Рішення № 11450816, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-2/1972-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Колгоспна, 51)

до Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 2)

про стягнення 246 998,42 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився.

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач – ТОВ "КреМікс" звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" про стягнення 155615грн60коп. основного боргу, 50713грн35коп. пені, 33924грн21коп. інфляційних втрат, 6745грн26коп. річних, всього – 246998грн42коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір від 23.4.2008 року №124, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар. Позивач належним чином виконав умови договору та поставив відповідачу товар у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, однак, відповідач належним чином не виконав умови договору щодо оплати за отриманий товар, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

28.5.2010 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ствердження позивача про те, що згідно умов договору ним було поставлено відповідачу товар, не відповідає дійсності.

9 вересня 2010 року до суду від позивача надійшла заява №1690 від 09.9.2010р про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив суму пені та просить суд стягнути з відповідача 155615грн60коп боргу, 18622грн71коп пені, 33924грн21коп інфляційних та 6745грн26коп річних, всього 214907грн78коп.

Також 09.9.2010р від позивача надійшли пояснення №1682/1 від 06.9.2010р на відзив відповідача, відповідно до якого додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги та спростовує доводи відповідача, а також просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ "КреМікс" у повному об’ємі.

28 вересня 2010 року до суду від позивача надійшли пояснення №2419 від 24.9.2010р відповідно до яких позивач додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги, спростовує доводи відповідача, а також зменшує розмір річних та інфляційних, пояснює застосування періодів для нарахування інфляційних та річних та просить суд стягнути з відповідача 155615грн60коп. основного боргу, 2110грн40коп річних, 8714грн47коп інфляційних та 18622грн71коп пені.

У судовому засіданні 28.9.2010р представник позивача надав суду заяву, відповідно до якої, з урахуванням відзиву відповідача, якщо суд прийде до висновку, що поставка товару, відповідно до якої виник даний спір, між сторонами була здійснена не на підставі договору, а на підставі юридичного факту – позадоговірної поставки товару відповідно до заявки покупця, просить суд здійснити стягнення з відповідача 155615грн60коп. основного боргу, а також інфляційні та річні, які виникли з моменту вручення відповідачу вимоги, на підставі доданих до матеріалів справи первісних документів.

28 вересня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача – Пінтійської (довіреність у справі).

Відповідач у судове засідання у судове не засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

24 вересня 2010 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, але вказане клопотання не підлягає задоволенню на підставі наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників позивача цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже відкладалося саме за клопотанням відповідача.

Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є юридична особа Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг", суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники, тем більш, що судом вже неодноразово відкладався розгляд справи саме за клопотаннями відповідача.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс", як постачальником, та Агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг", як покупцем, було укладено договір поставки №124 від 23.4.2008р, відповідно до п.2 якого предметом договору являється те, що у порядку та на умовах, визначених договором постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити на умовах договору премікс КМ КН 1% для промислової несучки із кількісними та якісними показниками, що визначаються відповідно до умов договору.

Кількість товару, що підлягає поставці, склад, ціна за одиницю товару з ПДВ визначаються у Специфікації, підписаній уповноваженими представниками сторін (п.5.2 договору).

Відповідно до п.8.1 договору оплата за договором буде здійснюватися покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості партії товару протягом 90 календарних днів з дати підписання видатково – прибуткової накладної (товарно – транспортної накладної) за кожну окрему партію.

Дослідивши представлені докази, судом встановлено, що позивачем відповідно до видаткових накладних №РН-0000967 від 26.5.2008р, №РН-0001021 від 03.6.2008р, №РН-0001093 від 13.6.2008р було поставлено відповідачу, а відповідачем відповідно до довіреностей серії ЯОР №926859 від 27.5.2008р, №926866 від 04.6.2008р та №926879 від 18.6.2008р було отримано від позивача товар - премікс КМ КН 1% загальною кількістю 47,4 тони на суму 165615грн60коп.

Агропромисловим сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" оплата отриманого товару повністю проведена не була, відповідачем, відповідно до банківської виписки від 24.6.2008р було сплачено лише 10000,00грн., сума у розмірі 155615грн60коп відповідачем сплачена не була, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2009р, підписаним сторонами.

Враховуючи той факт, що а ні у видаткових накладних, а ні у довіреностях на отримання товару, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, немає посилань на договір поставки №124 від 23.4.2008р, тому суд дійшов до висновку, що між сторонами склалися позадоговірні правовідносини відповідно до заявки покупця, що витікають з поставки.

Крім того, у судовому засіданні 28.9.2010р представник позивача надав суду заяву, відповідно до якої, з урахуванням відзиву відповідача, якщо суд прийде до висновку, що поставка товару, відповідно до якої виник даний спір, між сторонами була здійснена не на підставі договору, а на підставі юридичного факту – позадоговірної поставки товару відповідно до заявки покупця, просить суд здійснити стягнення з відповідача 155615грн60коп. основного боргу, а також інфляційні та річні, які виникли з моменту вручення відповідачу вимоги, на підставі доданих до матеріалів справи первісних документів.

У відповідності зі ст..530 ЦК України, позивач 21.8.2009р спрямував на адресу відповідача вимогу №78 від 12.8.2009р про сплату боргу, але відповіді на яку отримано не було.

У порушення норм діючого законодавства, сума боргу у розмірі 155615грн60коп за поставлений товар відповідачем погашена не була, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 155615грн60коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 155615грн60коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи подане позивачем пояснення №2419 від 24.9.2010р, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.08.2008 р. N 01-8/482.

Отже, позивачем, з урахуванням пояснення №2419 від 24.9.2010р, заявлені вимоги про стягнення2110грн40коп річних та 8714грн47коп інфляційних за період з 01.9.2010р по 12.02.2010р від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач 19.8.2009р спрямував на адресу відповідача вимогу №78 від 12.8.2009р про сплату боргу, а відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що вимога позивача про сплату боргу буда залишена відповідачем без відповіді, а строк, передбачений ст..530 ЦК України сплинув, отже наявний факт порушення відповідачем строків виконання грошових зобов’язань, тому вимоги позивача про стягнення 2110грн40коп річних та 8714грн47коп інфляційних підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 18622грн71коп. за період з 25.8.2008р по 12.3.2009р., яка не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Як вже зазначалося, суд дійшов до висновку, що між сторонами склалися позадоговірні правовідносини відповідно до заявки покупця, що витікають з поставки, отже, сторонами не укладалося угоди про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді штрафу та пені у письмовій формі тому вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

28.9.2010 року суд вийшов у нарадчу кімнату.

Рішення оголошене 30.9.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти пояснення №2419 від 24.9.2010р.

2.          Прийняти заяву позивача від 28.9.2010р.

3.          Позов задовольнити частково.

4.          Стягнути Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 2, р/р 260061803 в КРД АППБ Аваль, МФО 324021, ЄДРПОУ 30025333, Інд податковий №300255301247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Колгоспна, 51, ЄДРПОУ 30748505, рахунок 26000050001024 в Кременчуцькому філіалі АКБ «Індустріалбанк», МФО 331304) 155615грн60коп. боргу, 2110грн40коп річних, 8714грн47коп інфляційних, 1 664грн.40коп державного мита, 159грн.02коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5.          У частині стягнення 18622грн71коп пені відмовити.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.