 03 липня 2001 року по 04 квітня 2003 року.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень, а доводи його апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в постанові суду від 13 листопада 2006 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченкіському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 13 листопада 2006 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченкіському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду від 13 листопада 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Г. Усенко

Судді М.П. Зайцев

О.М. Романчук