Вирок № 11445524, 01.10.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 1-891/10

ВИРОК

Іменем України

01 жовтня 2010 р. Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Первушиної О.С.

при секретарі Тищенко В.С.

з участю прокурора Замкової К.П.

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину 1999 року народження, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2003 року за ст. 189 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільненого 11.02.2006 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_2, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин за наступних обставин.

Так, він 09.04.2010 року приблизно о 10.15 год., знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2, проходячи повз автомобіль «Фольксваген Транспортер» д.н.з. НОМЕР_1, помітив в його салоні барсетку, яку вирішив повторно викрасти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підійшов до автомобіля «Фольксваген Транспортер»д.н.з. НОМЕР_1, переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає, скориставшись незакритими лівими передніми дверима та тим, що його власник - ОСОБА_3 пішов до будинку АДРЕСА_2, відкрив передні ліві двері автомобіля, проник до його салону, звідки повторно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_3, а саме: барсетку вартістю 170 грн., в якій знаходилось шкіряне портмоне вартістю 300 грн., в якому знаходились грошові кошти у сумі 560 грн. та 1 долар США, який згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину в національній валюті становив 7,92 грн. Після чого ОСОБА_2 був помічений на місці вчинення злочину потерпілим ОСОБА_3 та став втікати з викраденим майном. Повторно відкрито викравши чуже майно, яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_3 шкоди на загальну суму 1037,92 грн.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині визнав та показав суду, що дійсно він 09.04.2010 року приблизно о 10.15 год., проходячи по вул. Заболотного у м. Києві, помітив автомобіль «Фольксваген Транспортер»д.н.з. НОМЕР_1, в салоні якого побачив барсетку, яку вирішив викрасти. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, відкрив двері автомобіля та викрав барсетку, проте, будучи поміченим власником автомобіля «Фольксваген Транспортер», почав втікати. Підбігши до свого авто, сів до нього та залишив місце вчинення злочину. Пізніше, оглянувши вміст барсетки, помітив там документи, шкіряне портмоне чорного кольору, в якому знаходились гроші в сумі 560 грн., які він витратив на власний розсуд. Решту речей викинув.

Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

За згодою сторін згідно ст. 299 ч. 3 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі як покази потерпілого, свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового слідства стосовно фактичних обставин справи, оскільки підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують його особу, та надійшов до висновку про те, що дії підсудного ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України кваліфіковано правильно як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

При обранні міри покарання винному суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого ним злочину: злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України, віднесений кримінальним законом до категорії тяжких;

- особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, має судимість, що не знята на не погашена в установленому законом порядку, має на утриманні неповнолітню дитину, 1999 року народження.

Обставинами, що помякшують покарання, у відповідності зі ст. 66 КК України є щире каяття винного у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого потерпілому збитку.

Обставин, що обтяжують покарання винного, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства , а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 186 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі, але із застосуванням правил ст. 75 КК України звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обовязків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. На думку суду, таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Відповідно до ст. 93 КПК України слід стягнути з ОСОБА_2 судові витрати - вартість проведеної дактилоскопічної експертизи в сумі 304 грн. 24 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обовязки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Речові докази по справі:

барсетку «CRUMPLER»;

паспорт громадянина України на імя ОСОБА_3 серії НОМЕР_4, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 20.06.1996 року;

шкіряне портмоне «DAQIAN»;

кредитну картку VIZA «ПриватБанк» № НОМЕР_5 на імя ОСОБА_3 серії КІА № 044158 від 28.12.1994 року;

талон попередження;

свідоцтво № НОМЕР_6 від 21.03.2008 року на імя ОСОБА_3 про реєстрацію транспортного засобу «Камаз 55111» д.н.з. НОМЕР_2;

свідоцтво № НОМЕР_7 від 08.04.2008 року про реєстрацію транспортного засобу «Сіат Леон» д.н.з. НОМЕР_3 ,

що знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, залишити йому ж, - за належністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (одержувач платежу: 60000 НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, р/р 31253272210699 в ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285, з приміткою: «за проведення експертизи та дослідження») судові витрати - вартість проведеної дактилоскопічної експертизи в сумі 304 (триста чотири) грн. 24 коп.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя О.С.ПЕРВУШИНА