Рішення № 11416013, 10.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.10 р.                     Справа № 22/175                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Хорс”, с.Подвірки Дергачівського району Харківської області, ЄДРПОУ 33648705,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Імперія”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 34583471,

про стягнення 29618,37 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Хорс”, с.Подвірки Дергачівського району Харківської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Імперія”, м.Донецьк, про стягнення 29618,37 грн., у тому числі 28755,15 грн. основного боргу, 681,49 грн. пені та 181,73 грн. 3% річних.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні Відповідачем грошового зобов’язання, яке виникло з конклюдентного правочину, внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію видаткової накладної №РН-0000095 від 10.11.2006р., накладної на повернення №ВН-0000007 від 02.03.2007р., вимоги №23/02-1 від 23.02.2010р. разом із доказом її направлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.232, ч.6 ст.321 Господарського кодексу України та ст.ст.54-57 Господарського процесуального кодексу України.

28.07.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача представлено суду копію рахунку-фактури №СФ-0000080 від 10.11.2006р. та банківських виписок.

Представники Позивача та Відповідача у судове засідання 10.08.2010р. не з’явились.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у оформленні рахунку-фактури та фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткової накладної, що відповідає статтям 173, 181 Господарського кодексу України

У матеріалах справи на підтвердження наведеного міститься копія видаткової накладної №РН-0000095 від 10.11.2006р., з якої вбачається, що вона підписана представниками обох сторін та скріплена основною печаткою Відповідача, та за нею останньому передано товар на загальну суму 39155,32 грн.

Зазначена видаткова накладна містить суть умов правочину – найменування сторін, асортимент, код, одиницю виміру товару, а також його кількість та вартість товару, у тому числі з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що наведений вище первинний документ підтверджує волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочин, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту видаткової накладної Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача товар, а останній, у розумінні ст.ст.655, 692 Цивільного кодексу України, зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а тому сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем видаткова накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Матеріали справи містять накладну на повернення №ВН-0000007 від 02.03.2007р., відповідно до якої Відповідачем повернуто товар на загальну суму 14902,22 грн.

Одночасно, як зазначає Позивач і чому є підтвердженням банківські виписки представлені суду, Відповідач частково здійснив розрахунок за отриманий товар згідно накладної №РН-0000095 від 10.11.2006р. у сумі 600,00 грн.

З огляду на наведені обставини, сума, що підлягає сплаті за товар, поставлений у межах конклюдентного правочину, складає 23653,10 грн., із розрахунку 39155,32 грн. (сума вартості поставленого товару за накладною №РН-0000095) – 600,00 грн. (сума часткової сплати згідно банківських виписок, що містять матеріали справи) – 14902,22 грн. (сума вартості повернутого товару Позивачу за накладною №ВН-0000007).

До матеріалів справи додано претензію №23/02-1 від 23.02.2010 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості у сумі 28755,15 грн.

Факт отримання Відповідачем зазначеного документу 22.03.2010р. підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №2400755.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002р. №1155 „Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку”, повідомлення про вручення поштового відправлення (поштового переказу) - це повідомлення, яким оператор поштового зв’язку доводить до відома відправника інформацію про дату та прізвище особи, якій вручено поштове відправлення (поштовий переказ). Повідомлення про вручення поштових відправлень (поштових переказів) повинно бути доставлене за зазначеною відправником адресою.

Вищевказане повідомлення містить адресу Відповідача та підпис його співробитника, що, на думку суду, є належним доказом його отримання.

Крім того, доказів протилежного у розумінні ст.38 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу та отримання її 22.03.2010р., строк виконання зобов’язання по оплаті Відповідачем отриманого товару за накладною №РН-0000095, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, становить - не пізніше 29.03.2010р.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на момент прийняття рішення суду – не виконане.

Приймаючи до уваги вищевикладені висновки суду, є наявною заборгованість за конклюдентним правочином згідно накладної №РН-0000095 у розмірі 23653,10 грн., що становить меншу суму, ніж було заявлено Позивачем у претензії №23/02-1 від 23.02.2010 року.

З огляду на викладене, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб та підлягнають задоволенню у розмірі 23653,10 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від простроченої суми (28755,15 грн.) складає 181,73 грн.

Оскільки, дійсна сума боргу складає 23653,10 грн., а період прострочення виконання грошового зобов’язання становить (без врахування останнього дня, визначеного для розрахунку) з 30.03.2010р. по 14.06.2010р. (приймаючи до уваги кінцевий період нарахування 3% річних, визначений Позивачем) суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині у розмірі 149,70 грн.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 681,49 грн. При нарахуванні даних штрафних санкцій Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Хорс” посилається на ч.6 ст.232 та ч.6 ст.321 Господарського кодексу України.

Разом з тим, дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань з відсильною вказівкою на закон або договір. Одночасно п.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, матеріали справи не містять доказів у розумінні господарського процесуального закону, які б вказували на досягнення згоди сторонами спірного конклюдентного правочину щодо визначення відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань щодо оплати переданого товару. Тому, суд не вбачає підстав для застосування Позивачем до Відповідача наведених господарських санкцій.

Одночасно, слід зазначити, що положення ст.321 Господарського кодексу України регулюють розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво, що не відноситься до сфери господарських відносин, які розглядаються у даному судовому проваджені.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентного правочину, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Хорс”, с.Подвірки Дергачівського району Харківської області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Імперія”, м.Донецьк, про стягнення 29618,37 грн., у тому числі 28755,15 грн. суми основного боргу, 681,49 грн. пені та 181,73 грн. 3% річних, задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Імперія” (83007, м.Донецьк, вул.Жмури, б.1, ЄДРПОУ 34583471, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Хорс” (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, ЄДРПОУ 33648705, банківські реквізити не відомі) 23802,80 грн., у тому числі 23653,10 грн. суми основного боргу та 149,70 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Імперія” (83007, м.Донецьк, вул.Жмури, б.1, ЄДРПОУ 34583471, банківські реквізити не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Хорс” (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, ЄДРПОУ 33648705, банківські реквізити не відомі) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 238,03 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 189,66 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У решті позовних вимог відмовити.

6.В судовому засіданні 10.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.Повний текст рішення підписано 13.08.2010 року.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя