Рішення № 11446432, 26.07.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-1903-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 року Соломянський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Соколової В.В.

при секретарі Іконніковій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за первісним позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 2203289009 від 19.06.2008 року, звернення стягнення на рухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

? розірвати кредитний договір від 19.06.2008 року № 2203289009, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2;

? стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитним договором у сумі 157 490,89 грн., судовий збір 1574,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120,00 грн. У рахунок погашення боргу звернути стягнення на автомобіль марки «Daewoo Lanos» 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний реєстраційний № НОМЕР_3, зареєстрований РВ ДДАІ МВС України, який належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, виданим 03.06.2008 р. РВ ДДАІ МВС України.

? визначити спосіб звернення стягнення на заставне майно шляхом визнання права Позивача (уповноваженій особі Позивача за довіреністю) на продаж автомобіля марки «Daewoo Lanos» 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний реєстраційний № НОМЕР_3, зареєстрований РВ ДДАІ МВС України, який належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, виданим 03.06.2008 р. РВ ДДАІ МВС України, іншій особі-покупцю на прилюдних торгах, для чого вилучити зазначений вище автомобіль у ОСОБА_2 та надати Публічному акціонерному товариству „Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції право зняття цього транспортного засобу з обліку.

26 квітня 2010 року відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на форс-мажор, тобто на загострення економічної кризи в країні, як на обставину, про настання якої, при укладанні договору, він не знав і не міг знати. Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що оскаржуваний договір укладений з порушенням закону, умови договору є несправедливими по відношенню до нього, визначає лише його обовязки перед кредитором, тим самим не наділивши правами (а.с.53-56).

Ухвалою суду від 26.04.2010 року вказані позовні вимоги були обєднані в одне провадження (а.с.87).

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені первісні позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечував з підстав викладених у первісній позовній заяві.

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні заперечували проти первісного позову з підстав викладених у запереченнях, які долучено до матеріалів справи та просили задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічні позовні вимоги є не обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем за первісним позовом 19.06.2008 року укладено кредитний договір № 2203289009 про надання останньому кредиту на придбання транспортного засобу в сумі 12804,00 доларів США, із сплатою 12,80 % річних за користування кредитними коштами (а.с.13-22) та зобовязанням погашення кредиту і процентів рівними щомісячними платежами в розмірі встановленому Графіком погашення кредиту та інших платежів в сумі по 262, 47 грн. (п. 5.1 Договору) (а.с.25). Відповідно до п.п. 1.1.4, 1.1.5 Договору, строк дії договору встановлений 72 місяці з 19.06.2008 року по 19.06.2014 року (а.с.13).

На виконання своїх договірних обовязків, а саме, п. 4.2 Договору, позивач надав відповідачу кошти в розмірі 12804,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № 0VV672887 та квитанцією №76 від 19.06.2008 року (а.с.11,12). Факт отримання грошових коштів був визнаний відповідачем.

В період дії кредитного договору, відповідач не дотримувався умов ст. ст. 3, 5 кредитного договору, а саме несистематично здійснював платежі по погашенню кредиту та відсотків за фактичне використання кредитних коштів. З січня 2009 року відповідно до графіку погашення кредиту не сплачує кредит та відсотки за користування кредитом.

У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач має право вимагати дострокового погашення кредиту відповідачем у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (тому числі, прострочені проценти), пеню відповідно до договору.

Відповідач зобов'язаний виконати вимогу позивача про дострокове погашення грошових зобов'язань за кредитним договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред'явлення.

30.06.2009 р. ОСОБА_2 позивачем надіслана претензія-повідомлення (вимога) № 09-14-01/1291 про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання за кредитним договором, якою було зобов'язано у 30-денний термін достроково повернути всю суму заборгованості (а.с.38), яку ним особисто отримано, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.38-39,40). Проте в установлений строк заборгованість за кредитом повернута не була.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем по кредитному договору № 2203289009 від 19.06.2008 р. складає:

заборгованість за кредитом (залишок непогашеної частини кредиту) 12096,62 дол. США, еквівалент у гривні за курсом НБУ складає 96591,51 грн.;

заборгованість за відсотками 1798,04 дол. США, що складає 14357,35 грн.;

пеня за прострочені платежі 5828,68 дол. США, що складає 46542,03грн..

Тобто загальна сума заборгованості відповідача за договором № 2203289009 в національній валюті України становить 157490,89 грн.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо дострокового розірвання кредитного договору № 2203289009 від 19.06.2008 року та стягнення суми заборгованості за ними в розмірі 157490,89 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2203289009 від 19.06.2008 року між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено договір застави транспортного засобу №/2547/322904 від 19.06.2007 р. (а.с.28-37). Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відповідачем було передано в заставу належний йому транспортний засіб: автомобіль марки DAEWOO Lanos (рік випуску 2008, кузов № НОМЕР_2, державний реєстраційний № НОМЕР_3, зареєстрований РВ ДДАІ МВС України, який належить йому відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, виданим 03.06.2008 р. РВ ДДАІ МВС України (а.с.42).

Відповідно до ст. 590 ч. 2 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно частин 1, 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконане, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, діюче законодавство України передбачає право звернення на предмет застави виключно після сплину терміну виконання зобовязання. Строк дії договору № 2203289009 від 19.06.2008 року, згідно п. 1.1.4 закінчується 19.06.2014 року. І, відповідно, на день винесення рішення суду позивач не набув права звернення на предмети застави. Тому суд вважає позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмети застави та визначення способу звернення стягнення такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та договору застави є не обгунтованими та не доведеними.

Посилання позивача за зустрічною позовною вимогою на економічну ситуацію, яка сталася в країні не беруться судом до уваги, як підставу визнання недійсним договорів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, правочин є недійсним у разі недодержання сторонами при його укладені вимог, встановлених законом, а ст..ст. 221-235 ЦК України встановлені конкретні випадки, при настанні яких, правочин може бути визнаний недійсним. Так, як зазначені обставини на загальнонаціональному рівні не визнано як форс-мажор.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що і мало місце при укладанні Кредитного договору та договору застави між позивачем та відповідачем за первісним позовом від 19.06.2008 р.

Як вбачається із матеріалів справи, умови кредитного договору та договору застави відповідачем за первісним позовом приймалися, не оспорювалися, як те передбачено договором та частково виконувалися.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, враховуючи викладене, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки, позовні вимоги майнового характеру підлягають задоволенню в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вся сума понесених судових витрат: державне мито 1574,91 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення 120,00грн., а всього судових витрат 1694,91 грн., що підтверджуються відповідними квитанціями (а.с.6-а).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 215, 221-235, 525, 530, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу» ст.ст. 10,11,60,88,169,209,213,214,215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 2203289009 від 19.06.2008 року, звернення стягнення на рухоме майно -задовольнити частково.

Розірвати кредитний договір № 2203289009 від 19.06.2008 року укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний № НОМЕР_4, СПД; проживаючого в АДРЕСА_1) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Рейффайзен банк Аваль» (МФО 322904, ЄДРПОУ 23494105, Р/Р 2909001032; місцезнаходження: м. Київ, вул. Пирогова, 7-76) суму заборгованості за кредитним договором № 2203289009 від 19.06.2008 року, яка становить 157490,89 грн. та суму судових витрат в розмірі 1694,91 грн. Всього підлягає стягненню 159185 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривен 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у визначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: