Рішення № 11451054, 27.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.09.10 р.                     Справа № 37/157                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецька область, ідентифікаційний код 30099494

до Відповідача: Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецька область, ідентифікаційний код 32838925

про: стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних в сумі 1434,21грн. та пені в сумі 2184,86грн.

за участю у повноважених представників:

від Позивача – Карауш Ю.В. (ліквідатор згідно постанови від 18.06.2007р. 342/124Б);

від Відповідача – не з’явився;

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 10.08.2010р. на 06.09.2010р., з 06.09.2010р. на 20.09.2010р.

У судовому засіданні 27.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних в сумі 1434,21грн. та пені в сумі 2184,86грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №20 від 02.01.2009р., внаслідок чого за період з 01.01.2009р. по 27.04.2010р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційної індексації та пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунки суми пені, інфляційної індексації та 3% річних, правоустановчі документи, постанову Господарського суду Донецької області про визнання боржника банкрутом від 18.06.2007р. та ухвалу у справі №42/124Б, договір оренди №20 від 02.01.2009р. з додатковою угодою від 30.04.2009р., рахунки №13 від 19.01.2009р., №41 від 18.02.2009р., №68 від 25.03.2009р., №93 від 21.04.2009р., №117 від 31.08.2009р., акт звірки рахунків від 27.04.2010р., банківські виписки з поточного рахунку,

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 530, 610, 625, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 283, 285 Господарського кодексу України.

Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.40-44, 46-50)

Відповідач у судові засідання протягом розгляду справи не з’являвся, доказів сплати стягуваних коштів або відсутності відповідного грошового зобов’язання не надав та своєї позиції до відома суду не довів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.а.с.36, 55 ).

Представник Позивача у судовому засіданні 20.09.2010р. надав заяву (а.с.53) про відому від позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1076,76грн. у зв’язку із повним її погашенням Відповідачем, наполягаючи на задоволені решти заявлених вимог.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального України, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2007р. Постановою Господарського суду Донецької області у справі про банкрутство №42/124Б (а.с.17) Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецька область, було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 18.12.2007р., ліквідатором Позивача призначено Карауш Юлію Вікторівну.

У подальшому строк ліквідаційної процедури Позивача неодноразово продовжувався – востаннє ухвалою від 08.09.2010р. (а.с.40) – до 28.10.2010р., при цьому функції ліквідатора Комунальне підприємство „Житлово-експлуатаційна організація” згідно наданого Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.48-50) продовжує виконувати арбітражний керуючий Карауш Ю.В.

02.01.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Комунальним підприємством „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецька область (Орендар) укладений договір оренди №20 (а.с.19), згідно п.п. 1.1., 6.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 208,3кв.м., що розташоване за адресою: м. Сніжне Донецької області, вул. Карапетяна, 41, для розміщення складу, на період до 30.06.2010р.

Відповідно до умов п. 3.1. договору оренди на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування не пізніше 10 числа поточного місяця орендної плати у розмірі на дату укладення договору 1037,33грн. з щомісячним інфляційним коригуванням.

У пункті 3.3. договору сторони дійшли згоди про відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Додатковою угодою від 30.05.2009р. до договору оренди №20 від 02.01.2009р. загальна площа орендованих Відповідачем приміщень була зменшена до 146,3кв.м.

Позивачем на виконання умов договору складалися рахунки Відповідачу на оплату орендної плати за період з грудня 2008р. по квітень 2009р., саме:

-рахунок №13 від 19.01.2008р. на оплату орендної плати за грудень 2008р. у розмірі 1059,11грн. (а.с.21);

-рахунок №41 від 18.02.2009р. на оплату орендної плати за січень 2009р. у розмірі 1089,82грн. (а.с.22);

-рахунок №68 від 25.03.2009р. на оплату орендної плати за лютий 2009р. у розмірі 1106,17грн. (а.с.23);

-рахунок №93 від 21.04.2009р. на оплату орендної плати за березень 2009р. у розмірі 1121,66грн. (а.с.24);

-рахунок №117 від 31.08.2009р. на оплату орендної плати за квітень 2009р. у розмірі 179,33грн. (а.с.25);

Сукупний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем по оплаті орендної плати за період з грудня 2008р. по квітень 2009р. з урахуванням оплат відповідно до банківських виписок 01.09.2009р., 04.11.2009р. та 09.11.2009р. (а.с.а.с.27,28) складає 1076,76грн., що підтверджується актом звірки від 27.04.2010р. (а.с.26) з підписами обох сторін.

У зв’язку з порушенням Відповідачем грошових зобов’язань по оплаті означеної заборгованості у розмірі 1076,76грн., Позивач, нарахувавши додатково інфляційну індексації, 3% річних та пеню, звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.54), складеного на виконання вимог суду, та врученого 08.09.2010р. Орендарю (а.с.47).

Як вбачається і означеного акту станом на 01.09.2010р. стягувана суму заборгованості з орендної плати в розмірі 1076,76грн. Відповідачем погашена.

Суд розглядає справу виключно в контексті позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційної індексації та пені, оскільки їх сумісний розгляд цілком відповідає вимогами ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – вимоги пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором оренди).

Стосовно вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1076,76грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову повністю або частково. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява від 27.09.2010р.. про відмову від позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 1076,76грн. здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою – ліквідатором Позивача, який за змістом ч. 1 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” здійснює функції керівника Позивача, та у встановленій діючим законодавством формі;

- до прийняття відмову від відповідної частини позовних вимог суд роз’яснив процесуальні наслідки такого прийняття, передбачені ст.ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України, про обізнаність з якими вказує і сам зміст заяви;

- оскільки учасниками розглядуваних правовідносин є лише учасники справи, у суду відсутні підстави припускати порушення прав та інтересів інших осіб внаслідок відмови від визначеної частини позовних вимог.

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 1076,76грн., що за змістом п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є підставою для припинення провадження у справі в частині таких вимог.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення решти вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосування наслідків такого невиконання грошових зобов’язань за договором оренди у вигляді стягнення пені, інфляційної індексації та трьох процентів річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України, а також – умовами договору оренди №20 від 02.01.2009р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, у світлі зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №20 від 02.01.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до умов п. 3.1.1. договору оренди №20 від 02.01.2009р.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, в розглядуваному випадку – шляхом платежів, тоді як невиконання або неналежне виконання означеного обов’язку є порушенням відповідного зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважатиметься таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Приймаючи до уваги, що Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів своєчасного виконання грошових зобов’язань із здійснення орендних платежів, заборгованість за якими підтверджена актом звірення розрахунків станом на 27.04.2010р. (а.с.26), в період нарахування відповідних сум, визначений у приведених Позивачем розрахунках (а.с.а.с.8-10), суд, перевіривши означені розрахунки за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо інфляційної індексації та 3% річних у повному обсягу – у розмірі 263,17грн та 94,28грн. відповідно.

При цьому суду наголошу, що наявна у розрахунках помилка, зумовлена неправильним визначенням першого дня прострочення відповідної суми щомісячного орендного платежу – 10 число кожного місяця, а не 1 число наступного місяця, як визначає Позивач, не впливає на можливість задоволення відповідних вимог відносно визначеного періоду в силу порядку нарахування таких платежів.

Відносно вимог про стягнення пені позиція суду полягає в наступному.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 3.3. договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Як було встановлено судом, відповідно до п. 3.1.1. договору оренди №20 від 02.01.2009р. оплата орендної плати мала здійснюватися не пізніше 10 числа поточного місяця користування нежитловим приміщенням.

Отже, моментом, з якого Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України з урахуванням початку перебігу строку, встановленого ст. 253 Цивільного кодексу України, а, відтак, моментом, з якого прострочене зобов’язання правомірно нараховувати пеню, є 10 число відповідного місяця користування.

В свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, що унеможливлює нарахування пені за межами означеного строку відносно кожного орендного платежу, згаданого у приведеному розрахунку (а.с.7) – тобто після 11.07.2009р., 11.08.2009р., 11.09.2010р., 11.10.2009р. та 11.11.2009р. відповідно відносно платежів за січень, лютий, березень, квітень та травень 2010р., адже ані закон, ані договір не встановлює можливості у розглядуваному випадку продовжувати нарахування пені за межами граничного 6-місячного строку.

Поряд із цим, наданий Позивачем розрахунок вказує, що останнім застосовується ставка пені у розмірі, 0,5% за кожен день прострочення, тоді як за змістом ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничний розмір ставки в межах якого пеня може бути стягнена становить подвійна облікова ставка НБУ, що відносно визначеного Позивачем періоду нарахування з 15.06.2009р. відносно кожного орендного платежу перевищує означений граничний розмір.

Отже, здійснивши перевірку розрахунку вимог Позивача щодо стягнення пені з урахуванням приведених вище застережень та з огляду на встановлену дату початку нарахування (15.06.2009р. – що не суперечить законодавству), суд встановив, що позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню лише в сумі 206,45грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача в доход бюджету пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецька область (ідентифікаційний код 30099494) до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецька область (ідентифікаційний код 32838925) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 1076,76грн.

2. Позовні вимоги Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація”, м. Сніжне, Донецька область (ідентифікаційний код 30099494) до Комунального підприємства „Служба єдиного замовника”, м. Сніжне, Донецька область (ідентифікаційний код 32838925) про стягнення інфляційної індексації у сумі 263,17грн., 3% річних у сумі 94,28грн. та пені в сумі 2184,86грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства „Служба єдиного замовника” (86500, м. Сніжне Донецької області, вул. Карапетяна, 7, ідентифікаційний код 32838925) на користь Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація” (86500, м. Сніжне Донецької області, вул. Карапетяна, 41, ідентифікаційний код 30099494) інфляційну індексацію в сумі 263,17грн., 3% річних в суму 94,28грн. та пеню в сумі 206,45грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

5. Стягнути з Комунального підприємства „Служба єдиного замовника” (86500, м. Сніжне Донецької області, вул. Карапетяна, 7, ідентифікаційний код 32838925) на користь Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація” (86500, м. Сніжне Донецької області, вул. Карапетяна, 41, ідентифікаційний код 30099494) компенсацію судових витрат зі сплати державного мита в сумі 15,89грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 36,77грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2010р.

Суддя