Рішення № 11447823, 23.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2010Справа №2-7/4162-2010 За позовом Прокурора Красногвардійського району (97000, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Леніна, 5) в інтересах держави в особі Мар'янівської сільської ради (97000, Красногвардійський район, с. Марянівка, вул. 77 Дивізії, 12)

До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дніпр" (97000, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Енгельса, 11, ідентифікаційний код 32192246)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Красногвардійська районна державна адміністрація (АР Крим, 97000, Красногвардійський район, смт Красногвадійське, вул. Енгельса, 3); 2) Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах в АР Крим (АР Крим, 95038, м. Сімферополь. вул. Кечкеметська, 114).

Про стягнення 10 734,24 грн.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача Усманов Н. Р. предст., дов. б/н від 06.09.2010р.; Кащенко О. Л. - голова

Треті особи 1) Кралин С. Ю. предст., дов. 1113/01-17 від 03.09.2010р.

2) не зявився

Прокурор Яковлєв О. О., посвідчення №09242.

Сутьспору: Прокурор Красногвардійського району звернувся до Господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Мар'янівської сільської ради з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дніпр", в якій просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, спричинену самовільним зайняттям земельної ділянки, у розмірі 10734,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом проведеної 21.05.2010 перевірки дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Дніпр" була самовільно зайнята земельна ділянка площею 8 га на території Мар'янівської сільської ради під засів рослинних культур, внаслідок чого була спричинена шкода в сумі 10734,24 грн. Прокурор зазначає, що в подальшому земельна ділянка була звільнена відповідачем, але шкода не відшкодована, у звязку з чим він просить стягнути її примусово.

Ухвалою ГС АР Крим від 19.08.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб були залучені Красногвардійська районна державна адміністрація та Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах в АР Крим.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що спірна земельна ділянка була засіяна рослинними культурами на підставі укладеного з Фермерським господарством «Черних Г. В.» договору про спільну діяльність.

Представники позивача та Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах в АР Крим у судове засідання не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Красногвардійської районної державної адміністрації та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України)

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Статтею 126 Земельного кодексу України обумовлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

б) свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як свідчать матеріали справи, 21.05.2010 р. працівниками Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах в АР Крим була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства, в ході проведення якої було встановлено, що на території Мар'янівської сільської ради на землях сільськогосподарського призначення самовільно зайнята земельна ділянка орієнтовною площею 8,0 га для сільськогосподарського використання. Перевірка була проведена в присутності голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дніпр" та оформлена актом від 21.05.2010 р., в запереченнях на який відповідач зазначив, що з висновком не згоден, оскільки земельна ділянка була зайнята ним на підставі укладеного з Фермерським господарством «Черних Г. В.» договору про спільну діяльність.

В складеному в той же день, 21.05.2010 р., акті обстеження земельної ділянки зазначено, що самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка площею 8,0 га відноситься до державної форми власності та за своєю категорією є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

За результатом проведеної перевірки був винесений припис №001000 від 21.05.2010 р. з вимогою про усунення допущених порушень земельного законодавства, складений протокол про адміністративне правопорушення №000980 від 21.05.2010 р. та винесена постанова №000841 від 21.05.2010 р. про накладення адміністративного стягнення.

Згідно з положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Як вже було вказано вище, документами, що посвідчують право особи на землю, є договір оренди, державний акт на право власності на землю або державний акт на право постійного користування землею.

Проте, під час розгляду справи відповідачем не були надані суду відповідні правовстановлюючі документи на землю.

В пункті 4.1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» від 02.02.2010 р. N 04-06/15 зазначено, що у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Судом встановлено, що у Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дніпр" відсутні як необхідні правовстановлюючі документи на землю, так і рішення органу місцевого самоврядування про вилучення (надання) земельної ділянки. Іншого суд, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, доведено не було.

Посилання відповідача на укладений з Фермерським господарством «Черних Г. В.» договір про спільну діяльність від 01.01.2006 р. не може бути розцінений судом в якості підстави правомірного зайняття земельної ділянки, оскільки вказана угода згідно з приписами статті 126 Земельного кодексу України не відноситься до документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Крім того, договір оренди земельної ділянки від 09.03.2004 р., укладений між Красногвардійською районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_1, був укладений строком до 01.02.2009 р., тобто на час проведення перевірки він був припинений внаслідок спливу строку, на який він був укладений.

Таким чином, суд вважає, що факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 8 га на території Мар'янівської сільської ради є належним чином підтверджений.

Як зазначено в пункті 4.2.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» №04-06/15 від 02.02.2010 р., у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963.

У вказаних Рекомендаціях суд касаційної інстанції повідомив, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963» підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-протокол про адміністративне правопорушення;

-припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

В матеріалах справи наявні в сукупності вказані документи, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки та надають право на здійснення відповідного розрахунку шкоди.

Як вже було вказано вище, визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу здійснюється на підставі відповідної Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963.

Пунктом 4 вказаної Методики передбачено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається, зокрема,:

для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою:

Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783 (Офіційний вісник України, 2000 р., N 20, ст. 823).

Враховуючи те, що:

1)площа самовільно зайнятої земельної ділянки складає 8,0 га;

2)середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3, дорівнює 1070,00 грн./га;

3)коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4, - 1;

4)коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783, складає 1,25,

розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, складає 10700,00 грн. (8,0 х 1070,00 х 1 х 1,25).

Прокурором заявлена до відшкодування шкода в розмірі 10734,24 грн., тобто в межах граничного розміру, що є його правом та не суперечить положенням чинного законодавства України.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів відшкодування шкоди в добровільному порядку, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дніпр" (97000, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Енгельса, 11, ідентифікаційний код 32192246) в доход місцевого бюджету Мар'янівської сільської ради (р/р 33212811700143, в ГУ ДКУ України в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 34740494) 10734,24 грн. матеріальної шкоди, спричиненої самовільним зайняттям земельної ділянки.

3.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дніпр" (97000, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Енгельса, 11, ідентифікаційний код 32192246) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 107,34 грн.

4.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дніпр" (97000, Красногвардійський район, смт Красногвардійське, вул. Енгельса, 11, ідентифікаційний код 32192246) в доход Державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 28.09.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.