Рішення № 11447848, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-1/3656.1-2010 за позовом Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», (01000, Україна, м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 39/41),

до відповідачів:

1.          Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради, (98660, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. М.Тамари, 6/24),

2.          Відкритого акціонерного товариства «Силові машини – ЗТЛ, ЛМЗ, Електропила, Енергомашекспорт», (195009, Росія, м. Санки-Петербург, вул. Ватутіна,3),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дочірнє підприємство «Санаторій «Україна» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», (98660, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 15),

про визнання недійсним рішення та визнання права власності,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача Костіна Т.В., представник, довіреність від 13.08.2010р. № 13-08/02,

від відповідачів не з’явились, повідомлені належним чином,

від третьої особи Костіна Т.В., представник, довіреність від 26.07.2010р. № 649,

Суть спору: Закрите акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради про визнання недійсним рішення № 121 від 20.07.2004р. «Про оформлення права власності на незавершені будівництвом спальний корпус літ. «П» та їдальню літ. «Р», що розташовані в смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 15»; Також, позивач просить визнати за ним право на оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на незавершені будівництвом об’єкти спального корпусу на 210 місць літ. «П» загальною площею 1055,1 кв.м. та їдальні на 600 місць корпус літ. «Р» загальною площею 1691,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе,15.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.03.2009р. вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони до розгляду справи по суті відчуження об’єкту незавершеного будівництва – спального корпусу на 210 місць літ «П» загальною площею 1055,1 кв.м. та їдальні на 600 місць корпус літ. «Р» загальною площею 1691,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе,15.

Рішенням господарського суду АР Крим від 12.01.2010р. у справі 2-21/115-2009 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 121 від 20.07.2004р. «Про оформлення права власності на незавершені будівництвом спальний корпус літ. «П» та їдальню літ. «Р», що розташовані в смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 15», в іншій частині в позові відмовлено. Також, скасовано вжиті ухвалою господарського суду АР Крим від 12.03.2009р. заходи забезпечення позову.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2010р. рішення господарського суду АР Крим від 12.01.2010р. у справі №2-21/115-2009 скасовано в частині вимог про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Гаспрінської селищної ради №121 від 20.07.2004р. «Про оформлення права власності на незавершені будівництвом спальний корпус літ. «П» та їдальню літ. «Р», що розташовані в смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 15», прийнято нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення господарського суду АР Крим від 12.01.2010р. у справі №2-21/115-2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2010р. рішення господарського суду АР Крим від 12.01.2010р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2010р. у справі №2-21/115-2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справу передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Л.О. Ковтун, із привласненням нового номеру 5002-1/3655.1-2010.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26.07.2010р. справу прийнято до свого провадження.

В своїх письмових поясненнях позивач звертає увагу на приписи статті 331 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачена можливість набуття права власності на новостворене майно лише з моменту завершення будівництва. В свою чергу, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається лише власником матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва. На думку позивача, прийняття Виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради спірного рішення №121 про оформлення права власності за ВАТ «Силові машини – ЗТЛ, ЛМЗ, Електропила, Енергомашекспорт» на майно, будівництво якого не завершено є неправомірним.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надані докази порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у зв’язку із прийняттям оскаржуваного рішення.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.08.2010р. зі складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору виключено Відкрите акціонерне товариство «Силові машини – ЗТЛ, ЛМЗ, Електропила, Енергомашекспорт» та залучено до участі у праві іншим відповідачем.

Відкрите акціонерне товариство АТ «Силові машини – ЗТЛ, ЛМЗ, Електропила, Енергомашекспорт» у відзиві на позовну заяву, також, наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог.

Третя особа (Дочірнє підприємство «Санаторій «Україна» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця») в своїх письмових поясненнях звертає увагу на перебування спірного майна на балансі підприємства, отже оформлення відповідачем права власності на нерухомість по вул. Алупкінське шосе, 15 в смт. Гаспра за іншою особою є неправомірним.

13.09.2010р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача (Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради) про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, у зв’язку із неможливістю явки представника в судове засідання.

Проте, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у зв’язку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухав пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Перш за все, судом у порядку статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, досліджені вказівки касаційної інстанції, що містяться у постанові від 30.06.2010р.

Так, Вищім господарським судом України у вищевказаній постанові зазначено про необхідність вирішення судом першої інстанції питання підвідомчості спору про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради №121 господарський судам.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 зазначеного Кодексу встановлено, що справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу, суб'єкт владних повноважень це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У даному випадку предметом оскарження є рішення Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради, яким фактично зареєстровано право власності на об’єкт нерухомості за третьою особою.

Таким чином, фактичним предметом спору у даній справі є спір про право та порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об’єкт нерухомості.

В частині 4 пункту 5.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.07р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Пунктом 5.3 вказаних вище Рекомендацій перелічені спори, які не відносяться до компетенції господарських судів. Інші справи за участю господарюючих суб’єктів та суб’єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатись господарськими судами на загальних підставах.

Судом приймається до уваги те, що у даному випадку існує спір саме про право, що обумовлює вирішення даного спору в порядку господарського судочинства.

Предметом даного спору є визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 121 від 20.07.2004р. «Про оформлення права власності на незавершені будівництвом спальний корпус літ. «П» та їдальню літ. «Р», що розташовані в смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 15», а також визнання за позивачем права на оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на незавершені будівництвом об’єкти спального корпусу на 210 місць літ. «П» загальною площею 1055,1 кв.м. та їдальні на 600 місць корпус літ. «Р» загальною площею 1691,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе,15

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.

Як на підставу визнання вищевказаного рішення недійсним позивач посилається на порушення під час його прийняття вимог діючого законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід з’ясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

02.10.1987р. між Центральною радою з управління курортами профспілок та виробничим об’єднанням турбобудування «Ленінградський металевий завод» укладений договір 2303/Д, (том 2 аркуш справи 24-27).

02.10.1987р. заступником Міністра важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР погоджений договір «Про участь виробничого об’єднання турбобудування «Ленінградський металевий завод» міністерства важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР у розвитку санаторія «Україна» на курорті Ялта у якості пайщика за №2303/Д.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору розмір паю виробничого об’єднання турбобудування «Ленінградський металевий завод» складає 50% від загального розмірі смітної вартості будівництва та реконструкції об’єктів санаторію.

31 серпня 1988 року між виробничим об'єднанням турбобудування «Ленінградський металевий завод» (замовник) та фірмами «Уніон інженерінг» та «Інгра» (підрядники) укладений договір №702-550/70131, відповідно до якого підрядні організації здійснювали будівництво в санаторії «Україна» в місті Ялті спального корпусу на 210 місць та їдальні на 600 місць, інженерним устаткуванням, ліфтами, меблями та технологічним устаткуванням.

Після закінчення підрядних робіт за договором №702-550/70131 підписані акти про виконання підрядником робіт. Оплату виконаних робіт було проведено виробничим об'єднання турбобудування «Ленінградський металевий завод», яке згодом було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Ленінградський металевий завод», а потім відповідно до договору про приєднання від 24 жовтня 2003 року реорганізовано шляхом приєднання до відкритого акціонерного товариства «Силові машини».

Відповідно до цього договору про приєднання від 23 жовтня 2003 року та акту прийому-передачі відкрите акціонерне товариство «Ленінградський металевий завод» передало всі капітали та нерухоме майно відкритому акціонерному суспільству «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт».

На думку відповідача, до складу переданого по акту-прийому передачі майна увійшли й незавершені будівництвом спальний корпус літ. «П» та їдальню літ. «Р», що розташовані за адресою: місто Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе, 15.

За заявою ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт» виконавчий комітет Гаспрінської селищної ради 20 липня 2004 року ухвалив рішення №121, «Про оформлення права власності на незакінчений будівництвом спальний корпус літ. «П» та їдальню літ. «Р» по Алупкінському шосе, 15 в смт. Гаспра».

20.07.2004р. на підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради видано свідоцтво про право власності на вказані об’єкти за ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт».

Надаючи оцінку законності оскаржуваного рішення суд виходить з наступного.

За загальним правилом, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, (частина 1 статті 331 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що передумовою початку будівництва спірного майна був договір 2303/Д від 26.10.1987р. «Про участь виробничого об’єднання турбобудування «Ленінградський металевий завод» міністерства важкого, енергетичного та транспортного машинобудування СРСР у розвитку санаторія «Україна» на курорті Ялта у якості пайщика.

З аналізу змісту вказаного договору вбачається, що його умовами не передбачалось виникнення у пайщика (попередника ВАТ «Силові машини - ЗТЛ, ЛМЗ, Електросила, Енергомашекспорт») будь-якого речового права на створюване майно.

При цьому, пайщик, правонаступником якого є відповідач у справі, повинен був згідно договору здійснити будівництво спального корпусу та їдальні та забезпечити введення їх в експлуатацію не пізніше 1992 року. Лише тільки після виконання пайщиком у повному обсязі зобов’язань за договором та введення в експлуатацію збудованих ним об’єктів, Ялтинський радкурорт повинен був виділити йому путівки у побудованому спальному корпусі.

Слід зробити висновок, що інших прав, крім одержання путівок в рахунок витрачених коштів на будівництво спірного майна, попередник відповідача не мав.

Крім того, суд звертає увагу на положення пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (із змінами і доповненнями) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445, відповідно до якого реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка КП «Ялтинське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 23.02.204р. №2295 готовність спірних об’єктів санаторію «Україна» в смт. Гаспра становить 50%.

Зазначений факт не оспорюється сторонами у справі.

Отже, суд констатує наявність порушень вимог діючого законодавства при прийнятті органом місцевого самоврядування рішення №121 «Про оформлення права власності на незавершені будівництвом спальний корпус літ. «П» та їдальню літ. «Р», що розташовані в смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 15».

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтями 16 і 21 Цивільного кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Отже, умовою для подання такого позову є невідповідальність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушенням цими актами права власності.

Незаконність може полягати як у невідповідальності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта.

Виходячи з зазначеної норми, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право якого порушене виданням переліченими органами актів, адже відсутність права виключає його судовий захист.

Отже, доведенню підлягає факт наявності у позивача речового права на спірне майно.

Судом встановлено, що Постановою Президії ради Федерацій незалежних професійних спілок України від 22.11.1991 р. № П-11-1 «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» створено Акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з акціонерним капіталом 1089384 тисяч карбованців на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об’єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України.

04.12.1991р. Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої є Федерація професійних спілок України і Фонд соціального страхування України прийняли рішення про заснування Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

Закрите акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» відповідно до п. 1.2., 1.3., 4.1. Статуту в редакції, затвердженої 27.04.2007р. рішенням № 3б-14/7 загальних зборів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та зареєстрованої 24.05.2007р. Печерською у місті Києві Державною адміністрацією, створений Федерацією професійних спілок України, яка є правонаступником Ради Федерації незалежних профспілок України, Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, який є правонаступником Фонду соціального страхування України.

При цьому, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об’єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.

Пунктом 5.1 статуту ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» передбачено, що внеском Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств та організацій вартістю 751234350,00 грн.

На виконання постанови Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № П-11-1 від 22.11.1991 р. «Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та положень вищевказаних установчих документів, 24.01.1992р. між Федерацією незалежних профспілок України та Акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого є позивач, проведено приймання-передачу майна територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів тощо, підвідомчих колишній Українській республіканській раді по управлінню курортами профспілок, що разом були визначені як вклад до статутного фонду акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що підтверджено актом приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», підписаним представником Федерації незалежних профспілок України та Акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», (том 1 а. с. 26).

Відповідно до розділу переліку «Ялтинське об’єднання санаторно-курортних закладів профспілок», що є додатком до акту приймання-передачі від 24.01.1992р., до складу майна, яке було передано в статутний фонд акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого є ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», увійшов цілісний майновий комплекс санаторію «Україна» (основні фонди, оборотні кошти, тощо).

Правомірність набуття права власності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» на майно, яке було передано йому до статутного капіталу, підтверджене рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та АТ «Укрпрофоздоровниця» про визнання недійсними установчих документів, яким було відмовлено у задоволені позову.

Вказане рішення залишено без змін постановою Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997р., а ухвалою Верховного Суду України від 22.11.1997р. у порушені касаційного провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 17.06.1997 р. відмовлено.

Зі змісту рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. вбачається, що АТ «Укрпрофоздоровниця», створено на базі майна, переданого Радою Міністрів УРСР Укрпрофради, правонаступником якої є Рада Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України на базі санаторного майна акціонерного товариства. Судом у зазначеному рішенні зроблений висновок про те, що установчі документи товариства цілком відповідають закону, а, отже, майновий комплекс санаторію «Україна», що розташований за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул.. Алупкінське шосе, 15, правомірно переданий позивачу.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент створення позивача) товариство є власником майна переданого йому засновниками.

Таким чином, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є власником спірного майна, розташованого по вул. Алупкінське шосе, 15 у смт. Гаспра.

На користь даного висновку слугує, також, виданий 01.08.1996р. санаторію «Україна» державний акт на право постійного користування землею.

Доказів, які б спростовували факти, покладені позивачем в основу заявленого позову, відповідачами не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заявлене Виконавчим комітетом Гаспринської селищної ради клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, у зв’язку із неможливістю явки представника в судове засідання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умовою відкладення розгляду справи згідно статті 77 ГПК України є те, що за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до принципу диспозитивності, сторона вправі розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними права на власний розсуд. При цьому, брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а ні її обов’язком (ст.22 ГПК України).

Згідно статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи через свого представника або інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.

Отже, неможливість явки представника виконкому жодним чином не перешкоджала прибути у судове засідання іншого уповноваженого представника. У будь-якому разі ніщо не заважало подати в суд письмові пояснення на позовну заяву, в яких викласти свої заперечення у разі їх наявності. До того ж матеріали справи містять усі необхідні документів для вирішення спору у даному судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 21 вересня 2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Гаспринської селищної ради № 121 від 20 липня 2004 року «Про оформлення права власності на незавершене будівництвом спальний корпус літер «П» та їдальню літер «Р» по Алупкінському шосе, 15, в смт. Гаспра».

Визнати за Закритим акціонерним товариством Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», (01000, Україна, м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 39/41, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 02583780) право на оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на об’єкт незавершеного будівництва спального корпусу на 210 місць літер «П» загальною площею 1055,1 кв. м. та їдальні на 600 місць корпус літер «Р» загальною площею 1691,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 1.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Ковтун Л.А.