Постанова № 11419562, 28.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 квітня 2010 року Справа № 5020-4/024                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, закрите акціонерне товариство "Источник";

відповідача, не з'явився, фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

третьої особи, не з'явився, Севастопольська міська рада;

третьої особи, не з'явився, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;

розглянувши апеляційну скаргу фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 11 березня 2010 року у справі №5020-4/024

за позовом           закритого акціонерного товариства "Источник" (вул. В. Морська, 10,Севастополь,99011)

до          фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)

комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (вул. Папаніна, 1а,Севастополь,99000)

про визнання права власності          

                                                            ВСТАНОВИВ:                                        

          Позивач, закрите акціонерне товариство "Источник", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності на нежитлове приміщення двохповерхової прибудови (літ. А: III-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м з навісом (лит. 1) до житлового будинку, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 10 (т.1.а.с.3-7).

          Позовні вимоги мотивовані посиланням на норми статей 328, 331 Цивільного кодексу України, та на те, що право власності на спірний об'єкт нерухомого майна слід визнати за закритим акціонерним товариством "Источник", оскільки він був збудований позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, з отриманням усіх необхідних узгоджень та дозволів на проведення будівельних робіт та з подальшим прийняттям об'єкта в експлуатацію, що підтверджується відповідними документами.

          Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19 січня 2010 року до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольську міську Раду та Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2010 року у справі № 5020-4/024 (суддя Погребняк О.С.) позов закритого акціонерного товариства "Источник" задоволено.

                    Визнано за           закритим акціонерним товариством "Источник" право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення двохповерхової прибудови (літ. А: III-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м. з навісом (літер 1) до житлового будинку, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10.

                    Вирішено питання про розподіл судових витрат.

                    Не погодившись з рішенням суду, фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

                    Так, фонд комунального майна Севастопольської міської ради у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи, що у закритого акціонерного товариства "Источник" відсутні належні документи, що встановлюють право, на будівництво і приймання в експлуатацію сміжних нежилих приміщень.

                    У судове засідання призначене на 26 квітня 2010 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

          Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

                    Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

          Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 1996 року між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації та позивачем був укладений договір оренди № 1894 нежитлового приміщення (т.1а.с. 30-31).

          Відповідно пункту 1.1. даного договору орендодавець здав, а орендар прийняв в термінове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 476,6 кв.м., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10, для розміщення магазина, складу .

          Пунктом 1.5 договору встановлений строк оренди нерухомого майна - з 10 серпня 1996 року по 30 листопада 2006 року та зазначено, що раніш діючі договори оренди між сторонами стосовно цього об'єкта нерухомого майна втрачають силу.

          Відповідно до умов даного договору орендар має право здійснювати переобладнання, перепланування, реконструкцію приміщення за власний рахунок при наявності письмової згоди орендодавця (пункт 3.2. договору).

          Договором оренди № 428-06 від 29 грудня 2006 року договірні відносини були продовжені, а вказані приміщення були передані позивачу в оренду для розміщення магазину, кафе, складу, на строк до 29 листопада 2007 року.

          У ході експлуатації нежитлового приміщення, 15 липня 1996 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання згоди на будівництво прибудови до магазину відповідно до виконаного та представленого орендодавцю проекту та кошторису (т.1а.с.36).

          Так, 16 липня 1996 року клопотання позивача було узгоджено відповідачем за умовою дотримання вимог органів Державного архітектурного будівельного контролю, Санітарно-епідемічної служби, Управління будівництва та архітектури у місті Севастополі (т.1а.с.36).

          В подальшому, 07 жовтня 1996 року за розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації у місті Севастополі № 937 закритому акціонерному товариству "Источник" був наданий дозвіл на будівництво прибудови (складського приміщення) до приміщення магазину "Источник", розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10, відповідно до наданого проекту; а також зобов'язано закрите акціонерне товариство "Источник" отримати дозвіл Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на здійснення будівельних робіт та по закінченні будівництва здати прибудову в експлуатацію згідно із встановленим порядком (т.1а.с.33).

          09 жовтня 1996 року Міською вневідомчою інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю був наданий дозвіл №106/139 закритому акціонерному товариству "Источник" на здійснення будівельно-монтажних робіт господарським способом по будівництву прибудови до магазину "Источник" на строк до 31 грудня 1996 року за проектом та кошторисом, які узгоджені з головним архітектором міста Севастополя від 23 липня 1996 року (т.1а.с.45)

          18 квітня 1997 року розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя №404 була призначена державна приймальна комісія по прийманню в експлуатацію прибудови до магазину "Источник", розташованому за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10 (т.1а.с.34).

          Відповідно до акту державної приймальної комісії від 14 травня 1997 року, закінчений будівництвом об'єкт - розширення магазину за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10 був прийнятий в експлуатацію. Із змісту даного акту вбачається наявність погодження в тому числі відповідача (т.1а.с.37-40).

          В подальшому, 23 травня 1997 року розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 535 у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 "Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення", був затверджений акт державної приймальної комісії від 14 травня 1997 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту -розширення магазину "Источник", розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10 та доручено комунальному підприємству "БТІ та ДР ОНМ" Севастопольської міської ради внести зміни в технічну документацію об'єкта (т.1а.с.41).

          Згідно даних інвентарної справи комунального підприємства "БТІ та ДРОНМ" Севастопольської міської ради від 17 лютого 1994 року з урахуванням змін та доповнень, станом на 25 червня 2009 року, а також даних Звітів про оцінку нерухомого майна, площа нежитлових приміщень двохповерхового магазину "Источник" складає 355,1, кв.м; площа відокремлених нежитлових приміщень двоповерхової прибудови (літер "а") з навісом (літер "а1") до житлового будинку 10 по вул. В. Морська у місті Севастополі - 33,1 кв.м

          Відповідно до звіту від 30 жовтня 2009 року про оцінку об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень двохповерхової прибудови (літ. А: III-5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м з навісом (лит. 1), до житлового будинку, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10, ринкова вартість спірного об'єкту склала 145690,00 грн. без ПДВ.

          Так, на підставі того, що об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення двохповерхової прибудови (літ. А: III5, V-5), загальною площею 33,1 кв.м з навісом (лит. 1) до житлового будинку, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 10 було збудовано силами та засобами позивача на законних підставах, з отриманням передбачених діючим законодавством дозволів, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.

          Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

          Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

          Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права.

          Статтями 331 та 332 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене або перероблене майно виникає у особи за умови, що вказане майно створено або перероблено на кошти цієї особи, а його створення не суперечить вимогам закону або договору.

          Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно - житлові будинки, будівлі, споруди тощо виникає з моменту завершення будівництва, створення майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Згідно статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

          Так, матеріали справи свідчать, що відповідний дозвіл на будівництво спірного об'єкту нерухомого майна був отриманий відповідачем, відповідно до вимог діючого законодавства.

          Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, в тому числі: право власності на нерухоме майно.

          Згідно з вимогами вказаного вище Закону до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (пункт 5 Прикінцевих положень цього Закону).

          Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення), затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445.

          Пунктом 1.6 цього Положення встановлено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

          Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22 вересня 2004 року N 1243 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

          Так, господарським судом першої інстанції встановлений факт прийняття спірного об'єкту нерухомого майна в експлуатацію, підтвердженням чого служить акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого розширенням об'єкту магазину "Источник" по вул. В. Морська, 10, міста Севастополя від 14 травня 1997 року, який був затверджений 23 травня 1997 року (т.1.а.с. 37-41).

          Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

          Відповідно додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5, зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за № 157/644, визначений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності, а саме таким документом є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

          Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Таким чином судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що відсутні підстави щоб вважати набуте право власності позивачем на зазначене майно неправомірним. отже позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Источник" підлягають задоволенню.

          Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до пункту „г” частини 2 статті 3 Декрету КМУ "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, ставки державного мита встановлені у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Так, заявником апеляційної скарги за подачу апеляційної скарги до Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя було сплачено державне мито у сумі 42,50грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1807 від 18 грудня 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2010 року з фонду комунального майна Севастопольської міської ради стягнуто 1456,90грн. державного мита за подачу позову. У зв’язку з цим, відповідач повинен сплатити 728,45грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2010 року відповідача було зобов’язано надати докази сплати державного мита у встановленому розмірі.

          Оскільки фонду комунального майна Севастопольської міської ради не були виконані вимоги ухвали Севастопольського апеляційного господарського від 14 квітня 2010 року, державне мито на подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з у Державний бюджет Ленінського району міста Севастополя у розмірі 728,45грн..

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2010 року у справі №5020-4/024 залишити без змін.

          3. Достягнути з фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ОКПО 25750044) у дохід Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31116095600007 у ГУ ДК України у м. Севастополі УДК Ленінського району, МФО 824509, ОКПО 24035598) суму державного мита за подачу апеляційної скарги у розмірі 728,45грн..

                    4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді