Постанова № 11450695, 28.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 квітня 2010 року Справа № 2-8/533-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіБорисової Ю.В.,

суддівГолика В.С.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився, фізична особа - підприємець ОСОБА_1;

відповідача: не з`явився, комунальне підприємство житлово - експлуатаційне організація "Лівадія"

третьої особи: не з'явився, ОСОБА_2;

третьої особи, не з'явився, Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим;

третьої особи: не з'явився, Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 16 березня 2010 року у справі №2-8/533-2010

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до комунального підприємства Житлово - експлуатаційне організація "Лівадія" (пров. Юності,4, смт Лівадія, місто Ялта, місто, Автономна Республіка Крим, 98655)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, Сімферополь, 95015)

Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, смт Лівадія, 98655)

про стягнення 58 740,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів, державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія», виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, Управління державного казначейства в м. Ялті Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 58740,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 530,1212 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що в якості добровільного відшкодування матеріальної шкоди за цивільним позовом, заявленим у межах розгляду кримінальної справи, з метою помякшення відповідальності у разі постановлення обвинувального вироку, 26.01.2007 позивачем через довірену особу ОСОБА_2 на користь державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія»сплачено суму у розмірі 58740,00 грн. Вироком Ялтинського міського суду від 16.03.2009 ОСОБА_1 виправдано за звинуваченням у заподіянні матеріальної шкоди у вказаному розмірі. Із наведених обставин позивач вказує на безпідставність набуття відповідачами зазначеної суми, що й стало приводом для його звернення до господарського суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2

Також ухвалами від 09.03.2010 провадження у справі в частині позовних вимог, направлених до відповідачів виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, Управління державного казначейства в м. Ялті Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим припинено. Здійнено заміну відповідача державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія»на його правонаступника - комунальне підприємство житлово-експлуатаційну організацію «Лівадія». До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено виконавчий комітет Лівадійської селищної ради, Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року (суддя С.А.Чумаченко) у справі № 2-8/533-2010 у задоволенні позову відмолвено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі заявлених вимог.

В апеляційній скарзі зазначається, що грошова сума, яка є предметом розгляду у дійсній справі, під час розгляду кримінальної справи визначена досудовим слідством як переплата за господарським договором, а вимога щодо її стягнення повязана саме із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Із наведених підстав, наполягаючи, що виниклий спір безпосередньо повязаний з його господарською діяльністю саме як субєкта підприємництва, заявник скарги вказував на помилковість висновків суду першої інстанції, що права та обовязки за спірними правовідносинами виникають по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1

Про судове засідання 26 квітня 2010 року сторони повідомлені належним чином, від відповідача КП ЖЕО „Лівадія” на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, вважаючи їх достатніми для прийняття рішення у справі, судова колегія визнала можливим переглянути оскаржене рішення місцевого господарського суду за відсутністю сторін та інших учасників справи.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ході перевірки, проведеної Головним контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 завищено тарифи на послуги з опалення і гарячого водопостачання населенню, в результаті чого незаконно отримані від державної ЖЕО «Лівадія»дотації на загальну суму 58740,00 грн., чим причинено державній житлово-експлуатаційній організації «Лівадія»матеріальні збитки в даному розмірі. Такі обставини, в свою чергу, послугували підставою для порушення 27 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченому статтями 364 ч.2, 366 ч.2 Кримінального кодексу України (а.с. 17-28).

03 серпня 2006 року державна житлово-експлуатаційна організація „Лівадія” звернулася до керівника слідчого відділу Головного Управління СБ України із цивільним позовом до ОСОБА_1, згідно якої просила визнати державну житлово - експлуатаційну організацію «Лівадія»цивільним позивачем у кримінальній справі, порушеної відносно ОСОБА_1, на загальну суму 58740,00 грн.

Також встановлено, що відповідно до квитанції №021Р006073 від 26 січня 2007 року платником ОСОБА_2 на користь КП ЖЄО «Лівадія»були сплачені кошти в розмірі 58740,00грн. з призначенням платежу - за відшкодування матеріального збитку за позовною заявою №144 від 03 серпня 2006 року державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія»за кримінальною справою ОСОБА_1 (а.с.14-15).

16 березня 2009 року Ялтинським міським судом у справі №1-5 був винесений вирок, яким вирішено ОСОБА_1, звинуваченого в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 364 ч.2, 366 ч.2 Кримінального кодексу України - виправдати.

28 травня 2009 року ухвалою Апеляційного суду АР Крим було розглянуто апеляційне подання прокурора на зазначений вирок, яке залишено без задоволення, а виправдальний вирок Ялтинського міського суду від 16 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Відповідно до статуту комунальне підприємство житлово-експлуатаційна організація «Лівадія»створено шляхом реорганізації державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія»на підставі рішення 28-ої сесії 5-го скликання від 29 січня 2008 р. № 19 та є правонаступником активів, прав і зобовязань державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія» та перебуває у підпорядкуванні Лівадійського виконавчого комітету (а.с. 62-73).

Посилаючись на відсутність належних правових підстав для отримання відповідачем суми в розмірі 58740,00грн., позивач звернувся із дійсним позовом до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 такою, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача, як фізичної особи підприємця, про стягнення з відповідача грошових коштів, набутих без належної правової підстави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому, до предмету доказування у даній справі входять встановлення факту отримання відповідних коштів відповідачем за рахунок позивача; наявності чи відсутності правових підстав для цього.

Матеріалами справи встановлено, що сума в розмірі 58740,00 грн. сплачена позивачем у відшкодування матеріального збитку за цивільним позовом №144 від 03 серпня 2006 року державної житлово-експлуатаційної організації «Лівадія»у кримінальній справі, порушеної відносно ОСОБА_1 за ст. ст.364 ч.2, 366 ч.2 КК України.

Випискою з банківського рахунку підтверджується зарахування зазначених коштів на рахунок Лівадійської селищної ради (а.с.16).

Вироком Ялтинського міського суду від 16 березня 2009 року по справі №1-5, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 28 травня 2009 року, у скоєнні зазначеного злочину ОСОБА_1 виправдано.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Таким чином, матеріалами справи достовірно встановлено, що перераховані грошові кошти в розмірі 58740,00 грн. отримані відповідачем без належної на то правової підстави.

Разом з тим, вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку, що в спірних правовідносинах позивач не є субєктом підприємницької діяльності, а є фізичною особою, з огляду на що у задоволенні позову відмовив, посилаючись на приписи абз.2 частини 1 статті 30 Цивільного кодексу Ураїни щодо цивільної дієздатності особи.

На думку судової колегії, такі висновки місцевого суду ґрунтуються на неналежному дослідженні матеріалів справи та неналежній оцінці фактичних обставин справи, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2005 та 01.01.2006 між Виконавчим комітетом Лівадійської сільської ради, державною житлово-експлуатаційною організацією «Лівадія»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договори на оплату дотацій за теплопостачання житлового фонду по АДРЕСА_3 (а.с. 11-12). Тобто між сторонами, статус яких відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, склалися договірні відносини.

За умовами зазначених договорів фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв на себе зобовязання з надання послуг з теплопостачання певних жилих будинків, при цьому оплата мала проводитись згідно з розрахунком, який складався самим позивачем.

Таким чином, правовідносини між позивачем та державною житлово-експлуатаційною організацією «Лівадія», правонаступником якої є відповідач, були зумовлені укладенням господарського договору про оплату дотацій з державного врегулювання тарифів на послуги з теплопостачання житлового фонду.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність відповідних обставин. При цьому такі дані встановлюються різними засобами доказування, до числа яких належить не тільки висновки судових експертів але й інші засоби.

Втім, докази щодо наявності між сторонами правовідносин, повязаних з оплатою грошових коштів, в яких би позивач виступав в якості просто фізичної особи, в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи позивач посилався саме на вказані обставини, але господарський суд першої інстанції доводи позивача в цій частині не досліджував.

Крім того, зі змісту вироку Ялтинського міського суду від 16 березня 2009 року у справі №1-5 вбачається, що ОСОБА_1 звинувачувався у скоєнні злочину, який вчинений під час здійснення ним господарської діяльності та у звязку з виконанням умов господарського договору, за злочини у сфері службової діяльності, тобто був спеціальним субєктом злочину.

При цьому, місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що згідно з вимогами статті 18 Кримінального кодексу України субєктом злочину може бути тільки фізична осудна особа. Діюче кримінальне законодавство не передбачає притягнення до кримінальної відповідальності юридичної особи або субєкта підприємницької діяльності як такого (лише якщо він не є спеціальним субєктом злочину).

Крім того, судом не надано оцінки тим обставинам, що сума, стягнення якої є предметом розгляду у дійсній справі, під час розгляду кримінальної справи визначена саме як переплата за господарським договором. Заявлений позов ЖЕО „Лівадія” у межах розгляду кримінальної справи про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми містив обгрунтування саме через наявність договірних відносин з підприємцем та встановлення перевіркою допущених ним порушень.

Посилання органів казначейства на внесення спірної суми на рахунок ЖЕО „Лівадія” громадянкою ОСОБА_2 судова колегія вважає такими, що не спростовують вищенаведених висновків, оскільки не має правового значення ким особисто внесена сума. Важливою обставиною є те, що призначенням платежу було відшкодування матеріальної шкоди за позовною заявою ЖЕО „Лівадія” у кримінальній справі відносно ОСОБА_1

Наведене свідчить про обгрунтованість доводів апеляційної скарги, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем існували господарські відносини та саме через них виникла необхідність сплатити певний розмір коштів.

Зазначене судом першої інстанції також враховано не було, що призвело до помилкових висновків щодо субєктного складу сторін у дійсному спорі.

З огляду на викладене, встановивши факт безпідставності отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 58740,00 грн. відповідно до квитанції №021Р006073 від 26 січня 2007 року, колегія суддів вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Оскільки господарський суд першої інстанції не зясував всі фактичні обставини справи, не надав належної юридичної оцінки представленим сторонами доказам, судове рішення у справі не можна вважати обґрунтованим та законним, що надає підстав для його скасування.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача повинні бути стягнуті й судові витрати.

Керуючись статтями 101, 103 (частина 2), 104 (частина 1, пункти 1, 3,4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2010 року у справі 2-8/533-2010 скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства житлово - експлуатаційної організації "Лівадія" (пров. Юності,4, Лівадія, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98655, ідентифікаційний код 05450908, відомості про банківські рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в Ялтинському відділенні КРФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010, ОКПО 09324017) безпідставно отримані кошти в розмірі 58 740,00 грн., а також судові витрати за сплату державного мита в розмірі 587,40 грн. та оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процессу в сумі 236 грн.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяЮ.В. Борисова

СуддіВ.С. Голик

В.М. Плут