Рішення № 11448262, 23.04.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.10                                                                                           Справа№ 10/282

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів : Довга О.І. (головуюча) , судді Данко Л.С., Цікало А.І., секретар судового засідання –Яремчук С.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: ТзОВ „Транс-Сервіс-1”, с.Ставчани Пустомитівський район Львівська область

до відповідача: ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління №40”, м.Львів

про стягнення 289289 грн. 63 коп.

Представники:

Від позивача : Вельгош Т.М. - довіреність № б/н від 26.01.2009р.;

Від відповідача: Бурляй О.С. –довіреність від 05.03.2009р.;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ „Транс-Сервіс-1”, с.Ставчани Пустомитівський район Львівська область до ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління №40”, м.Львів про стягнення 289289 грн. 63 коп.

Ухвалою суду від 28.12.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 02.02.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду про відкладення розгляду спору від 02.02.2010р, 16.02.2010р., 25.02.2010р., 31.03.2010р.

Ухвалою суду від 25.02.2010р. заступник голови суду Манюк П.Т. на клопотання відповідача призначив колегіальний розгляд справи №10/282 у складі трьох суддів : судді Довгої О.І. – головуючої, судді Ділай У.І. та судді Данко Л.С.

Розпорядженням голови суду від 20.04.2010р. у зв”язку із відпусткою судді Ділай У.І. в склад колегії по розгляду справи №10/282 замість судді Ділай У.І. введено суддю Цікала А.І.

В судовому засіданні 20.04.2010р. оголошено перерву до 23.04.2010р.

В судовому засіданні 20.04.2010 року представник позивача підтримує позов відповідно до заяви про збільшення позовних вимог ( вх. № 6235 від 29.03.2010 року)., у прохальній частині якої просить стягнути з ТзОВ „Львівське ШБУ№40” суму основного боргу у розмірі 248905,62 грн., пеню у розмірі 44864,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 18188,95 грн. та 3% річних –5459,21 грн. Всього на день розгляду спору заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 317418,63 грн.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву від 31.03.2010р., а його представник в засіданні суду вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 317418 грн. 63 коп. є безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що Позивач не надав оригінали довіреностей на одержання цінностей згідно видаткових накладних , що є в матеріалах справи, журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів; оригінали товарно - транспортних накладних, що є доказами поставки товару; оригінали шляхових листів, що є доказом транспортної доставки товару Відповідачу.

У письмових поясненнях від 20.04.2010р. Позивач зазначає, що саме підписання належним чином всіх видаткових накладних обома сторонами , як це передбачено Договором, і є підтвердженням виконання ТОВ „Транс-Сервіс-1” взятих на себе договірних зобов”язань.

Щодо надання журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, то відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004року, ведення такого журналу передбачено для реєстрації саме касових документів, тобто при здійснення розрахунків в готівковій формі. Таким чином, при здійсненні обліку операцій по договору між ТОВ „Транс-Сервіс-1” та ТОВ „Львівське ШБУ№40” ведення такого журналу було недоцільним.

В судовому засіданні оглянуто оригінали документів, які витребовувались судом.

Судом встановлено:

04.05.2009р. між ТзОВ „Транс-Сервіс-1”, с.Ставчани (надалі - Позивач) та ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління №40”, (надалі - Відповідач) укладено договір поставки №04/05/09-01.

За умовами договору, Постачальник зобов”язується поставляти та передавати у власність Покупця щебінь (далі-Товар), а Покупець зобов”язується прийняти та оплатити Товар на умовах , визначених Договором (п.1.1).

На виконання своїх договірних зобов”язань, ТзОВ „Транс-Сервіс-1”, с.Ставчани здійснило ряд поставок за видатковими накладними №№ ТС-960 від 07.05.2009р.на суму 83985 грн. 70 коп., ТС -967 від 08 травня 2009р. на суму 20328 ,00 грн., ТС –1897 від 23.06.2009р. на суму 19308,80 , ТС-2011 від 10 липня 2009року на суму 42974,40 грн., ТС-2049 від 15 липня 2009року на суму 33286 ,40 грн. , ТС-2171 від 21 липня 2009року на суму 29041 ,60 грн., ТС-2506 від 07 серпня 2009року на суму 37887,36 грн, ТС-2811 від 15 вересня 2009року на суму 18370,00 грн., ТС-2844 від 28 вересня 2009року на суму 4505,76 грн., ТС-2926 від 17 жовтня 2009року на суму 9217,60 грн. Загальна сума поставок становила 298905, 62 грн.

Факт поставки підтверджується підписами представників сторін на вищевказаних видаткових накладних та відтиском печатки підприємств ( належно завірені копії долучені до позовної заяви). Оригінали видаткових накладних, а також довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей оглянуто судом в судовому засіданні 20.04.2010р.

Згідно п.5.1 Договору , оплата за поставлений Товар по даному Договору проводиться Покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Розрахунок за поставками проводився Відповідачем разовими платежами відповідно до банківських виписок №№ТС-00000153 від 31 липня 2009року на суму 10000,00 грн, ТС-00000154 від 03 серпня 2009року на суму 5000,00 грн, ТС-00000164 від 14 серпня 2009року на суму 10000,00 грн. , ТС-00000190 від 16 вересня 2009 року на суму 20000,00 грн. , ТС—00000231 від 04 листопада 2009 року на суму 5000,00 грн. Всього на суму 50000,00 грн.

Таким чином, на день подання позовної заяви заборгованість Відповідача по оплаті за поставлену Позивачем продукцію становить 248905 грн. 62 коп.

Відповідно до п.6.1 Договору, за порушення строків оплати Покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення.

Таким чином, на суму основного боргу Позивачем нараховано пеню в розмірі 44864,85 грн.

Окрім цього, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України три відсотки річних у розмірі 5459,21 грн. та інфляційні нарахування на суму 18188,95 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №№04/05/09-01 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 298905грн.62 коп. Проте, Відповідач не розрахувався повністю за отриманий товар протягом 10 банківських днів як це передбачено п.5.1 Договору і на день подання позовної заяви заборгував Позивачу 248905 грн. 62 коп. основного боргу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.

Частиною шостою ст.231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України , за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.1 до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів коштів за прострочення платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін. При цьому, відповідно до ст. 3 цього ж Закону, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який стягується пеня.

У п. 6.1 Договору сторони встановили, що за порушення строків оплати Покупець несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день прострочення.

Як вбачається із розрахунку ціни позову, Позивачем нараховано пеню в розмірі 44864 грн. 85 коп.

Суд провів перерахунок пені, і вважає, що до стягнення підлягає 43178 грн. 59 коп. При цьому суд виходив з наступного.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Так, за поставлений 07.05.2009р. Товар на суму 83985 грн. 70 коп. Відповідач повинен був розрахуватись до 23.05.2009р. За прострочку виконання грошового зобов”язання Позивачем нараховано пеню за період з 23.05.2009р. по 16.12.2009р. (208 днів) , що суперечить приписам вищезазначеної правової норми . Поставлений 08.05.2009р. Товар на суму 20328 грн. 00 коп. повинен бути оплачений 24.05.2009р. , період прострочки та нарахування пені згідно розрахунку Позивача –24.05.2009р.-16.12.2009р. (207 днів).

Суд провів перерахунок пені з врахуванням піврічного строку і встановив, що до стягнення підлягає : 83985,70 х 24%/365х184 = 10161,11грн. ; 20328,00 х24%/365х 184=2459,40грн .

Загальний розмір пені становить 43178 грн. 59 коп.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в силу вищенаведених правових норм та договірних умов, існують усі підстави для стягнення з ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління №40” 248905 грн. 62 коп. основного боргу, 43178грн. 59 коп. пені , 18188,95 грн. інфляційних нарахувань та 5459,21 грн. –3% річних .

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, Відповідач не долучив до матеріалів справи доказів проведення розрахунку з Позивачем згідно з Договором №04/05/09-01. .

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Державне мито відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996року із змінами та доповненнями , внесеними Законом України від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ, керуючись ст.ст. 193,230,231,232 ГК України, ст. ст. 11,509, 546,625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ „Львівське шляхо-будівельне управління №40” (79040, м.Львів, вул. Авіаційна,7а, і.к. 32408720) на користь ТзОВ „Транс-Сервіс-1”(81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани і.к. 32602104) 248905 грн. 62 коп. основного боргу, 43 178 грн. 59 коп. пені, 18188,95 грн. інфляційні нарахувань, 5459,21 грн. –3% річних , 3157грн. 32 коп. державного мита та 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя