Рішення № 11416871, 09.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2010 р.Справа № 26/89-10-2455 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Никифорчук М.І.

При секретарі Войтенко С.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів”

до відповідача: Приватного підприємства „Колос-Агро”

про набуття права власності на невитребуване майно, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство „Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів” (далі –Позивач) звернулось із позовом до приватного підприємства „Колос-Агро” (далі –Відповідач ) про набуття права власності на невитребуване майно за набувальною давністю в порядку ст. 344 Цивільного кодексу України посилаючись на наступне.

Відповідно до домовленості між сторонами у справі Позивачем було прийнято на зберігання від Відповідача насіння соняшника. ( далі –Майно)

Станом на 09.04.2010 р. кількість Майна становить 6,680 тон.

Відповідно до частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України, Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, у володінні Позивача вказане Майно знаходиться більше ніж п’ять років. Позивач несе витрати по зберіганню цього Майна, але власник цього Майна –Відповідач не здійснює жодний дій по його витребуванню та компенсації Позивачеві втрат по його зберіганню.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі викладеного Позивач просить позов задовольнити.

Представники сторін у судове засідання не з'явились. Позивач надіслав до суду лист з проханням розглянути справу у його відсутність.

Відповідач був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за наявною у справі адресою, про що свідчать поштові повідомлення органу зв’язку з позначкою „причина повернення –за зазначеною адресою не зареєстрований”.

Аналізуючи поштові повідомлення, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Єдина наявна у справі адреса відповідача зазначена позивачем у позові - 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, б.71-а, код ЄДРПОУ 32696351. За цією адресою відповідач і був повідомлений про розгляд даної справи у господарському суду Одеської області.

Ця ж адреса та код відповідача зазначена і в відповіді Головного управління статистики в Одеській області від 21.06.2010 р. на запит суду від 14 червня 2010 р.

Іншої адреси матеріали справи не містять.

Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду, України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судовою процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній” і т.п., у даному випадку позначка „за зазначеною адресою не зареєстрований ” з урахуванням обставин даної справи, на думку суду, вважається належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Тому справа розглянута за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданим позивачем доказами: товарно –транспортними накладними за вересень 2005 рік по яким Позивачеві було вказане Майно завезено.

До теперішнього часу відповідач вказане Майно у Позивача не витребував, понесені Позивачем витрати по його зберіганню не компенсував.

Таким чином, станом на день прийняття господарським судом рішення по даній справі вказане Майно продовжує знаходитись у Позивача який і несе витрати по його зберіганню.

Як зазначив Позивач, частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, з приведеного на думку суду випливає, що оскільки Позивач добросовісно заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом п’яти років то ця обставина є підставою для набуття Позивачем права власності на вказане Майно.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зворотнього Відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги відповідають фактичним матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15,16, ч.1 ст. 344 ЦК України, ст.ст.32, 33, 43,44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. ВИЗНАТИ за відкритим акціонерним товариством „Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів” (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60 років Великого Жовтня, Б. 144; код 00955437, р/р 26009200242009 в ПАТ „Сітібанк” м. Києва, МФО 300584 ) - набуття права власності на невитребуване майно за набувальною давністю –насіння соняшника у кількості 6,680 тон, яке знаходиться на зберіганні у відкритого акціонерного товариства „Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів”.

3. Стягнути з Приватного підприємства „КОЛОС-АГРО” ( 65062, м. Одеса, вул.Фонтанська дорога, Б. 71 А; код 32696351, р/р 26007054444129 в Южному ГРУ „ПриватБанк”, МФО 328704 ) на користь за відкритого акціонерного товариства „Кулєвчанський комбінат хлібопродуктів” (68261, Одеська область, Саратський район, с. Кулевча, вул. 60 років Великого Жовтня, Б. 144; код 00955437, р/р 26009200242009 в ПАТ „Сітібанк” м. Києва, МФО 300584 ) –державне мито в розмірі 180 (сто вісімдесят)грн. 36 коп. та витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн.

Суддя

Повний текст рішення складений 16 серпня 2010 року.