Рішення № 11416045, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р.                     Справа № 22/190                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Соцінновація”, с.м.т.Мирне Мелітопольського району Запорізької області, ЄДРПОУ 22142545,

до відповідача, Приватного підприємства „Аква-Бріз”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35682968,

про стягнення 79768,48 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Олексик Р.І. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Соцінновація”, с.м.т.Мирне Мелітопольського району Запорізької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Приватного підприємства „Аква-Бріз”, м.Донецьк, про стягнення 79768,48 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати поставленої продукції на підставі накладних, внаслідок чого виникла заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії накладних №6517 від 27.07.2009р., №6518 від 27.07.2009р., №6618 від 12.08.2009р., №6740 від 05.09.2009р. та №6741 від 05.09.2009р.; копію претензії №98 від 22.12.2009р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.15, 16, 207, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 147, 193, 198 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 22, 54-57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні повідомив про часткову сплату заборгованості Відповідачем та зменшення суми основного боргу до 78158,48грн. Позовні вимоги в зазначеній сумі ним підтримано. Крім того, надано документи, що підтверджують правовий статус Позивача, розрахунок суми боргу, документи, що підтверджують надіслання Відповідачу акту звірки взаємних розрахунків, податкові накладні, видаткові накладні, документи, що підтверджують часткову оплату боргу Відповідачем, письмові пояснення щодо існування інших договірних відносин між сторонами по справі, відповідно до яких Позивач наголошує на узгодженні сторонами всіх суттєвих умов правочину в усній формі, а також письмові пояснення стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, письмового відзиву на позов та витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі накладних, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України

Згідно накладних №6517 від 27.07.2009р., №6518 від 27.07.2009р., №6618 від 12.08.2009р., №6740 від 05.09.2009р. та №6741 від 05.09.2009р. Позивач поставив товар Відповідачу загальною вартістю 118158,48 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних документах та відтисками печаток підприємств на них.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

На виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи судом здійснені процесуальні дії на встановлення в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Відомостей щодо цього, окрім викладених у позовній заяві, ані Позивачем, ані Відповідачем суду не представлено.

Як вже було зазначено, матеріали справи містять накладні №6517 від 27.07.2009р., №6518 від 27.07.2009р., №6618 від 12.08.2009р., №6740 від 05.09.2009р. та №6741 від 05.09.2009р. З їх змісту вбачається, що дані первинні документи не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Таких посилань не містять і податкові накладні, складені в процесі здійснення даних господарських операцій.

Банківські виписки свідчать, що підставою здійснення часткових оплат Відповідачем також не є договір.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту накладних Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та його прийняття останнім в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, Відповідач частково здійснив оплату отриманого від Позивача товару на підставі наведених вище накладних, проте, у подальшому в повному обсязі не розрахувався.

Наведені обставини у порядку, передбаченому процесуальним законом, не спростовані.

Враховуючи, що заборгованість на суму 1610,00грн. Відповідачем сплачено після подання позовної заяви до суду, провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в віду відсутності предмету спору.

З огляду на викладене, вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 78158,48 грн.

До матеріалів справи додано претензію №98 від 22.12.2009 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що виникла у зв’язку з неповною оплатою спірних накладних та станом на дату звернення становила 83058,48 грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №0934 від 22.12.2009р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на дату відправлення претензії №98 Відповідачу (22.12.2009р.) та враховуючи поштовий перебіг, встановлений у відповідності до п.п.4.1.4 наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” у кількості 5 днів, строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за накладними у повній сумі, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, не пізніше 03.01.2010р.

Проте, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму 78158,48 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Приймаючи до уваги висновки суду, вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства „Аква-бріз” боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соцінновація”, підлягають задоволенню у розмірі 78158,48 грн.

Окрім позовних вимог, Товариством з обмеженою відповідальністю „Соцінновація” заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на банківські рахунки (зокрема на поточний рахунок 26000060089157 в Донецькому РУПАТ КБ Приватбанк м.Донецьк) Відповідача в обсязі, достатньому для сплати заборгованості, а також відшкодування судових витрат за даним позовом. Для реалізації цього, з метою встановлення всіх відкритих в установах банків поточних рахунків Відповідача Позивачем заявлено клопотання про витребування у Державної податкової інспекції Донецької області відповідних відомостей.

В обґрунтування даних вимог Позивач вказує на припущення, що враховуючи відмову Приватного підприємства „Аква-Бріз” від виконання своїх зобов’язань, останній знаходиться у скрутному фінансовому становищі і не може виконати прийняті на себе зобов’язання через суттєвий брак коштів. В подальшому, за висновками Позивача, це може призвести до неможливості виконання рішення господарського суду по цій справі. Тому, зважаючи на значний розмір суми заборгованості, є доцільним застосування визначених вище заходів до забезпечення позову.

Правовою підставою даних вимог зазначені ст.ст.66–67 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені клопотання Позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити передбачених ст.67 цього кодексу заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачеві.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, наведених доказів суду не представлено. На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на банківські рахунки Відповідача (зокрема на поточний рахунок 26000060089157 в Донецькому РУПАТ КБ Приватбанк м.Донецьк), оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж, заборона господарюючому суб’єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Соцінновація”, с.м.т.Мирне Мелітопольського району Запорізької області, до Відповідача, Приватного підприємства „Аква-Бріз”, м.Донецьк, про стягнення 78158,48 грн., задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Аква-Бріз” (83117, Донецька область, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бахмет`єва, б.34, ЄДРПОУ 35682968, п/р №26000060089157 Донецьке РУПАТ КБ Приватбанк м.Донецьк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соцінновація” (72350, Запорізька область, Мелітопольський район, смт.Мирне, вул.Паркова, б.10, ЄДРПОУ 22142545, р/р №26000701316631 АТ „ОТП Банк” у м.Києві, МФО 300528) 78158,48 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Приватного підприємства „Аква-Бріз” (83117, Донецька область, м.Донецьк, Кіровський район, вул.Бахмет`єва, б.34, ЄДРПОУ 35682968, п/р №26000060089157 Донецьке РУПАТ КБ Приватбанк м.Донецьк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соцінновація” (72350, Запорізька область, Мелітопольський район, смт.Мирне, вул.Паркова, б.10, ЄДРПОУ 22142545, р/р №26000701316631 АТ „ОТП Банк” у м.Києві, МФО 300528) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 796,58 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,67 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Провадження по справі в частині стягнення 1610,00грн. основного боргу з Приватного підприємства „Аква-Бріз”, м.Донецьк, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Соцінновація”, с.м.т.Мирне Мелітопольського району Запорізької області, припинити.

6.В судовому засіданні 31.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

8.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя