Рішення № 11446413, 20.08.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Цивільна справа №2-1748-1/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2010 року Соломянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зінченко С.В.

при секретарях Шолудченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з даним позовом до відповідачів, в якому зазначив, що 21.11.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/9407/82/49242 відповідно до якого останній було надано позивачем кредит в розмірі 20000,00 доларів США строком до 21.11.2011 року зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами.

В забезпечення вказаного кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки до кредитного договору №014/9407/82/49242 від 21.11.2006 року, згідно з яким ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Також в забезпечення кредитного договору позивачем було укладено договір поруки з ОСОБА_3, за яким ОСОБА_3 зобовязався відповідати перед позивачем за зобовязанням ОСОБА_2, що виникає з кредитного договору №014/9407/82/49242 від 21.11.2006 року на суму 20000,00 доларів США.

Як вказує позивач, ОСОБА_2 неналежним чином виконує взяті на себе зобовязання в частині сплати тіла кредиту та нарахованих відсотків внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 20128,23 долари США, що за курсом НБУ станом на 18.01.2010 року складає 161049,99 гривень.

Оскільки відповідачі на претензії-вимоги позивача щодо сплати заборгованості за кредитним договором не реагують, заборгованість не погашають, позивач просить кредитний договір №014/9407/82/49242 від 21.11.2006 року розірвати, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору в розмірі 161049,99 гривень та судові витрати, та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, направили до суду відзив на позов, в якому зазначили, що через настання фінансової кризи в них виникла скрутна фінансова ситуація, але від виконання своїх зобовязань за кредитним договором вони жодним чином не відмовляються. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином за зареєстрованим місцем проживання, від отримання телеграми відмовились, що свідчить про їх небажання приймати участь у розгляді справи.

За таких обставин суд за згодою представника позивача на підставі ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.11.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/9407/82/49242 відповідно до якого останній було надано позивачем кредит в розмірі 20000,00 доларів США строком до 21.11.2011 року зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту в розмірі 1/60 від суми кредиту щомісячно.

Згідно п. 10.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення строку виконання зобовязань, зазначеного в цьому договорі.

Оскільки ОСОБА_2 здійснювала погашення тіла кредиту та відсотків несвоєчасно та не в повному обсязі, то в неї утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 20128,23 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.01.2010 року складає 161049,99 гривень і яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 99705,43 гривень, заборгованості по відсоткам в розмірі 17223,14 гривень, пені за прострочення кредиту в розмірі 27384,67 гривень та пені за прострочення відсотків в розмірі 16736,75 гривень.

Як вбачається з претензії-вимоги від 02.07.2009 року №09-14-01/1328, що є в матеріалах справи (а.с.25), ОСОБА_2 визнала наявність в неї заборгованості по кредиту станом на 02.07.2009 року та була ознайомлена з подальшим настанням її збільшення, що підтверджується підписом ОСОБА_2

Також з аналогічною претензією-вимогою від 29.01.2009 року був ознайомлений ОСОБА_3, який відповідно до укладеного між ним та позивачем 21.11.2006 року договору поруки зобовязався відповідати перед позивачем за зобовязанням ОСОБА_2, що виникає з кредитного договору №014/9407/82/49242 від 21.11.2006 року на суму 20000,00 доларів США.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

У відповідності до п.п. 1, 2. ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченою порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положенням параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України банк має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині дострокового розірвання кредитного договору №014/9407/82/49242 від 21.11.2006, що був укладений між позивачем та ОСОБА_2, та в частині солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за таким договором в розмірі 161049,99 гривень і яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 99705,43 гривень, заборгованості по відсоткам в розмірі 17223,14 гривень, пені за прострочення кредиту в розмірі 27384,67 гривень та пені за прострочення відсотків в розмірі 16736,75 гривень.

В той же час суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору №014/9407/82/49242 від 21.11.2006 кредит був наданий позичальнику на строк по 21 листопада 2011 року, в той час як позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості 10 березня 2010 року, тобто до настання кінцевого строку виконання кредитного зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

З положень кредитного договору встановлено, що невиконання позичальником умов договору має наслідком збільшення кредитної заборгованості та нарахування пені на заборгованість по кредиту та процентам та в даному випадку можливими збитками іпотекодержателя є не отримані вчасно платежі за кредитним договором при тому, що обсяг його прав щодо стягнення таких платежів та заборгованості не змінюється.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо погашення кредиту, виданого на строк до 21.11.2011 року тобто з терміном погашення, який не настав, не завдає збитків позивачу та змінює обсяг його прав, а тому в достроковому зверненні стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 526, ч.1 ст. 553, ч.1,2 ст.554, 612, ч.2 ст. 625, ч.2 ст. 1050, ст.1052, ч.1,2 ст.1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку», статями 27, 31, 60, 88, 208, 209, 212, 214-216, 224 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Кредитний договір №014/9407/82/49242 від 21.11.2006, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, розірвати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (Ід.н. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Радомишль Житомирської обл., проживає АДРЕСА_2) ОСОБА_3 (Ід.н. НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Радомишль Житомирської обл., проживає АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (р/р 2909001032, МФО322904, ЄДРПОУ 23494105, м. Київ, вул. Пирогова, 77Б) суму заборгованості по кредиту в розмірі 161049 (сто шістдесят одна тисяча сорок дев'ять) гривень 99 копійок та судові витрати в розмірі 1730,50 гривень, які складаються з судового збору в розмірі 1610,50 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмір 120,00 гривень, а всього стягнути 162780 (сто шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят) гривень 49 копійок.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: