Рішення № 11417611, 18.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2010 р.Справа № 9/116-10-2268 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт»;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРРУС»;

про визнання договору укладеним та стягнення 4864,56 дол. США;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Світличний О.В., Бойко Д.В. (за довіреностями);

Від відповідача: Слонкіна О.В.; Слонкін В.С. (директор);

СУТЬ СПОРУ: 25.05.2010 р. за вх. №4008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт»звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про визнання договору укладеним та стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРРУС»4864,56 дол. США.

Відповідач у відзиві на позов просить суд позов задовольнити частково, визнати договір №14/10А від 01.01.2010 р. укладеним в редакції, запропонованій Позивачем, у задоволенні позову в іншій частині відмовити, за мотивами, викладеними у відзиві.

          04.08.2010 р. Позивачем подано до суду пояснення на відзив Відповідача, із якого вбачається, що Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

          18.08.2010 р. Відповідачем до суду подано клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено.

          Також Відповідачем 18.08.2010 р. подано клопотання про витребування додаткових доказів, а саме: направити запит до відділу митного оформлення п/п „Іллічівський рибний порт” для надання копії генерального акту, посилаючись на те, що вказаний документ необхідний для підтвердження факту закінчення вантажних операцій, готовності т/х „Фауна” покинути порт та відсутність заперечень чи зауважень митних органів.

          Зазначене клопотання судом не задовольняється, оскільки Позивачем не оспорюється та інші наявні у справі докази не суперечать твердженню Відповідача про те, що 22.02.2010 р. закінчились вантажні операції на т/х „ФАУНА”. Відсутність заперечень чи зауважень митних органів не впливає на розгляд справи, оскільки згідно матеріалів справи т/х „ФАУНА” знаходився у порту з інших причин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

          04.01.2010 р. за вих. №28-10/4 (а.с.23-24) Позивач надіслав Відповідачу підписаний ним договір №14/10А від 01.01.2010 р.

          Як передбачають умови вищезазначеного договору, Позивач (порт) та Відповідач (агент) мали скріпити підписами та печатками домовленість про те, що предметом цього договору є організація агентування суден у Іллічівському морському рибному порту, він визначає взаємовідносини порту та агента, який виступає від імені судновласника, а також визначає порядок оплати послуг, які порт надає судну та агенту; визначає взаємовідносини порту та агента, який виступає поручителем перед портом по зобов’язаннях оплати портових зборів та послуг порту (п.1.1. договору).

          Крім того, запропонована Позивачем редакція договору містить обов’язки сторін, порядок розрахунків (тобто домовленість щодо «ціни договору»), відповідальність сторін та строк дії договору.

          Вищеозначені дії Позивачем вжито із дотриманням положень ст.641 ЦК України, з урахуванням того, що його пропозиція укласти договір містила істотні умови договору і виражала намір вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття Відповідачем.

На пропозицію Позивача укласти договір від Відповідача не надійшло письмового підтвердження її прийняття. Однак, були вжиті дії, які згідно положень ч.2 ст.642 ЦК України свідчать про її беззастережне прийняття: виставлення Позивачем та оплата Відповідачем рахунків за надані портом послуги (інвойси №Б6 від 18.02.2010 р., №Б8 від 23.02.2010 р.), лоцманські квитанції №19/02 від 21.02.2010 р., №27/02 від 26.02.2010 р. на оплату наданих послуг агенту «БАРРУС»з лоцманської проводки в межах акваторії порту.

Тобто, такі дії Відповідача взаємовиключають наявність відмови від одержаної пропозиції укласти договір.

Тоді як, Відповідач після здійснення дій, що свідчать про прийняття пропозиції укласти договір, підписав запропонований договір та протокол розбіжностей, який не містить дати.

Крім того, суд бере до уваги те, що Відповідач у відзиві на позов від 15.07.2010 р. (відзив підписаний директором ТОВ «БАРРУС» та скріплений печаткою підприємства) просить суд визнати спірний договір укладеним в редакції, запропонованій Позивачем, тобто без протоколу розбіжностей.

Враховуючи викладене, з огляду на приписи статтей 640, 642 ЦК України з врахуванням положень ч.3 ст.181 ГК України, фактичне надання пропозиції про укладення договору та її прийняття, що не заперечують сторони спору, суд визначає днем укладення договору 21.01.2010 р. (тобто наступний день після спливу строку для надання відповіді на оферту), оскільки свої посилання на те, що Відповідач з 04.01.2010 р. вчинив дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, а саме, замовив послуги порту та оплатив виставлений інвойс №Б1 від 04.01.2010 р., Позивач документально не підтвердив.

          Як стверджують сторони, 17.02.2010 р. Відповідач звернувся до Позивача з проханням розрахувати та виставити попередній рахунок на судозахід т/х «ФАУНА»під прапором р. Молдови, яке номіноване в ІМРП під завантаження цитрусів у кількості біля 570 палетів. Попередня дата заходу судна –21.02.2010 р.

          18.02.2010 р. Позивачем було виставлено та Відповідачем оплачено попередній рахунок №Б6 на суму 1315,74 дол. США.

          21.02.2010 р. т/х «ФАУНА»зайшов в Іллічівський морський рибний порт, що підтверджується лоцманською квитанцією №19/02 від 21.02.2010 р.

          22.02.2010 р. проводилось вивантаження судна «ФАУНА».

          23.02.2010 р. Позивачем було виставлено та Відповідачем 24.02.2010 р. сплачено рахунок №Б8 за час стоянки т/х «ФАУНА»у причалу ІМРП без вантажних операцій на суму 2269,51 дол. США.

          26.02.2010 р. т/х «ФАУНА»вийшов із порту, що підтверджується лоцманською квитанцією №27/02 від 26.02.2010 р.

          26.02.2010 р. Позивач виставив Відповідачу рахунок №Б9 від 26.02.2010 р. на оплату заборгованості у сумі 4684,04 дол. США, із яких 4525,21 дол. США. причальний збір без вантажних операцій, нарахований у відповідності до п.27 Положення про портові збори, затвердженого постановою КМУ від 12.10.2000 р. №1544.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань за договором №14/10А, у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 4684,04 дол. США та вона підлягає стягненню з Відповідача у зв’язку з тим, що відповідно до п.3.4. договору №14/10А Відповідач приймає на себе обов’язки солідарного поручителя у розумінні параграфу 3 глави 49 книги 5 ЦК України.

Відповідач не довів суду відсутності своєї вини у порушенні зобов’язання, як то передбачено ч.2 ст.614 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, твердження Відповідача про те, що судно було готове до виходу із порту 22.02.2010 р. о 24год.00хв., спростовується заявками Відповідача про заміну екіпажу, датованими 23.02.2010 р. №№28/10, 29/10, перепусткою від 25.02.2010 р. №27, виданою Корнілову Михайлу Петровичу (капітану –наставнику; мета відвідування порту згідно листа Відповідача №19/10 від 19.02.2010 р. –доукомплектування екіпажу судна «Фауна»). Зміст яких не вказує на те, що вихід судна з порту був запланований 22.02.2010 р.

Посилання Відповідача у відзиві на позов на те, що простій судна біля причалу відбувся з вини Позивача не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на нижчевикладене.

У відповідності до положень ст.91 КТМ України капітан морського порту може затримати судно з визначених підстав.

Стаття 80 КТМ України встановлює, що судно або вантаж можуть бути затримані в морському порту начальником порту до достатнього забезпечення морської вимоги судновласником або вантажовласником на прохання осіб, які мають морські вимоги.

          Не зважаючи на чітку регламентацію порядку та повноважень на затримання судна, за відсутності дій Позивача, що свідчили про наміри вимагати затримання судна, Відповідач із незрозумілих суду причин звертається із листом №02-25/2010 від 25.02.2010 р. ТОВ «Іллічівський морський торговельний порт»з проханням надати дозвіл на вихід судна 25.02.2010 р.

Отже у порушенні зобов’язання агентом не має вини порту, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування положень статті 616 ЦК України.

З врахуванням викладеного, суд вважає правомірним розмір та вид застосованих наслідків порушення Відповідачем зобов’язання у вигляді нарахованих Позивачем у відповідності до умов договору та чинного законодавства пені –120,66 дол. США, 3% річних –17,7 дол. США.

Нарахування Позивачем збитків від інфляційних процесів в сумі 42,16 дол. СШАє перебільшеним у зв’язку з неточними розрахунками, за розрахунком суду збитки від інфляції становлять –26,10 дол. США.

          Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Дані положення Цивільного кодексу узгоджуються із приписами ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України.

          За положеннями ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Частина 5 ст.180 ГК України встановлює, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

          Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Як встановлено ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст.640 ЦК України).

          Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно до ч.2 ст.184 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частина 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлює, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

За положеннями ст.84 Кодексу торговельного мореплавства України морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

          Відповідно до п.27 Положення про портові збори, затвердженого постановою КМУ від 12.10.2000 р. №1544, із суден груп А та Б після закінчення вантажних (пасажирських) операцій за простій біля вантажного (пасажирського) причалу з причин, що залежать від судна або судновласника, причальний збір справляється з моменту закінчення навантаження-розвантаження та закріплення вантажу за 1 куб. метр об'єму судна за такими ставками: 0,0164 долара США за годину - із суден у закордонному плаванні; 0,00164 долара США за годину - із суден у каботажному плаванні.

Положення ч.1 ст.525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч.1 ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За положеннями ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати договір №14/10А від 01.01.2010 р. укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРРУС»з 21.01.2010р.

3.Виключити з тексту договору №14/10А від 01.01.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРРУС», фразу «Договор действителен с протоколом разногласий», яка міститься на 2 сторінці договору.

3.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРРУС»(68094, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 1, кв.42, код ЄДРПОУ 33558067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт»(68094, Одеська область, м. Іллічівськ, 5, код ЄДРПОУ 24544710) основний борг в сумі 4684,04 дол. США, пеню в сумі 120,66 дол. США, 3% річних в сумі 17,7 дол. США, збитки від інфляційних процесів в сумі 26,10 дол. США, витрати по державному миту в сумі 48,64 дол. США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя