Ухвала суду № 11419765, 21.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-30594/08 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Ізмайлової Т.Л., Костюк Л.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Володарсько-волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсі ЛТД»до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000152301/0 від 20.10.2008 року та № 0000142301/0 від 20.10.2008 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції ряду норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, на підставі якої складений акт перевірки № 28/5/23-07/33000395 від 06.10.2008 року, в якому зазначено, що в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем віднесено до складу валових витрат за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року та відображено у складі р. 05.2 Декларації «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»в сумі 129750,00 грн. не підтверджених відповідними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку-накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг), актами прийому передачі; всупереч п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач протягом перевіряє мого періоду з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року здійснювало реалізацію готової продукції (коржів для тортів, печива, рулетів) особам, які не являються платниками податку, за цінами меншими за звичайні на таку готову продукцію; всупереч п. 4.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач при реалізації товарів субєктам підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, занижено базу оподаткування операцій з поставки товарів. База оподаткування визначалася виходячи з договірної ціни операції, але є нижчою за звичайні ціни.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 20.10.2008 року, яким ТОВ «Мерсі»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 873409,00 грн. (в тому числі основний платіж 582273,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 291136,00 грн.), № 00001422301/0 від 20.10.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 624756,00 грн. (в тому числі основний платіж 416504,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 208252,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 20.10.2008 року, яким ТОВ «Мерсі»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 873409,00 грн. (в тому числі основний платіж 582273,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 291136,00 грн.), № 00001422301/0 від 20.10.2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 624756,00 грн. (в тому числі основний платіж 416504,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 208252,00 грн.) винесені на підставі з дотриманням норм матеріального права, у звязку з чим постанова суд першої інстанції підлягає скасуванню.

Судова колегія не погоджується з висновками апелянта з огляду на наступне:

Доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Витрати, понесені платником податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг)у повязаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання (п.п. 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон).

Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону, положення п.п. 7.4.1, 7.4.2поширюються також на операції з юридичними особами, які не є платниками податку, встановленого ст.. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у товарів, строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктиві умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на рику ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як зазначено в акті перевірки, у відповідях на запити Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області № 4718/10/23-04 позивач зазначив, що ціна вираховується виходячи із попиту і пропозиції по кожному конкретному виду продукції окремо, а також із системою знижок, прийнятою на їхньому підприємству та на запит № 5109/10/23-04 зазначили, що рівень цін на готову продукцію визначається згідно першого абзацу п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону.

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно зауважив, що висновки відповідача щодо існування різниці між звичайною ціною готової продукції та фактичною ціною реалізованої продукції засновані тільки на співставленні накладних щодо реалізованої продукції позивачем контрагентам.

Відповідно до п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток внаслідок застосування звичайних цін прямо віднесена до нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у п.п. 4.3.1 цього пункту (п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що податковим органом не приймалося рішення про застосування непрямого методу у відношенні ТОВ «Мерсі ЛТД».

Стосовно нарахування податку на прибуток підприємств, судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем було занижено визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року в сумі 129750,00 грн., в т.ч. в ІІІ кварталі2007 року в сумі 129750,00 грн.

Відповідно до таблиці зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення сум амортизаційних відрахувань відхилення за ІІІ квартал 2007 року становить 128750,00 грн. зазначена сума амортизаційних відрахувань відображена в декларації за 2007 рік як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів в рядку 05.2.

За таких підстав, судова колегія приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції щодо того, то позивачем до проведення перевірки було відкореговано валові витрати на суму 129750,00 грн., а тому оподаткування податковим органом вищезазначеної суми є неправомірним.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг) (п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати також повязані з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни (п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Проте, всупереч вищевикладеного, відповідач не довів що ціни на продукцію ТОВ «Мерсі»не відповідають рівню звичайної ціни на товари.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Володарсько-волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсі ЛТД»до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Володарсько-волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області - залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерсі ЛТД»до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 24.09.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: