Рішення № 11448275, 02.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

02.09.10                                                                                           Справа№ 6/110

За позовом: Приватного підприємства “Юрма-Плюс”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Танк Транс”, м. Городок

про: стягнення 620264грн. 77коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                                       Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Міла-Поляков Д.П.

від відповідача: Ахметова Г.В.

Представникам сторін роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Приватним підприємством “Юрма-Плюс” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Танк Транс” про стягнення 585397грн. 90коп. основного боргу, 7975грн. 23коп. 3% річних, 26891грн. 64коп. пені та 20000грн. 00коп. вартості послуг адвоката.

Ухвалою суду від 20.07.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.08.2010р. Ухвалою суду від 03.08.2010р за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 02.09.2010р.

В судовому засіданні 02.09.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просить суд відстрочити стягнення суми боргу на шість місяців в зв”язку з неможливістю погашення боргу на час прийняття рішення та можливістю погашення її протягом вказаного періоду в зв”язку з погашенням заборгованості держави з податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

12.05.2009р. між Приватним підприємством “Юрма-Плюс” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Танк Транс” (покупець) укладено договір поставки №36, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов’язувався передати у власність відповідачу нафтопродукти (товар), а відповідач - прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до п.3.2. договору, постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов’язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 7 (сім) банківських днів від дня відвантаження товару і переходу права власності на товар до покупця.

На виконання укладеного договору, позивачем з травня 2009р. по квітень 2010р. по накладних (долучені до матеріалів справи) відвантажено на замовлення відповідача товар на загальну суму 10941201грн. 18коп.

Однак, відповідач своїх зобов”язань по оплаті товару належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково.

21.06.2010р. позивачем направлено відповідачу претензію №1 з вимогою погасити суму заборгованості за поставками по договору №36 від 12.05.2009р. за видатковими накладними №РН-0000087 від 18.03.2010р., №РН-0000091 від 22.03.2010р., №РН-0000093 від 25.03.2010р., №РН-0000098 від 29.03.2010 р. в розмірі 585397грн. 90коп.

У відповідь на претензію №1 від 21.05.2010р. відповідач визнає заборгованість перед позивачем в повному обсязі, в зв”язку з важким фінансовим становищем підприємства пропонує погашення суми боргу шляхом перерахування кожного тижня 100000грн. 00коп. починаючи з 05.07.2010р.

Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становить 585397грн. 90коп.

Відповідно до ст. 712 ЦК України –за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до вимог ст.509 ЦК України –зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 4.2 договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, в розмірі 26891грн. 64коп. відповідно до представленого суду розрахунку.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 7975грн. 23коп. 3 % річних. Суд вважає дану вимогу правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплати послуг адвоката в розмірі 20000грн. 00коп. В обгрунтування вказаної вимоги позивачем долучено до матеріалів справи договір А 12-10 від 15.06.2010р. про надання послуг адвоката, однак доказів, які свідчать про сплату розміру винагороди відповідно до п.6.1. згаданого договору суду не надано.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку залишити дану вимогу без розгляду.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, визнання боргу відповідачем, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в частині стягнення 585397грн. 90коп. основного боргу, 7975грн. 23коп. 3% річних та 26891грн. 64коп. пені

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на шість місяців, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що таку заяву слід задоволити частково, надавши відповідачу відстрочку виконання рішення на один місяць з огляду на наступне.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача повністю. Вимоги в частині відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 625, 712 ЦК України, ст.ст.193, 229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84,121 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Танк Транс”, вул. Івасюка,2г, м.Городок, Городоцького району Львівської області (ідентифікаційний код 32115067) на користь Приватного підприємства “Юрма-Плюс”, м.Львів, вул. Величковського, 44/174 (ідентифікаційний код 31074198) 585397грн.90коп. основного боргу, 26891грн. 64коп. пені, 7975грн. 23коп. 3 % річних, 6202грн. 65коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстрочкою виконання на один місяць, тобто до 02.10.2010р. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Вимоги в частині стягнення 20000 грн. 00 коп. оплати послуг адвоката залишити без розгляду.

Суддя