Рішення № 11416701, 09.08.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2010 р.Справа № 34/90-10-2774 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА"

до відповідача Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

про стягнення на суму 71813,22грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: Вахідова А.В., діюча на підставі довіреності від 18.06.10р.;

від відповідача: Дорошева І.С., діюча на підставі довіреності №01-13/1169 від 24.02.10р.

В судовому засіданні 16.07.2010р. по справі оголошено перерву до 09.08.2010р. до 11год.40хв. в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на користь позивача матеріальні збитки у сумі 71813,22грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.10р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/90-10-2774.

Відповідач позов визнає в сумі 60000грн. з підстав, викладених у відзиві на позов (вх№18302 від 16.07.10р.) посилаючись на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332 „Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів” граничні витрати на придбання одного автомобілю для керівників органів місцевого самоврядування, бюджетних установ та/і організацій не повинні перевищувати 60000грн.

Відповідач зазначає, що оскільки згідно положення про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006р. №20-V, Представництво є бюджетною установою та фінансування його видатків здійснюється виключно за рахунок місцевого бюджету, на думку Представництва, витрати на ремонт вищезазначеного орендованого автомобілю також не можуть перевищувати даної граничної суми.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

08.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ОДЕСА" (орендодавець) та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендар) укладено договір №08/01 оренди (найму) автомобіля, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування автомобіль марки VOLVO ХС90, 2007 року випуску, чорний колір, кузов №YVSCM714681443869, державний номерний знак ВН 6379ВК (автомобіль) з метою використання для службових потреб на території України(п.1.1. договору).

За п.1.2 цього договору сторони оцінюють автомобіль на дату укладання зазначеного договору у 60000грн.

Відповідно до п.1.3 даного договору орендодавець надає автомобіль відповідно до умов цього договору, у повністю справному технічному стані.

Згідно п.1.4 вказаного договору за цим договором орендодавець передає орендарю автомобіль у користування на термін з 08.01.2009р. до 31.12.2009р. Термін дії договору оренди може бути змінений за погодженням сторін. Зміни до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору.

За п.1.5. цього договору автомобіль, а також технічна документація на нього, передаються орендодавцем орендарю.

Автомобіль вважається переданим орендареві та повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі автомобіля (1.6. договору).

Відповідно до п.1.7 договору управління автомобілем, який передається у користування орендареві за цим договором, та його технічна експлуатація провадиться працівниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, які знаходяться у трудових відносинах із орендарем.

Амортизаційні відрахування нараховуються відповідно до вимог чинного законодавства, залишаються у розпорядженні орендодавця та використовуються на повне відновлення автомобіля, переданого у користування за цим договором (п.1.8. договору).

Розділом 2 даного договору визначений порядок розрахунків за цим договором.

Обовязки та права сторін запроваджені у розділі 3 вказаного договору.

Відповідно до пп.пп.3.3.1-3.3.9 п.3.3 вказаного розділу орендар зобовязався належно виконувати свої обовязки за цим договором, використовувати автомобіль на умовах цього договору та у відповідності до мети, визначеної у п.1.1 цього договору, забезпечити охорону автомобілю, застрахувати автомобіль на термін дії зазначеного договору, своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за цим договором, нести витрати, повязані із використанням автомобілю, який передається у користування орендареві за цим договором, технічним оглядом, заправкою автомобіля паливно-мастильними матеріалами, нести витрати, повязані із підтримкою автомобіля, який передається у користування орендареві за цим договором, у належному технічному стані, фінансувати профілактичне технічне обслуговування, поточний ремонт автомобіля на СТО VOLVO, сплачувати до бюджету збір за забруднення навколишнього природного середовища, усувати наслідки аварій та пошкоджень автомобіля, які виникли під час його експлуатації орендарем.

Відповідальність сторін за порушення договору визначена розділом 4 даного договору.

Відповідно до п.4.4 вказаного розділу орендар зобовязаний відшкодувати збитки, завдані у звязку із втратою або пошкодженням автомобілю, який передається у користування орендареві за цим договором відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно п.6.1 названого договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.

08.01.2009р. орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування автомобіль марки VOLVO ХС90, 2007 року випуску, чорний колір, кузов №YVSCM714681443869, державний номерний знак ВН6379ВК, який належить орендодавцю на праві власності, про що свідчить акт приймання-передачі до договору оренди (найму) автомобіля від 08.01.2009р. №08/01.

Додатковою угодою №1 від 07.04.2009р. до вказаного договору сторонами внесено зміни до п.2.1 договору, відповідно до якого розмір орендної плати за цим договором за кожний місяць становить 850грн., у т.ч. ПДВ, загальна сума складає 10200грн. на рік в межах кошторисних призначень.

27.07.2009р. об 11год.00хв. біля будівлі відповідача за адресою: м.Одеса, вул.Артилерійська, буд.1, відбувся вибух, у результаті якого було пошкоджено автомобіль VOLVO ХС90, 2007 року випуску, кузов №YVSCM714681443869, державний номерний знак ВН6379ВК. За цим фактом було порушено кримінальну справу.

Висновком №101/09 від 08.09.2009р. експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлюваного ремонту та матеріальних збитків, причинених власнику автомобіля марки VOLVO ХС90 державний номерний знак ВН 6379ВК, яке було проведено суб'єктом підприємницької діяльності спеціалістом автотоварознавцем ОСОБА_1 (свідоцтво НОМЕР_1 від 28.11.2008 р., що діє до 28.11.2011р., видане Міністерством юстиції України про те, що ОСОБА_1 згідно рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 28.11.2008 р. присвоєно (підтверджено) кваліфікацію судового експерта з правом проведення авто-товарознавчих експертиз) встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження складає 71813,22грн.

У зв'язку з необхідністю відновлення пошкодженого вибухом автомобіля, а також враховуючи наявність у ТОВ „ВІННЕР-ОДЕССА” спеціалізованого СТО з ремонту автомобілів такої марки, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до ТОВ „ВІННЕР-ОДЕСА” з проханням провести відновлювальний ремонт автомобілю марки VOLVO ХС90 державний номерний знак ВН 6379ВК.

Позивачем було проведено комплекс необхідних ремонтних робіт автомобілю та 02.11.2009р. його було повернуто відповідачу у технічно справному стані.

Відповідно до виставленого відповідачу ТОВ „ВІННЕР-ОДЕСА” рахунку №987 від 17.09.2009р. витрати на відновлення автомобілю склали 72555,53грн.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від відшкодування збитків, понесених товариством з обмеженою відповідальністю „ВІННЕР-ОДЕСА” у звязку з проведенням відновлюваного ремонту автомобіля, чим порушено законні права та охоронювані інтереси власника автомобіля, позивач звернувся до суду про стягнення з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради матеріальних збитків у сумі 71813,22грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків.

Відшкодування збитків передбачено і ст.224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Положеннями ст.623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Породжуючи настання цивільних прав та обовязків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Причинний звязок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) звязку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Стягнення збитків як вид цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що обєктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобовязання, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобовязань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Пунктами 3.3.9 та 4.4 договору оренди (найму) автомобіля від 08.01.2009р. №08/01 передбачено, що орендар (відповідач) повинен усувати наслідки аварій та пошкоджень Автомобіля, які виникли під час його експлуатації орендарем (відповідачем); орендар (відповідач) зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням автомобілю, який передається у користування орендареві (відповідачу) за Договором відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.803 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу.

Статтею 526 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 15-16 Цивільного кодексу передбачено, що кожна особа має прав на захист свого майнового права та інтересу у разі його порушення, у тому числі шляхом звернення до суду. Способом захисту цивільних прав та майнових інтересів може бути відшкодування майнової шкоди.

Отже, відповідач ухиляється від відшкодування збитків ТОВ „ВІННЕР-ОДЕСА”, понесених у зв'язку з проведенням відновлюваного ремонту орендованого відповідачем автомобіля марки VOLVO ХС90 державний номерний знак ВН 6379ВК, чим порушено законні права та охоронювані інтереси власника автомобіля позивача.

Позивач не надав суду доказів відшкодування позивачу збитків у сумі 71813,22грн., пов'язаних з ремонтом цього орендованого авто, у звязку з чим позов ТОВ „ВІННЕР-ОДЕСА” про стягнення з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради матеріальних збитків у сумі 71813,22грн. підлягає задоволенню.

Поряд з цим, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 04.04.2001р. №332 „Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп'ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного та місцевого бюджетів” не заслуговує на увагу, оскільки приписи вказаної постанови відносяться лише щодо витрат саме на придбання майна, а не витрат на користування (орендні правовідносини) ним. Крім того сторони у договорі (зокрема у п.п.3.3.9 та 4.4 договору оренди (найму) автомобіля від 08.01.2009р. №08/01) чітко визначили обовязок відповідача відшкодувати позивачу збитки, завдані пошкодженням цього автомобіля без визначення суми такого відшкодування. Дані договірні умови не визнані відповідачем недійсними. Водночас договір у відповідності до приписів ст.629 Цивільного кодексу України є обовязковим до виконання сторонами.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської Ради (р/р 37326027001909, МФО 828011 в ГУДКУ в Одеській обл., ЄДРПОУ 26302595; 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1) на користь товариства з абмеженою відповідальність „ВІННЕРОДЕСА” (р/р 26007038524000, МФО 351005 в АТ „УкрСиббанк”, ЄДРПОУ 32971096; 65031, м. Одеса, вул.М.Гушевського, 39-Б) матеріальні збитки у сумі 71813(сімдесят одна тисяча вісімсот тринадцять)грн.22коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 718(сімсот вісімнадцять)грн.14коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Повний текст рішення складено 13.08.2010р.