Рішення № 11449389, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р.Справа № 15/102-10-2805 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі М.Д. Стойковій

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_4,

від відповідачів:

1) ТОВ „Ората” - Осадча І.А.,

2) ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень зборів засновників товариства, змін до статуту товариства та свідоцтва про право власності товариства на будівлі, зобовязання повернути майно, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 16.07.2010 р., 30.07.2010 р. та 09.08.2010 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” та ОСОБА_2 про:

-визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ „Ората”, яке оформлено протоколом від 23 жовтня 2007 року за №3;

- визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ „Ората”, яке оформлено протоколом від 14 лютого 2008 року за №4;

- визнання недійсними зміни до статуту ТОВ „Ората”, державну реєстрацію яких проведено 26.10.2007 року за № 15431050001002098;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ „Ората” на будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А”, будівлі будматеріалів під літ. „Б”, столярного цеху під літ. „В”, будівлі пілорами під літ. „Г”, 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці, якою користується ВАТ „Чорноморець” на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 кв.м.;

- зобовязання ТОВ „Ората” повернути ОСОБА_1 будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А”, будівлі будматеріалів під літ. „Б”, столярний цех під літ. „В”, будівлі пілорами під літ. „Г”, 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці якою користується ВАТ „Чорноморець” на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ТОВ „Ората” було створено за рішенням зборів засновників товариства від 15.08.2007 року, яке оформлено протоколом № 1. Так, засновниками вказаного товариства виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_1, частки у статутному капіталі товариства яких розподілені по 50% кожному. Також на вказаних зборах засновників товариства був затверджений статут товариства та директором було обрано ОСОБА_2 Державну реєстрацію статуту ТОВ „Ората” було проведено 27.08.2007 року, номер запису 15431020000002098.

Згідно до п. 5.1 статуту ТОВ „Ората” майно товариства складають фонди, основні та обігові кошти, що належать йому на праві власності цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі; розмір статутного фонду товариства визначено у сумі 44000 грн.

Пунктом 5.2 вказаного статуту визначений порядок формування майна. Так, майновий внесок здійснюється шляхом передачі його товариству в користування згідно акту, складеному та підписаному учасниками; найменування та вартість майна визначаються згідно переліку, який є невід'ємною частиною установчого договору; оцінка вартості майна, що вноситься, здійснюється за узгодженням учасників.

Як вказує позивач, на виконання положень статуту ТОВ „Ората” його учасниками 20.08.2007 року було внесено до статутного фонду вказаного товариства грошову суму у розмірі 22000 грн., що складає 50% суми вкладу, що підтверджується реєстром документів по рахунку ТОВ „Ората”, виданим філією ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ.

29 серпня 2007 року між ВАТ „Чорноморець” (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив належні продавцю на праві власності будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А”, будівлі будматеріалів під літ. „Б", столярного цеху під літ. „В”, будівлі пилорами під літ. „Г”, 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 кв.м, розташовані на земельній ділянці площею 6300 кв.м, якою користується ВАТ „Чорноморець" на підставі договору оренди від 25.07.2007 року. Таким чином, на підставі вказаного договору купівлі-продажу позивач набув право власності на вказане нерухоме майно будівлю буддвору.

23 жовтня 2007 року зборами засновників ТОВ „Ората" було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 3, згідно якого був збільшений розмір статутного фонду ТОВ „Ората" на 456000 грн. та затверджено новий розмір статутного фонду в сумі 500000 грн. При цьому були змінені частки засновників в статутному фонді, а саме частка кожного учасника склала 250000 грн. або 50%). Вказані зміни до статуту пройшли державну реєстрацію 26.10.2007 року за № 15431050001002098.

Також позивач зазначає, що 14 лютого 2008 року зборами засновників ТОВ „Ората" було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 4, відповідно до якого до статутного капіталу ТОВ „Ората” було внесено об'єкт нерухомого майна - будівлі буддвору, належні позивачу, вартість яких встановлена у розмірі 100000 грн. На виконання вказаного рішення загальних зборів у відповідності з актом передачі-приймання об'єкта нерухомості від 14.02.2008 року позивач передав, а директор товариства - ОСОБА_2 прийняв вказані будівлі буддвору.

Однак, позивач вважає, що рішення зборів засновників ТОВ „Ората”, які оформлені протоколами від 23 жовтня 2007 року за № 3 та від 14 лютого 2008 року за № 4, а також зміни до статуту ТОВ „Ората”, які пройшли державну реєстрацію 26.10.2007 року за № 15431050001002098, підлягають визнанню недійсними, а право власності на будівлі буддвору має бути визнане за позивачем.

Так, на думку позивача, за вищевказаними рішеннями зборів засновників ТОВ „Ората” статутний фонд останнього було необґрунтовано збільшено на суму 456000 грн., а порядок та умови такого збільшення не встановлено учасниками товариства, тому вказані порушення фактично призводять до банкрутства товариства, що в свою чергу такі дій товариства та його учасників є безперечним порушенням ст. 115, ч. 6 ст. 144 ЦК України, ст.ст. 85, 86 ГК України, ст.ст. 12, 13, ч. 6 ст. 52 Закону України „Про господарські товариства", п. 5.2.3. статуту ТОВ „Ората” та є підставою для визнання недійсними рішень зборів засновників ТОВ „Ората”, які оформлені протоколами від 23 жовтня 2007 року за № 3 і від 14 лютого 2008 року за № 4, а також відповідних змін до статуту товариства.

Оскільки рішення зборів учасників ТОВ „Ората” від 14 лютого 2008 року, яке оформлено протоколом № 4, відповідно до якого до статутного капіталу товариства був внесений об'єкт нерухомого майна - будівлі буддвору, підлягає визнанню недійсним, відповідно позивач вважає, що визнанню недійсним підлягає і свідоцтво про право власності ТОВ „Ората” на вказаний об'єкт нерухомості. У звязку з цим позивач вважає, що ТОВ „Ората” зобов'язано повернути позивачу вказане нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.06.2010 р. порушено провадження у справі № 15/102-10-2805.

В ході розгляду справи представником позивача до суду надані пояснення до позову, у яких додатково зазначаються причини за яких, на думку заявника, були порушені права та інтереси позивача при прийнятті оскаржуваних рішень зборами засновників ТОВ „Ората”, а саме: неправомірне збільшення статутного фонду товариства призвело до зупинення фінансово-господарської діяльності ТОВ „Ората”, що порушує права позивача на отримання частки прибутку (дивідендів), розмір якого залежить від такої діяльності товариства; в результаті збільшення статутного фонду товариства було непропорційно збільшено і частки учасників у статутному капіталі; в разі невідповідності вимогам закону або статуту товариства його дій, рішень засновників тощо, учасники товариства зобовязані звернутись до суду, що передбачено ч. 5 ст. 98 ЦК України.

Відповідач ТОВ „Ората” позовні вимоги не визнає, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 102-104). В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на те, що оскільки державна реєстрація змін до статуту товариства відбулась 26.10.2007 року, то рішення зборів засновників, які відбулись 23.10.2007 року, є дійсними. Також ТОВ „Ората” зазначено, що:

- питання порядку денного, які вирішувались на спірних загальних зборах відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, тому вважати їх недійсними у позивача відсутні підстави;

- повернення частки статутного капіталу товариства передбачено тільки у разі ліквідації товариства, переходу частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства до іншої особи та при добровільному виході учасника зі складу учасників товариства, а не у разі визнання недійсними рішень зборів учасників товариства, за якими було внесено певне майно до його статутного капіталу;

- позивачем не доведено те, що збільшення статутного капіталу ТОВ „Ората” на 456000 грн. та відсутність встановленого порядку та умов такого збільшення фактично призводять до банкрутства товариства.

Відповідач - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 67-68). Так, в обґрунтування заперечень на позов ОСОБА_2 зазначає, що з позову не вбачається, яким чином він порушує права позивача та відносно нього не має жодної позовної вимоги. Також відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту корпоративних прав не передбачений законодавством України, позивач не довів наявності порушення його прав та інтересів та не надав суду доказів неможливості вирішення спірних питань шляхом, передбаченим законодавством України, тобто у порядку визначеному ч. 3 ст. 52 Закону України „Про господарські товариства”. Крім того відповідач вважає, що твердження позивача про те, що збільшення статутного фонду товариства призвело до зупинення фінансово-господарської діяльності, є необґрунтованими і базуються лише на безпідставних припущеннях та не підтверджуються наказом від 31.10.2008 року, у якому йдеться про відсутність господарської діяльності ТОВ „Ората”.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Рішенням засновників ТОВ „Ората” від 15.08.2007 р., яке оформлено протоколом № 1, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було вирішено створити ТОВ „Ората”, а також розподілені частки його засновників в статутному капіталі товариства по 50% кожному з засновників, затверджено статут товариства та директором товариства обрано ОСОБА_2

27.08.2007 р. було здійснено державну реєстрацію статуту ТОВ „Ората” за № 15431020000002098.

Пунктом 5.1 статуту ТОВ „Ората” передбачено, що майно товариства складають фонди, основні та обігові кошти, що належать йому, а також інші належні йому на праві власності цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі. Розмір статутного фонду товариства складає 44000,00 грн.

Пунктом 5.2 статуту ТОВ „Ората” встановлено, що одним із джерел формування майна товариства є внески учасників до статутного фонду. Внески можуть формуватись як грошовими коштами, так і належним учасникам особистим майно та іншими матеріальними цінностями. Внески грошовими коштами здійснюються шляхом їх внесення в касу товариства, з обовязковим належним оформленням прибуткових касових документів, або у відділення банку, де відкрито поточний рахунок товариства. Майновий внесок здійснюється шляхом передачі його товариству в користування згідно акту, складеному та підписаному учасниками. Найменування та вартість майна визначаються згідно переліку, який є невідємною частиною установчого договору. Оцінка вартості майна, що вноситься, здійснюється за узгодженням учасників.

Відповідно до п. 5.2.1 статуту частки учасників - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в статутному фонді складають по 22000 грн. кожного, що становить по 50%. Розмір одержуваних дивідендів кожного складає по 50%. Кількість голосів в зборах учасників складає 50 відповідно.

Згідно п. 5.2.2 статуту товариства до моменту державної реєстрації товариства учасники повинні сплатити не менше 50% суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилась не сплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Учаснику, який повністю вніс внесок, видається свідоцтво, яке не відноситься до категорії цінних паперів.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи реєстру документів філії ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ за період з 01.01.2007 р. по 25.08.2009 р. (а.с. 48-59) учасниками ТОВ „Ората” 20.08.2007 року було внесено до статутного фонду товариства грошову суму у розмірі 22000 грн., тобто по 11000 грн. кожним та сплачено 50% від розміру статутного фонду товариства. Також згідно вказаного реєстру 25.10.2007 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було внесено до статутного фонду товариства по 11000,00 грн. кожним, що разом складає 22000,00 грн. (50% від розміру статутного фонду товариства).

29.08.2007 р. між ВАТ „Чорноморець” (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с.30), відповідно до якого ВАТ „Чорноморець” продав, а ОСОБА_1 купив належні продавцю на праві власності будівлі буддвору, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А”, будівлі будматеріалів під літ. „Б”, столярного цеху під літ. „В”, будівлі пілорами під літ. „Г”, 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 кв.м., які розташовані на земельній ділянці якою користується ВАТ „Чорноморець” на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 кв.м..

23.10.2007 р. на зборах засновників ТОВ „Ората” було вирішено збільшити розмір статутного фонду ТОВ „Ората” на 456000,00 грн., також був затверджений новий розмір статутного фонду в сумі 500000,00 грн., і відповідно змінені частки засновників в статутному фонді, тобто по 250000,00 грн. кожного з учасників або по 50%, при цьому розподіл прибутку (дивидентів), покриття збитків та кількість голосів в зборах учасників залишилось незмінним. Вказані рішення учасників товариства були оформлені відповідним протоколом зборів засновників ТОВ „Ората” № 3 від 23.10.2007 р. (а.с. 84). При цьому відповідні зміни до статуту були зареєстровані 26.10.2007 року за № 15431050001002098.

Згідно ч. 6 ст. 144 Цивільного кодексу України збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Відповідно до п. 5.2.3. статуту ТОВ „Ората” товариство має право збільшувати свій статутний фонд в порядку та на умовах, встановлених зборами учасників, але тільки після внесення учасниками своїх вкладів в повному обсязі.

Реєстром документів по рахунку ТОВ „Ората”, який видано філією ВАТ „МТБ” у м. Іллічівськ за період з 01.01.2007 р. по 25.08.2009 р., підтверджується, що 25.10.2007 року учасниками товариства внесено до статутного фонду товариства ще по 11000 грн. кожним, а всього 22000 грн., тобто сформовано у повному обсязі статутний фонд ТОВ „Ората”.

Таким чином, суд доходить до висновку, що формування статутного фонду ТОВ „Ората” у розмірі 44000,00 грн. було завершено 25.10.2007 року, як це і передбачено п. 5.1. статуту товариства.

Отже, станом на час прийняття зборами учасників ТОВ „Ората” рішення 23.10.2007 року про збільшення статутного капіталу товариства учасниками товариства було внесено до статутного капіталу товариства лише 50% від загальної суми вкладу в розмірі 22000,00 грн., передбаченого п. 5.1. статуту ТОВ „Ората”, який дорівнює 44000,00 грн.

Відтак, з огляду на викладене, суд вважає, що вказане рішення зборів засновників ТОВ „Ората” від 23.10.2007 року про збільшення статутного капіталу товариства за відсутністю сформованого повністю статутного капіталу товариства порушує вимоги ч. 6 ст. 144 Цивільного кодексу України та п. 5.2.3. статуту ТОВ „Ората”.

Окрім цього, відсутність у спірному рішенні встановленого порядку та умов, за якими повинно відбутись таке збільшення статутного фонду товариства, є порушенням п. 5.2.3. статуту ТОВ „Ората”.

За таких обставин, не можуть вважатись законними і зміни до статуту ТОВ „Ората”, державну реєстрацію яких проведено 26.10.2007 року за № 15431050001002098.

Крім того, як встановлено судом, 14.02.2008 р. зборами засновників ТОВ „Ората” було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 4, згідно якого було вирішено внести до статутного капіталу товариства обєкт нерухомого майна - будівлі буддвору, який належить позивачу, та встановлена вартість вищевказаного обєкта у розмірі 100000,00 грн. Згідно до акту передання-приймання обєкта нерухомості від 14.02.2008 року засновник ТОВ „Ората” ОСОБА_1 передав, а директор товариства ОСОБА_2 прийняв вказані будівлі буддвору.

Між тим на думку суду, вказане рішення зборів засновників прийнято в порушення вимог п. 5.2.3. статуту ТОВ „Ората”, оскільки не містить порядку та умов за якими повинно відбутись збільшення статутного фонду товариства. Суд погоджується з доводами позивача, що вартість будівлі буддвору в сумі 100000,00 грн. є недостатньою для прийняття рішення про збільшення статутного фонду товариства на суму 456000,00 грн. Окрім того, з огляду на невідповідність вимогам закону та статуту рішення зборів засновників ТОВ „Ората” про збільшення статутного фонду товариства, яке оформлено протоколом від 23 жовтня 2007 року за № 3, суд вважає неправомірним прийняття засновниками товариства рішення про внесення до збільшеного статутного фонду в якості внеску будь-якого майна та/або грошових коштів.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що спірні рішення зборів засновників ТОВ „Ората” порушують його права та інтереси як учасника товариства, оскільки збільшення статутного фонду товариства веде до підвищення оподаткування підприємства та необґрунтованого утримання внесеного до статутного капіталу товариства, нерухомого майна будівлі буддвору, що в свою чергу, призводить до зменшення отримання частки прибутку (дивідендів), розмір якого залежить від господарської діяльності товариства. Також суд зазначає, що в результаті збільшення статутного фонду товариства було непропорційно збільшено і частки учасників у статутному капіталі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 5 ст. 98 Цивільного кодексу України передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Як зазначено в п. 2.11 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (із змінами і доповненнями від 18.06.2009 року), під час вирішення спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів суду слід з'ясовувати, чи відповідає оспорюване рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що прийняв це рішення, чи були загальні збори правомочними, чи було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів. Зокрема, підставами недійсності рішень загальних зборів є такі: а) рішення загальних зборів не відповідає нормам чинного законодавства; б) рішення прийнято неправомочними загальними зборами або правомочність загальних зборів встановити неможливо; в) рішення з питання, яке відповідно до закону вирішується більшістю у 3/4 голосів присутніх на загальних зборах акціонерів, було прийнято простою більшістю голосів; г) рішення прийнято з питання, не включеного до порядку денного загальних зборів; д) рішення з питань зміни розміру статутного капіталу акціонерних товариств прийнято з порушенням обов'язку з надання акціонерам у встановленому законом порядку інформації, передбаченої статтею 40 Закону України "Про господарські товариства", або акціонерам було надано недостовірну чи неповну інформацію; е) рішення прийнято загальними зборами акціонерів, під час скликання і проведення яких не було дотримано вимог законодавства або статуту акціонерного товариства, якщо це призвело до істотного порушення прав позивача; є) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного відповідно до частини дев'ятої статі 41 Закону України „Про господарські товариства” головою і секретарем зборів. Підстави, зазначені у пунктах "б" - "е", пов'язані з порушенням прав акціонерів на управління акціонерним товариством.

Також згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Крім того, в п. 19 вказаної Постанови Пленуму ВСУ вказано, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Отже, з огляду на те, що судом були встановлені порушення прав позивача як засновника товариства внаслідок прийняття зборами засновників відповідача ТОВ „Ората” оспорюваних рішень та норм діючого законодавства (ч. 6 ст. 144 Цивільного кодексу України) і п. 5.2.3. статуту ТОВ „Ората”, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для визнання недійсними рішень зборів засновників ТОВ „Ората”, які оформлені протоколами від 23 жовтня 2007 року за № 3 та від 14 лютого 2008 року за № 4, з огляду на Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині. Крім того, з цих підстав відповідно підлягають визнанню недійсними і зміни до статуту, що були зареєстровані 26.10.2007 року за № 15431050001002098.

До того, як встановлено судом, виконавчим комітетом Марянівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області було прийнято рішення № 2 від 21.03.2008 р. „Про оформлення права власності ТОВ „Ората” на нерухоме майно”, відповідно до якого вирішено визнати право власності ТОВ „Ората” на будівлі буддвору та видати товариству свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно. Вказане рішення було прийнято на підставі, зокрема, рішення зборів засновників ТОВ „Ората” від 14.02.2008 року, яке оформлено протоколом № 4. На виконання вказаного рішення 09.04.2008 р. виконавчим комітетом Марянівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області видано ТОВ „Ората” свідоцтво про право власності на нерухоме майно будівлі буддвору.

Так, пунктом 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N 157/6445, визначено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками.

Між тим з огляду на те, що судом визнані недійсними рішення зборів засновників ТОВ „Ората”, які оформлені протоколами від 23 жовтня 2007 року за № 3 та від 14 лютого 2008 року за № 4, що стали підставою для видачі відповідачу ТОВ „Ората” свідоцтва про право власності на будівлі буддвору, внесені позивачем до статутного фонду товариства, суд вважає, що відпали правові підстави для володіння відповідачем - ТОВ „Ората” вказаними будівлями буддвору.

Згідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Так, оскільки ТОВ „Ората” набуло право власності на нерухоме майно - будівлі буддвору на підставі рішень засновників товариства, визнаних судом недійсними, суд вважає цілком правомірними вимоги позивача про зобовязання товариства повернути зазначене майно належному власнику ОСОБА_1

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 09.04.2008 р., виданого ТОВ „Ората” виконавчим комітетом Марянівської сільської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року N 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена у п. 6 цього Тимчасового положення, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

В силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом. Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину.

При зверненні з позовом у даній справі про визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право власності, яке лише видається при оформленні права власності та не є правочином, позивач не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом. Тобто позивач заявив вимоги про захист своїх прав у непередбачений законом спосіб, що є підставою для відмови в позові в цій частині. Така правова позиція суду узгоджується з практикою Вищого господарську суду України, яка викладена в постанові від 07.05.2009 р. у справі № 22/153-08-3606.

Крім того, за загальними правилами у спорі про визнання недійсним або акту, або правочину відповідачем має виступати орган, який його видав (вчинив).

Однак, виконавчий комітет Марянівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області не був стороною у даній справі, що виключає можливість заявляти позивачем вимоги про визнання недійсним вказаного свідоцтва. При цьому будь-яких клопотань щодо залучення виконкому сільради, що видав оспорюване свідоцтво, до участі у справі, правом на звернення з яким позивач був наділений згідно ст. 22 ГПК України, позивачем не заявлялось.

За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ „Ората” на спірні будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність відповідних правових підстав.

До того ж слід зазначити, що позивачем заявлені позовні вимоги до відповідачів - ТОВ „Ората” і до ОСОБА_2. Між тим, як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” та у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (із змінами і доповненнями від 18.06.2009 року), відповідачами у спорах про визнання недійсними рішень зборів учасників товариств і установчих документів мають виступати саме товариства, а не їх учасники. У звязку з цим суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що в свою чергу виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” про:

-визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ „Ората”, яке оформлено протоколом від 23 жовтня 2007 року за № 3;

- визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ „Ората”, яке оформлено протоколом від 14 лютого 2008 року за № 4;

- визнання недійсними зміни до статуту ТОВ „Ората”, державну реєстрацію яких проведено 26.10.2007 року за № 15431050001002098;

- зобовязання ТОВ „Ората” повернути ОСОБА_1 будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А”, будівлі будматеріалів під літ. „Б”, столярний цех під літ. „В”, будівлі пілорами під літ. „Г”, 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці якою користується ВАТ „Чорноморець” на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 кв.м.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень зборів засновників товариства, змін до статуту товариства та свідоцтва про право власності товариства на будівлі, зобовязання повернути майно задовольнити частково.

2.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень зборів засновників товариства, змін до статуту товариства та свідоцтва про право власності товариства на будівлі, зобовязання повернути майно відмовити.

3.Визнати недійсним рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” (67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7; код ЄДРПОУ 35304622), яке оформлено протоколом від 23 жовтня 2007 року за № 3.

4. Визнати недійсним рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” (67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7; код ЄДРПОУ 35304622), яке оформлено протоколом від 14 лютого 2008 року за № 4.

5. Визнати недійсними зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” (67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7, код ЄДРПОУ 35304622), державну реєстрацію яких проведено 26.10.2007 року за № 15431050001002098.

6. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Ората” (67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7; код ЄДРПОУ 35304622) повернути Кошевому Андрію Григоровичу (26332, Кіровоградська область, Гайворонський район, смт. Салькове, вул. Паризької комуни, 4/2; ідентифікаційний код 2813505016) будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А”, будівлі будматеріалів під літ. „Б”, столярного цеху під літ. „В”, будівлі пілорами під літ. „Г”, 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 кв.м, розташовані на земельній ділянці якою користується ВАТ „Чорноморець” на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 кв.м.

7.Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Ората” (67831, Одеська область, Овідіопольський район, с. Марянівка, вул. Виноградна, 7; код ЄДРПОУ 35304622) на будівлі буддвору, що знаходяться в АДРЕСА_1 та складаються в цілому з будівлі охорони під літ. „А”, будівлі будматеріалів під літ. „Б”, столярного цеху під літ. „В”, будівлі пілорами під літ. „Г”, 1-2 спорудження, загальною площею 520,1 кв.м., розташовані на земельній ділянці якою користується ВАТ „Чорноморець” на підставі договору оренди від 25.07.2007 року площею 6300 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 06.09.2010 р.

Суддя