Рішення № 11448274, 07.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

07.09.10                                                                                           Справа№ 6/124(2010)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська фабрика гофротари”, м.Нововолинськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт”, м.Львів

про: стягнення 49447грн. 84коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Купира З.С.

від відповідача: Дацьків А.І.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинська фабрика гофротари” до Відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт” про стягнення 48000грн. 00коп. основного боргу, 1255грн. 21коп. пені та 192 грн. 63 коп. 3 % річних.

Ухвалою суду від 02.08.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 11.08.2010р.

Ухвалою суду від 11.08.2010р. розгляд справи відкладено на 07.09.2010р. в зв”язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

          В судовому засіданні 07.09.2010р. представником позивача подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просить стягнути з відповідача 35200грн. 00коп. основного боргу, 1255грн. 21коп. пені та 192 грн. 63 коп. 3 % річних.

Представник відповідача основний борг визнав повністю, а в частині стягнення пені та 3 % річних просить суд відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.05.2010р. позивачем по видатковій накладній №ФГ-0000719 від 14.05.2010р. поставлено відповідачу товар г/я600х400х250 Т-21К в кількості 12050 шт. на загальну суму 53687грн. 09коп. з ПДВ та виписано рахунок-фактуру №ФГ-0000746 від 14.05.2010р. на цю ж суму.

Як вбачається з рахунку-фактури ФГ-0000746 від 14.05.2010р. підставою даної поставки є замовлення від 11.05.2010р., однак в видатковій накладній підставою поставки є вказано договір №ФГ-0000346 від 30.06.2009р. та рахунок-фактура №ФГ-0000746 від 14.05.2010р.

13.05.2010р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №53-10, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язувався поставити та передати у власність покупця паперово-картонну продукцію (товар), а покупець зобов’язувався прийняти його та оплатити. Згідно п. 2.1 вказаного договору найменування та кількість товару, що підлягає поставці, зазначаються в накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Оскільки, відповідачем замовлення на поставку товарів було здійснено 11.05.2010р. (рахунок-фактура ФГ-0000746 від 14.05.2010р.), тобто ще до моменту підписання договору № 53-10, а у видатковій накладній підставою поставки зазначено інший договір, який укладений 30.06.2009р., суд прийшов до висновку про те, що поставка товару 14.05.2010р. за видатковою накладною №ФГ-0000719 відбулася не на підставі договору поставки №53-10 від 13.05.2010р., тобто мала місце позадоговірна поставка.

Договору №ФГ-0000346 від 30.06.2009р. сторонами суду подано не було. Листом від 06.09.2010р. позивачем повідомлено суд про те, що договір № 0000346 від 30.06.2009р. між сторонами не укладався, а вказаний номер договору вказується автоматично в бухгалтерській програмі 1 С Бухгалтерія.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.06.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погасити заборгованість в розмірі 53687грн.09коп.

Оскільки сторонами при передачі товару не визначено строку виконання відповідачем обов’язку щодо його оплати, відповідач повинен був її здійснити до 02.07.2010р.

25.06.2010р. відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару у розмірі 5687грн. 09коп. Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 48000грн. 00коп. 09.08.2010р. та 23.07.2010р. відповідачем оплачено 12800грн. 00коп. боргу, у зв’язку з чим позивачем подано суду заяву про зменшення позовних вимог на цю суму. Таким чином станом на час прийняття рішення залишилась неоплаченою сума боргу у розмірі 35200грн. 00коп.

Оскільки зобов’язання між сторонами не носили договірного характеру, а відповідно, домовленості про стягнення пені, в разі не виконання грошового зобов’язання між ними не було, а отже, вимога про стягнення пені в розмірі 1255грн. 21коп. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 192грн.63коп. 3 % річних за період з 29.05.2010р. по 14.07.2010р. Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку, що до задоволення підлягає 3 % річних, нарахованих за період з 02.07.2010р. в розмірі 96грн. 00коп.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку що позов обгрунтований та підлягає задоволенню частково в частині стягнення 35200грн. 00коп. основного боргу та 96грн. 00коп. 3 % річних. В частині стягнення решти суми боргу –провадження у справі припинити. В частині стягнення пені в розмірі 1255грн. 21коп. –відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Львівкартонопласт”, м.Львів, вул.Ковельська, 109 ( ідентифікаційний код 00278793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинська фабрика гофротари”, м.Нововолинськ, вул.Луцька, 25 (ідентифікаційний код 33211353) 35200грн. 00коп. основного боргу, 96грн. 00коп. 3 % річних, 480 грн. 96коп. державного мита та 229 грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

3.          В частині стягнення решти суми боргу –провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення пені в розмірі 1255грн. 21коп. –відмовити.

Суддя