Рішення № 11416136, 27.09.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2010 р.Справа № 6/63-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецька-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача

від відповідача

Розглянув справу за позовом Прокурора м. Бердичева в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України в особі Державної Санітарно-епідеміологічної служби Житомирської області в особі Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної служби (м.Бердичів)

до Приватного підприємства "Макро" (м.Житомир)

про розірвання договору і стягнення 304431,33 грн. боргу

В судовому засіданні оголошувались перерви з 14.09.2010р. до 20.09.2010р. та 27.09.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України.

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача (Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної служби) 304431,33 грн. боргу за договором оренди нежитлового приміщення від 01.03.2004р. та розірвання цього договору.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Вимоги грунтуються на результатах ревізії використання бюджетних коштів Бердичівською районною СЕС за 2007-2008 роки та завершений період 2009 року, що відображено в акті ревізії від 26.10.2009р. №03-09/172, проведеної Бердичівським райміським КРВ.

Представники позивачів, які були присутні в судовому засіданні 14.09.2010р., також позов підтримали з тих же підстав, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, надавши письмовий відзив (а.с.51). Зокрема, зазначив, що прокуратурою м.Бердичева за результатами ревізії, яка проводилась в Бердичівській райСЕС, 21.01.2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Бердичівської райСЕС за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364, 367 КК України, в зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину. Також вказав, що договором оренди, укладеним між сторонами, визначено розмір орендної плати на підставі Методики, затвердженої рішенням Житомирської обласної ради від 29.02.2000р. Будь-які зміни до договору не вносились, тому незаконним є нарахування орендної плати в інший спосіб, ніж передбачено договором. Позовна вимога про розірвання договору оренди в позовній заяві ніяким чином не обгрунтована. Договір є пролонгованим, на думку відповідача, до 01.03.2015р., враховуючи зміни, які були внесені в ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В судовому засіданні представник відповідача заборгованість по орендній платі заперечує повністю, підтвердив наявність боргу за газ в сумі 3995,84грн., з яких сплачено після порушення провадження у справі 1500,00грн.

Заслухавши прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 берзня 2004 року між Бердичівською районною санітарно-епідеміологічною станцією (Позивач) та Бердичівською філією Приватного підприємства "Макро" (Відповідач) був укладений договір оренди б/н (далі по тексту - договір), згідно якого позивач (орендодавець за договором) передав, а відповідач (орендар за договором) прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою м. Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 49 загальною площею 180,6 м.кв., що знаходиться на балансі Бердичівської районної санітар-епідеміологічної станції, вартість якого визначена експертною оцінкою і становить 45946грн. (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що орендар використовує приміщення тільки за прямим призначенням для здійснення діяльності - торгівля продовольчими товарами.

Згідно п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плат за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням Житомирської обласної ради від 29.02.2000р., і становить 722,40грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа з урахуванням щомісячного коефіцієнту інфляції та податку на додану вартість.

Пунктом 3.2 договору визначено, що розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законом України.

В п.8.1 договору сторони визначили строк дії договору з 01.03.2004р. по 01.03.2005р. При цьому, згідно п.8.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

Бердичівським райміським контрольно-ревізійним відділом було проведено ревізію використання бюджетних коштів Бердичівською районною СЕС за 2007-2008 роки та завершений період 2009 року, про що складено акт ревізії від 26.10.2009р. №03-09/172. (а.с.15-33).

Крім інших питань, КРВ перевірялось питання передачі нежитлових приміщень в оренду, правильність визначення розміру орендної плати.

В акті зазначено: перевіркою встановлено, що в порушення п.8 дод.2 постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 було застосовано орендну ставку в розмірі 12% експертної оцінки приміщення, яка не відповідає ставці у вищевказаній постанові та виду здійснення діяльності орендарем на вказаних площах.

Проведеним перерахунком нарахування орендної плати у відповідності до відсотків (орендної ставки) зазначених у додатку 2 постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) та фактично орендованій площі встановлено, що установою за період з 01.01.2007р. по 01.09.2009р. ПП "Макро" не донараховано орендної плати на загальну суму 219728,53грн. в т.ч. до державного бюджету 109864,26грн. (а.с.30 на звороті).

Прокурором на підставі вказаного акту КРВ заявлено позов про стягнення з відповідача донарахованої орендної плати за період з 01.01.2007р. по 01.09.2009р. в сумі 219728,53грн., також за період з вересня 2009р. по квітень 2010р. позивачем нараховано заборгованості по орендній платі в сумі 77170,18грн., та боргу за газ в сумі 7532,62грн. за період з листопада 2009р. по квітень 2010р., всього просить стягнути на користь Бердичівської райСЕС заборгованості в сумі 304431,33 грн. та розірвати договір оренди б/н від 01.03.2004р., укладений між сторонами.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши в сукупності всі обставини справи, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного договору оренди (найму) частини нерухомого майна.

Згідно п. 3.1. договору сторони визначили ціну договору у розмірі 722,40грн. за місяць з наступним врахуванням щомісячного коефіцієнту інфляції та податку на додану вартість на підставі Методики розрахунку і порядку використання плат за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням Житомирської обласної ради від 29.02.2000р.

Оскільки позивач - Бердичівська районна санітарно-епідеміологічна станція на час укладення договору за організаційно-правовою формою являлась установою комунальної форми власності, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ №20-5933 (а.с.38), господарський суд вважає, що сторонами правомірно була визначена орендна плата на підставі вказаної вище Методики (а.с.5).

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна", методику і порядок розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Отже, застосування Методики, на яку посилалось КРВ в акті ревізії, при розрахунку орендної плати можливе лише при передачі в оренду майна, що перебуває у державній власності, а тому, твердження позивача про необхідність її застосування в орендних правовідносинах, які склалися між сторонами, є необґрунтованими, оскільки, як вказувалося вище, орендоване відповідачем майно перебувало у комунальній власності.

За приписами ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Прокурором та позивачем не надані докази на підтвердження того, що за час дії договору оренди в нього вносились будь-які зміни чи доповнення, в тому числі і в частині встановлення розміру орендної плати.

Як зазначалось вище, договір оренди укладався на строк з 01.03.2004р. по 01.03.2005р. (п.8.1 договору).

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі відсутності заяви обнієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.

Така умова договору відповідає приписам частини 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, оскільки орендні правовідносини між сторонами тривають, то договір діє до 01.03.2011р.

Помилковою є позиція відповідача, що договір діє до 01.03.2015р., з посиланням на частину 1 ст. 17 вказаного Закону, згідно якої термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Слід зазначити, що до частини першої статті 17 внесені зміни згідно із Законом України від 15.12.2009 р. N 1759-VI, який зворотньої сили не має.

Стосовно вимоги про розірвання договору оренди б/н від 01.03.2004р., укладеного між сторонами, слід зазначити наступне.

У позовній заяві підстави для розірвання вказаного договору оренди не зазначені. Письмові обгрунтування ні прокурором, ні позивачем суду не надані. В судовому засіданні, яке відбувалось 14.09.2010р., представник позивача пояснив, що підставою для розірвання договору є несплата орендних платежів та використання орендованого приміщення на цілі, не передбачені договором.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст.206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених ст.188 цього Кодексу.

За приписами ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання договору) або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач вважає, що пропозиція про розірвання договору оренди висловлена ним в листах від 07.11.2008р. за №3107, від 04.12.2008р. за №3374, від 23.12.2009р. №3196, адресованих відповідачу (а.с.11, 12,14).

Відповідач заперечує отримання цих листів. Доказів на спростування його заперечень позивач суду не надав.

За таких обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано порядок розірвання договору в судовому порядку, передбачений законодавством та договором.

Згідно розрахунку позивача, крім суми боргу по орендній платі, на підставі п.4.3 договору позивачем станом на 01.05.2010р. нараховано заборгованість за газ в сумі 7532,62грн.

Відповідач визнає заборгованість за газ в сумі 3995,84грн. за період з 01.09.09р. по 01.07.10р., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками (а.с.81).

На часткову сплату вказаного боргу відповідач надав платіжні доручення №3897 від 20.07.2010р. на суму 1000,00грн. та №3954 від 13.09.2010р. на суму 500,00грн.

Отже, на день винесення рішення залишок боргу за газ становить 2495,84грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд вважає, що задоволенню підлягає вимога про стягнення заборгованості за газ в сумі 2495,84грн. В частині боргу за газ в сумі 1500,00грн., яка сплачена після пред'явлення позову до суду (позов пред'явлено 26.05.2010р.), провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору. В іншій частині позову суд відмовляє за його необґрунтованістю та недоведеністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Макро" (10001, м.Житомир, пров. 2-й Іподромний, 3-а, код 32075810):

- на користь Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної служби (13300, м.Бердичів, вул.Володимирська, 12, код 01991814) - 2495,84грн. боргу за газ згідно договору оренди б/н від 01.03.2004р.

- на користь Державного бюджету України - 40,00 грн. державного мита;

- на користь Державного бюджету України - 3,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (р/р 31218259703002 в УДК в м.Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, код доходу 22050000).

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 1500,00грн. боргу за газ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 28 вересня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам

4,5 - прокурору