Рішення № 11416867, 09.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2010 р.Справа № 26/98-10-2732 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Никифорчук М.І.

при секретареві Войтенко С.М.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Вінницяоблпаливо”;

до відповідача 1: Державного підприємства (ДП) „Одеська залізниця”;

до відповідача 2: Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна”;

про стягнення 229 грн. 40 коп.

за участю представників :

від позивача: не з’явився ;

від відповідача 1: Гордієнко М.В. за довіреністю від 2010 р.;

від відповідача 2: не з’явився.

Представник позивача вимоги підтримує. В судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник ДП „Одеська залізниця” вимоги не визнає, про що зазначив у відзиві на позов.

Представник КПЗФ „Центральна” (далі –відповідач 2) в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином. Відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника залізниці, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

26.01.2010 р. по залізничній накладній № 51947655 у напіввагон № 66212853 на адресу Джулинського паливного складу ВАТ „Вінницяоблпаливо” відповідачем -2 відвантажено 69 т. вугілля антрацит марки АМ.

Постачальником вказаного вантажу є ПП „Маркетплац” за договором поставки №06-11/2009 від 06.112009 р.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.1.1 вказаного договору та на підставі рахунку № 2601 від 26.01.2010 р. позивач в порядку календарної черговості платіжним дорученням №4438 від 01.02.2010 р. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника кошти в сумі 250 000 грн. за поставку вугілля.

28.01.2010 р. по прибутті вказаного напіввагону на станцію Знам’янка Одеської залізниці у вказаному напіввагоні виявлено поглиблення на поверхні вантажу, про що у той же день складені акти загальної форми №№ 4554, 4559. Згідно цих актів у вказаному напіввагоні течі вантажу немає, двері та люки вагону щільно закриті. На поверхні вантажу виявлені поглиблення над 1-ми люками довжиною 1500 мм, шириною 1500 мм та глибиною 600 мм. Щілина між стулками дверей в головній частині вагону висотою на всю висоту двері, шириною 30 мм закладена дошкою і паклею. На поверхні вантажу є захисна маркування вапном. У місцях поглиблень маркування вантажу відсутнє. Каток не застосувався.

На підстав вказаних актів 28 січня 2010 р. на тій же станції складений комерційний акт АА 054329/99/1 у якому повторенні зміст вказаних актів загальної форми та відповідно до якого, вказаний вагон у технічному стані є не справним. Виявлено недостача вугілля у кількості 1000 кг. Переважування здійснювалось двічі. Недостаючий вантаж у вагоні поміститись міг.

Розмір нестачі вантажу з урахуванням вимог п. 27 Правил видачі вантажів, наданий позивачем, складає суму позову.

Представник залізниці позов не визнає, про що надав відзив, у якому зазначає що, з вищевказаного комерційного акту вбачається, що завантаження вугіллям вказаного напіввагону здійснювалось вантажовідправником. Вказаний вагон прибув під завантаження у технічно несправному стані, про що складений акт про технічний стан вагону № 70 від 28.01.2010 р. Також був складений комерційний акт з якого випливає, що вантаж завантажений у вагон нижче бортів на 300 мм.

Ця обставина, на думку представника залізниці, свідчить про те, що залізниця прийняла вантаж до перевезення у тому стані у якому він був переданий до перевезення, доставила його і видала вантаж у схоронному стані. Таким чином, відповідно до п. а) ст.111 Статуту залізниць у даному випадку залізниця звільняється від відповідальності за втрату або нестачу вантажу.

Також представник залізниці звертається до роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601, відповідно до якого прибуття напіввагону на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання вантажу при перевезенні, оскільки згідно із статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником у залізничній накладній, але не зобов'язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення.

З огляду на приведене представник залізниці вважає вимоги позивача не обґрунтованими та просить у позові відмовити.

Вислухавши представника залізниці, дослідивши надані позивачем докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як випливає з матеріалів справи приведені позивачем обставини справи повністю підтверджуються вищеприведеними доказами - вказаним вище договором, на підставі якого було здійснено перевезення вантажу, залізничною накладною, комерційним актом, актами загальної форми, рахунком –фактурою, платіжним дорученням, розрахунком суми стягнення.

Відповідно до п.12 „Правил видачі вантажу” затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 862/5083, з подальшими змінами та доповненнями, - на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі, а саме таким є вантаж позивача, видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях.

Відповідно до п.27 цих же правил Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: вантаж ( у тому числі у вугілля ) - 1%.

Наданий позивачем розрахунок суми стягнення виходячи з розміру нестачі 1000 кг., з урахуванням приписів п. 27 Правил видачу вантажу, суд приймає до уваги, оскільки вважає його правильним. Такій же розрахунок надав і представник залізниці.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 908 ЦК України, - умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Згідно ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

За незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин (ст. 113 Статуту).

Аналізуючи вищевказані акти загальної форми та комерційний акт, суд вважає, що у даному випадку у не схоронності вказаного вантажу винна залізниця, оскільки наявність поглиблень на вугіллі свідчить про те, що залізниця як перевізник, не забезпечила схоронність вказаного вантажу при перевезенні. Зворотнього залізниця не довела.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку у заподіянні недостачі винен також і відповідач - 2 як відправник вантажу, оскільки він завантажив вантаж у несправний вагон. Це випливає з наступного.

Відповідно до п.3.9 роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України 29.09.2008 N 04-5/225 Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", - У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

З матеріалів справи у даному випадку випливає навпаки, що несправність вагону носила явний характер та її не міг не бачити вантажовідправник, оскільки як зазначено у акті загальної форми № 4559 - щілина між стулками дверей в головній частині вагону висотою на всю висоту двері, шириною 30 мм закладена дошкою і паклею.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що у даному випадку у заподіянні недостачі вантажу винні обидва відповідача –перевізник та відправник - з приведених вище мотивів.

Аналізуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком є обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами і тому підлягають задоволенню в повному обсягу.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України у даному випадку судові витрати покладаються на обох відповідачів відповідно до ступня їх вини.

Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; р/р 26003000001 в АБ «Експрес-банк», Одеська філія, МФО 328801, ОКПО 01071315) на користь відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122; ідентифікаційний код 01880670, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571) - вартість нестачі вантажу в сумі 114 (сто чотирнадцять)грн. 70 коп.; державного мита в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. та 59(п’ятдесят дев’ять)грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу

Стягнути з Колективного підприємства збагачувальна фабрика „Центральна” (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Старокам’яна, 1; ідентифікаційний код 32226023) на користь відкритого акціонерного товариства „Вінницяоблпаливо” (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122; ідентифікаційний код 01880670, р/р 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571) - вартість нестачі вантажу вантажу в сумі 114 (сто чотирнадцять)грн. 70 коп.; державного мита в сумі 51 (п’ятдесят одна) грн. та 59(п’ятдесят дев’ять)грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу

Суддя

Повний текст рішення складений 16 серпня 2010 року.