Ухвала суду № 11452792, 21.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-12156/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Тоніка»Павленка Андрія Васильовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Тоніка»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року Приватне підприємство «Тоніка»звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що рішення-повідомлення відповідача № 0018281520/0 від 12.11.2009 року є неправомірним, оскільки, на його думку, прийняте з порушенням законодавства, оскільки він своєчасно і в повному обсязі сплачував податок на додану вартість і заборгованості по даному податку не має.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Приватного підприємства «Тоніка»Павленко Андрій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з?ясування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи по суті, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства «Тоніка», за результатами якої було складено акт № 20/35/32194704 від 16.10.2009 року, за змістом якого вказаним товариством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, які підтверджені податковими накладними, що видані неплатниками ПДВ, а саме: ТОВ «Альтея К», ТОВ «Інсай Ай», ТОВ НВП «Тамдем.ЛТД», ПП «Сигма Стар», ТОВ «ВКА-Фіналянс».

На підставі зазначеного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2009 року № 0018281520/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), за яким основний платіж становить 243229,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 121614,50 грн., загальна сума податкового зобов'язання становить 364840,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податкові накладні, за сумами яких позивач формував розмір податкового кредиту, видані особами, що не є платниками податку та не перебувають у реєстрі платників ПДВ, є недійсними та не можуть підтверджувати витрати по сплаті податку на додану вартість, у зв?язку з чим висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження останнім податкового зобов?язання з ПДВ на загальну суму 243229,00 грн. є правомірним

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 3 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року N 79, будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Індивідуальний податковий номер є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за платником податку на додану вартість до моменту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за формою N 2-ПДВ видається на кожний із зазначених договорів.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наказом державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 затверджена форма податкової накладної, згідно якого податкова накладна повинна містити номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Враховуючи положення вищевказаних нормативно-правових актів колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що якщо податкова накладна заповнена особою, що не є платником податку на додану вартість та не перебуває в реєстрі платників ПДВ, а отже не має номера платника ПДВ, така податкова накладна є недійсною, і відповідно не може підтвердити податковий кредит (витрати по сплаті податку) покупця та податкові зобов'язання продавця.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до складу податку на додану вартість включено суми: по взаємовідносинам з ТОВ "ВКА-Фінальянс", свідоцтво платника ПДВ якого відповідно до листа від 19.06.2009р. № 11588/7/23-0910 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва анульоване 27.08.2007 року;. 84671,00 грн.; з ТОВ -«Інсан-Ай», свідоцтва платника ПДВ якого відповідно до листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.06.2009 року №13446/7/23-1310 23.08.2005 року анульоване; по взаємовідносинам з ПП «Сигма Стар», свідоцтво платника ПДВ якого анульоване 16.05.2002 року у зв?язку з його ліквідацією за рішенням суду; по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Тандем ЛТД», свідоцтво платника ПДВ якого відповідно до листа ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 04.09.2009 року №3082/7/29-506 анульовано 23.09.2004 року; по взаємовідносинам з ТОВ «Альтея К», свідоцтво платника ПДВ якого анульоване 08.05.2008 року.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем здійснювалися господарські операції з зазначеними товариствами вже після анулювання свідоцтв платників ПДВ останніх.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що видані ТОВ «ФКА-Фінальянс», ТОВ «Інсан-Ай», ПП «Сигма Стар», ТОВ НВП «Тандем ЛТД», ТОВ «Альтея К»податкові накладні є недійсними і не можуть підтверджувати витрати по сплаті податку на додану вартість.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує на те, що вважає правомірним віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначених в податкових накладних на підставі ксерокопії свідоцтв платників податку на додану вартість ТОВ «ФКА - Фінальянс», ТОВ «Інсан - Ай», ПП «Сигма Стар», ТОВ НВП «Тандем ЛТД», ТОВ «Альтея К», завірених печаткою підприємств.

Колегія суддів критично сприймає таке твердження та зазначає, що відповідно до п. 14.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року № 379 для здійснення господарської діяльності використовуються копії свідоцтв платника ПДВ, завірені податковим органом.

Відповідно до п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За правилами ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 9 КАС України, в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, вказує, що суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з аналізу вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач у повній мірі виконав обов?язок доказування прийнятого ним спірного рішення та довів його прийняття відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Тоніка» Павленка Андрія Васильовича залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович