Рішення № 11450815, 28.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2010Справа №2-2/16837-2007 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» (98683, АРК, м.Ялта, смт.Паркове, вул.Паркове шосе, 12)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська туристична компанія» (98600, АРК, м.Ялта, смт.Лівадія, Севастопольське шосе, 1)

про стягнення 267 718грн.13коп. штрафу.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Кочкаренко В.О. - представник, довіреність у справі.

Від відповідача : Хоменко В.М. - представник, довіреність у справі.

Суть спору:

У травні 2007 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська туристична компанія» про стягнення 3225грн. основного боргу та 267718грн.13коп. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 23.01.2006р було укладено договір про надання туристичних послуг №04-06/Я з додатком №1 від 30.03.2006р. На підставі умов договору позивачем були надані послуги у період з червня по вересень 2006р. відповідач систематично порушував строки по оплаті наданих послуг та основна сума боргу склала 3225,00грн. Також відповідно до умов договору за відповідачем виникло зобов’язання перед позивачем по сплаті штрафу, який складає 267718грн13коп. Суму боргу та штрафу відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

У судовому засіданні 31.01.2008р позивач надав заяву №20 від 30.01.2008р про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 267718грн13коп, у зв’язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 3225,00грн

Відповідач у тому ж судовому засіданні надав відзив, відповідно до якого просить суд у позові відмовити, на підставі того що між сторонами укладався агентський договір, а не договір про надання туристичних послуг, як вказує позивач, також позивач посилається на редакцію неіснуючого додатку №1 від 30.3.2006р, крім цього у якості доказів порушення зобов’язань позивачем представлений суду розрахунок штрафних санкцій, у якому не вказано дати.

04.3.2008року у судовому засіданні позивач надав пояснення до позовної заяви про стягнення штрафних санкцій, у якому пояснює суду, що з боку відповідача має місце невиконання прийнятих на себе зобов’язань за договором у частині неприбуття відпочиваючих відповідача по заявленій квоті туроднів, тобто має місце одностороння відмова відповідача від усіх прийнятих зобов’язань за договором, за що договором передбачена відповідальність.

У судове засідання, що відбулося 08.4.2008р., позивач надав пояснення до позову, у якому пояснює суду, що наполягає на стягненні з відповідача штрафу у розмірі 267718,00грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 08.4.2008 р. провадження по справі було зупинено та призначено судово-економічну експертизу.

11.9. 2008 р. на адресу господарського суду надійшли копії матеріалів справи без проведення експертизи у зв’язку з непредставленням матеріалів, необхідних для дачі висновку.

Ухвалою ГС АР Крим від 24.11.2008 р. №2-2/16837-2007 по справі було призначено додаткову судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Науково – дослідному експертно – криміналістичному центру при ГУ МВС України в АР Крим.

03.3.2009 р. до ГС АР Крим надійшли копії матеріалів справи без проведення експертизи.

23.3.2009 р. від позивача на адресу ГС АР Крим надійшла заява, у якій повідомляється, що при зміні головного бухгалтера підприємства частина документів була втрачена, що зробило неможливим виконати вимоги суду та експерта щодо надання додаткових документів для проведення додаткової судово-економічної експертизи. Також, позивач повідомляє, що встановлено строк на поновлення втрачених документів до 01.6.2009 р. У зв’язку із вищевказаним позивач просить суд надати строк для поновлення документів та для подальшого проведення експертизи.

23.3.2009 р. відповідач надав суду пояснення по справі від 17.3.2009 р. №54/03, у якому зазначено, що на виконання клопотання експерта відповідачем були надані всі необхідні документи.

26.5.2009 р. на адресу ГС АР Крим від позивача надійшла заява, у якій зазначено, що позивачем здійснені всі заходи щодо поновлення журналів реєстрації відпочиваючих за 2006 р. та реєстрів сплати курортного збору у 2006 р., у зв’язку із чим відпали підстави, які унеможливлювали проведення додаткової судово-економічної експертизи.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.06.2009 р. провадження по справі було зупинено та призначено по справі додаткову судово-економічну експертизу.

07.4.2010 р. на адресу ГС АР Крим надійшов висновок експертизи №67 від 31.03.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 20.5.2010 року надав суду пояснення від 19.5.2010 року, яким погоджується із висновком експертизи

У тому ж судовому засіданні представник відповідача надав суду додатковий відзив на позов №157/05 від 17.05.2010 року, у якому зазначено, що позивачем не виконувались клопотання експертів, у зв’язку із чим висновки експерта не були об’єктивними та повними.

02.6.2010 року від відповідача надійшов додатковий відзив на позов, у якому зазначено, що відповідач вважає, що договір від 23.01.2006 року №04-06/Я являється агентським договором, відповідно до якого не передбачається правових наслідків у вигляді штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні 02.6.2010 року надав суду пояснення від 02.6.2010 року щодо суми штрафу, яким зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за договором за скорочення замовлень є обґрунтованими та підтверджуються у тому числі й експертним висновком. Крім того, відповідно договору саме відповідач повинен був інформувати клієнтів про умови відпочинку.

14.6.2010 року від ТОВ «Еліта-Ялос» надійшли додаткові пояснення від 10.6.2010 року, яким спростовує звинувачення відповідача щодо порушення позивачем порядку ведення податкового обліку.

17.6.2010 року від відповідача надійшов додатковий відзив на позов від 16.6.2010 року №336/06, яким не погоджується з позовними вимогами позивача.

24.6.2010 року від відповідача надійшло пояснення від 22.6.2010 року №368/06, яким він не погоджується із позовними вимогами позивача.

02 серпня 2010 року до суду від позивача надійшли уточнення від 30.7.2010р до розрахунку суми штрафних санкцій, відповідно до якого позивач додатково обґрунтовує розмір заявлених позовних вимог

25 серпня 2010 року до суду від відповідача надійшли заперечення №752/8 від 20.8.2010р на уточнення до розрахунку суми штрафних санкцій, відповідно до якого не погоджується з розрахунком позивача.

21 вересня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Кочкаренко В.О. та представника відповідача Хоменко В.М. (довіреності у справі).

21 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 248028грн37коп штрафних санкцій.

У судовому засіданні 21.9.2010р оголошувалась перерва на 28.9.2010р. Після перерви 28.9.2010р судове засідання було продовжене.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» (ТК «Жуковка»), як туркомплексом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська туристична компанія», як замовником, було укладено агентський договір №04-06/Я від 23.01.2006р, відповідно до п.1.1 якого предметом договору являється реалізація послуг по наданню місць для короткострокового проживання у Туристичному комплексі «Жуковка», розташованого за адресою: смт.Паркове, вул.Паркове шосе, 12.

Згідно пунктів 1.2, 1.3 договору тур комплекс доручає, а замовник приймає на себе, за винагороду(агентська скидка), права та обов’язки агента по реалізації туристичних послуг на підставі договору в інтересах та від імені туркомплекса з самостійним набором та комплектацією туристичних груп. Замовник придбає у туркомплекса послуги по цінам встановленим тур комплексом та вказаним у додатку №1 до договору, що являється невід’ємною частиною договору, та на умовах, вказаних у додатку №2 до договору, що являється також невід’ємною частиною договору,для реалізації їх від свого імені. Замовник має право покласти виконання договору на іншу особу, при цьому залишаючись відповідальним перед тур комплексом за порушення умов договору у повному об’ємі.

Відповідно до п.2.1 договору туркомплекс зобов’язався: п.п.2.1.1 - надати замовнику квоти місць в номерах, вказаних в додатку №2 до договору відповідної категорії з 3-х разовим живленням та забезпечити прийом, розміщення і ефективне обслуговування клієнтів замовника (гостей) за умовами, цінами, в кількості і по графіку, вказаному в Договорі та додатку №1 до нього; п.п.2.1.3- приймати і розміщувати клієнтів (гостей) по прибуттю у туркомплекс на підставі заздалегідь поданої замовником і оформленої належним чином (додаток №3 до договору) заявки та підтвердження тур комплексом інформації, відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.2 договору №04-06/Я від 23.01.2006р (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 20.02.2006р) замовник зобов’язався: п.п.2.2.1 - відповідно до додатку №2 до договору вибрати у тур комплексі у 2006 році туродні, відповідно до наданого замовником та узгодженого з тур комплексом графіку заїздів; п.п.2.2.2 - своєчасно та у повному об’ємі здійснювати оплату за послуги, відповідно до графіку платежів, вказаного у додатку №2 до договору; п.п.2.2.3 - направити туркомплексу, не пізніше, ніж за 3 календарних дня до дати передбачуваного заїзду гостей заявку із зазначенням ПІБ гостя, дат заїзду та виїзду, кількості днів відпочинку, категорії номера, номера корпусу; п.п.2.2.5 – забезпечити своєчасно та у повному об’ємі заїзди гостів у відповідності з затвердженою кількістю місць у заїзд (квоти) та графіку заїздів, вказаних у додатку №2 до договору; п.2.2.6 – у випадку неприбуття гостів по заявленій квоті номерів, повідомити про це туркомплекс у письмовій формі із зазначенням дати початку та скінчення періоду неприбуття гостів по заявленій квоті, але не пізніше 2-х банківських днів до дати початку такого періоду, окрім неприбуття за хворобою.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що за анулювання або скорочення вказаних у додатку №1 туроднів замовник сплачує штраф у наступних розмірах: у період «Сезону» та «Високого сезону» за анулювання або скорочення кількості туроднів у строк не менш 10-ти діб до заїзду або неприбуття без інформації – у розмірі 100% від загальної вартості анульованих або скорочених туроднів; за анулювання або скорочення кількості туроднів у строк більш 10 діб до заїзду або неприбуття без інформації – у розмірі 25% від загальної вартості анульованих або скорочених туроднів.

Пунктом 5.6 договору у редакції додаткової угоди від 20.02.2006р сторони узгодили: за анулювання або скорочення заявлених туроднів замовник сплачує штраф у наступних розмірах: у період «Сезону» та «Високого сезону»: за ануляцію туристів – у розмірі 25% вартості добового туробслуговування при ануляції у строк менш ніж 2-х банківських днів до заїзду та неприбуття без інформації, окрім випадків неприбуття у зв’язку з хворобою або по іншій поважній причині.

Враховуючи подану позивачем заяву від 21.9.2010р про зменшення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” від 13.8.2008 р. № 01-8/482.

Позивач, з урахуванням заяви від 21.9.2010р про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 248028грн37коп штрафних санкцій.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов’язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Тоді як позивач не представив суду належних та допустимих доказів правомірності своїх вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська туристична компанія» про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 248028грн37коп за скорочення туроднів, на підставі наступного:

Давши оцінку договору №04-06/Я від 23.01.2006р у цілому, суд дійшов висновку, що відповідальність, встановлена у п.5.6 договору №04-06/Я від 23.01.2006р у редакції додаткової угоди від 20.02.2006р передбачена за неприбуття туристів (гостей) по заявкам, оформленим відповідачем у відповідності с п.п. 2.2.3 п.2.2 договору у редакції додаткової угоди від 20.02.2006р, а не за скорочення заявлених трудоднів відповідно до додатку №2 до договору №04-06/Я від 23.01.2006р, тобто за неприбуття туристів відповідно до обумовленої у договорі квоті.

Зобов’язання відповідача направляти позивачу заявки із зазначенням у них визначених відомостей передбачено п.п.2.2.3 п.2.2 договору у редакції додаткової угоди від 20.02.2006р.

Те, що санкція у розмірі 25% вартості добового туробслуговування передбачена лише за неприбуття туристів по наданій відповідачем заявці, убачається також з аналізу п.5.6 у редакції договору та зіставлення його з п.5.6 у редакції додаткової угоди від 20.02.2006р, а саме: у редакції, вказаній у договорі, було встановлено, що за анулювання або скорочення кількості туроднів до заїзду або неприбуття без інформації, а у п.5.6 додаткової угоди від 20.02.2006р з договору залишено лише назву даного пункту, а зміст пункту викладено зовсім у іншій редакції та відповідальність за скорочення заявлених у додатку №2 до договору №04-06/Я від 23.01.2006р туроднів не передбачена.

Довід позивача про те, що відповідач зобов’язаний виконати п.п.2.2.5 п.2.2 договору №04-06/Я від 23.01.2006р та забезпечити заїзд гостей з урахуванням додатку №2 до договору правомірний, але його невиконання відповідачем не являється підставою для стягнення штрафу, встановленого п.5.6 договору у редакції додаткової угоди від 20.02.2006р.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 248028грн37коп за скорочення туроднів, необґрунтована і не підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, покладаються на позивача згідно з ст. 44,49 ГПК України.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 30.9.2009р.

Керуючись ст.ст. 22,49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву від 21.9.2010р про зменшення позовних вимог.

2.          У позові відмовити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Ялос» (98683, АРК, м.Ялта, смт.Паркове, вул.Паркове шосе, 12, ЄДРПОУ 32684632, р/р 2600064003 у «Райффайзен Банк Аваль» м.Київ, МФО 380805) на користь Науково – дослідному експертно – криміналістичному центру при ГУ МВС України в АР Крим (м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68, р/р 35220001000193 у ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026, ЗКПО 25574015, отримувач: НДЕКЦ при ГУ МВС України в АРК, за економічну експертизу) 2433грн89коп витрат за проведення судової експертизи.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.