Постанова № 11420446, 02.08.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2010 р.Справа № 2-а-12229/09/1570 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Золотнікова О.С.,

Кравця О.О..

за участю секретаря Баязітової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реаліс»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2009 року № 0000182330/0, податкового повідомлення-рішення від 18.08.2009 року № 0000192330/0, та рішення про результати розгляду первинної скарги від 22.10.2009 року за № 43662/10/25-008,

В С Т А Н О В И В:

02.11.2009 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Реаліс»звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси про визнання неправомірними дій службових осіб Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси при проведенні виїзної планової перевірки ТОВ «Реаліс», та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2009 року № 0000182330/0, податкового повідомлення-рішення від 18.08.2009 року № 0000192330/0, та рішення про результати розгляду первинної скарги від 22.10.2009 року за № 43662/10/25-008.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року вказаний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

11.01.2010 року начальник Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції.

В своїй апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Реаліс».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 12.06.2009 року по 29.07.2009 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Реаліс»з питань дотримання вимог податкового, валютного

та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

Зазначеною перевіркою були виявлені порушення ТОВ «Реаліс»п.п. 5.3.9 п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1, п. 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 40673 грн., а також положення Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 33846 грн., завищення відємного значення податку на додану вартість в сумі 1817 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 06.08.2009 року № 272/23-213/32430913 Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення та за виявлені правопорушення до ТОВ «Реаліс»застосовані штрафні (фінансові) санкції.

28.08.2009 року директором ТОВ «Реаліс»була подана скарга на податкові повідомлення-рішення від 18.08.2009 року № 0000182330/0, та від 18.08.2009 року № 0000192330/0.

22.10.2009 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси винесено рішення про результати розгляду зазначеної скарги, яким податкові повідомлення-рішення від 18.08.2009 року № 0000182330/0, та від 18.08.2009 року № 0000192330/0 залишено без змін, а скаргу директора ТОВ «Реаліс»- без задоволення.

На підставі проведеної перевірки перевіряючими податкової служби були виключені із складу валових витрат, як не повязані з господарською діяльністю підприємства: витрати на послуги транспортування по доставці вантажу підприємцем СПД «ОСОБА_2», витрати на маркетингові послуги ТОВ «Таврія Плюс», витрати на телекомунікаційні послуги звязку із застосуванням ІР телефонії АТЗТ «Укомлайн», витрати на вантажні послуги ТОВ «Кварц-люкс», витрати за зберігання товару ПП «Тіра-2007».

Як зазначено в акті перевірки від 06.08.2009 року податковими органами виявлено порушення ТОВ «Реаліс»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виразилося у віднесенні до складу валових витрат транспортних послуг по доставці вантажу підприємцем СПД «ОСОБА_2»без підтвердження належним чином оформлених первинних документів товарно-транспортних накладних у сумі 1000 грн.

У відповідності з п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями: «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Згідно п. п. 5.3.9 (абзац 4), п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення."

Пунктом 1 статті 9 цього ж Закону визначено, що "підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення

господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи."

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" "первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95р. № 88, первинні, документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема типова форма вантажно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(із змінами та доповненнями). У відповідності з п.2 вказаного наказу використання вказаних форм первинного обліку усіма субєктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обовязковим.

Наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 „Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", із змінами та доповненнями, внесеними наказами Мінтрансу від 23.03.98р. № 90, від 05.11.01р. № 763, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Відповідно до зазначених Правил - Товарно-транспортна накладна (ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно до п. 11.1 цих Правил - основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожні листи автомобіля.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що товарно-транспортна накладна, встановленого зразка, повинна бути обовязково, однак надана при перевірці ТОВ «Реаліс»не була.

Заперечуючи проти вказаного порушення позивач зазначає, що ТОВ «Реаліс»було надано перевіряючим необхідні для здійснення оподаткування первинні документи, а саме договір надання транспортних послуг, акт виконаних робіт, а також СMR міжнародну товарно-транспортну накладну, в якій зазначено реєстраційний номер автотранспорту, який належить СПД ОСОБА_2, найменування відправника, одержувача, місце розвантаження, а також найменування вантажу та його кількість.

Зважаючи на те, що відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів автотранспортна накладна на товар (анг. CMR)це основний документ, що регулює відносини між перевізником, відправником та отримувачем вантажу, що відправляється залізною дорогою, внутрішнім водним шляхом, повітряним та автомобільним транспортом при міжнародному сполученні, колегія суддів погоджується

з думкою позивача стосовно того, що це є первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції, а саме перевезення вантажу.

Також слід зазначити, що CMR містить найменування вантажу, число місць, масу, пункт відправлення і пункт призначення, маркування, час прийняття до перевезення, дату доставки т ін. Вказана накладна супроводжує вантаж при перевезенні та разом з ним видається вантажоотримувачу в пункті призначення. CMR також посвідчує факт укладення договору перевезення, його зміст та належне виконання.

Таким чином, CMR це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, та відповідно до міжнародного законодавства відноситься до первинних документів, призначених для оформлення операцій з відпуску та прийому товарно-матеріальних цінностей.

Ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На підставі зазначеного, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ТОВ «Реаліс» не надано товарно-транспортної накладної встановленої форми, а тому витрати на послуги транспортування по доставці вантажу підприємцем СПД «ОСОБА_2»не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства, оскільки СMR міжнародна товарно-транспортна накладна, також є первинним документом, що підтверджує здійснення вказаної господарської операції.

Іншим порушенням податкового законодавства ТОВ «Реаліс», на думку податкових органів, є віднесення до складу валових витрат на вантажні послуги, надані ТОВ «Кварц-люкс», без підтвердження належним чином оформлених актів виконання робіт, у яких не визначено місце і дата проведення вантажних послуг, та якими саме вантажними засобами, не визначена назва та кількість товару, який підлягав перевантаженню, та з якого приводу проводились вантажні роботи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи в підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат на вантажні послуги, що надавались ТОВ «Кварц-люкс», при проведенні перевірки ТОВ «Реаліс»надано договори на перевантаження вантажу та Специфікації до них, в яких конкретизується вантаж (рис, макаронні вироби, пшениця тощо), всі акти виконаних робіт ТОВ «Кварц-Люкс», в яких зазначені виконавець та замовник зазначених робіт, періоди виконання вантажно-розвантажувальних робіт, номенклатура, кількість товару та одиниці виміру товару, що підлягав завантаженню або розвантаженню, а також місце виконання робіт склади контрагентів (ПП «Алматекс Інвест», ПП «Флеміс», ПП «Аватара Плюс», ТОВ «Азимут-Трейд»та ін.), а також надані податкові накладні.Зазначені документи містять інформацію, необхідну для підтвердження здійснення господарської операції та містять необхідні реквізити, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» для первинних документів.

В свою чергу відсутність номеру акту здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до складу валових витрат підприємства, оскільки недоліки в заповненні реквізитів актів виконаних робіт, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять ці акти недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Надані акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про виконавця та замовника робіт, за якими можливо в разі необхідності провести перевірку щодо підтвердження зазначених у акті відомостей, відомості про товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Таким чином, віднесення позивачем до складу валових витрати на вантажні послуги, що надавались ТОВ «Кварц-люкс»є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підтверджені відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Що стосується витрат на маркетингові послуги по товару, який належав ТОВ «Реаліс»слід зазначити, що відповідно до договорів та специфікацій до них замовник, тобто ТОВ «Реаліс»доручив виконавцю ТОВ «Таврія-В»виконати роботи зі збирання, сортування, обробки та надання замовнику інформації про обсяги продажів товарів замовника в мережі магазинів виконавця, з метою подальшого продажу вказаної продукції замовника в цій мережі магазинів.

Посилання відповідача Державної податкової інспекції в Малиновському районі м. Одеси на відсутність в актах виконаних робіт опису які саме послуги були одержані спростовується матеріалами справи, оскільки виконавши роботи, передбачені договором про проведення маркетингових досліджень, ТОВ «Тавря-В»складено звіти про маркетингові дослідження обсягу продажів ринку продукції, зокрема мучних кондитерських виробів, ринку соків.

Також з наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що після отримання замовлених маркетингових послуг ТОВ «Реаліс»розмістило свою продукцію для реалізації в мережі магазинів ТОВ «Таврія-В», що підтверджує використання зазначених досліджень у власній господарській діяльності.

Зазначене підтверджує, що віднесення витрат на маркетингові послуги до складу валових витрат підприємства є обґрунтованим.

Іншим порушенням є віднесення до складу валових витрати на телекомунікаційні послуги звязку із застосуванням ІР телефонії АТЗТ «Укомлайн», які були використані директором ТОВ «Реаліс»ОСОБА_3 з його особистого телефонного номера, який не обліковується на підприємстві ТОВ «Реаліс», на дзвінки у різні країни світу, з якими підприємство не має господарських стосунків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ «Реаліс»та АТЗТ «Укомолайн»укладено договір № 1604 на надання телекомунікаційних послуг, тобто послуг звязку із застосуванням IP-телефонії.

АТЗТ «Укомолайн»надавав ТОВ «Реаліс»послуги у відповідності до умов цього договору та згідно діючих тарифів оператора.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці…, з урахуванням обмежень встановлених п.п. 5.3.-5.7 цієї статті».

В свою чергу п. 5.3- 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить обмежень щодо включення до складу валових витрат, повязаних зі сплатою мобільного звязку.

В матеріалах справи також наявні акти виконаних робіт з додатком деталізованого рахунку за певні періоди, податкові накладні, на підставі яких підприємством віднесено витрати по сплаті мобільного звязку до валових витрат підприємства.

В акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено, що на порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Реаліс»віднесено до складу валових витрати на зберігання товару згідно договору з ПП «Тіра-2007». Відповідач також зазначає, що ТОВ «Реаліс»не надано до перевірки документальні докази, що свідчать про використання послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком ДПІ у Малиновському районі м. Одеси з огляду на наступне:

02.10.2008 року між ТОВ «Реаліс»в особі директора ОСОБА_3 (поклажедавець) та ПП «Тіра-2007»в особі т.в.о. директора Панченко Віктора Ігоровича (зберігач) був укладений договір складського зберігання № 1021008, згідно якого зберігач зобовязується на умовах цього договору та за винагороду приймати та зберігати товари, що передаються поклажедавцем та повертати їх в сохранності по вимозі поклажедавця.

Товар, який передається на зберігання, його кількість, а також період його зберігання визначався в Специфікаціях до вказаного договору (а.с.217-219).

В підтвердження прийняття товарним складом товару були видані складські квитанції, надані позивачем до перевірки, в яких зазначено найменування, кількість товару, що був переданий на зберігання, залогова вартість товару, строк зберігання, а також особа, що передала товар на зберігання та особа, яка прийняла вказаний товар на зберігання, дата прийняття товару.

Також в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, з яких вбачається період, за який зберігачем виконано складські послуги та вартість вказаних послуг.

Тому ствердження відповідача про відсутність даних про те, який саме товар, та в якій кількості повинен зберігатися спростовується наданими ТОВ «Реаліс»первинними документами.

Що стосується ненадання ТОВ «Реаліс»документів, на підставі яких ПП «Тіра-2007»володіє приміщенням за адресою м. Одеса, вул. Аеропортовська, 22, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що ненадання поклажедавцем правовстановлюючих документів на приміщення складу не може бути підставою для невіднесення до складу валових витрат підприємств витрати на зберігання товару.

Крім того, ТОВ «Реаліс»надано первинні документи, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Зважаючи на все вищезазначене колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Реаліс»щодо скасування податкових повідомлень рішень та рішення про розгляд первинної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Але при цьому колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що згідно ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочі дні.

Як вбачається з акту, складеного податковим органом, планова виїзна перевірка ТОВ «Реаліс»проводилась з 12.06.2009 року по 29.07.2009 року, тобто 34 робочих дня, з перервою в роботі, у звязку з хворобою головного державного податкового ревізора-інспектора відділу проведення податкового аудиту платника податків управління податкового контролю юридичних осіб Бовжученко Т.В.

Однак наказу про продовження терміну проведення перевірки, а також доказів, підтверджуючих правомірність перевищення терміну проведення планової виїзної перевірки податковим органом не надано.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції було помилково визнано незаконними дії посадових осіб ДПІ по проведенню перевірки товариства за весь період, т.я. незаконними є лише дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по проведенню перевірки понад встановлений законом строк.

Оскільки судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постановлене судове рішення на підставі ст. 201 КАС України підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу начальника Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси задовольнити частково, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року змінити.

Резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції: «Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси по проведенню перевірки ТОВ «Реаліс»понад встановлений законом строк. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2009 року за № 0000182330/0, податкове повідомлення-рішення від 18.08.2009 року за № 0000192330/0 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 22.10.2009 року за № 43662/10/25-008. В іншій частині позовних вимог відмовити».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.