Рішення № 11451070, 28.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "28" вересня 2010 р. Справа № 18/1052

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Степанович Т.А., довіреність від 23.09.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчукм'ясо" (м.Кременчук, Полтавська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирхліб" (м.Житомир)

про стягнення 2173,29грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 2173,29грн. заборгованості, з яких: 1965,04грн. - основного боргу, 155,35грн. - пені, 29,48грн. - інфляційних, 23,42грн. - 3%річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2010р. надав витяг з ЄДРПОУ та довідку, відповідно до якої сума основного боргу станом на 28.09.2010р. не змінилась та складає 1965,04грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.47).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2009р. між ВАТ "Кременчукм'ясо" (Постачальник, позивач) та ТОВ "Торгівельний дім "Житомирхліб" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №1390/09 (а.с.5-8), за умовами якого постачальник зобов'язався продати, а покупець купити ковбасні, м'ясні вироби, субпродукти й іншу продукцію вироблену постачальником в асортименті, у кількості, за цінами і на суму, що зазначаються у накладних (товарно-транспортних накладних), згідно протоколу вільно-відпускних цін і на умовах, викладених у даному договорі (п.1.1).

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що оплата вартості товару проводиться готівкою у касу постачальника протягом 7 календарних днів із дня одержання товару.

На виконання умов договору №1390/09 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3564,65грн., що підтверджується товарними накладними №155989, №155805, №155810 від 25.12.2009р., №158596 від 29.12.2009р., №159682, №159687 від 30.12.2009р., №616812 від 05.01.2010р., №166576 від 13.01.2010р., №169828 від 18.01.2010р., №175152 від 25.01.2010р., №184143 від 05.02.2010р., №187998, №188001, №187990 від 10.02.2010р., (а.с.10-23), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 1374,27грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 05.01.2010р.(а.с.24), а також повернув позивачу частину товару на суму 225,34грн. (а.с.25-33).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 1965,04грн. (3564,65грн. - 1374,27грн. - 225,34грн.), яка на час розгляду справи не змінилась.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1965,04грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.8.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 155,35грн. (а.с.35).

Як свідчить зміст розділу 8 договору "Відповідальність сторін" та протокол узгодження розбіжностей, сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.35), перевіреного господарським судом, пеня у сумі 155,35грн. нарахована позивачем відповідно до приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 23,42грн. 3% річних та 29,48грн. інфляційних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Розмір 3% річних за період згідно розрахунку позивача (а.с.37), перевіреного господарським судом, складає 23,42грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 29,48грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується н е н а к о ж н у д а т у м і с я ц я, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Проте, визначаючи період нарахування інфляційних позивач не врахував умови, передбачені п.5.2. договору поставки, згідно з яким відповідачу надана відстрочка оплати терміном 7 календарних днів та здійснив розрахунок з 11.02.2010р., тоді як нарахування слід проводити з 18.02.2010р.

Таким чином, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 29,48грн. інфляційних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені, річних та інфляційних не спростував.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню частково на суму 2143,81грн., з яких: 1965,04грн. основного боргу, 155,35грн. пені, 23,42грн. 3% річних.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 29,48грн. інфляційних.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 612, 610, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирхліб"(10007, м.Житомир, вул.Саєнка, 91, код ЄДРПОУ 35905700)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчукм'ясо" (39601, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, 48, код ЄДРПОУ 30068026)

- 1965,04грн. основного боргу;

- 155,35грн. пені;

- 23,42грн. 3% річних;

- 100,62грн. витрат по сплаті державного мита;

- 232,80грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 29,48грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.)