Рішення № 11418672, 27.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2010 р.Справа № 10/85-10-2635 за позовом Приватного підприємства «Юридично-консалтингова компанія «Аргумент Плюс»

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Кутузова

про стягнення 13845грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Шевченко О.П. за довіреністю від 09.08.2010р. №05

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПП «Юридично-консалтингова компанія «Аргумент Плюс»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СВК імені Кутузова 13845грн., з яких, 13000 грн. –основний борг, що виник у відповідача на підставі укладеного з позивачем договору про надання юридичних послуг від 01.10.2009р., 320 грн. –пеня, 429 грн. –інфляційні та 96 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків оплати.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву про уточнення позовних вимог від 11.08.2010р. за вх.№20736, згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 14082,42 грн., з яких, 13000 грн. –основний борг, 544,17 грн. –пеня, що нарахована відповідачу станом на 09.08.2010р.; 375 грн. –індекс інфляції, що нарахований відповідачу за лютий 2010р. на суму боргу 6000 грн., за березень 2010р. на суму боргу 9000 грн. та за квітень 2010р. на суму боргу 12000 грн.; 163,25 грн. –3% річних, що нараховані відповідачу станом на 09.08.2010р.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 11.08.2010р. строк розгляду справи продовжений господарським судом на 15 днів до 29.08.2010р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01.10.2009р. між ПП «Юридично-консалтингова компанія «Аргумент Плюс»(виконавець, позивач) та СВК імені Кутузова (замовник, відповідач) укладений договір про надання юридичних послуг, згідно з яким, позивач приймає на абонентське обслуговування відповідача і зобов'язується за завданням відповідача надати йому юридичні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Для надання можливості виконувати взяті на себе зобов'язання, відповідач надає позивачу, або третій особі на яку вкаже позивач довіреність.

Згідно з розділом 2 договору позивач надає відповідачу наступні послуги: надає консультації під час підготовки та укладання різного роду договорів між відповідачем та третіми особами (надає правовий аналіз договору та його окремим частинам, у разі необхідності готує протоколи розбіжностей, додаткові угоди); веде претензійно-позовну роботу; представляє у встановленому порядку інтереси відповідача в судах усіх юрисдикцій та усіх інстанцій; представляє інтереси відповідача в органах державної влади та місцевого самоврядування; надає послуги пов'язані з виконанням рішень суду органами державної виконавчої служби; надає юридичні послуги, що пов'язані з внесенням змін в установчі документи. Цей перелік послуг є вичерпним. Додаткові послуги будуть надаватися за узгодженою письмовою заявкою відповідача і прийматися за актом прийому-передачі наданих послуг. Згідно з розділом 3 договору вартість послуг позивача (абонентська плата) за договором становить 3000 грн. на місяць без урахування ПДВ і сплачується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача до 05 числа місяця, в якому послуги будуть надаватися. Ця сума є фіксованою і сплачується незалежно від того будуть надаватися послуги чи ні (п.3.1. договору). Вартість додаткових послуг визначається сторонами окремо в узгодженій заявці і сплачується по факту їх надання, що фіксується в акті прийому-передачі наданих послуг, на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дати підписання акту прийому-передачі наданих послуг (п.3.2. договору). Винагорода позивачу за кожне рішення суду ухвалене на користь позивача складає 4% від стягненої судом суми, але не більше 20000 грн., а за рішення немайнового характеру розмір винагороди встановлюється окремою угодою. Ця сума вказується в акті прийому-передачі наданих послуг і підлягає сплаті відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з дати підписання акту прийому передачі наданих послуг (п. 3.3. договору). Якщо виникне необхідність у відряджені або інші додаткові витрати у позивача, пов'язані з виконанням договору, вони компенсуються відповідачем. Наявність цих витрат позивач доводить документами (проїзними квитками, чеками, квитанціями тощо). Додаткові витрати враховуються позивачем та виставляються до оплати відповідачу у акті прийому-передачі наданих послуг (п.3.4. договору). Згідно з п.4.3. договору відповідач зобов’язаний приймати від позивача послуги, що надаються згідно з цим договором (п.п.4.3.1. договору); підписувати акти прийому-передачі наданих послуг протягом 3-х календарних днів з моменту їх одержання (п.п.4.3.2. договору); оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в розділі 3 цього договору (п.п.4.3.3. договору).

Згідно п.6.5. договору, якщо протягом 3-х календарних днів відповідач не повернув підписаний акт прийому-передачі і не надав вмотивованої відмови від підписання, акт прийому-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги наданими.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 жовтня 2010 року, але у кожному випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1. договору).

          Також судом встановлено, що 02.02.2010р. відповідачем підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким, позивач надав у повному обсязі належної якості послуги згідно договору про надання юридичних послуг від 01.10.2009р., а відповідач прийняв надані послуги і прийняв зобов’язання в строк до 06.02.2010р. сплатити заборгованість по абонентській платі за січень 2010 року.

          02.03.2010р. відповідачем підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким, позивач надав у лютому 2010р. в повному обсязі належної якості послуги згідно договору про надання юридичних послуг від 01.10.2009р., а відповідач має заборгованість по абонентській платі за січень, лютий 2010 року.

          09.04.2010р. відповідачем підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким, позивач надав у березні 2010р. в повному обсязі належної якості послуги згідно договору про надання юридичних послуг від 01.10.2009р., а відповідач має заборгованість по абонентській платі за січень, лютий, березень 2010 року.

          18.05.2010р. відповідачем підписаний Акт прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким, позивач надав у квітні 2010р. в повному обсязі належної якості послуги згідно договору про надання юридичних послуг від 01.10.2009р., а відповідач має заборгованість по абонентській платі за січень, лютий, березень, квітень та травень 2010р.

          При цьому Акт прийому-передачі наданих послуг за травень 2010 року позивач надіслав відповідачу на підписання 02.06.2010р., що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 02.06.2010р. та фіскальним чеком від 02.06.2010р. №6871, але відповідач цей Акт не підписав і позивачу не повернув та жодної мотивованої відмови від його підписання позивачу не надав.

          Поряд з цим 13.04.2010р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 2000 грн., що підтверджується довідкою ПАТ АБ «Південний»від 12.07.2010р. №212 та випискою з банківського рахунку позивача за 13.04.2010р., а залишок грошових коштів в сумі 13000 грн. відповідач позивачу не сплатив.

          31.05.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензію про оплату боргу, яка тією ж датою одержана відповідачем за вх.№110.

          Оскільки відповіді на претензію відповідач не надав та грошові кошти позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з даним позовом.

          Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів:

          Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір, згідно з яким, позивач зобов’язався прийняти на себе абонентське обслуговування відповідача і за завданням останнього зобов’язався надати йому юридичні послуги, а відповідач зобов’язався до 05 числа місяця в якому будуть надаватися послуги сплачувати на розрахунковий рахунок позивача вартість послуг (абонентська плата) в сумі 3000 грн. без ПДВ, яка є фіксованою і сплачується незалежно від того будуть надаватися послуги чи ні.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач підписав відповідні Акти прийому-передачі наданих послуг, згідно з якими, відповідач прийняв послуги, що надані позивачем у січні 2010р. та зобов’язався їх оплатити в строк до 06.02.2010р., а також прийняв послуги, що надані позивачем у лютому, березні, квітні, травні 2010р. та визнав наявність заборгованості по сплаті абонентської плати.

Поряд з цим судом встановлено, що 13.04.2010р. відповідач перерахував позивачу частину боргу в сумі 2000 грн., а залишок боргу в сумі 13000 грн. відповідач позивачу не сплатив. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Окрім того, під час розгляду даної справи, між сторонами проведено звірку розрахунків за 2009-2010р.р. та складений відповідний Акт звірки, згідно з яким, борг відповідача перед позивачем станом на 26.08.2010р. становить 13000 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 13000 грн., а отже і їх задоволення.

При цьому з огляду на умови укладеного між сторонами договору, якими передбачено, якщо протягом 3-х календарних днів відповідач не повернув підписаний акт прийому-передачі і не надав вмотивованої відмови від підписання, акт прийому-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги наданими, та наявні у справі докази, які свідчать про те, що Акт прийому-передачі послуг за травень 2010 року надісланий відповідачу на підписання, але не підписаний останнім, без надання жодної вмотивованої відмови від його підписання, Акт прийому-передачі послуг за травень 2010 року визнається підписаним відповідачем.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому вимогами ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, а згідно з вимогами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином з огляду на відсутність укладеного між позивачем і відповідачем письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань відповідача по оплаті послуг у виді неустойки пені), господарський суд вважає, що позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг, а тому відмовляє позивачу у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 544,17 грн.

Щодо позовних в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 375 грн. та розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 163,25 грн., перевірені господарським судом та встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача, а також вимогам ст.625 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних задовольняються господарським судом.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства «Юридично-консалтингова компанія «Аргумент Плюс»задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Кутузова (67755, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Бритівка, вул. Леніна, буд. 46, код ЄДРПОУ 03768747, п/р 26009302510677 у відділенні Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський, МФО 328458) на користь Приватного підприємства «Юридично-консалтингова компанія «Аргумент Плюс»(67780, Одеська область, Білгород-Дністовський район, с. Молога, вул. Кишинівська, 159, код ЄДРПОУ 36643249, п/р 26005311909401 в АБ «Південний», МФО 328209) основний борг в сумі 13000 (тринадцять тисяч) грн., 3% річних в сумі 163 (сто шістдесят три) грн. 25 коп., інфляційні в сумі 375 (триста сімдесят п’ять) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 135 (сто тридцять п’ять) грн. 20 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 56 коп.

3.В решті позовних вимог відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у вставленому законом порядку.

Суддя

Повне рішення складено 27 серпня 2010 року.