Рішення № 11447865, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-2/2243-2010 за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підриємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27)

до Приватного підприємства "Мер'єм" (95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 19)

про стягнення 48 559,40 грн.

                    Суддя В.І. Толпиго

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Позивач: Ващишен – ю/к, довіреність у справі.

Відповідач: Бартєнєва І.В. – представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за договором про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації в розмірі 48559грн40коп., у тому числі, основного боргу у сумі 5805грн72коп, перевитрат ліміту у сумі 41212грн80коп, 3% річних у сумі 160грн36коп, інфляційних втрат у сумі 1165грн27коп, пені у сумі 215грн25коп.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір №1645 від 15.05.2007 року про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації. Позивач належним чином виконував умови договору та надавав відповідачу передбачені договором послуги. Проте, відповідач порушив умови договору та не здійснював оплати належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

03.6.2010 року від позивача до господарського суду надійшло клопотання, яким просять суд у позовній заяві номер договору читати як №1645, період заборгованості читати як з 01.10.2009 року по 16.03.2010 року.

Представник відповідача 15.6.2010ру судовому засіданні надав суду відзив на позов від 15.6.2010 року, яким не погоджується з позовними вимогами позивача та вважає, що сума, яка підлягає сплаті відповідачем за договором становить 1909,00грн. за водопостачання та 1396грн05коп за водовідведення. В частині стягнення 37907грн30коп заборгованості просить відмовити.

21 вересня 2010 року судове засідання відбулося за участю представника позивача - Ващишен – ю/к, довіреність у справі, та представника відповідача - Бартєнєва І.В., довіреність у справі.

У судовому засіданні 21.9.2010р оголошувалась перерва на 30.9.2010р, після перерви судове засідання було продовжене.

30 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про припинення провадження по справі у частині стягнення 3% річних у сумі 160грн36коп та інфляційних втрат у сумі 1165грн27коп у зв’язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

Представник відповідача 30.9.2010р у судовому засіданні пояснив суду, що основну суму боргу у розмірі 5805грн72коп, а також пені, нараховану на суму основного боргу, у розмірі 215грн25коп, визнає. Також відповідач пояснив суду, що визнає той факт, що на 2009 рік ліміт водоспоживання йому не був встановлений, тобто вода у 3-4 кварталі 2009 року споживалася без ліміту, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму, правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму " на підставі п. 1.1 нового статуту позивача та Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. № 540 та Приватним підприємством "Мер'єм", як абонентом, був укладений договір №1645 від 15.05.2007 року про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації.

Відповідно до вищенаведеного договору позивач зобов’язався забезпечити відповідача питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу та надати послуги прийняття стічних вод. Обсяг послуг водопостачання та водовідведення визначаються : а) відповідно лімітам, затвердженим місцевими органами виконавчої влади; б) по нормам, передбаченим технічними умовами, які абонент зобов’язаний отримати у Водоканалі при приєднанні до міських сітей водопостачання та водовідведення або при збільшенні об’ємів водоспоживання та водовідведення (п.1 договору).

Відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати надані йому позивачем послуги та належним чином користуватися водопровідними та каналізаційними сітями, приладами та приборами на них, що знаходяться у нього на балансі, для виділення лімітів водоспоживання на наступні роки надавити до 15.10 щорічно розрахунок потреби води окремо на виробничі та комунальні потреби (п.2 договору).

Відповідно до умов договору сторони домовилися керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

В свою чергу згідно п. 1.10 Правил тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

Отже, розмір тарифів, термін їх введення не погоджується з абонентом на підставі п. 1.10 Правил. Саме така позиція висловлена в Постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2007 р. у справі № 2-5/2294-2006 (2-5/5180-2005).

До того ж відповідач з тарифами згодний, проти тарифів не заперечував. Нарахування за надані послуги проводилось відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що відповідач зобов’язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню в абонентному відділі водоканалу 15 числа кожного місяця. Рахунок необхідно оплатити протягом 5-ти банківських днів. При несплаті рахунка у встановлений строк за кожний день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ відповідно до ЗУ №543/96 від 22.11.1996р.

Згідно з п. 15 Договору №943 від 15.01.2004 р. даний договір укладений строком по 19.12.2006 року, вступає в силу з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до скінчення вказаного строку не надійшло заяви однієї з сторін про відмову від цього договору.

У виконання узятих на себе обов’язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги, обсяг та якість яких не оспорюється відповідачем.

На оплату спожитих відповідачем послуг по водопостачанню та з водовідведення за вищевказаним Договором позивач виставляв рахунки, де вказувалося об’єм наданих послуг, тарифи, загальна сума, що підлягає оплаті.

Однак, Приватним підприємством "Мер'єм" оплата за вказаним договором та пред’явленими рахунками належним чином не проводилась, відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду не сплатив послуги у повному об’ємі, в зв'язку з чим за період з 01.10.2009 року по 16.03.2010 року за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 5805грн72коп, яка підтверджується матеріалами справи та відповідачем погашена не була.

Відповідно до п. 3.8 договору, рішенням № 06 від 22.01.2009 р., виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, Приватному підприємству "Мер'єм" був встановлен ліміт водокористування на 3-й квартал 2009 р. у розмірі 0,000 тис.м.куб. та у розмірі 0,000 тис.м.куб. у 4 кварталі 2009 року.

Відповідач у 3 кварталі 2009 року, використав 1,356 тис.м.куб. води, що перевищує встановлений ліміт водокористування на 1,356 тис.м.куб. та у 4 кварталі 2010 року відповідач використав 0,764 тис.м.куб. води, що перевищує встановлений ліміт водокористування на 0,764 тис.м.куб.

Згідно п. 9 договору - прийом стоків проводиться в кількості, рівній кількості відпущеної води.

Відповідно до абз. 4 пп. 2.1 п. 2 Правил прийому стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України затверджених Наказом Держбуду України від 19.02.2002р. № 37 - Підприємства сплачують Водоканалу за скид обємов стічних вод, які перевищують указані в договорі, у пятикратному розмірі встановленного тарифу відповідно до умов договору.

Таким чином, заборгованость відповідача сладає 41212грн.80коп. за перевитрату ліміту у 3-му та 4-му кварталі 2009 р.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 5805грн72коп. боргу та 41212грн80коп перевитрат ліміту, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок. Більш того, відповідач визнає наявність суми основного боргу у розмірі 5805грн72коп, а також пояснив суду, що визнає той факт, що на 2009 рік ліміт водоспоживання йому не був встановлений, тобто вода у 3-4 кварталі 2009 року споживалася без ліміту, що відображено у протоколі судового засідання.

Таким чином, у частині стягнення основного боргу в розмірі 5805грн72коп. боргу та перевитрат ліміту в розмірі 41212грн80коп за договором №1645 від 15.05.2007 року про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Окрім вимог про стягнення боргу та перевитрат ліміту була заявлена вимога про стягнення 3% річних у сумі 160грн36коп, інфляційних втрат у сумі 1165грн27коп, але у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки 30 вересня 2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання про припинення провадження по справі у частині стягнення 3% річних у сумі 160грн36коп та інфляційних втрат у сумі 1165грн27коп у зв’язку з відмовою позивача від позову у цій частині та відмова прийнята судом.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 215грн25коп за період з 01.10.2009р по 16.3.2010р.

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що відповідач зобов’язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню в абонентному відділі водоканалу 15 числа кожного місяця. Рахунок необхідно оплатити протягом 5-ти банківських днів. При несплаті рахунка у встановлений строк за кожний день прострочення нараховується пеня в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ відповідно до ЗУ №543/96 від 22.11.1996р.

Отже, у частині стягнення 215грн25коп пені за період з 01.10.2009р по 16.3.2010р позов обґрунтований, визнається відповідачем, про що зазначено у протоколі судового засідання за 30.9.2010р, та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до підпункту 3.5 договору, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічних послуг судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на відповідача з суми 47233грн77коп.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 04.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,77,п.4ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Мер'єм" (95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 19, р/р 260044150 КРД АППБ Аваль, МФО 324021, ЄДРПОУ 20714821) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підриємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (98612, м. Ялта, вул. Кривошти, 27, р/р 26004310070001 у ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 03348005) 5805грн72коп основного боргу, 41212грн80коп перевитрат ліміту, 215грн25коп пені, 472грн.34коп державного мита та 229грн56коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У частині стягнення 3% річних у сумі 160грн36коп, інфляційних втрат у сумі 1165грн27коп припинити провадження по справі у зв’язку з відмовою позивача.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.