Рішення № 11416231, 16.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.10 Справа № 22/30/10

Суддя

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст” (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка,6)

про стягнення заборгованості за договором № 3/3М-11 від 26.11.2009 р. у розмірі 11378,12 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

Позивача: Носова П.І., довіреність № 3162/20-19 від 14.07.2010р.

Відповідач: Гнедкова Л.М., довіреність № 4 від 11.01.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.07.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст”, м. Запоріжжя про стягнення 9 788,05 грн. основного боргу, 538,34 грн. індексу інфляції, 149,64 грн. 3% річних, 780,63 грн. пені, всього 11 256,66 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.07.2010р. порушено провадження у справі № 22/30/10, судове засідання призначено на 18.08.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 13.08.2010р. у зв’язку з відрядженням судді, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 22/30/10, призначений на 18.08.2010р., було відкладено на 03.09.2010р.

Ухвалою від 03.09.2010р. у зв’язку з необхідністю витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та неявкою відповідача, розгляд справи відкладено на 16.09.2010р.

Позивач підтримує свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 16, 526, 527, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 222 Господарського кодексу України та договором підряду № 3/3М-11 від 26.11.2009р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору підряду № 3/3М-11, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав, роботи, які є предметом договору були прийняті відповідачем, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт від 29.12.2009р. Відповідач в порушення умов договору розрахунки за виконані роботи у встановлений строк не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 9 788,05 грн. Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 780,63 грн. пені, 149,64 грн. 3% річних та 538,34 грн. індексу інфляції.

15.09.2010р. судом отримана заява про збільшення позовних вимог, якою позивач просить суд стягнути з відповідача 9 788,05 грн. основного боргу, 982,95 грн. пені, 156,88 грн. 3% річних та 450,24 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього 11 378,12 грн.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про збільшення позовних вимог підлягає задоволенню судом.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, в судовому засіданні 16.09.2010р. судом прийняті до розгляду та розглядаються позовні вимоги про стягнення 9 788,05 грн. основного боргу, 982,95 грн. пені, 156,88 грн. 3% річних та 450,24 грн. втрат від інфляції грошових коштів, всього 11 378,12 грн.

Відповідач позов визнав частково, у своєму відзиві зазначив, що в частині стягнення суми 9 788,05 грн. основного боргу позов визнає, щодо нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів, вважає такі нарахування безпідставними, оскільки затримка оплати виконаних робіт виникла внаслідок недонадходження грошових коштів бюджетного фінансування. Зазначає, що відповідно до п. 2.3. договору № 3/3М-11 від 26.11.2009р., яким передбачено, що відповідач виконує розрахунки за фактично виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та виставленого рахунку на оплату, по надходженню на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів бюджетного фінансування, спрямованих на оплату робіт, передбачених в п. 1.1. договору, відповідач має право здійснити розрахунок з моменту надходження грошових коштів. Підтвердженням відсутності вини ТОВ “Запоріжміст” в утворенні заборгованості є та обставина, що відповідач, як субпідрядник у договірних відносинах з ВАТ “Містобуд” протягом 2008-2009 р.р. здійснював роботи на будівництві автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжя, а також у відповідача виникли витрати на придбання строй матеріалів. Вищенаведені роботи та витрати були здійснені згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 794-р від 28.10.2004р. В результаті ситуації що створилася, грошові кошти, що надходили на розрахунковий рахунок відповідача від інших видів робіт одразу списувалися з арештованого ВДВС Орджонікідзевського району ТОВ “Запоріжміст” на забезпечення оплати заборгованості по попереднім рішенням Господарського суду. На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні пені, 3% річних та індексу інфляції. Підставою для виключення з позову зазначених штрафних санкцій, відповідач вважає форс-мажорні обставини –затримку надходження грошових коштів.

Представником відповідач також заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення на 1 місяць.

Розгляд справи закінчено 16.09.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

За клопотанням представників сторін, справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, надані документальні докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2009р. між ТОВ “Запоріжміст” (далі-генпідрядник) та Концерном “Міські теплові мережі” (далі-субпідрядник) був укладений договір підряду № 3/3М-11 (далі - договір).

Відповідно до умов договору, субпідрядник зобов’язався у порядку та на умовах, визначених в даному договорі, по завданню генпідрядника на свій ризик, з використанням своїх матеріалів, своїми силами та засобами виконати роботи по демонтажу металевих елементів існуючих деформаційних швів на об’єкті “Першочергові аварійно –відбудовні роботи по автодорожньому переїзду греблі Дніпровської ГЕС”, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 1, а генпідрядник зобов’язався надати субпідряднику фронт робіт, прийняти виконану роботу та повністю оплатити її вартість (п.1.1. договору).

Згідно з п.1.2. договору, об’єм, перелік, вартість робіт передбачених п. 1.1. договору, визначаються договірною ціною, складеної на підставі проектно –кошторисної документації, виданій у виробництво робіт генпідрядником, діючих прейскурантів, цінників на матеріали.

Розділом 2 договору передбачено, що договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису, який є невідємною частиною договору, є динамічною та складає 9 788,05 грн., в тому числі ПДВ (20%) –1 631,34 грн. (п. 2.1.).

Розрахунки здійснюються на підставі акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2в, підписаного уповноваженими представниками сторін. Генпідрядник здійснює розрахунки за фактично виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та виставленого рахунку на оплату, по надходженню на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів бюджетного фінансування, спрямованих на оплату робіт, передбачених в п. 1.1. договору (п. 2.3.).

Вартість виконаних робіт підтверджується актом виконаних робіт по формі КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 (п. 2.4.).

Пункт 3.1. договору передбачає, що здача – приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання актів виконаних робіт, згідно діючих норм та правил.

Відповідно до п. 4.2.6. генпідрядник зобов’язався оплатити субпідряднику виконану роботу в порядку, розмірах та в строки, встановлені договором.

На виконання умов договору, позивач виконав роботи передбачені договором на загальну суму 9 788,05 грн., про що складений та підписаний обома сторонами відповідний акт приймання виконаних підрядних робіт від 29.12.2009р.

Відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг перед позивачем не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 9 788,05 грн.

У зв’язку з тим, що ТОВ “Запоріжміст” не було виконано свої зобов’язання належним чином в повному обсязі, позивач 26.07.2010р. звернувся до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, всі умови договору є обов’язковими для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 ГПК України, якщо строк виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги, якщо зобов’язання негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Судом встановлено, що відповідач в установлений договором строк не здійснив оплату послуг, виконаних позивачем, чим порушив свої грошові зобов’язання. Доказів оплати наявної заборгованості відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором підряду № 3/3М-11 від 26.11.2009р. складає 9 788,05 грн., підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 982,95 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.1. договору, який передбачає, що за порушення строку оплати по договору, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 156,88 грн. та втрат від інфляції в сумі 450,24 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.

Що стосується розрахунку втрат від інфляції, то встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідач позов в частині стягнення суми 9 788,05 грн. основного боргу визнав, щодо вимог в частині нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів, заперечив, вважає такі нарахування безпідставними, оскільки затримка оплати виконаних робіт виникла внаслідок недонадходження грошових коштів бюджетного фінансування. Зазначає, що відповідно до п. 2.3. договору № 3/3М-11 від 26.11.2009р., яким передбачено, що відповідач виконує розрахунки за фактично виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та виставленого рахунку на оплату, по надходженню на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів бюджетного фінансування, спрямованих на оплату робіт, передбачених в п. 1.1. договору, відповідач має право здійснити розрахунок з моменту надходження грошових коштів.

Однак в п. 1.1. договору зазначено, що субпідрядник зобов’язався у порядку та на умовах, визначених в даному договорі, по завданню генпідрядника на свій ризик, з використанням своїх матеріалів, своїми силами та засобами виконати роботи по демонтажу металевих елементів існуючих деформаційних швів на об’єкті “Першочергові аварійно –відбудовні роботи на автодорожньому переїзді греблі Дніпровської ГЕС”, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 1, а генпідрядник зобов’язався надати субпідряднику фронт робіт, прийняти виконану роботу та повністю оплатити її вартість.

Оскільки відповідач не надав доказів, не отримання коштів, які передбачені саме розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 954-р “Про виділення коштів для проведення першочергових аварійно –відбудовних робіт на автодорожньому переїзді греблі Дніпровської ГЕС”, заперечення відповідача з цього приводу, щодо нарахування штрафних санкцій судом не береться до уваги. Це заперечення відповідача також спростовує той факт, що відповідач в своєму відзиві не посилається на п. 7.1. договору, яким передбачено, що за порушення строку оплати по договору, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки. Генпідрядник не несе відповідальності за несвоєчасну оплату виконаних субпідрядником робіт у разі не надходження бюджетних грошових коштів, направлених по розпорядженню Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. № 954-р.

Також відповідач, підставою для відмови позивачу в позові в частині стягнення штрафних санкцій, відповідач зазначає форс-мажорні обставини –затримку надходження грошових коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р. з наступними змінами та доповненнями вирішуючи питання про розстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про надання йому відстрочки виконання судового рішення по даній справі, судом заява відхилена у зв’язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжміст” (69005, м. Запоріжжя, вул. Яценка, 6, код ЄДРПОУ 19275455) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 9 788 (дев’ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 05 коп. основного боргу, 982 (дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 95 коп. пені, 156 (сто п’ятдесят шість) грн. 88 коп. 3% річних, 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 24 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 113 (сто тринадцять) грн. 78 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя                     О.В. Ярешко