Рішення № 11449000, 27.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2010 р.Справа № 15/96-10-2693 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача - Подорян Д.В.,

від відповідача - не з’явився,

від третьої особи –Клочкова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт”, до Одеської міської ради та Відкритого акціонерного товариства „Одеський судоремонтний завод № 2” про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт”, про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України з закріпленням на праві господарського відання за ДП „Одеський морський торговельний порт” на об’єкти основних фондів, а саме:

-          будівлю колишньої радіо ділянки (другий поверх) площею 203,9 кв. м (інвентарний № 072549), що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б;

-          автомобільну дорогу внутрішню (інвентарний № 072548); будівлю матеріального складу площею 156, 4 кв. м (інвентарний № 072550); відкриту площадка з з/б плит (інвентарний № 072553); склад - навіс 18х60 м площею 1112 кв.м (інвентарний № 065529), що знаходяться за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-В.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, є юридичною особою, здійснює свою діяльність на підставі статуту затвердженого у встановленому порядку Міністерством транспорту та зв'язку України та входить до сфери управління зазначеного міністерства.

Відповідно до вимог встановлених ст. 75 Господарського кодексу - Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” володіє та користується закріпленим за ним майном на праві повного господарського відання з врахуванням обмежень встановлених законодавством України та статутом підприємства.

14 вересня 1999 р. між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” та Відкритим акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод № 2” був укладений договір купівлі - продажу комплексу будівель та споруд КД № 268/1, згідно якого ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” зобов’язалось передати у власність ДП „Одеський морський торговельний порт” комплекс будівель та споруд згідно з додатком № 1 до договору, а ДП „Одеський морський торговельний порт” зобов'язалось прийняти комплекс будівель та споруд згідно додатку № 1 до договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна складає 321000,00 грн. без ПДВ. Відповідно до п. 2.2 договору ДП „Одеський морський торговельний порт” проводить погашення заборгованості ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” перед портом за оренду причалів згідно акту звірки, підписаного обома сторонами з додаванням орендної платні за використання причалів до кінця поточного року. Відповідно до п. 2.3. договору залишок суми, після проведення погашення заборгованості, ДП „Одеський морський торговельний порт” сплачує одночасно, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2”.

Відповідно до п. 2.4 договору за період з моменту підписання акту приймання - передачі і до оформлення змін до паспортів земельних ділянок, ДП „Одеський морський торговельний порт” сплачує орендну плату за земельну ділянку, на якій знаходиться придбаний комплекс будівель та споруд, по рахункам ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2”. Зазначене, як стверджує позивач, підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 16 січня 2004 р. по справі № 16/226-03-7640, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2004 р. по справі № 16/266-03-7640, ухвалою Вищого господарського суду України від 11 травня 2004 р., довідкою головного бухгалтера Одеського порту № 2736 від 22.04.2010 р. та податковими розрахунками земельного податку за 2008 р, 2009 р, 2010 р.

Згідно довідки Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” № 082-10/117 від 19.04.2010 р. на балансі Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” знаходяться наступні об'єкти основних фондів: будівля колишньої радіо ділянки (другий поверх) інвентарний № 072549, що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б; автомобільна дорога внутрішня інвентарний № 072548, будівля матеріального складу інвентарний № 072550, відкрита площадка з з/б плит інвентарний № 072553, склад - навіс 18х60 м інвентарний № 065529, що розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа 1-В.

Як зазначає позивач, КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” був виготовлений технічний паспорт від 22.10.2009 р. на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа 1-В та технічний паспорт від 22.10.2009 р. на другий поверх будівлі (колишня радіо ділянка) за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б.

Зазначені будівлі, за твердженням позивача, експлуатуються Одеським портом, про що свідчать акти періодичних оглядів технічного стану будівлі (споруди) ДП „Одеський морський торговельний порт” інвентарні №№ 072550, 072549, 065529, 072553, 072548, а також довідка загону відомчої пожежної охорони Одеського порту про протипожежний стан об'єктів ДП „Одеський морський торговельний порт” станом на 01.06.2009 р.

Згідно договору оренди №ДФ 129 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28 серпня 2007 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України Одеській області передало в строкове платне користування ЗАТ „Крейнсервіс Україна” державне нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення складу в одноповерховій будівлі (інв. № 072549) загальною площею 201, 5 кв. м., які знаходяться на балансі Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”.

Також, як зазначено позивачем, Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” звернулось до міського голови м. Одеси з листом за № 082-10/071 від 18.03.2009 р., яким просило розглянути питання відведення порту у постійне користування земельної ділянки площею 0,3825 га, на якій розташовані об'єкти порту, придбані у ВАТ „ОСРЗ № 2” за договором купівлі - продажу № КД -268/1 від 14.09.1999 р.

Однак, листом від 08.04.2009 р. за № 01-18/512-08 Одеською міською радою було відмовлено ДП „Одеський морський торговельний порт” в оформленні зазначеної земельної ділянки, у зв'язку з тим, що відсутні документи, що посвідчують право власності на розташовані за земельній ділянці об'єкти.

Крім того, з метою реєстрації права власності на нерухомі об'єкти купівлі-продажу за договором позивач звернувся до міського голови м. Одеси з листом за № 7559/27/14-08 від 22.10.2008 р., але отримав відмову за № 1160 вих. від 15.12.2008 р. у зв'язку з тим, що серед наданих документів відсутні необхідні документи, визначені Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, які необхідні для оформлення свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна. При цьому зазначено, що договори купівлі - продажу є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності і додаткового оформлення свідоцтв про право власності не потребується.

19.01.2009 р. позивач звернувся до Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” з листом за № 082-10/013, яким просив КП „ОМБТІ та РОН” провести реєстрацію договору. Однак, як стверджує позивач, листом за № 661-11/69 від 04.02.2009 р. КП „ОМБТІ та РОН” було відмовлено позивачу у реєстрації у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору як того вимагає ст. 657 ЦК України. Тим самим, на думку позивача, КП „ОМБТІ та РОН” не визнає за позивачем його права власності на придбані об'єкти за договором.

Відтак, враховуючи наведене та керуючись ст. 392 Цивільного кодексу України, Міністерство транспорту та зв’язку України звернулось до суду з даним позовом про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України з закріпленням на праві господарського відання за ДП „Одеський морський торговельний порт” на об’єкти основних фондів, а саме:

-          будівлю колишньої радіо ділянки (другий поверх) площею 203,9 кв.м (інвентарний № 072549), що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б;

-          автомобільну дорогу внутрішню (інвентарний № 072548); будівлю матеріального складу площею 156, 4 кв. м (інвентарний № 072550); відкриту площадка з з/б плит (інвентарний № 072553); склад - навіс 18х60 м площею 1112 кв.м (інвентарний № 065529), що знаходяться за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі № 15/96-10-2693 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В засіданні суду 16.08.2010 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі ВАТ „Одеський судоремонтний завод № 2” в якості відповідача, посилаючись на те, що майно, право власності на яке позивач просить суд визнати за ним, було придбане позивачем у ВАТ „Одеський судоремонтний завод № 2”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2010 р. було залучено до участі у справі № 15/96-10-2693 Відкрите акціонерне товариство „Одеський судоремонтний завод № 2” в якості іншого відповідача.

Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, проте представник третьої особи в засіданні суду позовні вимоги підтримав.

Відповідачем - Одеською міською радою відзив на позов не надано, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство „Одеський судоремонтний завод № 2” відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

14 вересня 1999 р. між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” та Відкритим акціонерним товариством „Одеський судноремонтний завод № 2” був укладений договір купівлі - продажу комплексу будівель та споруд КД № 268/1 (а.с. 10-12 т.І), згідно якого ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” зобов’язалось передати у власність ДП „Одеський морський торговельний порт” комплекс будівель та споруд згідно з додатком № 1 до договору, а ДП „Одеський морський торговельний порт” зобов'язалось прийняти комплекс будівель та споруд згідно додатку № 1 до договору.

Як вбачається з додатку № 1 до договору № 268/1 від 14.09.1999 р. згідно вказаного договору ДП „Одеський морський торговельний порт” зобов'язалось прийняти наступні об’єкти:

-          недобудовану будівлю котельно-трубопроводного цеху з легкозаймистих конструкцій площею 1112 м2;

-          одноповерхову будівлю матеріального складу площею 165 м2;

-          другий поверх двоповерхової будівлі складу та електрорадіоділянки площею 244 м2;

-          внутрішню автомобільну дорогу на території СРЗ з асфальтованим покриттям площею 570 м2;

-          відкриту площадку з покриттям з залізобетонних плит площею 54 м2.

Загальна площа земельної ділянки, на якому розміщені вказані будівлі та споруди складає 4087 м2.

Згідно п. 2.1 договору ціна за даним договором складає 321000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору ДП „Одеський морський торговельний порт” проводить погашення заборгованості ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” перед портом за оренду причалів згідно акту звірки, підписаного обома сторонами з додаванням орендної платні за використання причалів до кінця поточного року. Залишок суми після проведення погашення заборгованості ДП „Одеський морський торговельний порт” сплачує одночасно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” (п. 2.3).

Відповідно до п. 2.4 договору за період з моменту підписання акту приймання - передачі і до оформлення змін до паспортів земельних ділянок ДП „Одеський морський торговельний порт” сплачує орендну плату за земельну ділянку, на якій знаходиться придбаний комплекс будівель та споруд, по рахункам ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2”.

22.10.2008 р. позивач звернувся до міського голови м. Одеси з листом за № 7559/27/14-08 (а.с. 69 т. І), яким просив оформити право власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкти нерухомого майна, які знаходяться у загальнодержавній власності та закріплені за ДП „Одеський морський торговельний порт” на праві господарського відання, з видачею підприємству свідоцтв про право державної власності на об’єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Митна, 1-Б.

Між тим листом від 15.12.2008 р. за № 1160вих (а.с.70 т. І) юридичним департаментом Одеської міської ради була надана відповідь про відсутність підстав для оформлення свідоцтв про право власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані за вказаною вище адресою. При цьому юридичне управління зазначило, що вичерпний перелік підстав для оформлення права власності на нерухоме майно визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28.01.2003 р. Також департаментом зазначено, що договори купівлі - продажу є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності і додаткового оформлення свідоцтв про право власності не потребується.

Листом від 19.01.2009 р. за № 082-10/013 (а.с. 71 т. І) позивач звернувся до Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, яким просив КП „ОМБТІ та РОН” провести реєстрацію договору.

Однак, листом за № 661-11/69 від 04.02.2009 р. (а.с. 72 т. І) КП „ОМБТІ та РОН” було відмовлено позивачу у реєстрації у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору як того вимагає ст. 657 Цивільного кодексу України. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” не визнає за позивачем його права власності на придбані за договором об'єкти.

Між тим відповідно до ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР (чинній на момент укладення договору) нотаріальне посвідчення угод обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

До того ж ст. 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року передбачала, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений.

З аналізу вищевказаної статті передбачається, що договір купівлі-продажу спірних об’єктів, які не є жилими будівлями, нотаріального посвідчення не потребував. Отже, на момент укладення позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від № 268/1 від 14.09.1999 р. нотаріальне посвідчення його не вимагалось. Така вимога виникла з набранням 01.01.2004 р. чинності нового Цивільного кодексу України, стаття 657 якого передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію щодо договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (чинній на момент виникнення правовідносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

В силу чинних на момент укладення сторонами по справі договору ст. 86 Цивільного кодексу УРСР та ст. 2 Закону України „Про власність” право власності –це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Підставою для набуття права власності є певні юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Так, згідно положень ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, виходячи з вищевказаних норм, моментом набуття права власності є передача майна набувачу за договором.

Як встановлено в ході розгляду справи ДП „Одеський морський торговельний порт” були прийняті об’єкти, придбані за договором купівлі-продажу від № 268/1 від 14.09.1999 р., а саме:

-          недобудовану будівлю котельно-трубопроводного цеху з легкозаймистих конструкцій площею 1112 м2;

-          одноповерхову будівлю матеріального складу площею 165 м2;

-          другий поверх двоповерхової будівлі складу та електрорадіоділянки площею 244 м2;

-          внутрішню автомобільну дорогу на території СРЗ з асфальтованим покриттям площею 570 м2;

-          відкриту площадку з покриттям з залізобетонних плит площею 54 м2.

Згідно довідки ДП „Одеський морський торговельний порт” № 082-10/117 від 19.04.2010 р. (а.с. 36 т.І) на балансі ДП „Одеський морський торговельний порт” станом на 01.04.2010 р. знаходяться основні фонди, розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б та за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-В, а саме:

-          будівля колишньої радіо ділянки (другий поверх) площею 203,9 кв. м (інвентарний № 072549), що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б;

-          автомобільна дорога внутрішня (інвентарний № 072548); будівля матеріального складу площею 156,4 кв.м (інвентарний № 072550); відкрита площадка з з/б плит (інвентарний № 072553); склад - навіс 18х60 м площею 1112 кв.м (інвентарний № 065529), що знаходяться за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-В.

Разом з тим суд зазначає, що чинним Цивільним кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., підстави набуття права власності визначені в ст. 328 чинного Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

При цьому слід зазначити, що правомірність набуття покупцем (позивачем) права власності на придбані об’єкти нерухомості згідно вказаного договору купівлі-продажу залежить від наявності такого права у продавця майна (відповідача).

Адже право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Щодо наявності у ВАТ „Одеський судноремонтний завод №2” права на відчуження зазначеного майна суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, зокрема, листа ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” № 140 від 18.08.2010 р. та робочого проекту Одеської філії „ЧорноморНІІпроект”, складеного у 1988 році, спірні об’єкти були збудовані у радянські часи. Як зазначено позивачем, саме Одеським судноремонтним заводом № 2 були збудовані спірні об’єкти.

Між тим згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963 р. № 1540-VI, що був чинним під час зведення спірних будівель, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

03.08.1990 р. Верховною радою УРСР був прийнятий Закон №142-ХІІ „Про економічну самостійність УРСР”, частиною 2 статті 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом № 697-ХІІ „Про власність”, який діяв до прийняття Верховною радою України Закону України від 27 квітня 2007 року N 997-V „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України”.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, що діяв до 18.10.2006 р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд доходить висновку, що на момент зведення спірних об’єктів вони належали до державної форми власності, оскільки були збудовані Одеським судноремонтним заводом № 2.

Між тим на теперішній час, як вбачається з наявних в матеріалах справи інвентарних карток обліку основних засобів № 072553, № 065529, № 072550, № 072549, № 072548 (а.с. 73-77 т. І), спірні об’єкти знаходяться на балансі ДП „Одеський морський торговельний порт”. До того ж, як з’ясовано судом, ДП „Одеський морський торговельний порт” за власний рахунок утримує вказане майно, самостійно здійснює його обслуговування та ремонт.

Як вбачається з матеріалів справи, КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” була проведена інвентаризація об’єктів нерухомості, які знаходяться у користуванні ДП „Одеський морський торговельний порт”, за наслідками якої були виготовлені технічні паспорти станом на 22.10.2009 р. Згідно технічного паспорту на будівлю колишньої радіо ділянки (другий поверх), розташованої за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б, площа будівлі складає 203,9 кв.м (інвентарний № 072549). Відповідно до технічного паспорту на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-В, до їх складу відносяться: літ. „А” –навіс (інвентарний № 065529); літ. „В” –будівля матеріального складу (інвентарний № 072550); літ. „І” - відкрита площадка (інвентарний № 072553).

Як вже зазначалось, позивач звертався з проханням до відповідача про оформлення права власності на спірне майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням. Однак, відмовивши Міністерству транспорту та зв'язку України в оформлені свідоцтва про право власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти, відповідач фактично заперечив (не визнав) наявність цього права власності у держави в особі позивача.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (глава 29 кодексу) власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

До того ж в силу ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про набуття саме державою права власності на об’єкти, придбані портом у ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” за договором купівлі - продажу комплексу будівель та споруд № 268/1, а управління цими об’єктами здійснює саме позивач як орган, уповноважений державою на управління цими об’єктами.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02 березня 2004 р. по справі № 16/266-03-7640 судом встановлено, що ВАТ „Одеський судноремонтний завод № 2” своє право землекористування не оформив, однак є платником земельного податку на земельну ділянку, на якій розташовані спірні об’єкти. ДП „Одеський морський торговельний порт” теж не оформило право землекористування вказаною земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, власником яких він став згідно договору від 14.09.1999 р., однак є її фактичним землекористувачем.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що ДП „Одеський морський торговельний порт” хоча і придбало вищевказані об’єкти за договором купівлі-продажу від 14.09.1999 р., у т.ч.:

-          недобудовану будівлю котельно-трубопроводного цеху з легкозаймистих конструкцій площею 1112 м2;

-          одноповерхову будівлю матеріального складу площею 165 м2;

-          другий поверх двоповерхової будівлі складу та електрорадіоділянки площею 244 м2;

-          внутрішню автомобільну дорогу на території СРЗ з асфальтованим покриттям площею 570 м2;

-          відкриту площадку з покриттям з залізобетонних плит площею 54 м2,

однак в силу своїх правомочностей не могло набути право власності на вказані об’єкти.

Так, відповідно до загальних положень статуту ДП „Одеський морський торговельний порт”, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 03.07.2008 р. № 810, із наступними змінами, ДП „Одеський морський торговельний порт” є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Згідно п. 4.1, п. 4.2 статуту ДП „Одеський морський торговельний порт”, майно порту становлять оборотні та необоротні активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі порту. Майно порту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Порт володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, актам уповноваженого органу управління та цього статуту.

Також відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно ст. 24 Закону України „Про транспорт” від 10.11.1994 р. до складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

Відповідно до ст. 116 Конституції України від 28.06.1996 р. Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року № 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Так, з огляду на положення ст.ст. 3, 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” Міністерство транспорту та зв'язку України є суб'єктом управління майном, що закріплене за ДП „Одеський морський торговельний порт” на праві господарського відання.

У відповідності з положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника. Аналогічні положення щодо захисту речових прав на чуже майно містяться у ст. 396 Цивільного кодексу України, згідно якої захист речового права здійснюється відповідно до положень ст. 29 Цивільного кодексу України „Захист права власності”.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності держави, від імені якої виступає позивач, на спірне майно підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб’єктивному праві щодо спірних об’єктів і перешкод у належному оформленні позивачем від імені держави набутого нею права власності на спірні об’єкти.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України з закріпленням на праві господарського відання за ДП „Одеський морський торговельний порт” на об’єкти основних фондів, а саме на:

-          будівлю колишньої радіо ділянки (другий поверх) площею 203,9 кв.м (інвентарний № 072549), що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б;

-          автомобільну дорогу внутрішню (інвентарний № 072548); будівлю матеріального складу площею 156, 4 кв. м (інвентарний № 072550); відкриту площадка з з/б плит (інвентарний № 072553); склад - навіс 18х60 м площею 1112 кв.м (інвентарний № 065529), що знаходяться за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-В.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Міністерства транспорту та зв’язку України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача –Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт”, до Одеської міської ради та Відкритого акціонерного товариства „Одеський судоремонтний завод № 2” про визнання права власності задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) з закріпленням на праві господарського відання за Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 01125666) на об’єкти основних фондів, а саме на:

-          будівлю колишньої радіо ділянки (другий поверх) площею 203,9 кв.м (інвентарний № 072549), що розташована за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-Б;

-          автомобільну дорогу внутрішню (інвентарний № 072548); будівлю матеріального складу площею 156,4 кв.м (інвентарний № 072550); відкриту площадку з з/б плит (інвентарний № 072553); склад - навіс 18х60 м площею 1112 кв.м (інвентарний № 065529), що знаходяться за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1-В.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повний текст складено та підписано 01.09.2010 р.

Суддя