Постанова № 11419461, 23.04.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 квітня 2010 року Справа № 2-27/6227-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, закрите акціонерне товариство "БудІнвестСанація";

представник відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Меценат";

представник третьої особи: не з'явився, Масандрівська селищна рада;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 15 березня 2010 року у справі №2-27/6227-2009

за позовом           закритого акціонерного товариства "БудІнвестСанація" (вул. Міллера, 5/2, к. 2,Сімферополь,95013)

до           приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат" (вул. Ген. Васильєва, 32а, корп. 5, каб. 409,Сімферополь,95000)

3-тя особа Масандрівська селищна рада (вул. Стаханівська, 21,Масандра,98650)

про стягнення 26 910,35 грн,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач - закрите акціонерне товариство "БудІнвестСанація" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат", з посиланням на статті 16, 526, 625, 882, 886 Цивільного кодексу України, про стягнення неустойки за затримку приймання виконаних робіт у сумі 9946,25 грн та неустойки за порушення грошових зобов'язань у сумі 16964,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно ухилявся від підписання актів виконаних робіт, не зважаючи на усунення недоліків у здійснених роботах, а також несвоєчасно оплатив ці роботи.

Ухвалою від 19 січня 2010 року суд першої інстанції залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Масандрівську селищну Раду, так як він є замовником будівництва.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 15 березня 2010 року у справі №2-27/6227-2009 позов закритого акціонерного товариства "БудІнвестСанація" до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат" про стягнення 26910,35 грн задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку за затримку приймання виконаних робіт у розмірі 9946,25 грн і неустойку за порушення грошових зобов’язань у розмірі 7261,54 грн. В частині стягнення неустойки за несвоєчасну сплату виконаних робіт у розмірі 9702,56 грн у позові відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на статті 611, 549 Цивільного кодексу України, виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем його договірних зобов’язань з прийняття виконаних робіт та їх оплати. Зокрема, суд зазначав, що відповідач, станом на 18 лютого 2009 року, повинен був затвердити направлені йому позивачем акти виконаних робіт, принаймні, на суму 63759,04 грн, що ним зроблено не було.

Відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 9702,56 грн, суд зазначив, що ця сума нарахована з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка обмежує період нарахування штрафних санкції шестимісячним строком.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити в частині стягнення з відповідача неустойки за затримку прийому виконаних робіт в сумі 8161,03 грн. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив кількість днів, за які стягується неустойка за затримку прийому робіт, а також неправильно розрахував суму неустойки, що призвело до прийняття рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні, призначеному на 20 квітня 2010 року, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. У слуханні справи було оголошено перерву з 20 квітня 2010 року до 22 квітня 2010 року для підготовки повного тексту постанови, однак після перерви сторони у судове засідання не з’явились.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2008 року між виконавчим комітетом Масандрівської селищної ради (замовник) та приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Меценат" (генпідрядник) укладено договір підряду № 5 (а.с. 87-90).

Даним договором передбачено, що замовник доручає генпідряднику виконати роботи з будівництва каналізації у с. Нікіта Масандрівської селищної ради м. Ялта.

Згідно з розділом 8 договору, генпідрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників. Залучення субпідрядників здійснюється генпідрядником самостійно, без узгодження з замовником, на свій розсуд.

17 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством "БудІнвестСанація" (підрядник) та приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Меценат" (генпідрядник) укладено договір підряду № 60/08 на виконання комплексу будівельних робіт (а.с. 5-7).

Відповідно до пункту 1.1. договору, генпідрядник поручає, а підрядник виконує роботи з будівництва зовнішньої каналізаційної мережі вулиць у с. Нікіта Масандрівської селищної ради м. Ялта.

Пунктом 1.2. договору передбачено розташування об'єкту будівництва, а саме: вул. Красних роз, Кримська, Нікітський спуск, пер. Сірєнєвий с. Нікіта Масандрівської селищної ради м. Ялта.

Договірна ціна робіт визначається на підставі динамічної ціни, яка є невід'ємною частиною договору і складає 649440,00 грн. Уточнення договірної ціни здійснюється по факту виконаних робіт, відповідно до пунктів 3.1, 3.3 вказаного договору.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що здача-прийом виконаних робіт оформлюється актом форми КБ-2в і КБ-3, які підписуються сторонами у п'ятиденний строк і оплачуються генпідрядником у триденний строк після отримання коштів від замовника.

Відповідно до пункту 11.2. вказаного договору генпідрядник зобов'язаний підписати представлені підрядником документи, які підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання на протязі п'яти робочих днів з дня отримання. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 5-ти банківських днів з дня підписання документів генпідрядником.

Відповідно до підпункту 14.2.1. договору підряду № 60/08 генпідрядник несе відповідальність за порушення за своєю виною наступних обов’язків і у наступних сумах:

- за затримку прийому виконаних робіт без відповідного обґрунтування сплачує неустойку в розмірі 0,1 % вартості цих робіт за кожний день затримки;

- за порушення грошових зобов’язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, інших платежів) неустойку в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день затримки.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу супровідним листом вих. №08/09 від 13 лютого 2009 року акти виконаних робіт по об'єкту «Будівництво каналізації в с. Никита, Масандрівської селищної ради, м. Ялта. Врізка №1 по вул. Красних роз, пров. Кримський»за січень 2009 року на суму 77453,00 грн і схему розрахунку земляних робіт. При цьому, було зауважено, що обсяги підтверджені замовником (а.с. 14-17).

Крім того, для оплати було направлено рахунки №5 від 13 лютого 2009 року на суму 76123,45 грн (а.с. 23), а також рахунок № 7 від 12 березня 2009 року на суму 67774,34 грн (а.с. 47).

Також судом встановлено, що позивач по справі звертався до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат" про стягнення 67 774,34 грн заборгованості за виконані в січні 2009 року роботи.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2009 року у справі №2-18/2548-2009 вказаний позов було задоволено частково у розмірі 63759,04 грн (а.с. 8-11).

Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов’язань зі своєчасного підписання актів виконаних робіт та прострочення їх оплати, відповідач звернувся до суду з цим позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, надані в судовому засіданні 20 квітня 2010 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції –скасуванню, у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов’язань за договором підряду.

Підрядні правовідносини регулюються главою 61 Цивільного кодексу України, а також загальними положеннями про зобов’язання.

Згідно з статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За правилами частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 липня 2009 року у справі № 2-18/2548-2009 за позовом закритого акціонерного товариства "БудІнвестСанація" до приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат" про стягнення 67774,34 грн встановлено факт неналежного виконання відповідачем договірних обов'язків за договором підряду від 17 вересня 2008 року № 60/08 в частині оплати виконаних робіт на суму 63759,04 грн. Зокрема, судом встановлено, що заборгованість приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат" за виконані позивачем роботи, яка підтверджена документально, становить 63759,04 грн. Саме на цю суму позивач передав, а відповідач прийняв виконані роботи з будівництва каналізаційної мережі. При цьому, акт виконаних робіт на цю суму був підписаний 22 липня 2009 року (а.с. 10).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як було зазначено, відповідно до підпункту 14.2.1. договору підряду № 60/08 генпідрядник несе відповідальність за порушення за своєю виною наступних обов’язків і у наступних сумах:

- за затримку прийому виконаних робіт без відповідного обґрунтування сплачує неустойку в розмірі 0,1 % вартості цих робіт за кожний день затримки;

- за порушення грошових зобов’язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, інших платежів) неустойку в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день затримки.

Разом з цим, згідно з статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена до стягнення позивачем неустойка згідно пункту 14.2.1. договору (за затримку прийому виконаних робіт) у сумі 9946,25 грн, розрахована виходячи з суми боргу 63758,04 грн за період з 18 лютого 2009 року по 23 липня 2009 року (а.с. 24).

Між тим, 18 лютого 2009 року позивачем складений акт виконаних робіт на суму 78447,04 грн (а.с. 14-19), тобто завишену суму, яка не відповідала фактичному обсягу виконаних підрядником робіт. Сума заборгованості в розмірі 63758,04 грн виникла за актом прийому-передачі від 22 липня 2009 року (а.с. 20-22). Отже, несвоєчасне підписання відповідачем вказаного акту виконаних підрядних робіт обумовлено саме поведінкою позивача, який пропонував замовнику до підписання акт виконаних робіт на завишену суму.

Таким чином, протиправна, винна поведінка, яка є необхідною умовою для притягнення до цивільного-правової відповідальності з боку відповідача відсутня, що свідчить про безпідставність позовних вимог в частині стягнення неустойки за затримку прийому виконаних робіт.

Позивачем також була заявлена вимога про стягнення з відповідача неустойки на підставі пункту 14.2.1. договору (за порушення грошових зобов’язань) в сумі 16964,10 грн, яка розрахована виходячи з 0,1 % за кожний день прострочення з суми боргу 63758,04 грн за період з 18 лютого 2009 року по 04 жовтня 2009 року (а.с. 25).

Однак, такий розрахунок не відповідає умовам пунктів 5.2. та 11.1. договору, виходячи з яких, виконані роботи оплачуються замовником у триденних термін після отримання коштів від замовника, але в будь-якому випадку по факту виконаних робіт.

Враховуючи, що акт виконаних робіт на суму 63758,04 грн був підписаний сторонами лише 22 липня 2009 року (а.с. 20-22), неустойка за порушення грошового зобов’язання має розраховуватися за період з 27 липня 2009 року (22.07.2010 + 3 дні, не враховуючи вихідних днів) по 14 вересня 2009 року (дата, визначена позивачем).

При цьому, судова колегія звертає увагу, що відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договірний розмір неустойки (0,1 % в день з 63759,04 грн) перевищує подвійну облікову ставку НБУ, судова колегія вважає, що застосуванню підлягає норма Закону, яка обмежує розмір суми, що підлягає стягненню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка на підставі пункту 14.2.1. договору (за порушення грошових зобов’язань) в сумі 1832,42 грн, виходячи з наступного розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

63759.0427.07.2009 - 11.08.20091611.0000 %0.060 %614.88

63759.0412.08.2009 - 14.09.20093410.2500 %0.056 %1217.54 Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статті 614 Цивільного кодексу України, статті 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у результаті чого прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга –частковому задоволенню. Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 15 березня 2010 року у справі №2-27/6227-2009 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позов задовольнити частково, в сумі 1832,42 грн.

5. Стягнути з приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Меценат", м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 32-А, (ЄДРПОУ 20707428, р/р 26008054904767 в КРУ КБ "Приватбанк”, м. Сімферополь, МФО 384436) на користь закритого акціонерного товариства "БудІнвестСанація", м. Сімферополь, вул. Міллера, 5/2, к. 2, (ЄДРПОУ 31553287, р/р 26002300000928 в Сімферопольської філії АКБ “Форум”, в м. Сімферополь, МФО 384890) пеню в сумі 1832,42 грн, державне мито в сумі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя                                                  

Судді