Рішення № 11448460, 31.08.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.10                                                                                           Справа № 2/88

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представників позивача Руккаса Д.М., Гуцій В.З., представника відповідача-1 Стецик О.В., представника відповідача-2 Вовк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ до відповідача-1: Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів, відповідача-2: Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 507934 грн. 13 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м. Київ звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1: Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів, відповідача-2: Львівської міської ради, м. Львів про стягнення 4760857 грн. 33 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.06.2010р. призначив розгляд справи на 17.06.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. Ухвалою заступника голови господарського суду Львівської області від 13.07.2010р. строк вирішення спору був продовжений до 31.08.2010р.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про надання кредиту, на виконання умов якого відповідачу-1 надано кошти в сумі 22000000 грн. 00 коп. Відповідач-1 зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак відповідач свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 3400000 грн. 78 коп. по кредиту, 982593 грн. 17 коп. відсотків за користування кредитом, 234229 грн. 31 коп. пені, 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 34277 грн. 47 коп. 3% річних. Крім цього, між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобов’язань за договором про надання кредиту в повному обсязі. У зв’язку з цим, просить стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості, яка становить 4760857 грн. 33 коп., в тому числі 3400000 грн. 78 коп. по кредиту, 982593 грн. 17 коп. відсотків за користування кредитом, 234229 грн. 31 коп. пені, 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 34277 грн. 47 коп. 3% річних.

16.06.2010р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно 347360 грн. 10 коп. відсотків за користування кредитом, 286175 грн. 39 коп. пені, 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 41867 грн. 74 коп. 3% річних.

13.07.2010р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно 67179 грн. 28 коп. відсотків за користування кредитом, 290083 грн. 48 коп. пені, 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 42484 грн. 80 коп. 3% річних.

В судовому засіданні 25.08.2010р. представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно 64590 грн. 24 коп. відсотків за користування кредитом, 290952 грн. 84 коп. пені, 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 42633 грн. 67 коп. 3% річних.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідачем-1 погашено заборгованість за кредитом в сумі 4250000 грн. 00 коп. та частково відсотки в сумі 777918 грн. 00 коп. Просив зменшити розмір неустойки у зв’язку з можливими ускладненням фінансового становища відповідача-1.

В судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що неналежне виконання зобов’язань за договором про надання кредиту спричинене обставиною непереборної сили, якою є несвоєчасне затвердження бюджету м. Львова.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 31.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06.09.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19 вересня 2007р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір №07-003/К про надання кредиту.

За цим договором кредитор (позивач) на підставі протоколу конкурсної комісії від 13.09.2007р. №2 за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій зобов’язувався в порядку та умовах, визначених договором та чинним законодавством України, надати позичальнику (відповідачу-1) кредит в сумі 22000000 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 19.10.2007р. надав відповідачу-1 грошові кошти в сумі 22000000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 18.10.2007р.

Згідно п. 2.1. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р., позичальник (відповідач-1) за користування кредитом сплачує кредитору (позивачу) 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Пунктом 2.2. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р. передбачено, що позичальник (відповідач-1) здійснює повернення кредиту кредитору (позивачу) щомісячно у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.6. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р., позичальник (відповідач-1) зобов’язується повернути кредит та сплатити усі нараховані відсотки за користування ним в строк, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевого терміну передбаченого Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Кредитора (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач-1 свої зобов’язання перед позивачем щодо сплати відсотків по договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача-1 перед позивачем щодо сплати відсотків становить 64590 грн. 24 коп.

15 жовтня 2007р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №1.

У відповідності до договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов’язується солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за своєчасне виконання боржником (відповідачем-1) усіх його зобов’язань за договором про надання кредиту від 19.09.2007р. №07-003/К як існуючих на дату укладення договору, так і тих, що виникнуть у майбутньому.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки №1 від 15.10.2007р. зобов’язання боржника за кредитним договором включають :

- погашення кредиту в сумі 22000000 грн. 00 коп. та сплату відсотків за користування кредитом (основне зобов’язання);

- сплату пені за невиконання або неналежне виконання зобов’язань.

У випадку невиконання або неналежного виконання основного зобов’язання поручитель і боржник зобов’язань відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор має право вимагати від поручителя виконання як основного зобов’язання, так і строку (терміну) виконання основного зобов’язання повністю або частинами, якщо основне зобов’язання не було виконано (п. 3.2. договору поруки).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржниками, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.7., п. 5.8. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р., у разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, позичальник (відповідач-1) повинен сплатити кредитору (позивачу) пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту (відсотки за користування кредитом) за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту (відсотків), у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 290952 грн. 84 коп. пені, 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 42633 грн. 67 коп. 3% річних.

Відповідачем-1 заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, які заявлені позивачем.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З матеріалів справи не вбачається обставин, з врахуванням яких суд має право скористатись своїм правом на зменшення штрафних санкцій. Зокрема, відповідачем-1 допущено прострочення виконання зобов’язання щодо повернення частини суми кредиту та відсотків, наведені ним доводи ґрунтуються на припущеннях щодо можливого погіршення фінансового становища, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження існування таких обставин ним не подано.

Відповідач-2 як на підставу неможливості виконання ним своїх зобов’язань посилається на обставини непереборної сили.

Відповідно до п. 9.1. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р. сторони не несуть відповідальність за невиконання умов договору у разі настання обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити і які перешкоджатимуть сторонам у виконанні своїх зобов’язань за договором. Сторона, яка не може виконати умови договору, повинна протягом 7 календарних днів з моменту настання вищезгаданих обставин сповістити іншу сторону про їх настання (п. 9.2. договору).

Згідно п. 9.3. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р., початок і період зазначених обставин підтверджується відповідною державною установою.

Відповідачем-2 не подано доказів того, що він повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили в порядку, передбаченому п. 9.2. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р., а також підтвердження обставин непереборної сили згідно п. 9.3. договору.

Слід також зазначити, що у відповідності до п. 9.5. договору №07-003/К про надання кредиту від 19.09.2007р., до обставин непереборної сили не відносяться випадки неплатоспроможності позичальника.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до укладеного між сторонами договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов’язується солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) за своєчасне виконання боржником (відповідачем-1) усіх його зобов’язань за договором про надання кредиту від 19.09.2007р. №07-003/К як існуючих на дату укладення договору, так і тих, що виникнуть у майбутньому.

Відповідно до п.1.2. договору поруки №1 від 15.10.2007р. зобов’язання боржника за кредитним договором включають :

- погашення кредиту в сумі 22000000 грн. 00 коп. та сплату відсотків за користування кредитом (основне зобов’язання);

- сплату пені за невиконання або неналежне виконання зобов’язань.

Згідно п.4.4.1 договору поруки поручитель (відповідач-2) зобов’язується виконати за боржника лише зобов’язання по сплаті заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом та неустойки.

Враховуючи зазначені вище положення договору поруки від 15.10.2007р. суд прийшов до висновку, що обсяг відповідальності відповідача-2 (поручителя) перед позивачем (кредитором) обмежується сплатою 64590 грн. 24 коп. заборгованості зі сплати відсотків та 290952 грн. 84 коп. пені. Обов’язок відповідача-2 (поручителя) сплатити позивачу 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції та 42633 грн. 67 коп. 3% річних не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами договору поруки, відповідальність за несплату зазначених сум несе відповідач-1 (боржник) самостійно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення. До стягнення підлягають 64590 грн. 24 коп. заборгованості зі сплати відсотків, 290952 грн. 84 коп. пені солідарно з відповідачів та 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 42633 грн. 67 коп. 3% річних з відповідача-1.

Оскільки спір щодо сплати відсотків та пені виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів. Судові витрати в цій частині підлягають до стягнення з відповідачів солідарно. Судові витрати в частині, пропорційній вимогам щодо задоволених сум інфляційних втрат та 3% річних підлягають покладенню на відповідача-1.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути солідарно з Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів, вул. Лінкольна, 8 (ідентифікаційний код 03348577) та Львівської міської ради, м. Львів, площа Ринок, 1 (ідентифікаційний код 04055896) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б (ідентифікаційний код 00041467) 64590 грн. 24 коп. заборгованості зі сплати відсотків, 290952 грн. 84 коп. пені, 17850 грн. 00 коп. державного мита, 165 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Львівського комунального підприємства “Львівсвітло”, м. Львів, вул. Лінкольна, 8 (ідентифікаційний код 03348577) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б (ідентифікаційний код 00041467) 109757 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 42633 грн. 67 коп. 3% річних, 7650 грн. 00 коп. державного мита, 70 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя