Постанова № 11447719, 23.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 вересня 2010 р. № 2-24/1938-2010

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) “Югсевморсервіс”

на рішеннявід 26.05.2010 року

у справі№ 2-24/1938-2010

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомТОВ “Югсевморсервіс”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Інститут екології, землеустрою і проектування

“Екоземпроект”

прозміну умов договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Корнієнко В.С. (довіреність від 14.09.2010р.)

від відповідача:не з’явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 26.05.2010 року по справі № 2-24/1938-2010 у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2010 року по справі № 2-24/1938-2010 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.34, 38, 43, 83 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.12.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Югсевморсервіс” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут екології, землеустрою та проектування” (Виконавець) був укладений договір №195/2005-з на виконання робіт.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання комплексу робіт по відводу земельної ділянки ТОВ “Югсевморсервіс”, орієнтовною площею 35 га, розташованої за адресою: смт.Санаторне Фороської селищної ради, вул. Южна, 1, для обслуговування дитячого оздоровчого комплексу “Берегове” та інших будівель та споруд, що знаходяться у власності ТОВ “Югсевморсервіс”.

Відповідно до п.1.2, п.2.2 договору, комплекс робіт по відводу земельної ділянки складається з трьох етапів: 1-й етап - топографічна зйомка, вартістю 60000,00 грн.; 2-й етап - інвентаризація земельних насаджень і складання акту приймання зелених насаджень на відповідальне зберігання, вартістю 155000,00 грн.; 3-й етап - розробка схеми генерального плану території, вартістю 120000,00 грн.; 4-й етап - розробка та узгодження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки вартістю 90000,00 грн.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що зміст та строки виконання основних етапів робіт і роботи у цілому визначаються календарним планом, який складає невід’ємну частину Договору. У вказані в календарному плані строки не включається час, що затрачено Фороською селищною радою, узгоджуючими організаціями та інженерними службами на прийняття рішень, необхідних для виконання робіт, надання висновків, узгоджень, технічних умов та експертиз.

Так, відповідно до “Календарного плану виконання робіт по договору №195/2005-з від 15.06.2005 року відповідач зобов’язується виконати роботу у наступні строки: 1-й етап - топографічна зйомка, у строк 30 робочих днів; 2-й етап - інвентаризація зелених насаджень і складання акту приймання зелених насаджень на відповідальне зберігання, у строк 30 робочих днів; 3-й етап - розробка схеми генерального плану території, у строк 30 робочих днів; 4-й етап - розробка та узгодження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, у строк 60 робочих днів.

Згідно з пунктами 2.1., 2.2. Договору загальна вартість робіт визначена протоколом угоди про договірну ціну і складає - 425 000,0 грн. Сплата вартості робіт повинна виконуватися в два етапи, а саме: в трьохденний строк з моменту підписання Договору сплачується авансовий платіж за виконання робіт першого та другого етапів у розмірі - 215 000,0 грн. Після закінчення виконання Виконавцем першого та другого етапів робіт, Замовник у трьохденний строк з моменту підписання акту виконаних робіт першого та другого етапів повинен внести авансовий платіж за виконання робіт третього та четвертого етапів у розмірі 210 000,0 грн.

Відповідно до пункту 3.1. Договору по закінченні виконання першого і другого етапів робіт, а також роботи в цілому, Виконавець повинен повідомити Замовника про це, після чого сторони складають двосторонній акт виконаних робіт у двох екземплярах по одному для кожної сторони. Акт виконаних робіт (етапів робіт) готує Виконавець і передає його для підписання уповноваженому представнику Замовника. У випадку мотивованих зауважень Замовника, сторонами у п'ятиденний строк складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань та строками їх виконання.

Згідно пункту 6.1. договору, останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків.

Сторонами не представлено доказів того, що вищевказаний договір розірваний сторонами або розірваний чи визнаний недійсним в судовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Югсевморсервіс” зверталося до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут екології, землеустрою та проектування” про визнання розірваним Договору №195/2005-з від 23.12.2005 року про виконання робіт, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Югсевморсервіс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інститут екології, землеустрою та проектування” та про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми у розмірі 120 000, 00 грн.

По результатам розгляду даного спору, рішенням ГС АР Крим від 11.06.2009 року по справі №2-24/1515-2009 у задоволенні даного позову було відмовлено. Вказане рішення було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 року і постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2009 року.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх (ч.1 ст.887 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання умов вищевказаного договору, визначених пунктами 2.1., 2.2., позивачем 27.12.2005 року було сплачено відповідачу 215 000,00 грн. відповідно до Рахунку-фактури №СФ-195/05з від 26.12.2005 року.

Після виконання відповідачем топографічної зйомки, інвентаризації зелених насаджень, а також складання актів приймання зелених насаджень на відповідальне зберігання, сторонами були підписані, відповідно, Акт виконаних робіт від 25.04.2006 року про виконання першого етапу робіт на суму 60 000,00 грн. та Акт від 07.06.2006 року про виконання другого етапу робіт на суму 155 000,00 грн.

У подальшому, як стверджує позивач, відповідачем були допущені порушення, які полягали у тому, що в Договорі ним була вказана недійсна платіжна інформація, тобто у розділі “Адреса та реквізити сторін” був вказаний невірний розрахунковий рахунок. Це стало причиною того, що позивач не мав можливості здійснювати платежі згідно умов договору, тобто в суворо передбачені ним строки, та знаходився у залежності від рахунків, які надсилалися на його адресу відповідачем.

Таким чином, позивач отримав можливість оплатити третій етап робіт за Договором лише відповідно до Рахунку №СФ-195/05з-3 від 27.07.2006 року на суму 120 000,00 грн., який був наданий відповідачем з посиланням на Договір №195/2005-3 від 23.12.2005 року. Відповідач не повідомив про причини надання рахунку не на повну суму, а лише на суму третього етапу, тому позивач оплатив даний рахунок на суму, яка була вказана у ньому. Тобто, платіжним дорученням №12152 від 28.07.2006 року позивачем було сплачено на адресу Відповідача авансовий платіж у сумі 120 000,00 грн. за виконання робіт третього етапу.

При цьому, відповідачем не було надано на адресу позивача будь-яких заперечень чи відмови від виконання робіт на підставі того, що позивачем була сплачена тільки сума третього етапу, хоча договором і передбачена одночасна сплата третього та четвертого етапів.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем була здійснена одностороння зміна умов договору без повідомлення про це позивача та своїми діями відповідач лишив позивача можливості сплатити виконання робіт у повному обсязі.

Відповідно до п.п.2-4 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Порядок укладення угоди про зміну господарського договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення умов припинення прав і обов’язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту угоди, шляхом їх вільного волевиявлення. Способами укладення угоди про зміну договору є нормативно визначені дії, через які досягається вільне і взаємне узгодження волі сторін договору. Таке визначення вважається цілком прийнятним виходячи з того, що порядок укладення договору може бути повною мірою застосований до укладення угоди про його зміну. У такому разі діє механізм:

- сторона, яка бажає змінити договір, надсилає пропозиції про це іншій стороні за договором;

- сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, розглядає її та у 20-денний строк повідомляє іншу сторону про результати її розгляду;

- у разі часткового прийняття пропозиції (наприклад, погодження на розірвання із висуненням певних умов, на яких має бути розірваний договір) може мати місце протокол розбіжностей: при незгоді із протоколом розбіжностей зміна є такою, що не відбулася, і договір продовжує дію на погоджених раніше умовах.

У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом. Право на подання позову виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк. Такий досудовий порядок додатково закріплений у Господарському процесуальному кодексі України (ст.11).

З урахуванням вказаного, позивач по справі звернувся до відповідача по справі з листом вих. №304 -166 від 01.03.2010 року, відповідно до якого запропонував відповідачу внести зміни до п.2.2 вищевказаного договору №195/2005-з.

Однак відповідач листом від 10.03.2010 року вих. 684 відмовив позивачу у вказаному та запропонував позивачу розглянути питання документального оформлення односторонньої відмови ТОВ “Югсевморсервіс” від договору №195/2005-з від 23.12.2005 року.

Тобто сторони не дійшли згоди щодо зміни умов договору, що стало підставою звернення позивача до суду із позовом про змінення правовідношення шляхом внесення змін в умови договору №195/2005-з від 23.12.2005р., а саме: викласти пункт 2.2 договору у наступній редакції:

“оплата вартості робіт здійснюється в ступному порядку:

- замовник в трьохденний строк з моменту підписання даного договору вносить авансовий платіж (передоплату) за виконання робіт 1-ого та 2-ого етапів в розмірі 179 166,67 грн.. крім того ПДВ 20% - 35 833,33 грн., усього 215 000,00 грн.

Після завершення виконання виконавцем першого та другого етапів робіт, Замовник, в трьохденний строк з моменту підписання акту виконаних робіт 1-ого та 2-ого етапів, зобов’язується внести авансовий платіж (передоплату) за виконання робіт третього етапу в розмірі 96 000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 24 000,00 грн., всього 120 000 грн.

Після завершення виконання Виконавцем третього етапу робіт Замовник, в трьохденний строк з моменту підписання акту виконаних робіт 3-ого етапу зобов’язується внести авансовий платіж (передоплату) за виконання робіт четвертого етапу у розмірі 72 000 грн., крім того ПДВ 20% - 18 000 грн., усього 90 000,00 грн.”.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на те, що вказані зміни необхідно внести з метою привести договір у відповідність з фактичними обставинами виконання договору та виключити можливість неоднозначного застосування відповідальності за порушення умов договору до Замовника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Як вже вказувалося вище, позивач наполягає на тому, що відповідачем була здійснена одностороння зміна умов договору без повідомлення про це позивача та своїми діями відповідач лишив позивача можливості сплатити вартість виконання робіт у повному обсязі.

При цьому виражалося це в тому, що в договорі була вказана недійсна платіжна інформація, тобто в розділі “Адреса та реквізити сторін” було вказано невірний розрахунковий рахунок. Вказане, за думкою позивача, стало причиною того, що він не мав можливості здійснювати платежі згідно до умов вищевказаного договору, тобто в суворо передбачені ним строки, та знаходився в залежності від рахунків позивача.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Як вбачається з наданого договору, при його укладенні відповідачем були вказані наступні реквізити: розрахунковий рахунок №26000082030001 в СФ АКІБ “УкрСіббанк”, МФО 384588, ЗКПО 32542449, (а.с.15).

У рахунку-фактурі №СФ-195/05з від 26.12.2005 року на суму 215000 грн., який був наданий відповідачем позивачеві для сплати авансу, реквізитами відповідача вказані: розрахунковий рахунок №26004081480001 в Севастопольській ФАКІБ “УкрСіббанк”, МФО 384588, індивідуальний податковий номер 317636201123, (а.с.17).

Вказаний рахунок сплачений позивачем 27.12.2005 року.

Тобто, вже у грудні 2005 року позивач був повідомлений про те, що реквізити відповідача, вказані у договорі, змінилися.

Згідно з умовами договору, на відповідача не покладено зобов’язання обов’язкового повідомлення позивача про зміну банківських реквізитів.

Більш того, позивачем не надано доказів того, що він у відповідності з умовами п.2.2. договору та у встановлені строки здійснив оплату 3-го та 4-го етапу робіт на один з відомих йому банківських рахунків відповідача - чи на той, що вказаний у договорі, чи на той, що вказаний у рахунку-фактурі №СФ-195/05з від 26.12.2005 року, але у зв’язку із зміною реквізитів відповідач вказані гроші не отримав.

До того ж, як вбачається з положень п.2.2 договору №195/2005-3 від 23.12.2005 року, сторони не дійшли згоди про залежність суми чергового платежу за договором від надання відповідачем (Виконавцем) рахунку.

Отже, суду не представлено доказів того, що внаслідок ненадання відповідачем даних про змінені банківські реквізити та надсилання позивачу рахунку № СФ-195/05з-3 від 27.07.2006 року на суму 120000,00 грн. на сплату тільки 3 - го етапу робіт, позивач по справі позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Навпаки, після отримання вказаного рахунку та його оплати позивачем відповідно до платіжного доручення №12152 від 28.07.2006 року, відповідачем було здійснено роботи на виконання наступного етапу за договором №195/2005-3 від 23.12.2005 року.

Так, як вбачається з листа відповідача вих. №3172 від 13.11.2008 року, схема генерального плану території (М 1:1000) була розроблена Виконавцем в повному обсязі і за дорученням Замовника була направлена відповідачем на узгодження в Управління головного архітектора м. Ялта ще 04.09.2006 року (вих.№1438). При цьому, остаточний варіант генерального плану, направлений на погодження, розроблявся на площу земельної ділянки в 30 га (“в зв’язку зі змінами та уточненнями, пов’язаними з перспективою розвитку бази відпочинку”) - за дорученням Замовника (вих.№3 04-298 від 11.05.2006 року, вих.№304-239 від 15.05.2006 року).

За підсумками розгляду наданої Виконавцем проектної документації, Управління головного архітектора м. Ялта письмово повідомило (вих. №5/4801 від 16.10.2006 року) про те, що надана схема генерального плану буде розглянута на найближчому засіданні містобудівельної ради, але в подальшому на містобудівельній раді ця схема не була розглянута та оригінал схеми був повернений представнику Замовника.

Отже, вищевикладене свідчить про помилковість твердження позивача про односторонню з боку відповідача зміну умов вищевказаного договору.

Тому суд дійшов висновку про те, що у замовника були відсутні перешкоди у одночасному здійсненні сплати за 3-ій і 4-ий етапи робіт, як це було передбачено у п.2.2 договору № 195/2005-3 від 23.12.2005 року та додатково зауважено у п.6 акту виконаних робіт від 07.06.2006 року.

Як вбачається з умов ст.188 Господарського кодексу України, яка регулює порядок зміни договорів, вона не встановлює підстав для зміни, через що при розгляді таких спорів необхідно враховувати загальні положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України.

У позовній заяві та у заяві про розширення кола підстав позову позивач посилається на ст.651 Цивільного кодексу України, а саме на її частину 1.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.2 цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що істотного порушення відповідачем договору не відбулося.

Таким чином, сторони не досягли згоди щодо зміни договору, а істотне порушення договору другою стороною відсутнє.

Посилань на умови договору, якими була б передбачена можливість зміни вказаного пункту у даному випадку позивач не надав.

Тобто, при розгляді даного спору про зміну умов договору суд може задовольнити такий позов лише за наявності відповідного законодавчого припису.

У позовній заяві позивач посилається на ч.2 ст.854 Цивільного кодексу України, згідно з якою підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що вказана норма відповідачем не порушена.

Інших доводів щодо необхідності зміни умов договору у відповідності із приписами законодавства позивач не надав.

За відсутності правової підстави для зміни умов договору суд не може своїм рішенням примушувати одну із сторін до продовження договірних відносин на інших умовах.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача по даній справі є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Югсевморсервіс” на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2010 року у справі № 2-24/1938-2010 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2010 року у справі № 2-24/1938-2010 –без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

С у д д і С.Бакуліна

О.Глос