ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.08.10 р. Справа № 22/187
Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,
при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 30701488,
до відповідача Державного підприємства громадського харчування „Комбінат шкільного харчування Ленінського району”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 20312380,
про стягнення 17891,93 грн.
за участю уповноважених представників:
від позивача: Заярний А.О. – за довіреністю,
від відповідача: не з’явився,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Диад”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства громадського харчування „Комбінат шкільного харчування Ленінського району”, м.Донецьк, про стягнення 17891,93 грн., у тому числі 15059,39 грн. основного боргу, 573,63 грн. пені та 2258,91 грн. штрафу.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу 10/Д №0339 від 15.03.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі-продажу 10/Д №0339 від 15.03.2010р.; накладних №10008993 від 16.03.2010р., №10009354 від 18.03.2010р. та №10009355 від 18.03.2010р., податкових накладних №10008993/1 від 16.03.2010р., №10009354/1 від 18.03.2010р. та №10009355/1 від 18.03.2010р., акту звірки взаєморозрахунків станом на 07.06.2010р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав банківські виписки, згідно з якими Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 6059,39грн., а також письмові пояснення щодо відсутності інших договірних відносин з Відповідачем, крім тих, що є предметом даного позову.
Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав.
Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 09.06.2010р. №14/4-23/337, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.
Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.
Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір купівлі-продажу 10/Д №0339 від 15.03.2010р.
Оцінивши договір 10/Д №0339 від 15.03.2010р., із якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
В силу пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) належні йому продукти харчування, а останній зобов’язується прийняти і оплатити їх на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до п.2.1 договору, продукти харчування поставляються в асортименті, за номенклатурними цінами згідно накладних, що є невід’ємною частиною договору.
Розділом 3 договору 10/Д №0339 від 15.03.2010р. обумовлені умови поставки та прийому товару. Зокрема, датою постачання та передачі товару у власність Покупцю вважається дата відмітки у накладній та підпис відповідального за приймання товару особи від Покупця, засвідчений печаткою (п.3.2 договору). Зразки відбитків печаток, а також підписів осіб, яким доручено отримання матеріальних цінностей від Покупця, зазначаються у кільцевій довіреності до даного договору (розділ 7 зазначеного правочину). У будь-якому випадку наявність печатки Покупця на накладній (навіть якщо підпис особи, що прийняла товар, відмінна від зразка підпису у кільцевій довіреності) є доказом поставки товару Покупцю та зобов’язує оплатити товар у відповідності до умов даного договору (п.3.5).
Згідно з накладними №10008993 від 16.03.2010р., №10009354 від 18.03.2010р. та №10009355 від 18.03.2010р., Продавець передав продукцію Покупцеві загальною вартістю 16959,39 грн., а останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.
Внаслідок цього, враховуючи положення ст.664 Цивільного кодексу України та наведених положень договору, обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним.
Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.
Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.
При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
З огляду на наведені положення чинного законодавства України, оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, враховуючи наступне.
По-переше, на це вказують самі накладні, що містяться у матеріалах справи, оскільки вони містять посилання на договір 10/Д №0339 від 15.03.2010р. як на підставу здійснення даної господарської операції.
По-друге, вид продукції, вказаної у них ідентичний визначеному у договорі 10/Д №0339 від 15.03.2010р.
По-третє, податкові накладні, випісані Позивачем за результатами проведення даних господарських операцій, мають посилання на даний договір як на підставу їх здійснення.
Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення Позивача щодо відсутності інших договірних відносин з Відповідачем, окрім тих, що є предметом позову.
Крім того, асортимент, кількість та ціна товару, що був поставлений згідно наведеної первинної документації тотожні податковим накладним.
Тобто, для виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому товару, який сторони визначили у вказаному вище договорі.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні та податкові накладні є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного правочину.
Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі купівлі-продажу.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата товару Покупцем здійснюється шляхом безготівкового зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у наступні строки, виходячи з домовленості сторін: 100% передплата з доставкою товару Покупцю у відповідний строк після оплати товару; оплата за фактом отримання товару Покупцем; з відстрочкою платежу до 21 календарного дня з моменту поставки товару.
Як вбачається з копії договору, представленої суду, а також враховуючи фактичні обставини справи, сторони обумовили порядок оплати з відстрочкою платежу на 21 календарний день з моменту поставки товару.
Відповідно до наданих до матеріалів справи банківських виписок, Відповідачем здійснена часткова оплата товару у загальній сумі 6 059,39грн (28.04.2010р. на суму 400,00 грн., 01.06.2010р.на суму 1500,00грн., 29.06.2010р. на суму 500,00грн., 21.06.2010р. на суму 1000,00грн., 10.06.2010р. на суму 1559,39грн., 07.07.2010р. на суму 500,00грн., а також 16.07.20010р. на суму 600грн.)
Таким чином, заборгованість Покупця перед Постачальником складає 10900,00грн.
Враховуючи, що заборгованість на суму 5459,39грн. сплачена Відповідачем до дати подачі позову в господарський суд Донецької області, але не врахована Позивачем, в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.
В частині стягнення 600,00грн., які сплачено Відповідачем в процесі розгляду справи (16.07.2010р.), провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в віду відсутності предмету спору.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу 10/Д №0339 від 15.03.2010р. щодо здійснення остаточного розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 10900,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.
Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.
Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу передбачена відповідальність Державного підприємства громадського харчування „Комбінат шкільного харчування Ленінського району” за порушення строків оплати отриманого товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період порушення Покупцем своїх зобов’язань за наведеним правочином, від суми несвоєчасно оплаченого товару, за кожний день просрочки.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.3 договору, за порушення строків оплати товару (несвоєчасній та/або неповній оплаті) більш ніж на 10-ть календарних днів від передбаченого даним договором, Відповідач разом із пенею сплачує Позивачу штраф у розмірі 15% від суми несплаченого у строк товару.
З огляду на положення пункту 4.2 договору купівлі-продажу та дати поставки товару за первинними документами, оплата товару отриманого за накладною №10008993 від 16.03.2010р. повинна була бути здійснена не пізніше 06.04.2010р. та за накладними №10009354 від 18.03.2010р., №10009355 від 18.03.2010р. – не пізніше 08.04.2010р.
Проте, приймаючи до уваги встановлені вище обставини справи, Відповідач прострочив виконання у повному обсязі грошового зобов’язання за умовами правочину на строк більше ніж 10-ть календарних днів
За розрахунком Позивача розмір пені з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення совокупно за кожною накладною становить 573,63 грн., штраф за сплату товару понад 10 днів – 2258,91 грн.
Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” та період нарахування, встановлено наступне.
Нарахування штрафних санкцій Позивачем, а саме штрафу здійснено на суму 15059,39 грн. та пені за просрочку оплати спірних накладних лише з врахуванням оплат, що відбулись 28.04.2010р. на суму 400,00 грн. та 01.06.2010р. у розмірі 1500,00 грн., які віднесені на часткову оплату накладної №10008993 від 16.03.2010р. (вартість поставленого товару за даним первинним документом - 9970,24 грн.).
Період просрочки визначений наступним чином: за накладною №10008993 від 16.03.2010р. на суму 9970,24 грн. з 07.04.2010р. по день першої сплати 28.04.2010р., на суму 9570,24 грн. з 28.04.2010р. по день другої сплати 01.06.2010р. та на суму 8070,24 грн. з визначенням просрочки 7 днів, тобто по 08.06.2010р.; за накладними №10009354 від 18.03.2010р., №10009355 від 18.03.2010р. на загальну суму 6989,15 грн. з 09.04.2010р. просрочка 60 днів, тобто по 08.06.2010р.
Таким чином, Позивачем нарахована пеня на суму заборгованості та у період, що існувала до здійснених Відповідачем оплат 29.06.2010р. на суму 500,00грн., 21.06.2010р. на суму 1000,00грн., 10.06.2010р. на суму 1559,39грн., 07.07.2010р. на суму 500,00грн.
Умовами договору встановлена відповідальність за порушення строків оплати отриманого товару у вигляді пені та за порушення строків оплати товару (несвоєчасній та/або неповній оплаті) більш ніж на 10-ть календарних днів від передбаченого даним договором у вигляді штрафу в розмірі 15% від суми несплаченого (несвоєчасно оплаченого) у строк товару.
Строки оплати Відповідачем порушені і становлять більш ніж 10-ть днів станом на початок визначеного періоду просрочки Позивачем. Тобто, як вбачається з матеріалів справи, у цей час була наявною заборгованість у розмірі 15059,39 грн.
Отже, з огляду на те, що це сума несвоєчасно виконаного зобов’язання у період, визначений Позивачем, суд вважає правомірним нарахування штрафних санкцій на суму основного боргу 15059,39 грн.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.
Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов договору, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад”, м.Донецьк, до Відповідача, Державного підприємства громадського харчування „Комбінат шкільного харчування Ленінського району”, м.Донецьк, про стягнення 17891,93 грн., у тому числі 15059,39 грн. основного боргу, 573,63 грн. пені та 2258,91 грн. штрафу задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства громадського харчування „Комбінат шкільного харчування Ленінського району” (83045, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.34, ЄДРПОУ 20312380, р/р 26009201964600 у АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад” (83117, м.Донецьк, вул.Бахметьєва, б.46, ЄДРПОУ 30701488, р/р260020002787000 у ВАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) 17891,93 грн., у тому числі 10 900,00 грн. основного боргу, 573,63 грн. пені та 2258,91 грн. штрафу.
3.Стягнути з Державного підприємства громадського харчування „Комбінат шкільного харчування Ленінського району” (83045, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.34, ЄДРПОУ 20312380, р/р 26009201964600 у АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад” (83117, м.Донецьк, вул.Бахметьєва, б.46, ЄДРПОУ 30701488, р/р260020002787000 у ВАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 178,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.
4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5.В частині стягнення 600,00грн. з Державного підприємства громадського харчування „Комбінат шкільного харчування Ленінського району” (83045, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.34, ЄДРПОУ 20312380, р/р 26009201964600 у АТ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад” (83117, м.Донецьк, вул.Бахметьєва, б.46, ЄДРПОУ 30701488, р/р260020002787000 у ВАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) провадження по справі припинити.
6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7.У судовому засіданні 31.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
9.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Суддя
Судове рішення № 11416026, Господарський суд Донецької області було прийнято 31.08.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 22/187. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: