ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
РІШЕННЯ
Іменем України
30.09.2010Справа №2-32/3935-2010
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом – Сакського міжрайонного прокурора (96500, АР Крим, м. Саки, вул.. Леніна, 34) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим (95038, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Кечкеметська, 114 ).
До відповідача – Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт» (97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл.. Моряків, 1).
До відповідача – Приватного підприємства «Бастион Трейд» (99022, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Чернігівська, 5, ідентифікаційний код 34004264).
Про визнання договору недійсним
За участю представників:
Від позивача – не з’явився.
Від відповідача Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт» – Смирнова Н.В., довіреність № 1117 від 01.07.2010р. у справі.
Від відповідача – не з’явився
Від прокуратури - Горна К.В., посвідчення № 09194.
Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.
Обставини справи: Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт» та до Приватного підприємства «Бастион Трейд» про визнання недійсним договору № 78 від 01.06.2009р., укладеного між відповідачами.
Ухвалою господарського суду від 03.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 19.08.2010р., від 01.09.2010р., від 14.09.2010р., розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.
Позовні вимоги мотивовані відсутністю у Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» дозволів та ліцензії на видобування піску, яке є предметом договору укладеного між відповідачами.
Представник відповідача Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт» проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, а саме з того, що на момент звернення позивача із позовом до суду договір вже був недійсним, оскільки діяв до 31.12.2009р., а укладання договору оренди земельної ділянки водного фонду на озері Донузлав не потребує, та на підставі викладеного просив позов залишити без розгляду.
У запереченнях на позов відповідач зазначив, що право на експлуатацію піщаного кар’єру та видобування піску викладене у статуті, на підставі чого відповідач вже просив відмовити у позові.
Відповідач Приватне підприємство «Бастион Трейд», вчетверте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.
Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.
Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушення або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» встановлено, що до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
01.06.2009р. між Приватним підприємством «Бастіон Трейд» (Фірма) та Євпаторійським морським торгівельним портом (Порт) був укладений договір № 78 (а.с. 11-12).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Порт здійсню гідромеханізоване переміщення піску на родовище з координатами ,зазначеними в Додатку № 1. Весь видобутий з родовища морський пісок переходить у власність Порту на кар’ері озера Донузлав, та Порт сплачує Фірмі ставку, передбачену пунктом 3.2 Договору.
Відповідно до пункту 2.2.4 Договору, Порт зобов’язаний при видобуванні піску власними коштами дотримуватись санітарних та екологічних норм.
У розділі 3 Договору «Ціна та порядок розрахунків», сторони оговорюють розрахунки саме за видобування піску, який переходить у власність Порту.
Таким чином, предметом договору сторони власне визначили видобування піску.
Крім того, представник відповідача у запереченнях на позов не заперечував факт видобування піску, проте наполягав на тому, що дозвіл Порта на видобування піску закріплений в статуті.
Пунктом 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, при укладанні договору, яким врегульовані послуги, що надаються безпосередньо на озері Донузлав, сторони повинні були враховувати особливі вимоги діючого законодавства, стосовно земель водного фонду.
Згідно з пунктом 1 статті 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
У пункті 7 статті 14 Водного кодексу України визначено, що встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
Відповідно до пункту 3 Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 557 дозвіл видається територіальними органами Держводгоспу за погодженням з територіальними органами Мінприроди у разі проведення днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій (крім будівельних робіт та робіт на землях прибережних захисних смуг морів і на землях, зайнятих морями).
Відповідачами не було надано доказів отримання дозволу на видобування піску.
Більш того, у довідці Територіального управління держгідропромнагляду по АР Крим і місту Севастополю зазначено, що на теперішній час спеціальний дозвіл на користування надрами ДП «Євпаторійський морський торговельний порт» анульований. ( а.с. 14).
Посилання відповідача на наявність дозволу у статуті не може бути прийнятим судом у якості належного та допустимого доказу, оскільки нормами діючого законодавства чітко передбачена процедура отримання дозволу, яка закріплена у вищенаведеному Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 557.
Відповідно до пункту 5 Правил користування землями водного фонду затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. N 502, право користування земельною ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це право.
Право постійного користування землями водного фонду посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними і міськими Радами.
Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.
Відповідачами не надано доказів наявності договору, який підтверджував би право на користування земельними ділянками на землях водного фонду та який би, в свою чергу, був підставою для укладання подальших договорів, що стосуються земельної ділянки водного фонду на озері Донузлав.
Як вбачається з довідки Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 06.07.2010р. за відповідачами відсутні документи на право власності або на право користування земельною ділянкою водного фонду озера Донузлав. ( а.с. 16).
Статтею1 Кодексу України про надра встановлено, що надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.
Пунктом 1 статті 18 Кодексу України про надра передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
Відповідно до пункту 2 вищезазначеної статті земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Згідно з пунктом 4 статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідачами всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено документів, що підтверджують право власності, право постійного користування, право оренди на виконання приписів статті 126 Земельного кодексу України.
Пунктом 1 статті 227 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Необхідність отримання дозволу відповідно до вимог діючого законодавства була встановлена вище.
Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, статут Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» не може бути прийнятий у якості доказу отримання відповідного дозволу.
Крім того, навіть безпосередньо в пункті 2.3 Статуту зазначено, що у випадках, коли здійснення того чи іншого виду діяльності вимагає спеціального дозволу, Порт повинен отримати такий дозвіл. ( а.с. 41).
Відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Пунктом 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Пунктом 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання відповідача на те, що на момент звернення із позовом до суду договір № 78 вже був недійсним, на підставі чого відповідач просив позов залишити без розгляду не можуть бути прийняті судом з огляду на наступне:
Так, вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду зазначений в статті 81 Господарського процесуального кодексу України, яким не передбачено залишення позову без розгляду на підставі відсутності предмету спору.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що наслідки визнання правочину недійсним передбачені статтею 216 Цивільного кодексу та відрізняються від наслідків закінчення строку дії Договору, а отже посилання на відсутність предмету спору також не підтверджуються матеріалами справи.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги мотивованими, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Судові витрати покладаються на відповідачів згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір № 78 від 01.06.2009р., укладений між Державним підприємством «Євпаторійський морський торгівельний порт» (97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл.. Моряків, 1, ідентифікаційний код 01125583) та Приватним підприємством «Бастион Трейд» (99022, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Чернігівська, 5, ідентифікаційний код 34004264).
3. Стягнути з Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт» (97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл.. Моряків, 1, ідентифікаційний код 01125583) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 42, 50 грн. державного мита.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Бастион Трейд» (99022, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Чернігівська, 5, ідентифікаційний код 34004264) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 42, 50 грн. державного мита.
5. Стягнути з Державного підприємства «Євпаторійський морський торгівельний порт» (97416, АР Крим, м. Євпаторія, пл.. Моряків, 1, ідентифікаційний код 01125583) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, в банку одержувача: Головне Управління держказначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з Приватного підприємства «Бастион Трейд» (99022, АР Крим, м. Севастополь, вул.. Чернігівська, 5, ідентифікаційний код 34004264) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, в банку одержувача: Головне Управління держказначейства України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду АР Крим А.М. Барсукова
За згодою представників у судовому засіданні 30.09.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 30.09.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.
Судове рішення № 11447839, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 30.09.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 3935-2010. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: