Рішення № 11418922, 22.09.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р. Справа № 14/128

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар"

до відповідача Приватного підприємства "Палада-Сервіс-Р"

про стягнення в сумі 19 594 грн. 61 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : не з'явився

Від відповідача : представник по довіреності Іващенко О. І.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 14 по 22 вересня 2010 року.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Палада-Сервіс-Р". Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 16 970, 68 грн., суму інфляційних у розмірі 2 082, 29 грн. та суму нарахованих 3-х відсотків річних у розмірі 541, 64 грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника Краєвського І. С. на протоколі судового засідання від 14 вересня 2010 року про оголошення перерви у судовому засіданні в даній справі.

Відповідач відзиву на позов суду не надав. Представник його у судовому засіданні проти позову частково заперечив. Зазначив, що товар від позивача отримував, однак відповідач заперечує проти договору дистрибуції № 75/09 від 02.04.2009 року, так як кожна його сторінка не підписана сторонами та не скріплена їх печатками. Таким чином, відповідач вважає, що між ним та позивачем не існувало договірних відносин.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

02.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" та Приватним підприємством "Паллада-Сервіс-Р" було укладено Договір дистрибуції № 75/09, у відповідності з яким позивач, в якості продавця - передає, а відповідач, в якості дистриб'ютора - приймає та здійснює своєчасну оплату отриманого від позивача товару, причому, згадуваний Договір № 75/09, на дату подання даної позовної заяви, в установленому чинним законодавством України порядку, - не визнаний недійсним або неукладеним.

На виконання Договору № 75/09 позивач здійснив відповідачу поставку товару в асортименті на загальну суму в розмірі 255 384, 72 грн., про що свідчать видаткові накладні:

- № РНГ 1090 від 08.04.2009 року;

- № РНГ 2447 від 17.07.2009 року;

- № РНГ 1384 від 29.04.2009 року;

- № РНГ 2610 від 30.07.2009 року;

- № РНГ 1726 від 25.05.2009 року;

- № РНГ 2973 від 31.08.2009 року;

- № РНГ 2014 від 16.06.2009 року;

- № РНГ 3355 від 12.10.2009 року;

- № РНГ 2294 від 06.07.2009 року;

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільний кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, пункт 8.2. Договору - встановлено відтермінування строку оплати товару, а саме:

- у період з вересня по квітень - 21 календарний день з дати отримання товару. При цьому, датою отримання товару є дата вказана у відповідній накладній (пункт. 6.4, Договору № 75/09);

- у період з травня по серпень - 14 календарних днів з дати отримання товару.

Отож, враховуючи усе зазначене вище, а також дату останньої поставки товару, а саме 12.10.2009 року, відповідач зобов'язаний був вчинити повну оплату купленого ним товару не пізніше 02.11.2009 року

Проте, в порушення вимог пункту 8.2. Договору та чинного законодавства України, а саме частини першої статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 530, статті 526 Цивільного кодексу України, відповідач не провів належного розрахунку у вказані вище строки, здійснивши оплату поставленого товару з запізненням, частково, на загальну суму 237 814, 06 грн. Також відповідачем частково повернуто поставлений товар на загальну суму 599, 98 грн., що підтверджується накладними на повернення: № РС-0013264 від 28.05.2009 року, № РС-0013272 від 28.05.2009 року, № РВ-0000803 від 23.06.2009 року та № РС-0022449 від 12.08.2009 року.

Заявлену позивачем у відповідності до пункту 11.1. Договору № 75/09 претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

З огляду на зазначене, станом на дату подання даної позовної заяви, сума боргу відповідача перед позивачем складає 16 970, 68 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, окрім основної заборгованості просить також стягнути з відповідача суму інфляційних у розмірі 2 082, 29 грн. за період прострочення з квітня 2009 року по червень 2010 року та суму нарахованих 3-х відсотків річних у розмірі 541, 64 грн. за період прострочення 3 21 травня 2009 року по 29 липня 2010 року. Однак враховуючи пункт 8.2. Договору № 75/09 зобов'язання по оплаті товару у відповідача виникло 30 квітня 2009 року, відтак неправомірним є нарахування інфляційних в розмірі 240, 67 грн. за квітень 2009 року на суму заборгованості 26 740, 92 грн. В цій частині позовних вимог слід відмовити в задоволенні.

За таких обставин, враховуючи те, що прострочення з боку відповідача має місце, до стягнення підлягають інфляційні за період прострочення з травня 2009 року по червень 2010 року в сумі 1 841, 62 грн. та три проценти річних за період з 21 травня 2009 року по 29 липня 2010 року в сумі 541, 64 грн.

Заперечення відповідача про те, що договір № 07/95 недійсний, так як не підписаний сторонами та скріплений їх печатками не заслуговують на увагу, оскільки згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Чинним законодавством України не передбачено, що кожна сторінка договору повинна бути підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відтак незалежно від того укладений договір купівлі-продажу між сторонами, прийнявши від продавця товар у покупця виникає зобов'язання по його оплаті. Таким чином суд вважає, що прийнявши від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" згідно видаткових накладних товар, у Приватного підприємства "Паллада-Сервіс-Р" виник обов'язок по його оплаті.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Паллада-Сервіс-Р" (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 38/18, код ЄДРПОУ 33723808) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (Львівська область, Пустомитівський район, с. Бережани, вул. Долинівка, 23, код ЄДРПОУ 30790761, р/р 26000102907001 у ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) основний борг у розмірі 16 970 грн. 68 коп., інфляційні у розмірі 1 841 грн. 62 коп., 3 відсотки річних у розмірі 541 грн. 64 коп., державне мито в сумі 193 грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 233 грн. 10 коп.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних в сумі 240 грн. 67 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     

підписано "27" вересня 2010 р.