Постанова № 11450473, 15.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" вересня 2010 р.Справа № 7а/130-3470

11:30

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Лисому Я.І.

Розглянув справу

розглянув матеріали справи

за позовом: Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж „Тернопільтеплокомуненерго”, м. Тернопіль, вул. Київська, 3а, 46016.

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003.

За участю представників сторін:

позивача: начальник юридичного відділу Лазаренко В. О., доручення № 1376/01 від 14.09.2008р.;

відповідача: головний ДПІ Рацин Р. Р., довіреність № 51279/7/10-015/1632 від 13.09.2010р.

Суть справи:

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж „Тернопільтеплокомуненерго” звернулося із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0001091501/0 прийнятого 14.03.2007р. Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, яким підприємству нараховано 5543,75 грн. санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 55407,30 грн.

Представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.06.2010 року провадження у справі № 7а/130-3470 зупинялося до розгляду Вищим Адміністративним судом України заяви Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 32914/7/10-015/307 від 31.05.2010р. про виправлення описки в резолютивній частині постанови Вищого Адміністративного суду України від 22.04.2010р. у справі № 13/256-4683 (8а/296-4229), результати розгляду якої пов'язанні з даною справою.

Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільтеплокомуенерго" листом № 1376/01 від 15.09.2010р., враховуючи постанову Вищого Адміністративного суду України, підтвердило позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001091501/0 від 14.03.2007р. в сумі 3303,56 грн., а в частині 2237,17 грн. від позову відмовилася. Дана заява прийнята судом до розгляду і справа розглядається з її врахуванням.

Податкова інспекція в частині підтриманих позивачем позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення станом на момент його прийняття відповідало чинному законодавству та було прийняте на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон 2181) прийнято податкове повідомлення рішення № 0001091501/0 від 14.03.2007р., яким до Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж „Тернопільтеплокомуненерго” застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість в сумі 5540,73 грн. і встановлено десятиденний строк для їх сплати з дня отримання рішення.

Як випливає із тексту спірного рішення, підставою для його прийняття став акт документальної перевірки № 1324/15-01/03353590 від 16.02.2007р. проведеної на предмет дотримання підприємством термінів сплати узгоджених сум податкового зобов’язання по податку на додану вартість за період з 30.11.2006р. по 26.12.2006 року, яким, як стверджує інспекція, встановлено несвоєчасну сплату платником узгоджених сум податкового зобов’язання по податку, а саме - податкове зобов’язання в сумі 55407,3 грн., що виникло на підставі декларації з ПДВ від 20.11.2006р. № 716307 (загальна сума 56754,00 грн.), сплачено 20.12.2007р., тобто з порушенням строків передбачених п. 5.3.1, п. 5.3, ст. 5 Закону 2181 на 27 днів.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню .

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку передбаченому законом;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм Закону 2181, а саме за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом, органи державної податкової служби застосовують штрафні санкції, в порядку передбаченому „Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001р. шляхом прийняття податкових повідомлень–рішень (п. 11 Інструкції) в порядку передбаченому п. 2.6. п. 2 „Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень–рішень” затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, на підставі матеріалів перевірок, результати яких оформляються актом перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Порядок), в якому зазначаються чіткий зміст фактів порушення податкового законодавства та вказуються конкретні пункти, статті порушених норм законодавчих актів (п. 1.6., 1.7. порядку).

Відповідно до ч. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

В даному випадку, доказом правомірності притягнення товариства до відповідальності за порушення норм Закону 2181 є акт перевірки, обов’язковість складання якого передбачена вищезазначеними нормативними актами.

Податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0001091501/0 від 14.03.2007р., посилається на акт перевірки № 1324/15-01/03353590 від 16.02.2007р., яким нараховано санкції за затримку до 30 днів узгодженої суми податкового зобов’язання по декларації від20.11.2006р. №716307 на суму 56754 грн.

Оскаржуючи податкове рішення позивач, як доказ своєчасно сплаченої суми податку надав платіжні доручення №548 від 28.11.2006р. (20000 грн.), №1570 від 29.11.2006р (33000 грн.) та №1588 від 29.11.2006р. (3754 грн.), які зараховані податковою інспекцією в рахунок оплати попередніх сум зобов’язань, а саме нараховані та несплачені позивачем податкові зобов’язання по податковому повідомленню –рішенню №0000592304/023367 від 18.04.2006р. на суму 55665,99 грн., із яких 14914,5 донарахована сума ПДВ та 40751,49 грн. штрафні санкції, яке оскаржено позивачем до суду в установлені законом терміни .

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р., з врахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 08.07.2010р., у справі №13/256-4683(8а/296-4229) за позовом КП „Тернопільтеплокомуненерго” до Тернопільської ОДПІ, податкове повідомлення - рішення №0000592304/023367 від 18.04.2006р. скасовано в частині нарахування комунальному підприємству 33294,24 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, що до якої встановлено ці обставини.

Отже, постановою Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р., яка набрала законної сили, встановлено правомірність визначення податкового зобов’язання в сумі 22371,75 грн.(55665,99 грн. –33294,24грн.), а тому зарахування на їх сплату коштів оплачених підприємством в листопаді 2006р. є правомірним .

При таких обставинах, доведеним є факт оплати з пропуском до 30 днів узгодженого податкового зобов’язання по податковій декларації з ПДВ від 20.11.2006р. № 716307 суми 22371,75 грн., за що податковою інспекцією правомірно нараховані податковим повідомленням –рішенням №0001091501/0 від 14.03.2007р. 10% штрафу , що складає 2237,17грн.

Податкове повідомлення –рішення №0001091501/0 від 14.03.2007р. в частині проведеного нарахування штрафних санкцій в сумі 3303,56 грн. є таким, що не відповідає чинному на час його прийняття законодавству, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 94 КАС України .

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 72, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001091501/0 прийняте Тернопільською ОДПІ 14.03.2007р. в частині нарахування 3303,56 грн. штрафу.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі ( 23 вересня 2010р.) до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя