Рішення № 11448138, 16.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.10 Справа № 22/38/10

Суддя

за позовом Закритого акціонерного товариства “Гадячсир” (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогрес” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64-Д)

про розірвання договору поставки № 20/02/616 від 20.02.2009 р. та стягнення заборгованості в сумі 1 420 000,00 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: Іванова Л.І., довіреність б/н від 01.09.2010р.

від відповідача: Богун І.А., довіреність № 55 від 10.08.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

29.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Закрите акціонерне товариство “Гадячсир”, Полтавська область, м. Гадяч з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогрес”, м. Запоріжжя про розірвання договору поставки № 20/02/616 від 20.02.2009р., повернення попередньо сплачених грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн., стягнення 920 000,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.07.2010р. порушено провадження у справі № 22/38/10, судове засідання призначено на 02.09.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою від 02.09.2010р. з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та у зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи було відкладено на 09.09.2010 р.

Ухвалою суду від 09.09.2010р. розгляд справи відкладено на 16.09.2010р.

Позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 611, 612, 629, 651, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та договором поставки № 20/02/616 від 20.02.2009р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору поставки № 20/02/616, укладеного з відповідачем, 23.02.2009р. сплатив на користь відповідача 500 000,00 грн. передплати. Відповідач свої зобов’язання щодо поставки товару в строк визначений договором не виконав, оскільки виконання відповідачем зобов’язання за зазначеним договором поставки втратило для позивача інтерес, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області 29.07.2010р. з позовом про повернення суми попередньої оплати в розмірі 500 000,00 грн., стягнення штрафу у розмірі 920 000,00 грн. та розірвання договору поставки № 20/02/616 від 20.02.2009р. у зв’язку з порушенням терміну поставки.

Відповідач зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими належним чином, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Стосовно розірвання договору та стягнення суми передплати, відповідач не погоджується з позивачем стосовно того, що ТОВ “ЕлектроПрогрес” до дня складання позовної заяви не вчинив жодної дії, яка б свідчила про готовність його до виконання зобов’язань за договором. Відповідно до п. 1.2 договору, погодження технічних схем та опитувальних листів по комплектації замовленого обладнання відображається в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору, проте, сторони не підписували жодних додаткових угод до спірного договору, що свідчить про відсутність погодження між сторонами суттєвих умов договору: технічних схем та опитувальних листів по комплектації замовленого обладнання щодо відповідного проекту позивача.

Як зазначає відповідач, предметом поставки за договором є електричне обладнання електричних установок, оскільки специфікація до договору не містить технічних характеристик і параметрів та комплектності цього обладнання, в договорі був передбачений п. 1.2. яким визначений порядок визначення комплектності продукції. Дане обладнання електроустановок відповідно до ЗУ “Про електроенергетику”, Правил постачання електричної енергії споживачем”, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28 (із змінами та доповненнями), Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕЕ), затверджених Міністерством палива та енергетики України від 25.07.2007р. № 2588, відноситься до електроустановок, в яких розподіляється, трансформується або споживається електрична енергія, а тому окрім специфікації покупцем з постачальником повинна бути узгоджена шляхом підписання відповідних додаткових угод схема технічної комплектації електроустановки відповідно до вимог технічних умов електропостачальної організації та вимог відповідного проекту. Таким чином, позивач повинен був надати інформацію та погодити з постачальником шляхом укладення додаткових угод до договору відповідно до п.1.2. договору не тільки комплектацію обладнання (зазначена в специфікації), а й надати необхідну електричну схему (відповідно до запроектованої на підприємстві схеми електропостачання), а також розміри, порядок розміщення та монтування обладнання в електроустановці, тип електроустановки, розміри цієї установки, систему пожежного та електрозахисту умови та режими експлуатації (прохідна, або непрохідна, тупикова, утеплена чи не утеплена, усилена чи облегшена конструкція і т.п.) та інші умови, необхідні для поставки належним чином змонтованого обладнання, оскільки зазначене обладнання не є стандартним, а підлягає комплектації відповідно до узгоджених сторонами після укладення договору схем та опитувальних листів. З огляду на вищевказані обставини, умови договору щодо необхідності погодження технічних схем та опитувальних листів по комплектації замовленого обладнання шляхом оформлення додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору, є істотними (необхідними) умовами, оскільки щодо них досягнуто згоду між сторонами, і вони зафіксовані в пунктах Договору (п.1.2).

Позивач з цього приводу заперечив, та пояснив, що договором поставки № 20/02/616 передбачено поставку продукції 12 видів, що відображено в специфікації № 1 до договору поставки, а не електроустановок, як зазначає відповідач. Зазначив, що комплектність продукції, яка є предметом договору поставки не є істотною умовою зазначеного договору, що випливає із умов договору та діючого законодавства України та оскільки сторони обумовили найменування та кількість продукції у специфікації № 1 до договору, договір поставки № 20/02/616 від 20.02.2009р. був укладений та в узгодженні сторонами комплектності продукції не було потреби.

Відповідач зазначає, що своїм листом від 06.05.09р. вих. № 341\05 повідомив позивача про наявність 70% об'єму виконання замовлення, а саме про наявність комплектного обладнання відповідно до специфікації, проте залишок виконання замовлення не був виконаний саме у зв'язку з відсутністю підписання додаткових угод до договору, що призвело до затягування строку поставки на невизначений строк, та незапланованих витрат на доплату комплектуючих, заробітну плату робітникам, залученим до виконання замовлення, а також сплату ПДВ по закупівлі імпортних комплектуючих. За таких обставин, відповідач вважає, що невиконання умов договору є наслідком неналежних дій позивача по справі, таким чином, належних підстав для розірвання договору та стягнення з відповідача суми попередньої плати немає.

В судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про відмову від позову в частині стягнення 920 000,00 грн. штрафу.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 16.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009р. ЗАТ “Гадячсир” (надалі - покупець) та ТОВ “ЕлектроПрогрес” (надалі - постачальник) уклали договір поставки № 20/02/616 (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання доставити та передати у власність, а позивач оплатити та прийняти товар відповідно специфікації № 1, яка є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кількість, найменування, асортимент, номенклатура, комплект, комплектність та вартість товару обумовлюються та закріплюються сторонами в специфікації № 1 до договору, супровідних документах на товар та рахунку-фактурі. Узгодження технічних схем та опитувальних листів по комплектації замовленого обладнання проводиться до підписання договору та відображається в додаткових угодах, які є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість договору складає: 1 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ: 166 666,67 грн.

Відповідно до розділу 3 договору, платежі за товар, який поставляється здійснюється по безготівковому рахунку на підставі пред'явленого рахунку у наступному порядку (п. 3.1):

Передплата у розмірі 50% від загальної суми договору, що складає: 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ 83 333,33 грн. протягом не більше 6 банківських днів з дати підписання договору (п. 3.1.1.).

Оплата по факту готовності товару до поставки у розмірі 30% від загальної суми договору, що складає 300 000,00 грн., у тому числі ПДВ 50 000,00 грн. –до дати відвантаження товару (п. 3.1.2.).

Кінцевий розрахунок по факту поставки товару у розмірі 20% від загальної суми договору, що складає: 200 000,00 грн., у тому числі ПДВ 33 333,33 грн. у строк до 3 банківських днів (п. 3.1.3.).

Датою оплати вважається факт надходження відповідного платежу у повному обсязі на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3.).

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору, умови поставки товару відповідно ІНКОТЕРМС-2000 по договору наступні: DDP поставка товару на склад покупця: м. Гадяч, вул. Будька, 47. Постачальник здійснює поставку товару по договору в строк: до 3 квітня 2009р., але не пізніше 35 робочих днів з моменту надходження на вказаний поточний рахунок постачальника 50% передоплати, яка здійснена відповідно положенням п. 3.1.1., та виконання умов п. 3.1.2., 3.1.3. договору.

На виконання умов договору, 23.02.2009р. позивач сплатив відповідачу в якості попередньої оплати 500 000,00 грн. відповідно до рахунку № -000000046 від 19.02.2009р. виставленого відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 31879 від 23.02.2009р.

Проте відповідач в порушення умов договору на адресу позивача товар не поставив, суму попередньої оплати в розмірі 500 000,00 грн. не повернув.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Оскільки законодавством не передбачено, що комплектність предмету договору є істотною умовою та враховуючи те, що сторони узгодили в специфікації до договору поставки найменування (асортимент) та кількість продукції, суд дійшов висновку, що договір поставки між сторонами був укладений.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання та вимоги чинного законодавства, товар передбачений умовами договору не передав.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 статті 612 ЦК України встановлено, що якщо, внаслідок прострочення боржника, виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (в тому числі і в формі здійсненої передплати).

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 500 000,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач товар зазначений у специфікації № 1 до договору поставки № 20/02/616 не поставив, сплачені кошти в розмірі 500 000,00 грн. не повернув.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу ЗАТ “Гадячсир” про стягнення з ТОВ “ЕлектроПрогрес” 500 000,00 грн. попередньої оплати документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем при подачі позову заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 920 000,00 грн.

Однак в судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відмову від позову в частині стягнення 920 000,00 грн. штрафу.

За таких обставин, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження в частині стягнення штрафу у сумі 920 000,00 грн. слід припинити у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору поставки № 20/02/616 від 20.02.2009р. В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що відповідачем істотно порушено умови договору щодо постачання товару на адресу позивача.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Оскільки умовами п. 8.7 спірного договору передбачено, що він є діючим до виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань, а відповідачем зобов’язання щодо поставки товару не виконано, відтак договір на день вирішення спору в суді є діючим. Позивач вимагає розірвати договір внаслідок істотного порушення умов договору відповідачем, оскільки не відбулась поставка товару, що є суттєвою умовою для договорів поставки. Сторонами не додержано вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо порядку розірвання господарських договорів, а відтак згоди сторін щодо розірвання спірного договору не досягнуто.

Суд вважає вимоги про розірвання договору поставки № 20/02/616 від 20.02.2009р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, з позивача стягується 85 грн. 00 коп. доплати державного мита в доход державного бюджету України за немайнову вимогу, а саме за розірвання договору.

При зверненні з позовною заявою 29.07.2010р. (вх. № 4701/09-05) позивачем здійснено оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 2888 від 23.07.2010р. на рахунок, який було закрито з 21.06.2010р. Оскільки на виконання ухвали суду витрати на ІТЗ було сплачено на належний рахунок на підтвердження чого представлена квитанція № ПН925 від 02.09.2010р., позивачу необхідно видати довідку на повернення суми 236 грн. 00 коп., які було сплачено за платіжним дорученням № 2888 від 23.07.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 651 ЦК України, ст. ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Договір поставки № 20/02/616, укладений 20.02.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогрес” та Закритим акціонерним товариством “Гадячсир”, розірвати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогрес” (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64-Д, код ЄДРПОУ 31708201) на користь Закритого акціонерного товариства “Гадячсир” (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47, код ЄДРПОУ 33460268) 500 000 (п’ятсот тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 5 085 (п’ять тисяч вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. В частині стягнення 920 000,00 грн. штрафу провадження по справі припинити.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Гадячсир” (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47, код ЄДРПОУ 33460268) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита. Видати наказ

Суддя О.В. Ярешко