Рішення № 11447852, 30.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2010Справа №2-32/4281-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45, ідентифікаційний код 19183061)

До відповідача Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об’єднання «Масандра» (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2, ідентифікаційний код 00412760)

Про стягнення 91590, 53 грн.

За участю представників:

Від позивача – Горіна –Шарапова Г.В., довіреність № 34-Д від 19.07.2010р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз’яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об’єднання «Масандра» про стягнення 91590, 53 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.09.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 14.09.2010р., від 21.09.2010р.., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договорів на виконання робіт № РТ 05082002 від 05.08.2002 р., № РV 05082002 від 05.08.2002 р., № РV 19092002 від 19.09.2002 р. № РТ 19092002 від 19.09.2002 р. № РТ 20092002 від 20.09.2002 р. ним були виконані зобов’язання належним чином – виконання та створення «Паспорту сучасного стану території суб’єкту господарської діяльності в електронній формі», однак відповідач обов’язки за договорами щодо своєчасної оплати за виконані роботи не виконує неналежним чином та у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості станом на 01.07.2010 р. у розмірі 91590, 53 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав.

Адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Довідці з ЄДРПОУ ( а.с. 53).

Також в матеріалах справи міститься картка поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції із підписом, повернуті на адресу Господарського суду АР Крим, які підтверджують той факт, що відповідач був повідомлений про дату судового засідання та витребувані судом документи. ( а.с. 47).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Радгосп-заводом «Лівадія» НПАО «Масандра» (Замовник) (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Технохімкомплект» (Виконавець) (позивач) було укладено договори на виконання робіт, а саме: № РТ 05082002 від 05.08.2002 року, № РУ 05082002 від 05.08.2002 року, № РУ 19092002 від 19.09.2002 року, № РТ 19092002 від 19.09.2002 року, № РТ 20092002 від 20.09.2002 року (Договори) (а.с. 23-25, 27-29, 31-33, 35-37, 39-41)

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до пункту 1.1. предметом Договорів є виконання робіт зі створення «Паспорту сучасного стану території суб'єкту господарської діяльності в електронній формі».

Згідно з пунктом 1.4 загальна вартість робіт за Договорами складає 1831318,23 грн.

Порядок розрахунків між замовником та виконавцем передбачені пунктом 3 Договорів, відповідно до якого, замовник зобов'язаний оплатити виконавцю виконані роботи у наступному порядку: внесення 25% договірної вартості робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання акту виконаних робіт, решта 75% договірної вартості робіт, за умови їх виконання, сплачується протягом 15-ти років щорічно рівними частинами у строк встановлений у пунктах 3.1.2 Договорів.

Пункт 7.1 передбачає, що Договори набирають чинності з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами передбачених ними зобов'язань.

Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» та ТОВ «Об'єднання «Технохімкомплект» склали акти приймання-передачі виконаних робіт за Договорами, а саме:

акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.01.2003 року за договором № РТ 05082002 від 05.08.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 283475,69 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 26)

акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.01.2003 року за договором № РV 5082002 від .05.08.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 266960,97 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 30)

акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2003 року за договором № РV 19092002 від 19.09.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 122947,54 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 34)

акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.02.2003 року за договором № РТ 19092002 від 19.09.2002 року, за яким роботи виконані у повному обсязі на суму 464353,93 грн., відповідно до Технічного завдання до договору; (а.с. 38)

акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2003 року за договором № РТ 20092002 від 20.09.2002 року, за яким роботи виконані на 80 % на суму 545550,00 грн., відповідно до Технічного завдання до договору, загальна вартість яких складає 694081,10 грн. ( а.с. 42).

Відповідно до 3-го пункту Договорів, замовник був зобов'язаний внести 25% договірної вартості робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання актів виконаних робіт, проте відповідні зобов'язання не були виконані вчасно.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2003 року по справі № 2-22/13239-2003 позов ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» до Радгосп-заводу «Лівадія» НПАО «Масандра» задоволено. (

У процесі виконавчого провадження за вказаним рішенням суду між сторонами була укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.12.2003 р. у справі № 2-22/13239-2003.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2009 року по справі № 2-15/6218-2008 позов ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» до Радгосп-заводу «Лівадія» НПАО «Масандра» задоволено частково. Стягнуто 457952, 65 грн. заборгованості станом на 01.07.2009р., в частині стягнення 244555, 13 грн. провадження у справі припинено, в частині стягнення 91590, 53 грн. – у позові відмовлено.

У процесі виконавчого провадження за вказаним рішенням суду між сторонами була укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.07.2010р. у справі № 2-15/6218-2008.

Відповідно до мирової угоди, Радгосп-завод «Лівадія» НПАО «Масандра» зобов’язується погашати суму боргу шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Об'єднання Технохімкомплект» 20000, 00 грн. щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця. Виконання зобов’язання починається з місяця наступного після місяця набрання законної сили ухвали Господарського суду АР Крим про затвердження мирової угоди. (отже з серпня 2010р.)

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, надані договори, суд встановив, що за договором № РТ 05082002 від 05.08.2002 року борг відповідача станом на 01.0.07.2010р. складає 14173, 78 грн., за договором № РУ 05082002 від 05.08.2002 року – 13348, 05 грн., за договором № РУ 19092002 від 19.09.2002 року – 6147, 00 грн. , за договором № РТ 19092002 від 19.09.2002 року -23217, 65 грн., за договором № РТ 20092002 від 20.09.2002 року – 34704, 05 грн. , а разом – 91590, 53 грн.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 20, 23 грн. витрат на отримання довідки Головного управління статистики на відповідача.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки довідка Головного управління статистики на відповідача була отримана позивачем на вимогу суду та саме у зв’язку із розглядом в суді господарської справи, суд вважає за можливе віднести витрати на отримання витягу до судових витрат та стягнути їх на користь позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити .

2.          Стягнути з Державного підприємства «Лівадія» Національного виробничо-аграрного об’єднання «Масандра» (98655, АР Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, вул. Виноградна, 2, ідентифікаційний код 00412760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднання Технохімкомплект» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Козлова, 45, ідентифікаційний код 19183061) 91590, 53 грн. заборгованості, 915, 91 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 20, 53 грн. витрат на отримання довідки з ЄДРПОУ на відповідача.

3.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 30.09.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 30.09.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.