Рішення № 11448999, 30.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2010 р.Справа № 15/129-10-3655 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача – Гудкова Н.Ф.;

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фермерського господарства „Агрохолдинг 2007” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Кулевча” про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство „Агрохолдинг 2007” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Кулевча” про визнання дійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу оздоровчо-спортивного комплексу від 12.08.2010 р. та визнання за позивачем права власності на оздоровчо-спортивний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60-років Жовтня, б/н, який складається з наступних об’єктів:

1)          по першому поверху: коридор площею 27,5 кв.м; кабінет площею 18,0 кв.м; роздягальня площею 15,6 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; коридор площею 16,3 кв.м; басейн площею 29,0 кв.м; сауна площею 7,0 кв.м; щитова площею 4,2 кв.м; комора площею 7,7 кв.м; сходова клітка площею 5,2 кв.м; підсобне приміщення площею 5,8 кв.м; буфет площею 9,4 кв.м; комора площею 18,1 кв.м; комора площею 9,7 кв.м; буфет площею 8,6 кв.м; склад площею 117,6 кв.м;

2)          по другому поверху: спортивна зала площею 271,2 кв.м; спортивна зала площею 42,1 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Так, позивач вказує, що спірний оздоровчо-спортивний комплекс належить відповідачу на праві приватної власності згідно рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р., зареєстрованого в Саратському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості, номер запису 139 в кн.. 5 від 11.08.2010 р.

Проте, вказаний оздоровчо-спортивний комплекс був проданий відповідачем позивачу на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 12.08.2010 р. За твердженнями позивача, передача майна відбулася одночасно із підписанням зазначеного договору купівлі-продажу, що зазначено у п. 5 цього договору. При цьому позивач зазначає, що договір виконаний сторонами повністю, а саме позивачем була повністю сплачена вартість придбаного майна, що підтверджується платіжним дорученням, і з дня укладення договору позивач користується придбаним ним оздоровчо-спортивним комплексом.

Разом з тим п. 9 договору передбачено, що договір підлягає нотаріальному посвідченню протягом 5 календарних днів з моменту його підписання. Обов’язки щодо нотаріального посвідчення покладені на Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Кулевча”. При цьому позивач посилається на те, що вимоги договору виконані відповідачем не у повному обсязі, а саме відповідач після отримання грошових коштів та фактичної передачі майна ухиляється від виконання прийнятих на себе зобов’язань з нотаріального посвідчення договору всупереч п. 9 договору, тим самим порушуючи майнові права позивача на використання придбаного нерухомого майна. Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2010 р. порушено провадження у справі № 15/129-10-3655 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, проте до господарського суду Одеської області надійшла заява відповідача (а.с. 23), згідно якої відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутності представника у зв’язку з неможливістю присутності представника у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Фермерське господарство „Агрохолдинг 2007” зареєстроване Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 12 квітня 2007 року, номер запису про держреєстрацію 1547 102 0000 000384, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 678558 (а.с. 11).

12 серпня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Кулевча” та Фермерським господарством „Агрохолдинг 2007” був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 14), відповідно до п. 1 якого ТОВ „Агрофірма Кулевча” продало, а Фермерське господарство „Агрохолдинг 2007” купило та прийняло у власність оздоровчо-спортивний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60-років Жовтня, б/н, до складу якого входить:

1) перший поверх: коридор площею 27,5 кв.м; кабінет площею 18,0 кв.м; роздягальня площею 15,6 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; коридор площею 16,3 кв.м; басейн площею 29,0 кв.м; сауна площею 7,0 кв.м; щитова площею 4,2 кв.м; комора площею 7,7 кв.м; сходова клітка площею 5,2 кв.м; підсобне приміщення площею 5,8 кв.м; буфет площею 9,4 кв.м; комора площею 18,1 кв.м; комора площею 9,7 кв.м; буфет площею 8,6 кв.м; склад площею 117,6 кв.м;

2) другий поверх: спортивна зала площею 271,2 кв.м; спортивна зала площею 42,1 кв.м.

В п. 2 вказаного договору зазначено, що зазначений оздоровчо-спортивний комплекс належить відповідачу на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р., зареєстрованого в Саратському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості, номер запису 139 в кн. 5 від 11.08.2010 р.

Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу від 12.08.2010 р. продаж оздоровчо-спортивного комплексу визначається за ціною 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ, що сплачується позивачем відповідачу протягом 5 календарних днів з дня підписання даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, зазначений в договорі. Банківські реквізити відповідача зазначені в п. 4 цього договору.

При цьому п. 6 вказаного договору передбачено, що відповідач передає, а позивач приймає у фактичне володіння і користування майно, визначене п. 1 даного договору, одночасно із підписанням цього договору.

Крім того, сторони домовились, що вказаний договір повинен бути посвідчений нотаріально протягом 5 календарних днів з моменту його підписання. Обов’язки щодо підготовки документів та нотаріального посвідчення цього договору покладені на продавця. Сторони зобов’язуються не ухилятися і не перешкоджати укладанню нотаріально посвідченого договору (п. 9 договору). Витрати на посвідчення цього договору сплачує відповідач (п. 10).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами по справі договір, який за своєю природою є договором купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як з’ясовано судом, позивач свої обов’язки за укладеним з відповідачем договором купівлі-продажу від 12.08.2010 р. виконав, а саме вартість придбаного позивачем оздоровчо-спортивного комплексу в сумі 10000,00 грн. було сплачено останнім, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 16.08.2010 р. (а.с. 22). Також, як вказує позивач, починаючи з дня укладення договору, позивач користується придбаним ним оздоровчо-спортивним комплексом.

Проте, як з’ясовано судом, відповідач ухиляється від виконання умов договору купівлі-продажу від 12.08.2010 р. щодо його нотаріального посвідчення, що не спростовано відповідачем. Так, вказані дії відповідача, на думку суду, є порушенням умов договору та вимог чинного законодавства.

Так, згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В свою чергу за приписами ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте, згідно ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Разом з тим, як встановлено судом, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, зазначені у ст. 284 Господарського кодексу України, що підтверджується матеріалами справи, а також відбулося фактичне виконання договору.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що не спростовано відповідачем, господарський суд вважає, що укладений позивачем і відповідачем та скріплений печатками сторін договір купівлі-продажу оздоровчо-спортивного комплексу від 12.08.2010 р. є дійсним.

Щодо позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на оздоровчо-спортивний комплекс, придбаний ним за вищевказаним договором купівлі-продажу від 12.08.2010 р., господарський суд зазначає наступне.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Як встановлено п. 8 договору купівлі-продажу від 12.08.2010 р., право власності на оздоровчо-спортивний комплекс у покупця (позивача) виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації.

При цьому слід зазначити, що правомірність набуття покупцем (позивачем) права власності на придбані об’єкти нерухомості згідно вказаного договору купівлі-продажу залежить від наявності такого права у продавця майна (відповідача).

Адже право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (ст. 658 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в п. вказаного 2 договору право власності відповідача на оздоровчо-спортивний комплекс підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2010 р. у справі № 28-6/21-09-995 (а.с. 19-20) за ТОВ „Агрофірма Кулевча” було визнано право власності на оздоровчо-спортивний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60-років Жовтня, б/н, до складу якого входить:

- перший поверх: коридор площею 27,5 кв.м; кабінет площею 18,0 кв.м; роздягальня площею 15,6 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; коридор площею 16,3 кв.м; басейн площею 29,0 кв.м; сауна площею 7,0 кв.м; щитова площею 4,2 кв.м; комора площею 7,7 кв.м; сходова клітка площею 5,2 кв.м; підсобне приміщення площею 5,8 кв.м; буфет площею 9,4 кв.м; комора площею 18,1 кв.м; комора площею 9,7 кв.м; буфет площею 8,6 кв.м; склад площею 117,6 кв.м;

- другий поверх: спортивна зала площею 271,2 кв.м; спортивна зала площею 42,1 кв.м.

До того ж право власності відповідача на зазначений оздоровчо-спортивний комплекс було зареєстровано Саратським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26982453 від 11.08.2010 р. (а.с. 21).

Враховуючи усе вищевикладене, господарський суд вважає, що позивачем правомірно набуто право власності на придбаний оздоровчо-спортивний комплекс згідно договору купівлі-продажу від 12.08.2010 р., який визнано судом дійсним у зв’язку з ухиленням відповідача від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Разом з тим згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Зі змісту та суті зазначеної статті позов з цієї підстави може заявлятись до будь-якої особи, яка словами або діями (в певних випадках бездіяльністю) заявила претензії на річ, яка перебуває у власності іншої особи, або не визнає це право у будь-який спосіб. При цьому позивач, пред’являючи такий позов, повинен надати докази вчинення відповідачем дій, у т.ч. його висловлень, які можуть бути розцінені як невизнання чи оспорювання права.

Отже, позивачем у спорах про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Тобто, метою подання такого позову згідно ст. 392 ЦК України є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що право власності позивача на спірне майно підлягає захисту шляхом його визнання, що сприятиме усуненню невизначеності у суб’єктивному праві щодо спірного оздоровчо-спортивного комплексу, адже своїми діями відповідач створює перешкоди у належному оформленні позивачем набутого ним права власності на вказаний комплекс.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Нікого не може бути протиправно позбавлено цього права або обмежено в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Наведене узгоджується з положеннями ст. 41 Конституції України, яка є Основним Законом України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оцінюючи надані докази в сукупності та враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Фермерського господарства „Агрохолдинг 2007” відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву Фермерського господарства „Агрохолдинг 2007” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Кулевча” про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ дійсним укладений між Фермерським господарством „Агрохолдинг 2007” (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60 років Великого Жовтня, б. 40; код ЄДРПОУ 34505393) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Кулевча” (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. Леніна, 47; код ЄДРПОУ 03768138) договір купівлі-продажу оздоровчо-спортивного комплексу від 12 серпня 2010 р.

3.          ВИЗНАТИ за Фермерським господарством „Агрохолдинг 2007” (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60 років Великого Жовтня, б. 40; код ЄДРПОУ 34505393) право власності на оздоровчо-спортивний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60-років Жовтня, б/н, до складу якого входить:

- перший поверх: коридор площею 27,5 кв.м; кабінет площею 18,0 кв.м; роздягальня площею 15,6 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; душова площею 11,1 кв.м; коридор площею 16,3 кв.м; басейн площею 29,0 кв.м; сауна площею 7,0 кв.м; щитова площею 4,2 кв.м; комора площею 7,7 кв.м; сходова клітка площею 5,2 кв.м; підсобне приміщення площею 5,8 кв.м; буфет площею 9,4 кв.м; комора площею 18,1 кв.м; комора площею 9,7 кв.м; буфет площею 8,6 кв.м; склад площею 117,6 кв.м;

- другий поверх: спортивна зала площею 271,2 кв.м; спортивна зала площею 42,1 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повний текст складено та підписано 06.09.2010 р.

Суддя