Рішення № 11447836, 29.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2010Справа №2-22/2309.1-2009 За позовом – Військового прокурора Севастопольського гарнізону, м. Севастополь, вул. Суворова, 27 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ, проспект Повітрянофлотський, 6

до відповідача – ТОВ «Техно – Сігма», м. Сімферополь, вул. Некрасова, 30, кв. 14

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового), м. Київ, вул. Артема, 59

про визнання недійсними договорів

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача - не з’явились

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – не з'явилась

від військової прокуратури – Фещук І.М., помічник військового прокурора, витяг з наказу № 95 від 01.07.2010 року

Обставини справи:

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Техно – Сігма», третя особа - Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), просить суд визнати недійсним інвестиційний договір № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року про спільну діяльність шляхом, будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-н, с. Флотське, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України та ТОВ «Техно-Сігма»; визнати недійсним договір № 10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006 року про компенсацію пайової (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 14 березня 2006 року № 10/3/03-061/СБФ1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-н, с. Флотське, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України та ТОВ «Техно-Сігма».

Рішенням Господарського суду АР Крим від 25.03.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 апеляційне подання військового прокурора Севастопольського гарнізону залишено без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 25.03.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 касаційне подання заступника військового прокурора ВМС України залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.10.2008 року відмовлено у прийнятті подання Військової прокуратури ВМС Збройних Сил України про перегляд рішення Господарського суду АР Крим від 25.03.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 за нововиявленими обставинами.

Постановою Верховного Суду України від 10.02.2009 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, постанову Вищого господарського суду України від 02.09.2008 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2008 року та рішення Господарського суду АР Крим від 25.03.2008 року скасовано. Справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. справу № 2-7/2489-2008 передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року у справі № 2-7/2489-2008 (2-22/2309.1-2009) апеляційне подання заступника військового прокурора ВМС України задоволено, ухвалу Господарського суду АР Крим від 13.10.2008 року по справі № 2-7/2489-2008 скасовано, справу передано до Господарського суду АР Крим для розгляду по суті.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. справу передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 23.12.2009 року прийнято до свого провадження справу № 2-22/2309.1-2009 та справу № 2-7/2489-2008 за заявою про перегляд рішення Господарського суду АР Крим від 25.03.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 за нововиявленими обставинами з привласненням № 2-22/2309.1-2009, припинено провадження по справі в частині розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду АР Крим від 25.03.2008 року у справі № 2-7/2489-2008 за нововиявленими обставинами, призначений розгляд справи.

Ухвалою верховного суду України від 26.11.2009 року заяву ТОВ «Техно – Сігма» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.02.2009 року у справі № 2-7/2489-2008 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2010 року у справі № 2-7/2489-2008 (2-22/2309.1-2009) касаційну скаргу ТОВ «Техно – Сігма» задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року у справі № 2-7/2489-2008 (2-22/2309.1-2009) скасовано, провадження по справі № 2-7/2489-2008 (2-22/2309.1-2009) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами припинено, справу № 2-7/2489-2008 (2-22/2309.-2009) передано до Господарського суду АР Крим на новий розгляд згідно постанови Верховного Суду України від 10.02.2009 року.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.05.2010 року справу № 2-22/2309.1-2009 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А., справу призначено до розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2010 року у справі № 2-22/2309.1-2009 відмовлено ТОВ «Техно – Сігма» в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду АР Крим від 14.05.2010 року у справі № 2-22/2309.1-2009, апеляційну скаргу з матеріалами повернено ТОВ «Техно – Сігма», справу № 2-22/2309.1-2009 повернено до Господарського суду АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.07.2010 року справу № 2-22/2309.1-2009 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А., справу призначено до розгляду.

Ухвалою Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. від 26.07.2010 року відмовлено ТОВ «Техно – Сігма» у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.06.2010 року по справі № 2-22/2309.1-2009 про відмову у прийнятті апеляційної скарги.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.07.2010 року справу № 2-22/2309.1-2009 призначено до розгляду.

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд –

встановив:

14 березня 2006 року між Міністерством оборони України в особі начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України та ТОВ «ТЕХНО-СІГМА» укладено інвестиційний договір № 10/3/03-061/СБФ1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово - цивільного призначення, розташованих за адресою: АР Крім, м. Севастополь, Балаклавський р-на с. Флотське, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

22 березня 2006 року тими ж сторонами укладено договір № 10/4/03-062/СБФ2 «Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №і 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року».

Предметом договору № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року відповідно пункту 2.5 є спільна діяльність Сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано - прибудованими приміщеннями соціально - побутового торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою; АР Крим, м, Севастополь, Балаклавський р-н, с. Флотське. Площа земельної ділянки, на якій буде здійснено будівництво (реконструкція) становить 185,09 га.

Але, військовий прокурор вважає, що укладені між сторонами спірні договори суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Так, за договором № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року будь-яких дій щодо виконання його умов жодна зі сторін не вжила. Зазначене свідчить про відсутність у сторін дійсного наміру на створення правових наслідків, обумовлених цим договором (предметом договору є спільна діяльність). Такий договір, відповідно до ч.1 ст. 234 Цивільного кодексу України, є фіктивним, а відповідно до ч. 2 зазначеної статті Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Обидва договори: № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року та № 10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006 року підписані особою, не вповноваженою на це органом управління державним майном - Міністерством оборони України. Оскаржуваний договір укладено на підставі довіреності від 09.03.2006 року, виданої на ім'я Мельника В.Л.

Зі змісту зазначеної довіреності вбачається, що Мельник В.Л. вповноважений від імені Міністерства оборони України на укладення договорів про пайову участь у будівництві житла на підставі рішення Тендерного комітету Міністерства оборони України або на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням Директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

В даному випадку стосовно договору № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року рішень тендерного комітету не приймалось, Міністром оборони згода на укладення не надавалася. Щодо довіреності від 14 лютого 2006 року, остання підписана не Міністром оборони України, а начальником Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, який діє на підставі положення про ЦСБУ, не наділений правом передоручення повноважень по укладенню договорів іншим особам від імені Міністра оборони України.

Крім того, повноваження начальника ЦСБУ поширюються лише на фонди, які перебувають на балансі ЦСБУ, а військове містечко 461/10 перебуває на балансі Севастопольської Квартирно - експлуатаційної частини (морська), на баланс ЦСБУ не передавалось

Таким чином, підписавши зазначений договір, Мельник В.Л. перевищив надані повноваження та вийшов за межі наданої йому цивільної дієздатності

Щодо стосується договору № 10/4/03-062/СБФ2 «Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 10/3/03-061/СБФ1», зазначений договір є фактично договором купівлі-продажу пайового внеску Міністерства Оборони України в договір № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року, а саме: об'єктів нерухомості військового містечка №461/10.

Тобто, цей договір спрямований на передачу шляхом купівлі-продажу з державної власності у приватну власність юридичній особі військове містечко № 461/10, розташованого в АР Крим, м. Севастополь, Балаклавський р-н, с. Флотське. Вказане випливає з того, що по договору інвестиційної діяльності, який проіснував 6 днів сторони не вжили жодних дій, щодо його виконання, а це означає, що вони не мали реального наміру на укладення саме договору інвестиційної діяльності і цей договір укладений з метою приховати інший договір - купівлі-продажу військового містечка № 461/10.

Інвестиційний договір підпадає під дію статті 235 Цивільного кодексу України, тобто є удаваним і підлягає визнанню судом недійсним. Договір про викуп паю, яким фактично здійснено купівлю - продаж військової містечка, відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України слід оцінювати за нормами, які регулюють купівлю-продаж нерухомого державного майна.

Вказане питання регулюється положенням «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919, відповідно до п. 3 якого повноваження на реалізацію цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку. Згідно п. 6 цього ж Положення рішення про відчуження цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містєчок приймає Кабінет Міністрів України шляхом затвердження за пропозицією Міністра оборони, погодженою з Міністерством економіки, переліку такого майна за формою згідно з додатком № 1. Військове містечко № 461/10 не було включено до такого переліку.

Окрім викладеного спірні договори порушують ряд інших норм чинного законодавства. Так питання дислокації та передислокації військових частин відповідно до ст. 6 Закону України «Про Збройні Сили України» належні виключно до компетенції Міністерства оборони України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Рішення про передислокацію військової частини А3009 Міністерством оборони України не приймалось. Таким чином оскаржуваний договір суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про Збройні Сили України».

Земельна ділянка військового містечка № 461/10 відноситься до земель оборони, знаходиться в користуванні Міністерства оборони України. Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визначаються землі надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, закладів. Для продажу спірної земельної ділянки, приватній юридичній особі необхідно вилучити її зі складу земель оборони, змінити її цільове призначення.

Укладені договори фактично змінили цільове призначення земельної ділянки, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України відповідно до якої зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Наслідками порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ст.ст. 1133 та 1134 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно). Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

У разі передачі контрагенту за договором нерухоме військове майно разом з земельною ділянкою під забудову з оформленням відповідних правовстановлюючих документів на право користування нею, земля, яка є державною власністю та закріплена за Севастопольською Квартирно - експлуатаційною частиною (морська), може вибути з державної власності.

Безпідставна зміна цільового призначення зазначеної земельної ділянки також порушує вимоги ст. 6 Закону України «Про Збройні Сили України», у якій викладено, що передислокація військових частин, а також військових закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з'єднання, здійснюється за рішенням Міністерства оборони України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Не може бути об'єктом пайової участі Міноборони у договірних відносинах і нерухоме військове майно.

Так, статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди тощо.

Відповідно до ст. 3 наведеного Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

У даному випадку зазначене відчуження нерухомого військового майна суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», відповідно до якого рішення про відчуження військового майна, цілісних майнових комплексів приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою від 28.12.2000 року № 1919 Кабінет Міністрів України затвердив Положення про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України, у якій зазначено, що рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за відповідною формою.

Зокрема, згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише за своїм цільовим та функціональним призначенням.

Особливості статусу військового майна полягають також і в тому, що його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та відчуження здійснюються в спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 було затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил (далі - Положення).

Відповідно до пункту 2 Положення відчуження військового майна - це, серед іншого, вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Згідно з пунктом 6 Положення рішення про порядок відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а абзацом 2 пункту 12 Положення про порядок відчуження встановлено, що реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначаються Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

Таким чином, вказаними нормативно-правовими актами встановлено єдиний можливий порядок відчуження військового майна шляхом його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 № 888 (було чинним на момент укладання спірних правочинів) Міноборони України у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство оборони України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону на Міністерство оборони України як на центральний орган управління Збройних Сил України покладено завдання щодо управління військовим майном. При цьому завдання з управління військовим майном Міноборони зобов'язано здійснювати лише відповідно до закону.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору були порушені вимоги пунктів 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання недійсним договору.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожен має право на захист своїх прав та інтересів, які відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними правочинів.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним інвестиційний договір № 10/3/03-061/СБФ1 від 14 березня 2006 року про спільну діяльність шляхом, будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-н, с. Флотське, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Артема, 59, ЄДРПОУ 32200555) та ТОВ «Техно-Сігма» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 30, кв. 14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33918152).

3.          Визнати недійсним договір № 10/4/03-062/СБФ2 від 22 березня 2006 року про компенсацію пайової (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 14 березня 2006 року № 10/3/03-061/СБФ1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, Балаклавський р-н, с. Флотське, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України (м. Київ, вул. Артема, 59, ЄДРПОУ 32200555) та ТОВ «Техно-Сігма» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 30, кв. 14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33918152).

4.          Стягнути з ТОВ «Техно-Сігма» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 30, кв. 14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33918152) до Державного бюджету м. Сімферополя (рахунок № 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 170,00 грн. державного мита.

5.          Стягнути з ТОВ «Техно-Сігма» (м. Сімферополь, вул. Некрасова, 30, кв. 14, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 33918152) до Державного бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок № 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 236,00 грн. –витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

6.           Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.09.2010 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.