Рішення № 11416005, 21.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.09.10 р. Справа № 22/173

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Попкова Д.О., Курило Г.Є.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів”, с.Капитолівка Ізюмського району Харківської області, ЄДРПОУ 00952278,

до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

про стягнення 120396,75 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не зявився,

від відповідача: не зявився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів”, с.Капитолівка Ізюмського району Харківської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка Донецької області, про стягнення 120396,75 грн., у тому числі 105000,89грн. основного боргу за отриманий комбікорм, 8910,59 грн. за 151 день просрочки оплати продукції, річні відсотки за користування коштами із розрахунку 6% за період з 01.01.2010р. по 01.06.2010р. у сумі 2600,24 грн. та інфляційні витрати за січень, лютий, березень, квітень і травень 2010р. в сумі 4935,04 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобовязання за договором на поставку продукції від 08.04.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 6% річних, інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору на поставку продукції №47 від 08.04.2008р. разом із додатковими угодами до нього та протоколами узгодження договірної ціни на комбікорм, акту приймання-передачі комбікормів від 01.12.2009р., актів звірки взаємних розрахунків від 01.12.2009р., 25.05.2010р., рахунків-фактур №0534 від 20.04.2009р., №0664 від 14.05.2009р., №0752 від 30.05.2009р., №0852 від 18.06.2009р., №0918 від 01.07.2009р., №1026 від 21.07.2009р., №1098 від 05.04.2009р., №1173 від 19.04.2009р., №1259 від 04.09.2009р., №1360 від 18.09.2009р., №1430 від 05.10.2009р., №1506 від 23.10.2009р., вимоги про погашення боргу №1186/05 від 04.06.2010р. разом із підтвердженням її відправлення Відповідачу,

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.15, 16, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.09.2010р. Відповідачем до матеріалів справи надано реєстр видаткових накладних, видаткові накладні №0534 від 20.04.2009р., №0664 від 14.05.2009р., №1028 від 21.07.2009р., №0752 від 30.05.2009р., №0852 від 18.06.2009р., №0918 від 01.07.2009р., №0198 від 05.04.2009р., №1173 від 19.04.2009р., №1259 від 04.09.2009р., №1360 від 18.09.2009р., №1430 від 05.10.2009р., №1506 від 23.10.2009р., акту звірки взаємних розрахунків від 20.07.2010р., акт звірки взаємних розрахунків від 06.09.2010р.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився.

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, у тому числі витягу з довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.07.2010р. №6467062, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обовязків Відповідача по оплаті переданого товару є договір на поставку продукції №47 від 08.04.2008р.

Оцінивши договір №47 від 08.04.2008р., з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

В силу пункту 1.1 договору Позивач (Продавець) зобовязується виготовити і поставити (передати) продукцію за замовленням Відповідача (Покупця) у власність останнього, для використання його на власний розсуд, а Покупець зобовязується приймати вказану продукцію та сплачувати за неї кошти на умовах даного договору.

Згідно п.2.1 договору, предметом поставки є корма, що використовуються у тваринництві, птахівництві, риболовстві та інші.

Відповідно до п.3.2 договору, кожна партія продукції вказується у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах Постачальника, у яких зазначається: найменування продукції, асортимент, одиниця виміру, кількість продукції, загальна кількість продукції, вартість за одиницю продукції та загальна вартість продукції.

Згідно з видатковими накладними №0534 від 20.04.2009р., №0664 від 14.05.2009р., №1028 від 21.07.2009р., №0752 від 30.05.2009р., №0852 від 18.06.2009р., №0918 від 01.07.2009р., №0198 від 05.04.2009р., №1173 від 19.04.2009р., №1259 від 04.09.2009р., №1360 від 18.09.2009р., №1430 від 05.10.2009р., №1506 від 23.10.2009р., Продавець передав продукцію Покупцеві загальною вартістю 730310,56 грн., а останнім її прийнято, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Внаслідок цього, враховуючи положення ст.664 Цивільного кодексу України та положення договору, обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обовязкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

З огляду на наведені положення чинного законодавства України, оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, оскільки первинна документація містить посилання на договір №47 від 08.04.2008р. як на підставу здійснення даної господарської операції.

Крім того, матеріали справи містять акт приймання-передачі комбікормів від 01.12.2009р., що підписаний з обох сторін та скріплений їх печатками, у якому Позивач та Відповідач встановили факт передання у період з 20.04.2009р. по 30.11.2009р. продукції на суму 730310,56 грн. згідно спірного правочину.

Одночасно, товар, що був поставлений згідно наведеної первинної документації тотожний вказаному у рахунках і п.2.1 договору на поставку продукції.

Тобто, для виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому товару, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні, рахунки та акт приймання-передачі комбікормів є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття ії останнім саме в межах спірного договору.

Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі №47 від 08.04.2008р.

Додатковою угодою №1 від 17.04.2009р. до наведеного договору сторони змінили його п.4.3 та обумовили здійснення оплати у 30-денний термін з дня отримання продукції у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або готівкою в касу Постачальника.

За твердженнями Позивача, підтвердженими матеріалами справи, Відповідач отриману продукцію оплатив частково у загальній сумі 625309,67 грн. З огляду на що, грошове зобовязання Покупця перед Постачальником на суму 105000,89 грн. не виконане. Дане відображає акт звірки взаємних розрахунків від 25.05.2010р.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, Позивачем представлено суду акти звірки взаємних розрахунків від 20.07.2010р. та від 06.09.2010р., підписані та скріплені печатками учасників судового процесу, відповідно до яких ними визначено наявною суму боргу у розмірі 45300,89 грн., з огляду на здійснення часткової оплати Відповідачем 23.06.2010р. у сумі 1000,00 грн., 05.07.2010р. у сумі 3200,00грн., 20.07.2010р. у сумі 1300,00 грн., 22.07.2010р. у сумі 50000,00 грн. та 27.07.2010р. у сумі 4200,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобовязань за договором на поставку продукції №47 від 08.04.2008р. щодо здійснення остаточного розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.

З наведеного вбачається, що заборгованість на суму 4200,00 грн. сплачена Відповідачем до дати подачі позову в господарський суд Донецької області, але не врахована Позивачем. З огляду на ці обставини, в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

В частині стягнення 55500,00 грн., які сплачено Відповідачем в процесі розгляду справи, провадження підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в віду відсутності предмету спору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню у розмірі 45300,89грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, прострочена сума боргу підлягає сплаті з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з нарахуванням на прострочену суму 6% річних.

Крім того, згідно п.6.2 договору визначена відповідальність за порушення строків розрахунків оплати за поставлену продукцію, встановлених в п.4.3 договору, а саме: Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожен день затримки розрахунків.

З огляду на наведене, Позивачем нарахована неустойка, 6% річних та інфляційні витрати на суму боргу 105000,89грн., строк прострочення сплати якої визначений у період з 01.01.2010р. та по 01.06.2010р.

Так, за 151 день просрочки оплати продукції пеня нарахована у сумі 8910,59 грн., річні відсотки за користування коштами із розрахунку 6% за період з 01.01.2010р. по 01.06.2010р. у сумі 2600,24 грн. та інфляційні витрати за січень, лютий, березень, квітень і травень 2010р. в сумі 4935,04 грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період нарахування, приймаючи до уваги фактичну наявність заборгованості у сумі 105000,89 грн. у час визначений Позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у наступних сумах: 6% річних у сумі, визначеній Позивачем, інфляційні витрати у розмірі 3885,03 грн. та 8904,94 грн. пені.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов правочину, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобовязань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційнетехнічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів”, с.Капитолівка Ізюмського району Харківської області, до Відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Костянтинівка Донецької області, про стягнення 120396,75 грн., у тому числі 105000,89грн. основного боргу за отриманий комбікорм, 8910,59 грн. за 151 день просрочки оплати продукції, річні відсотки за користування коштами із розрахунку 6% за період з 01.01.2010р. по 01.06.2010р. у сумі 2600,24 грн. та інфляційні витрати за січень, лютий, березень, квітень і травень 2010р. в сумі 4935,04 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/НОМЕР_2 в РУПАТ КБ Приватбанк м.Донецьк, МФО 335496) на користь Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів” (64319, Харківська область, Ізюмський район, с.Капитолівка, ЄДРПОУ 00952278, р/р26000 301549 в філії №492 ВАТ „Ощадбанк”, м.Ізюм, МФО 350147) 60691,10 грн., у тому числі 45300,89грн. основного боргу, 3885,03 грн. інфляційних витрат, 8904,94грн. пені та 2600,24 грн. 6% річних.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/НОМЕР_2 в РУПАТ КБ Приватбанк м.Донецьк, МФО 335496) на користь Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів” (64319, Харківська область, Ізюмський район, с.Капитолівка, ЄДРПОУ 00952278, р/р26000 301549 в філії №492 ВАТ „Ощадбанк”, м.Ізюм, МФО 350147) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1203,96 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В частині стягнення 55500,00 грн. з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85114, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/НОМЕР_2 в РУПАТ КБ Приватбанк м.Донецьк, МФО 335496) на користь Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” „Ізюмський державний комбінат хлібопродуктів” (64319, Харківська область, Ізюмський район, с.Капитолівка, ЄДРПОУ 00952278, р/р26000 301549 в філії №492 ВАТ „Ощадбанк”, м.Ізюм, МФО 350147) провадження по справі припинити.

6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.У судовому засіданні 21.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

8.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

9.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя

Суддя Д.О. Попков

Суддя Г.Є. Курило

Повний текст рішення підписано 24.09.2010р.