Постанова № 11450723, 30.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 квітня 2010 року Справа № 2-8/6177-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт";

відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Технопластк";

відповідача: не з'явився, комунальне підприємство "Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації";

третьої особи: не з'явився, Морська товарна бiржа;

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 22 грудня 2009 року у справі №2-8/6177-2009

за позовом           державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, 14, місто Феодосія, 98100)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Технопластк" (вул. Гарнаєва, 77, місто Феодосія, 98100)

комунального підприємства "Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Нахімова, 40, місто Феодосія, 98100)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Морська товарна бiржа (вул.Вакуленчука 29, місто Севастополь, місто, 99011, вул. Костомаровська 1/46, 99011)

про визнання договору дійсним і визнання права власності

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Позивач, державне підприємство «Феодосійський морський порт», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів –товариства з обмеженою відповідальністю «Технопластк», комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», третя особа Морська товарна біржа, про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна: квартири номерами з 131 по 145 включно, розташовані по вул. Гріна, 35 в місті Феодосія, а також зобов’язання Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію права власності на зазначені об’єкти.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що зазначене майно набуто ним у власність на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.07.2009 між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк»через Морську товарну біржу. Втім, в подальшому від нотаріального посвідчення зазначеного договору товариство «Технопластк» ухилилось, що позбавило позивача можливості здійснювати свої права як власника спірного майна, зокрема здійснити державну реєстрацію таких прав.

Уточнивши протягом розгляду справи вимоги позову, позивач просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу № 3 від 30.07.2009, укладений на Морській товарній біржі між товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк»та Державним підприємством «Феодосійський морський порт», визнати за Державним підприємством «Феодосійський морський порт»право власності на об’єкти нерохумого майна, перелік яких наведений вище.

Крім того, ухвалою суду від 22.12.2009 у зв’язку з відмовою позивача від позовних вимог, заявлених до комунального підприємства «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», провадження у справі в цій частині припинено.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року (суддя Чумаченко С.А.) у справі №2-8/6177-2009 у задоволенні позову державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.                     Заперечуючи проти законності та обґрунтованості рішення господарського суду першої інстанції, позивач з посиланням на статті 220, 334 Цивільного кодексу України вказує на те, що сторонами за договором № 3 від 30.07.2009 узгоджено всі його суттєві умови та здійснені всі дії щодо його виконання, зокрема приймання-передача майна, оплата його вартості. На думку заявника скарги, наведеного достатньо для визнання такого договору дійсним, а також визнання за ним права власності на спірні об’єкти, оскільки їх позивачем набуто правомірно.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 26.04.2010, представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не сповістили. Представники позивача, будучи присутніми в минулих судових засіданнях, просили задовольнити скаргу та скасувати судове рішення, оскільки наданими доказами беззаперечно підтверджується повне виконання сторонами угоди її умов, крім того, для біржевих угод спеціальний закон не вимагає нотаріальне посвідчення, а представленим листуванням сторін підтверджується ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням наявних у справі доказів, визнавши їх достатніми для прийняття рішення у справі, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін, явку яких не визнано обов’язковою.

Також, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду звертає увагу й на той факт, що згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.                    

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Феодосійської міської ради, квартири №№131,132,133,134,135,136,137,138,139,140,141,142,143,144,145, розташовані по вул. Гріна, 35 в місті Феодосія, зареєстровані на праві приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластик»(а.с.25 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк»і Морською товарною біржею укладена заявка - обов'язок №9, згідно якої товариство просило виставити на вивчення попиту (за наявності покупців на відкриті публічні торги) наступні об'єкти нерухомості - квартири номерами з 131 по 145 включно, розташовані по вул. Гріна, 35 в місті Феодосія загальною площею 636,8 кв.м., житловою площею 345,1кв.м. (а.с.18 том 1).

21 липня 2009 року між державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт»і Морською товарною біржею укладена заявка обов'язок №10, згідно якої порт просив вивчити можливість покупки через МТБ об’єкти нерухомості - квартири номерами з 131 по 145 включно загальною площею 636,8 кв.м., житловою площею 345,1 кв.м., розташовані по вул. Грина,35 в м. Феодосія (а.с.19 том 1).

30 липня 2009 року Морською товарною біржею проведені відкриті публічні торги.

Згідно з протоколом №3 аукціону відкритих публічних торгів лот №1-вищезазначені квартири продані учаснику ІІІ-Державному підприємству «Феодосійський морський торговельний порт»за 3432 352,00 грн. (а.с.20 том 1).

30 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк»(Продавець) і державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт»(Покупець) укладений договір купівлі-продажу №3 на аукціоні Морської товарної біржі (а.с.21).

Відповідно до п.1.1. цього договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити товар: квартири №№ 131, 132, 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143 144,145, загальною площею 636,8 кв.м., житловою площею 345,1 кв.м. по вул. Грина,35 в м. Феодосія.

Договір підлягає реєстрації на Морській товарній біржі та ввважається повністю оформленим та дійсним за підписом Продавця, Покупця, Президента Морської товарної біржі або особи, яка його замінює, та з печаткою Морської товарної біржі ( пункти 41.- 4.2. договору).

Договір купівлі-продажу №3 від 30 липня 2009 року зареєстрований на Морській гаварній біржі за номером 03 - 30 липня 2009 року.

04 вересня 2009 року між сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі квартир за цим договором.

Відповідно до платіжного доручення №1\3642 від 15 вересня 2009 року ДП «Феодосійський морський торговельний порт»сплатив вартість об'єктів нерухомості за договором купівлі-продажу № 3 від 30 липня 2009 року в розмірі 3287 334,65 грн.

Як вказує позивач, через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу №3 від 30 липня 2009 року він позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію свого права власності на придбані квартири та здійснювати свої права як власник спірного майна.

Відмова відповідача у нотаріальному посвідченні договору стала підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом з вимогами про визнання такого договору дійсним та визнання права власності на квартири номерами з 131 по 145 включно по вул. Грина,35 в м. Феодосія.

Відмовляючи в позові, господарський суд послався на те, що діючим Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимог закону про його обов’язкову державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 3 від 30.07.2009 та пов’язана із нею вимога про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, придбані на підставі зазначеного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правоин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 655 вказаного кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу № 3 від 30.07.2009 сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме погоджені предмет договору; ціна, форма та строк розрахунків.

Обставини дотримання сторонами вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених ч.ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, також доведені матеріалами справи.

Таким чином, підстави вважати цей договір недійсним відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України відсутні.

Пунктами 4, 5 статті 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з іхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу №3 від 30 липня 2009 року укладений сторонами у справі через Морську товарну біржу.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначені Законом України «Про товарну біржу». Отже, зазначений закон є спеціальним відносно правових наслідків угод, які укладаються на товарних біржах, і саме статті 656 ЦК України передбачають застосування його положень.

Відповідно до частин 2,4 Закону України «Про товарну біржу»угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Таким чином, за приписами наведеного нормативно-правового акту здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу №3 від 30 липня 2009 року не потребує.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення статей 657, 640 Цивільного кодексу України та вказав на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, при цьому, такий договір є укладеним виключно після його нотаріального посвідчення і державної реєстрації.

Втім, приймаючи до уваги такі висновки господарського суду першої інстанції, судова колегія не може не зазначити, що за встановлених обставин укладення вказаної угоди, й ще за умов її нотаріального посвідчення і державної реєстрації, у сторони взагалі були б відсутні підстави для звернення до суду з позовом про визнання угоди дійсною. Саме через відмову відповідача у нотаріальному посвідченні договору порушені права позивача, який в повному обсязі виконав умови біржевої угоди.

В той самий час, ч. 2 статті 220 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Із змісту зазначеної норми закону вбачається, що при вирішенні спору про визнання договору, який потребує нотаріального посвідчення, дійсним, суд досліджує крім обставин щодо виконання сторонами умов договору, також наявність доказів щодо ухилення сторони від нотаріального посвідчення договору та відсутність передбачених законом обмежень для його укладення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пунктів 1.5, 1.6, 2.1, 2.3.1 спірного договору 04 вересня 2009 року між сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі квартир.

Встановлено, що згідно з платіжним дорученням №1\3642 від 15 вересня 2009 року ДП «Феодосійський морський торговельний порт»сплатив вартість об'єктів нерухомості в розмірі 3287334,65грн.

Відповідачем, як стороною спірного правочину, не заперечувалось факту домовленості сторонами щодо всіх істотних умов договору, а також обставин виконання його умов шляхом перерахування позивачем відповідної суми коштів.

Але суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув.

Крім того, приймаючи рішення, місцевим господарським судом взагалі не досліджувалось підстав та причин ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, укладеного за наслідками аукціону.

З врахуванням положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Тому, на підставі статей 38, 43 ГПК України судова колегія визнала можливим дослідити та надати оцінку відзиву на апеляційну скаргу товариства „Технопластк”, де директор товариства зазначає про відмову від нотаріального оформлення угоди з економічних причин, та листуванню сторін, згідно з яким ще у липні 2009 року відповідач зазначав про намір укласти угоду тільки через товарну біржу через явну перевагу такого оформлення.

Таким чином, є підставними доводи апеляційної скарги, що в силу приписів статті 220 Цивільного кодексу України встановлені у справі обставини у їх сукупності надають підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу № 3 від 30.07.2009, а тому слід визнати можливим задоволення позовних вимог в цій частині.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позову про визнання права власності, судова колегія дійшла наступних висновків.

Підстави набуття права власності встановлені у статті 328 ЦК України, згідно якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Дійсність договору купівлі-продажу № 3 від 30.07.2009 встановлена судом апеляційної інстанції. Отже, факт приналежності позивачеві спірного майна на праві власності є належним чином доведеним.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.          

Оскільки набуття позивачем права власності на вказані вище об’єкти нерухомого майна обумовлено дійсністю укладеної на біржі угоди, на думку судової колегії, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

                    На підставі викладеного, судова колегія визнала обґрунтованість доводів апеляційної скарги стосовно невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а судове рішення –скасуванню, з прийняттям у справі нового.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу державного підприємства «Феодосійський морський порт» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року у справі №2-8/6177-2009 скасувати.

Постановити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір за № 3 купівлі - продажу квартир № № 131,132,133,134,135,136,137,138,139,140,141,142,143,144,145, розташованих по вул. Гріна, 35 в місті Феодосія загальною площею 636,8 кв.м., житловою площею 345,1 кв.м.., укладений 30 липня 2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Технопластк»та Державним підприємством «Феодосійський морський порт» на Морській товарній біржі (м.Севастополь).

Визнати за державним підприємством «Феодосійський морський порт»(98100, місто Феодосія, вул. Горького 14, р/р 26005022444 в АБ «Експресс-Банк»МФО 384674, ідентифікаційний код 01125577) право власності на квартиру 131 загальною площею 60,3 кв.м, квартиру № 132 загальною площею 36,0 кв.м., квартиру № 133 загальною площею 32,3 кв.м., квартиру № 134 загальною площею 60,4 кв.м., квартиру № 135 загальною площею 35,5 кв.м., квартиру № 136 загальною площею 32,1 кв.м., квартиру № 137 загальною площею 60,5 кв.м., квартиру № 138 загальною площею 35,4 кв.м., квартиру 139 загальною площею 31,7 кв.м, квартиру №140, загальною площею 59, 3 кв.м., квартиру № 141 загальною площею 35,0 кв.м., квартиру № 142 загальною площею 31,8 кв.м., квартиру № 143 загальною площею 59, 2 кв.м., квартиру № 144 загальною площею 35,2 кв.м., квартиру № 145 загальною площею 32,4 кв.м., які розташовані в місті Феодосія по вул. Гріна, будинок 35, й загальна площа яких складає 636,8 кв.м., загальна житлова площа - 345,1 кв.м.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                В.М. Плут