Рішення № 11418970, 22.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 вересня 2010 року справа № 5020-5/099

За позовом Приватного підприємства „Стройверфь”

(99011, м. Севастополь, вул. Адм.Октябрського б. 14, кв. 13, 99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, б. 25)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал сервіс група”

(99038, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, б. 5, корп. 12, кв. 26)

про стягнення заборгованості в розмірі 39892,54 грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники:

Позивач –Мовчан О. В., довіреність № 48-10 від 02.08.2010;

Відповідач –Кот М. В., довіреність № 75/1/0 від 25.01.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Стройверфь” (далі ПП „Стройверфь”), звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал сервіс група” (далі ТОВ „МСГ”), про стягнення заборгованості в розмірі 39892, 54 грн.

У судовому засіданні 22.09.2010 позивач наполягав на вимогах позовної заяви, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, суму основної заборгованості визнав, проти задоволення позову у частині штрафних санкцій заперечує. Обґрунтувань власних заперечень не надав, усно просить суд відстрочити виконання рішення на 3 місяці у зв’язку з поганим фінансовим станом підприємства та кризовими явищами в економіці країни.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2009 представник ТОВ „МСГ” на підставі довіреності №211 від 17.08.2009 отримав по видатковій накладній № 2 від 17.08.2009 15 лотків теплотрас Л 6-8 на загальну суму 36 262,35 грн. Договір щодо постачання лотків у письмовій формі не укладався.

24.06.2009 рахунок на оплату товару був надісланий на адресу ТОВ „МСГ”. За поставлену продукцію ТОВ „МСГ” не розрахувалося. /а.с. 12/.

04.11.2009, 14.07.2010 ПП „Стройверфь” додатково зверталося до ТОВ „МСГ” про погашення заборгованості. /а.с. 16-17/.

12.07.2010 між ПП „Стройверфь” та ТОВ „МСГ” було здійснено звірку розрахунків та складено відповідний акт, згідно якого ТОВ „МСГ” підтвердило наявність заборгованості за видатковою накладною № 2 від 17.08.2009 в розмірі 36262,35 грн.

02.04.2010 між ТОВ „МСГ” та ПП „Стройверфь” було укладено угоду про погашення заборгованості, за якою ТОВ „МСГ” визнав вказану заборгованість перед ПП „Стройверфь” та зобов’язалось сплатити її у строк до 30.06.2010.

Відповідно до пункту 4 вказаної угоди, ПП „Стройверфь” підтвердило про відсутність з часу підписання цієї угоди і в разі його належного виконання (повного погашення заборгованості) будь-яких матеріальних претензій до ТОВ „МСГ” з питань відповідальності за строки виконання грошових зобов’язань за цією операцією.

Зобов’язання ТОВ „МСГ” щодо погашення заборгованості належним чином у строк до 30.06.2010 виконано не було.

Суд вважає позов ПП „Стройверфь” таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки договір щодо постачання лотків у письмовій формі між ТОВ „МСГ” та ПП „Стройверфь” не укладався, суд бере до уваги, лише письмові докази, які підтверджують виникнення зобов’язання та його виконання. З наявних документів випливає, що фактично між ТОВ „МСГ” та ПП „Стройверфь” виникли правовідносини купівлі-продажу. ПП „Стройверфь” у належному порядку передала ТОВ „МСГ” товар –лотки, які було прийнято. Ціна товару визначена видатковою накладною та підтверджена сторонами у акті звірки взаєморозрахунків.

Згідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).

Заборгованість ТОВ „МСГ” на час розгляду справи за продані лотки перед ПП „Стройверфь” складає 36262,35 грн.

Оскільки вимога про сплату у вигляді рахунку висувалася ще до отримання ТОВ „МСГ” товаророзпорядчих документів, то відповідно до вищевказаних положень статтей 692, 530 ЦК України, ТОВ „МСГ” повинно було сплатити на користь ПП „Стройверфь” протягом семі днів після отримання лотків за видатковою накладною, тобто до 24.08.2009.

Вищевказане дає підстави для задоволення позовних вимог ПП „Стройверфь” у частині стягнення з ТОВ „МСГ” суми основної заборгованості у розмірі 36262,35 грн.

                    У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 2610,88 грн. за період з вересня 2009 року по червень 2010 року, 3% річних в розмірі 1019,31 грн. за період з 25.08.2009 по 01.08.2010.

                    В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Розрахунок Позивача інфляційних втрат за період з вересня 2009 року по червень 2010 року /а.с.8/ визнаний судом правильним, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України № 62-97р від 03.04.1997.

                    Згідно з вказаними нормами інфляційні втрати, які підлягають стягненню з Відповідача, складають 2610,88 грн.

Розрахунок Позивача 3 % річних за період з 25.08.2009 по 01.08.2010 визнаний судом вірним. /а.с. 8/.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3 % річних в розмірі 1019,31 грн. за період з 25.08.2009 по 01.08.2010 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд не знаходить підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки з часу виникнення заборгованості сплило більше ніж рік, але заборгованість не сплачена, крім того, позивачем вже надавалася відповідачу відстрочка сплати (угода про погашення заборгованості), умови якої не було виконано відповідачем. Також суд враховує і не надання відповідачем доказів, які б обґрунтовували їх власні посилання. Вказівка відповідача на наслідки фінансової кризи не може бути взята судом до уваги, оскільки кризові явища впливають на всіх суб’єктів господарювання, у тому числі і на позивача, який протягом року не може отримати кошти.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал сервіс група” (99038, м. Севастополь, вул. А. Кесаєва, буд. 5, корп. 12, кв. 26, ідентифікаційний код 34224798, відомостей про наявні рахунки в банківських установах немає) на користь Приватного підприємства „Стройверфь” (99011, м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрського, буд. 14, кв. 13, ідентифікаційний код 33250041, відомостей про наявні рахунки в банківських установах немає) заборгованість у розмірі 39892,54 грн., в тому числі: сума основного боргу –36 262,35 грн., збитки від інфляції 2610,88 грн., 3% річних –1019,31 грн. та витрати зі сплати державного мита –398,93 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлене

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

27.09.2010