Ухвала суду № 11452797, 22.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1712/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Шведа Е.Ю., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Вінницький універмаг» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Вінницький універмаг» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з податку на додану вартість. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо неповернення позивачу бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість протиправною, оскільки вказаним відповідач порушує норми п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню згідно акту проведеної перевірки та підтверджених сум бюджетного відшкодування по ПДВ.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України у Вінницькій області висновків про відшкодуквання публічному акціонерному товариству «Вінницький універмаг»бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 3515901,90 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Вінницький універмаг»заборгованість по податку на додану вартість в сумі 3515901,90 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

17.04.2009 року Публічне акціонерне товариство "Вінницький універмаг" подало до ДПІ у м. Вінниці податкову декларацію з податку на додану вартість № 50296 за березень 2009 року, в рядку 25 якої задекларувало суму бюджетного відшкодування 6375460,00 грн. та заяву про повернення даної суми. ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 68/2340/01557213 від 01.07.2010 року.

За висновками цієї перевірки відповідачем підтверджено бюджетне відшкодування за березень 2009 року на 3682481,00 грн.

Крім того, даним актом позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 110438,00 грн. та 55219,00 грн. штрафних санкцій.

ДПІ у м. Вінниці при веденні картки обліку ПАТ "Вінницький універмаг" по податку на додану вартість проведено погашення існуючих податкових зобов'язань за рахунок зменшення суми бюджетного відшкодування на 166579,10 грн., у зв'язку з чим розмір податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету становить 3515901,90 грн. (3682481 - 166579,10).

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, про що свідчить лист ДПА у Вінницькій області № 5755/7/070120 від 12.03.2010 року (а.с. 28), акт взаємозвірки від 15.06.10 (а.с. 78), відомості облікової картки платника.

Отже суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Прим цьому якщо контрагент не виконав свого зобов?язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. У зв?язку з викладеним суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність бездіяльность ДПІ у м. Вінниці.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім цього, нормами зазначеного Закону регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Керуючись даною нормою ДПІ у м. Вінниці провела позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 даного Закону.

Так, згідно абзацом другим підпункту 7.7.5 вказаної вище статті податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Тобто, перевіривши правильність відображення ПАТ "Вінницький універмаг" у декларації з ПДВ за березень 2009 року бюджетне відшкодування, у відповідача існував обов'язок надання органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що за вказаним вище Законом право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

А отже, ненадання ДПІ у м. Вінниці органу державного казначейства висновку про кодування з бюджету на користь позивача 3515901,90 грн. податку на додану вартість свідчить про невиконання відповідачем вимог закону, що є бездіяльністю. В обгрутнування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування є відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача. Колегія суддів критично сприймає вказане твердження з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача визнається необґрунтованим, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Підпунктом 7.7.5 пунктом 7.7 статті 7 згаданого Закону встановлені чіткі терміни проведення податковим органом перевірок платників податку з метою визначення сум бюджетного відшкодування та направлення за наслідками цих перевірок висновків органам державного казначейства про відшкодування підтверджених сум бюджетного відшкодування, які не можуть бути продовжені податковим органом і недотримання яких є протиправним.

В межах проведеної перевірки ДПІ у м. Вінниці підтвердила правомірність відшкодування 3515901,90 грн., а тому висновки інших зустрічних перевірок, яких, крім іншого, на час розгляду даної справи ще не було проведено, не звільняють відповідача від обов'язку, передбаченого абз. 2 п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону.

При цьому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не повинен нести негативні наслідки у виді неотримання сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у разі недотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи викладене, а також правову позицію Верховного Суду України з даного питання, викладену у постанову від 13.01.2009 року, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та про те, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки доказів правомірності своєї бездіяльності відповідач суду не надав, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про невідповідність вимогам закону бездіяльності відповідача.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевказаним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

І.Л. Желтобрюх