Рішення № 11446405, 19.08.2010, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-1642-1/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2010 року Соломянський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Соколова В.В.

при секретарі Іконніковій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування , -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь: суму відшкодування збитків, пов'язаних зі страховою подією в розмірі 14508,84 грн.; суму відшкодування збитків від інфляції (1465,39 грн.), пені (1735,66 грн.), та 3% річних (355,31 грн.) в розмірі 3556,36 грн.; суму відшкодування витрат на послуги юридичного супроводу та представництва в розмірі 2901,77 грн., а також, суму сплачених судових витрат в розмірі 329,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилаючись на те, що 14.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 19G - 0193494, відповідно до якого застрахованим є автомобіль "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. У звязку із настанням страхового випадку в результаті ДТП, на виконання положень Правил страхування та відповідно до умов Договору, позивач у якості страхового відшкодування оплатив вартість запчастин та проведення ремонту автомобіля "Шевроле". Проте, відповідач відмовляється у добровільному порядку компенсувати позивачу понесені ним витрати на сплату страхового відшкодування страхувальнику, позивач з підстав, передбачених статтями 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», в судовому порядку просив про задоволення позову.

В судове засідання представник позивача не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.69), проте на адресу суду надійшла заява в якій просить суд розглядати справу у його відсутності, підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі, просить про їх задоволення та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 70).

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, проте вручити судову повістку за місцем його реєстрації неможливо, оскільки, конверт повернувся на адресу суду з відмітками: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 66), а відповідно до телеграми, яка йому також направлялася, відповідач не зявлявся до поштового відділення для її отримання (а.с.53).

Однак, згідно з довідкою Соломянського РУ ГУМВС України в м. Києві №200 від 17.06.2010 відповідач зареєстрований саме за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується і довідкою ДПІ у Соломянському районі м. Києва, відповідач займається підприємницькою діяльністю (а.с. 62,64). Відповідно до ст. 77 ч. 1 у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою не проживає.

Крім того, згідно ч.5 ст. 74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання). У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Також, відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.05.2008 р. між ОСОБА_2 та ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом № 19G - 0193494, відповідно до якого застрахованим є автомобіль "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Страхування проводилось згідно з Правилами добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ № 119, зареєстрованими Міністерством фінансів України за реєстраційним номером № 0670676.

Згідно довідки ВДАІ ВДАІ з обслуговування Солом'янського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 08.07.2008р. № 10/51н, 03.07.2008 р. у м. Києві, по вулиці Гетьмана, 2/49 на Шулявському мосту, відбулося зіткнення автомобіля "Шевроле" та автомобіля "ДЕУ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням відповідача. Зіткнення відбулося в результаті порушення відповідачем п.п. 12.1, 13.1, 2.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Шевроле" був пошкоджений. (а.с.8).

Згідно постанови Соломянського районного суду м. Києва від 06.08.2008 року, ОСОБА_1 03.07.2008 року о 23 год. 25 хв. в м. Києві по вул. Гетьмана, 2/49 на Шулявському мосту, керуючи автомобілем «Деу» д/н НОМЕР_2 під час руху не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Шевролет» д/н НОМЕР_1, після чого не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху де здійснив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі» д/н НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.п. 12.1,13.1 ПДР.

Крім того, ОСОБА_1 03.07.2008 р. о 23 год. 25 хв. в м. Києві, по вул.. Гетьмана, 2/49 керував автомобілем «Деу» д/н НОМЕР_2 в стані алкогольного спяніння, чим порушив п. 2.9 ПДР України. ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17,00 грн. та відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340, 00 грн. Відповідно до ст.. 36 КУпАП визначено остаточне адміністративне стягнення в розмірі 340, 00 грн. (а.с.11)

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 4 зазначеної статті постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, винність відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 7.1.4 Правил страхування позивач зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування. Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.п. 9.1, 9.26 Правил страхування до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до п. 9.17 Правил страхування страхове відшкодування може здійснюватись шляхом оплати страховиком вартості замінюваних частин, деталей і приладдя на аналогічні пошкодженим (за якістю і вартістю) та відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу.

Як вбачається з страхового акту № 31114 від 22.07.2008 року розмір страхового відшкодування гр. ОСОБА_2 становив 14105,84 грн. (а.с. 19).

17.09.2008 р. позивач платіжним дорученням № 11861 здійснив оплату запчастин та робіт з ремонту автомобіля "Шевроле", яка відповідно до калькуляції від 29.07.2008 р. № 83-КОV склала 14105,84 грн. (а.с. 10-14).

Також, позивачем на підставі квитанції № 56 від 08.07.2008 р. Печерського відділення № 3715ОБ, платіжним дорученням № 11861 від 17.09.2008 р. було відшкодовано понесені ОСОБА_2 витрати у розмірі 83,00 грн. для отримання вищезазначеної довідки ВДАІ з обслуговування Солом'янського району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 15).

За проведення експертної оцінки (автотоварознавчого дослідження транспортного засобу) з визначення вартості матеріального збитку автомобіля "Шевроле", на підставі рахунку № 1751 від 21.07.08 р. (а.с.17) та акту № 1751 здачі-прийняття виконаних робіт від 21.07.08 р. було сплачено суму в розмірі 320,00 грн. (а.с.18), що підтверджується платіжним дорученням № 11859 від 17.09.2008 р. (а.с.16).

Таким чином сума витрат позивача склала 14508,84 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ч. 1 ЦК України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, позовні вимоги щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди до відповідача в розмірі 14508,84 грн. суд вважає обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Проте позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суму відшкодування збитків від інфляції, пені та 3% річних в розмірі 3556,36 грн. задоволенню не підлягають, оскільки, в даному випадку зобовязання не є грошовими, що передбачено ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач.

Відповідно до статей 81, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати повязані із розглядом справи, які складаються із витрат на правову допомогу в розмірі 2901,77 грн., судового збору у розмірі 209,67 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн., а всього судових витрат 3231,44 грн., що підтверджено відповідними квитанціями.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 223, 224-228, 294 ЦПК України, на підставі ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України ст. 27 Закону України «Про страхування», суд, -

в и р і ш и в :

Позов Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» (рахунок 26509014035172 в філії ВАТ "Укрексімбанк", м. Києва, МФО 380333, код за ЄДРПОУ 24580961) суму страхового відшкодування в розмірі 14508,84 грн., судові витрати 3231,44 грн., а всього стягнути 17740(сімнадцять тисяч сімсот сорок) грн. 28 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: