Рішення № 11416289, 28.09.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 р. Справа № 19/83 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання: Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "Каріна" с. Голдашівка, Бершадський район, Вінницька область,24464

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" вул. Галицька, 18А, м. Рогатин,Івано-Франківська область,77000

про стягнення заборгованості на суму 84 627,30 грн. за поставлену продукцію

за участю представників:

від позивача: представник Рижавський С.С., (довіреність № б/н від 27.09.10. )

від відповідача: не з"явилися.

встановив:

Фермерське господарство "Каріна" звернулось в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" про стягнення заборгованості на суму 84 627,30 грн. за поставлену продукцію. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленої сільськогосподарської продукції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 08.09.10 вих.№16869, що підтверджується поштовим повідомленням №16384361, вручене 13.09.10.

На день розгляду справи в судове засідання 28.09.10. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами даного спору укладено договори поставки №06/03/09 П від 06.03.09., №16/05/09/К від 16.05.09. та №58/08 від 26.08.09., згідно яких позивач зобов"язався передати у власність відповідачу пшеницю, кукурудзу та жмих соняшника із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами даних договорів, а відповідач в свою чергу зобов"язувався прийняти та оплатити отриманий товар (п.п.1.1.договорів).

Згідно п.7.1. договорів поставки №06/03/09 П від 06.03.09., та №16/05/09/К від 16.05.09. оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, на протязі 5 банківських днів з дати поставки, а за договором №58/08 від 26.08.09. - 10 банківських днів з дати поставки.

Відповідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 452737,80 грн., що підтверджується накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні копії долучені до матеріалів справи (а.с. 13-29).

          Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив отриманий товар.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення пункту 7.1. договорів поставки, а також беручи до уваги акт звірки станом на 06.10.09., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, оригінал якого оглянутий в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи (а.с.8) заборгованість відповідача перед позивачем становить 79717,78 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №б/н від 24.03.10., з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. Проте, станом на день винесення рішення дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов’язань суду не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, тому вимоги позивача про стягнення 79717,78 грн. боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.1. договорів поставки №06/03/09 П від 06.03.09., №16/05/09/К від 16.05.09. та №58/08 від 26.08.09. сторони узгодили, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п.7.1. договору більше ніж на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від частини товару, що був поставлений, але не оплачений.

Відповідно до розрахунку позивача пеня за період з 05.09.09. по 17.08.10. становить 2618,52 грн.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені, оскільки позивачем при здійсненні даного розрахунку не враховано положення п.6 ст.232 ГК України.

За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню за період з 05.09.09. по 05.03.10. становить 1442,57грн. та підлягає до задоволення. В решті пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як вбачається з поданого розрахунку, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 2391,00 грн. Проте, слід зазначити, що ним невірно проведено їх розрахунок, а тому стягнення 3% річних підлягає задоволенню згідно розрахунку суду в сумі 2267,04 грн. В решті суми річних слід відмовити.

За таких обставин, зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов"язань, суд, прийшов до висновку, про часткове задоволення вимог позивача в сумі 83427,39 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.173, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, керуючись ст.22, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фермерського господарства "Каріна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" про стягнення заборгованості на суму 84627,30 грн. за поставлену продукцію задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм" вул. Галицька, 18А, м. Рогатин, Івано-Франківська область,77000 (код 34158783) на користь Фермерського господарства "Каріна" с. Голдашівка, Бершадський район, Вінницька область, 24464 (код 32840101)- 79717,78 (сімдесят дев"ять тисяч сімсот сімнадцять гривень сімдесят вісім копійок) -основної заборгованості, 1442,57 (одну тисячу чотириста сорок дві гривні п"ятдесят сім копійок)- пені та 2267,04 (дві тисячі двісті шістдесят сім гривень чотири копійки) - 3% річних а також 834,27 (вісімсот тридцять чотири гривні двадцять сім копійок) витрат по сплаті державного мита та 232,66 (двісті тридцять дві гривні шістдесят шість копійок) витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                                                            повне рішення підписане 30.09.10