Ухвала суду № 11449783, 08.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

"08" вересня 2010 р. Справа № 32-1-2-7/5-09-307

За заявою: Кредитної спілки „Афіна” м. Одеса, вул. Буніна,13 кв.21(код ЄДРПОУ 33508973)

про визнання банкрутом Кредитної спілки „Афіна” м. Одеса, вул. Буніна,13 кв.21 (код ЄДРПОУ 33508973).

Суддя Грабован Л.І.

Представники сторін:

від боржника: керуючий санацією - Бодров В.А., Петков В.Г., Тітов Є.В.

розпорядник майна - арбітражний керуючий Ананьєв С. П.

СУТЬ СПОРУ: про визнання банкрутом

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2009р. (т.1 а.с.1) в порядку статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено провадження у справі про банкрутство кредитної спілки „Афіна”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відкрито процедуру санації, керуючим санацією призначено керівника боржника Бодрова В.А. та призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Літвінову Л.В., зобовязано керуючого санацією подати оголошення про порушення справи про банкрутство

Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство Кредитної спілки „Афіна” опубліковано в газеті “Урядовий курєр” від 11.02.2009 р. № 24 .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2009р. (т.69 а.с.125-131) заяву Кредитної спілки „Афіна” про порушення справи про банкрутство у порядку ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” залишено без розгляду; припинено повноваження керуючого санацією кредитної спілки „Афіна” Бодрова В. А.; припинено повноваження розпорядника майном Кредитної спілки "Афіна" арбітражного керуючого Ананьєва С. П.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р.(т.70 а.с.35-38) апеляційну скаргу Кредитної спілки “Афіна” залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2009р. по справі № 1-2-7/5-09-307 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2010р. (т.70 а.с.57-60) касаційну скаргу Кредитної спілки "Афіна" задоволено частково; постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. скасовано; справу № 1-2-7/5-09-307 направлено на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду з вказівками на те, що законодавством також не врегульовано процедури припинення безпідставно порушеного провадження у справі про банкрутство боржника за його ж заявою. Однак, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду №15 від 18.12.2009р., колегія суддів касаційного суду зазначила про можливість припинення безпідставно порушеної справи про банкрутство за заявою боржника відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Колегія суддів касаційного суду також погодилась із доводами скаржника про необґрунтованість витребування від нього плану санації відповідно до статті 18 Закону, оскільки на момент порушення провадження у справі в порядку статті 53 Закону боржник зобов'язаний надати суду план санації, який відповідав би вимогам частини 2 статті 53 Закону, а подання плану санації відповідно до статей 17, 18 Закону здійснюється боржником після затвердження реєстру вимог кредиторів. У постанові вказано,що при новому апеляційному розгляді суду належить врахувати викладене та прийняти рішення про можливість подальшого провадження у справі про банкрутство за заявою боржника чи припинення провадження у справі відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 40 Закону. Також, колегія суддів касаційного суду зазначила, що подання належного доказу ( плану санації боржника відповідно до вимог частини 2 статті 53 Закону) не виключає можливості продовження провадження у справі про банкрутство, оскільки процесуальне порушення, яке полягало у несвоєчасному поданні доказу боржником не впливатиме в цілому на обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство та сприятиме захисту інтересів вкладників кредитної спілки у процедурах банкрутства, так як діяльність органів управління кредитної спілки "Афіна" проходитиме під наглядом арбітражного керуючого та під контролем суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р. (т.70 а.с.92-96) апеляційну скаргу Кредитної спілки „Афіна” задоволено; ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2009р. скасовано; справу передано до господарського суду Одеської області для розгляду.

Ухвалою від 27.07.2010р. (т.70 а.с.107) справу прийнято до провадження суддею Грабован Л.І.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників боржника та розпорядника майна боржника, суд встановив:

З Протоколу №1 установчих зборів КС „Афіна” від 4.05.2005р. (т.1 а.с.123-124) вбачається, що засновниками кредитної спілки виступили 50 осіб, згідно реєстру (т.1 а.с.125-127).

23.01.2009 р. КС “Афіна” звернулась до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації, посилаючись на ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності бордника або визнання його банкрутом” на підставі рішення, оформленого протоколом позачергових зборів членів КС “Афіна”від 16.11.2008 р.(т.1 а.с. 65-69) про звернення до господарського суду із заявою про проведення процедури відновлення платоспроможності (санації) кредитної спілки, оскільки вартості майна та грошових коштів не вистачає для задоволення вимог кредиторів. У заяві вказано, що безспірні грошові вимоги кредиторів, які повністю визнаються боржником складають 279314,35 грн., що підтверджено судовими рішеннями та наказами, за якими відкрито виконавче провадження і строк сплати за якими настав понад три місяці. Крім того, боржник вказує в заяві, що на цей момент Кредитна спілка „Афіна” має заборгованість перед 118 фізичними особами , які надали письмові заяви про свою згоду з планом санації та призначенням керуючого санцією керівника боржника. Загальна заборгованість спілки перед 118 кредиторами складає 14586642 грн., що становить 52% від загальної суми кредиторської заборгованості боржника.

До заяви боржника додано: план відновлення платоспроможності боржника (санації) (т.1 а.с.7-10), реєстр вимог кредиторів КС “Афіна” (т.1 а.с.11-14), які подали заяви про згоду з планом санації та призначення керуючого санацією, протокол загальних зборів № 3 від 24.11.2007р.(т.1 а.с.15-17), перелік вкладників, які пройшли звірку (т.1 а.с.18-29), рішення суду, накази суду та угоди з додатками (т.1 а.с.31-57), протокол спостережної ради КС “Афіна” № 22 від 15.09.2008 р. (т.1 а.с.58-59), протокол позачергових зборів членів кредитної спілки від 16.11.2008 р.(т.1 а.с. 65-69), протокол рахункової палати комісії загальних зборів членів КС „Афіна” від 16.11.2008р. (т.1 а.с.70-71), реєстр дебіторів (т.1 а.с.72), баланс станом на 01.07.2008р. (т.1 а.с.100) фінансовий звіт боржника, довідки про заборгованість спілки та про вилучення майна судовими виконавцями з актами опису та арешту майна (т.1 а.с.101-111), статут КС “Афіна” (т.1 а.с.112-122), протокол установчих зборів КС „Афіна” 4.05.2005р. (т.1 а.с.123) з реєстром, свідоцтво про державну реєстрацію Кредитної спілки „Афіна” витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка з ЄДРПОУ (т.1 а.с. 128-138).

06.09.2010р. боржником надано суду інформацію про кількість членів кредитної спілки, в якій вказано, що відносини спілки з дебіторами та кредиторами базуються на підставі головних документів: депозитного договору (договору про додатковий пайовий внесок) та договору позики з дебіторами. У березні 2007р. за значні недоліки в роботі КС „Афіна” рішенням „Держфінпослуг” був виключений з переліку фінансових установ України та позбавлений одної з двух ліцензій (на отримання від населення коштів на депозитні рахунки), в звязку з цим первісна звітність перед „Держфінпослуг” не проводилась. Суд врахував надані (крім протоколу загальних зборів) письмові заяви вкладників, загальна сума яких перевищує 50% кредиторської заборгованості кредитної спілки. Станом на 16.11.2008р. у відповідності з протоколом позачерговогих загальних зборів у КС було 958 членів, в тому числі 749 вкладників, 209 боржників (дебіторів).

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

-за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

-за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

Протокол зборів членів КС „Афіна” від 16.11.2008р., який оцінений судом у порядку ст. 43 ГПК України, не може вважатись належним чином оформленим рішенням, органу, до повноваження якого згідно з законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. Таким органом згідно зі ст. 14 Закону України „Про кредитні спілки” та ч.ч.7,8 Статуту спілки є загальні збори членів кредитної спілки. Протокол містить відомості про те, що із 958 членів кредитної спілки зареєстровані та присутні 490 осіб, що складає 51,15% загальної кількості членів, однак належним чином підтверджених відомостей щодо дійсної кількості членів кредитної спілки на день проведення зборів до заяви боржником не надано. При цьому суд враховує, що в аудиторському висновку від 23.02.2006р.,(т.64 а.с.166-175), наданому суду Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, вказано про наявність 1422 членів кредитної спілки; у протоколі загальних зборів від 24.11.2007р. (т.1 а.с.15) вказано про присутність 879 членів спілки, що складає 58,94 відсотки від загальної кількості, тобто відсотки визначались з більшої кількості членів спілки на той період.

Відсутність звітності перед „Держфінпослуг”, як вказано у інформації боржника, наданої суду 06.09.2010р., не позбавляє його обовязку оформлення документів та підтвердження як кількості членів кредитної спілки на день проведення зборів, так і оформлення відомостей щодо заборгованості перед кредиторами ( внескам членів кредитної спілки на депозитні рахунки у відповідності з ч.1 ст. 23 Закону України „Про кредитні товариства”) та оформлення заяви про порушення справи та додатків до неї у відповідності з нормами законодавства про банкрутство.

Таким чином, суд встановив, що заявником в порушення ч.2 ст. 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не надано доказів наявності належним чином оформленого рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Стаття 53 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення санації керівником боржника повинна відповідати вимогам ст. 7 цього Закону, відповідно до ч.ч.1,2 якої заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника із зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою до виконання; також заява повинна містити відомості про суму вимог кредиторів за грошовими зобовязаннями у розмірі, який не оспорюється боржником, розмір заборгованості по страхових внесках, відшкодуванню шкоди, заробітної плати, відомості про дебіторську заборгованість.

Згідно з п.3 ст.6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні грошові вимоги кредиторів вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону неплатоспроможність неспроможність субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

До заяви про порушення справи боржником надані суду копії рішень суду про стягнення з КС „Афіна” на користь вкладників сум пайових внесків (т.1 а.с.31-34,36-39,42-48,50-57), які не можуть вважатись доказами наявності безспірних грошових вимог до боржника у розумінні Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки суми, які стягнуті за цими рішеннями не є грошовим зобовязанням боржника перед кредиторами, а є зобовязання боржника перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи. Вказаний висновок судом зроблений на підставі наступних норм законодавства.

Відповідно до.5 ст. 10 Закону України „Про кредитні спілки” членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обовязкового пайвого внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. Як передбачено п.1.ч.1.ст. 19 цього Закону майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обовязкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки). За положеннями п.1, п.3 ч.1 ст. 21 цього ж Закону кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договорних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Ч.ч.1,2 ст. 23 того ж Закону передбачено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.

З викладеного вбачається, що Законом України „Про кредитні спілки” передбачено три види внесків членів спілки: вступний, обовязковий пайовий та депозитний. При цьому передбачено, що вступний та обовязковий внески залишаються власністю спілки та безпосередньо повязані із участю (членством) у кредитній спілці, а депозитний внесок залишається власністю члена кредитної спілки.

Таким чином, відносини що виникли у звязку із внесенням особою вступного та обовязкового пайового внеску члена спілки повязані із членством такої особи у кредитній спілці, а відповідні зобовязання спілки перед його членом підпадають під визначене в ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зобовязання боржника перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі, та які не зараховуються до грошових зобовязань, визначених положеннями цієї статті.

Відносини ж які виникли у звязку із депозитним внеском члена кредитної спілки за своє суттю є грошовим зобовязанням, що випливає із договірних відносин відповідно до цивільного законодавства, та відповідає визначенню грошового зобовязання у ст.1 Закону про банкрутство. Грошове зобовязання зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобовязань боржника не зараховуються зобовязання перед засновниками (учасниками) боржника юридичної особи, що виникли з такої участі. (Постанова Вищого господарського суду від 19.05.2010р. №01-16/19418-18-5).

При цьому суд зауважує, що всі реєстри, які надавались як боржником до заяви про порушення справи про банкрутство, так і в подальшому розпорядником майном боржника та боржником у справі оформлені без врахування вказаних особливостей Закону в частині вказівки виду внесків, тобто не є доказами наявності загальної кредиторської заборгованості у розумінні Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .

Відповідно до ч.2 ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможностів бордика або визнання його банкрутом” для проведення санації боржника його керівником керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майном боржника.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобовязаний одночасно подати план санації відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” досудова санація система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство.

Законодавче визначення змісту плану досудової санації міститься лише у Порядку проведення досудової санації державних підприємств, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів від 17.03.2000р. №515. Не зважаючи на іншу форму власності підприємства боржника у справі, суд використовує надане у Постанові визначення для оцінки наданого СК „Афіна” до заяви про порушення справи плану санації. Так згідно ч.6 Порядку план досудової санації повинен містити: реквізити підприємства; відомості про фінансово-господарське становище; заходи щодо відновлення платоспроможності (реструктуризація підприємства, перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження основних засобів, передача майна в оренду, відстрочення та (або) розстрочення платежів, переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові, скорочення чисельності працюючих) і терміни їх здійнення; розрахунок необхідних коштів для реалізації заходів; визначення джерел фінансування заходів (зобовязання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти державного бюджету, кошти, отримані від оренди майна, відчуження основних засобів, погашення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо); умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації; очікувані наслідки виконання плану санації.

Наданий боржником план відновлення платоспроможності боржника (санації) кредитної спілки „Афіна” (т. 1 а. с. 7 10) передбачає проведення таких заходів: виявлення та збереження активів КС „Афіна” шляхом скорочення кошторису витрат на утримання правління та технічного персоналу на 7 чол. із розрахунку 5500 грн. на місяць; ліквідація двох філій спілки на 12 чол. із розрахунку 6000 грн. на місяць; зміна офісу спілки з скороченням орендної плати із розрахунку 5000 грн. на місяць; відновлення втрачених документів спілки та проведення їх повної перевірки; проведення аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності спілки; забезпечення накладення арештів на всі види майна; накладення мораторію на нарахування відсотків на грошові депозитні вклади членів спілки; складення та затвердження реєстру грошових вимог вкладників; проведення загальних зборів вкладників кредитної спілки з прийняттям рішення про порушення справи в господарському суді про відновлення платоспроможності (санації) кредитної спілки; робота з боржниками створення групи для проведення досудової роботи з метою повернення отриманих в спілці кредитів, укладення договору правової допомоги на юридичне забезпечення позовів до боржників КС „Афіна”; підготовка та подача до суду позовів до боржників про стягнення боргу по отриманих в спілці кредитах; робота з страховою компанією „Алькона” проведення аналізу укладених угод на страхування кредитів, отриманих в спілці, укладення договору на юридичне забезпечення позову в суд до страхової компанії „Алькона”; проведення аналізу мирової угоди та підготовка позову до суду про визнання недійсної мирової угоди; відшкодування фінансової шкоди, завданої КС „Афіна” з боку Держфінпослуг після завершення розгляду в суді кримінальної справи відносно колишніх посадових осіб КС „Афіна” подати до суду позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої КС „Афіна” неправомірними діями та бездіяльністю Держфінпослуг з вказівкою строків здійснення цих заходів з квітня 2008р. на протязі 2008р. та 1 півріччя 2009р.

З аналізу наданого боржником плану санації витікає, що він не містить відомостей про фінансово-господарське становище спілки; його положеннями не передбачено обовязкових істотних заходів, які повинні бути здійснені з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів, розрахунку необхідних коштів для реалізації заходів; визначення джерел фінансування заходів; очікуваних наслідків виконання плану санації; строків та черговості виплати боржником боргу кредиторам членам спілки.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що положення плану санації не відповідають вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.”

При цьому суд у відповідності зі ст. 111-12 ГПК України враховує обовязкові для суду першої інстації вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, якою встановлено, що суду слід прийняти рішення про можливість подальшого провадження у справі про банкрутство за заявою боржника чи припинення провадження у справі відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 40 Закону та констатовано факт наявності процесуального порушення, яке полягало у несвоєчасному поданні доказу боржником (плану санації).

Не надано суду боржником і доказів погодження з кредиторами плану санації, їх письмової згоди на проведення процедури санації та призначення керуючим санацією керівника боржника в установленому законом порядку. Додані до заяви реєстри кредиторів, підписані головою правління (т.1 а.с.11-14) не можуть бути прийняті як належні докази надання згоди кредиторів, з тих причин, що у реєстрі вказується 118 вкладників з вказівкою їх прізвищ, імен та по батькові та сумою вкладу. Підписи вказаних осіб у реєстрі відсутні. У реєстрі вказана загальна кількість кредиторів кредитної спілки 640 чол., загальна сума дебіторської заборгованості 28318393 грн., загальна сума вимог кредиторів, які подали заяви про санацію 14586642 грн., з визначенням проценту суми вимог суми кредиторської заборгованості 53%. Боржником додано до заяви баланс станом на 1.07.2008р. (т.1 а.с.100), якій не підтверджує викладені у заяві та протоколі суми кредиторської заборгованості, до того ж заяву до суду подано 23 01.2009р.

Тобто, вказані відомості не підтверджені документами бухгалтерського обліку боржника, які в установленому законом порядку повинні доводити відомості щодо наявності кредиторської заборгованості боржника, (заборгованості по внескам (вкладам) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахованих на такі кошти та пайові внески плати (процентів).

Відповідно до пункту 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику у справах про банкрутство" від 18.12.2009р. роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)". З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду №15 від 18.12.2009року, колегія суддів касаційного суду у постанові від 12.05.2010р. зазначила про можливість припинення безпідставно порушеної справи про банкрутство за заявою боржника відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 40 Закону.

Якщо заява боржника та додані до неї документи не відповідають вимогам Закону повністю, у суду не має правових підстав для порушення справи та провадження у справі підлягає припиненню.

При таких обставинах, суд припиняє провадження у справі внаслідок недотримання боржником процедури подання заяви у порядку ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, вимог ст. 7 цього Закону, а саме: ненадання боржником належним чином оформленого рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство; належним чином оформленого плану санації та доказів відповідного узгодження його кредиторами; відсутності доказів наявності безспірних вимог до боржника та підтвердження документами бухгалтерського обліку боржника суми загальної кредиторської заборгованості боржника, тобто внаслідок безпідставного порушення справи про банкрутство.

Суд не приймає до уваги посилання боржника на те, що 26.01.2009р. судом прийнято рішення про початок процедури банкрутства через санацію та це рішення незмінне, оскільки процедуру санації введено одночасно із порушенням справи про банкрутство з вказівкою про це в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство. Однак, при порушенні справи судом не здійснюється оцінка доказів, доданих до заяви, у порядку ст.ст.64,65 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.8,9,11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а досліджується факт подання сторонами документів, передбачених Законом та достатніх для початку розгляду справи. Оцінка доказів у відповідності зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням ст.ст. 32,33,34 цього Кодексу здійснюється судом у судовому процесі при розгляді справи. Тому суд дослідив та надав оцінку заяві боржника про порушення справи про банкрутство та всім доданим до неї документам у порядку, передбаченому процесуальним законодавством у повному обсязі.

Враховуючи припинення провадження у справі, суд не розглядає подання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ананьєва С.П. про звільнення керуючого санацією керівника боржника Бодрова В.А. від виконання повноважень керуючого санацією, яке надійшло до суду 02.12.2009 р. З цих же причин не розглядаються заяви кредиторів, які надійшли до суду після публікації оглошення про порушення провадження у справі про банкрутство та інші клопотання.

При цьому, скасовується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, та заборон, введених ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2009 р.

Суд зауважує, що боржник не позбавлений права на звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство після усунення всіх вказаних недоліків та з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, Законів України „Про кредитні спілки” та „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Керуючись ч.7 ст. 12, п. 7 ч.1 ст. 40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 68, п.11 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1.Припинити провадження у справі про банкрутство Кредитної спілки „Афіна” (код ЄДРПОУ 33508973, м. Одеса, вул. Буніна, 13 кв.21).

2. Припинити процедуру санації Кредитної спілки „Афіна”.

3.Припинити повноваження керуючого санацією кредитної спілки "Афіна" - Бодрова Володимира Антоновича.

4.Припинити повноваження розпорядника майна кредитної спілки "Афіна" арбітражного керуючого Ананьєва Сергія Павловича.

5.Скасувати дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2009 р.

6.Скасувати заходи забезпечення вимог кредиторів, які вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 26.01.2009 р.

Копію ухвали надіслати: боржнику, розпоряднику майна, Одеському обласному відділу з питань банкрутства , державному реєстратору Одеської міської ради, Другому Приморському відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, ДПІ у Приморському районі.

Суддя