Рішення № 11415998, 13.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.10 р. Справа № 34/49пн

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: головуючого судді Кододової О.В., суддів Мартюхіної Н.О., Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1, м. Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „Надія”, м.Маріуполь

про стягнення частки майна товариства, пропорційну частці позивачки у розмірі 14,06% від Статутного фонду, у розмірі 68837,76грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (за довіреностями)

від відповідача: Костюков Д.І. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов ОСОБА_1, м. Маріуполь до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „Надія”, м.Маріуполь про стягнення частки майна товариства, пропорційну частці позивачки у розмірі 14,06% від Статутного фонду, у розмірі 68837,76грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на невиконання своїх зобовязань відповідачем та наявності заборгованості у розмірі 68837,76грн. по сплаті вартості частки позивачки при її виключенні з товариства. Позивачка зазначає, що майно відповідача було виставлено на продаж, що як результат призведе до припинення діяльності товариства, оскільки джерелом доходу товариства є здача в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Леніна,121. Позивачка вважає, що дані обставини призведуть до порушення її прав на отримання відповідної їй вартості частки від майна товариства.

Заявою про зменшення позовних вимог від 18.06.2010року (вхід. №02-41/26476) позивачка просить стягнути з відповідача вартість частини майна товариства, пропорційно її долі у розмірі 12,33% від Статутного фонду товариства, на момент виключення із товариство 07 травня 2008року. Зазначена заява не приймається судом до розгляду за тих підстав, що відповідно до ст.22 ГПК України (у редакції яка діяла під час подачі заяви) позивач був вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зазначена заява даним вимогам не відповідає за тих підстав, що позивачкою заявлений майновий спір та визначена сума заявлена до стягнення 68837,76грн., саме із цієї суми сплачено мито (т.1 а.с.5), подана заява від 18.06.2010року не містить суму яку просить стягнути позивачка із урахуванням зменшення. Крім того до заяви не надані докази направлення цієї заяви на адресу відповідача. Відтак судом розглядають первинні позовні вимоги.

Відповідач у відзиві від 28 квітня 2009року (вхід. №02-41/18979) проти позову заперечує та зазначає, що згідно статуту товариства від 29.10.2008року та рішення загальних зборів учасників товариства від 07.05.2008року позивачка була виключена зі складу учасників товариства та їй було вирішено виплатити частку у грошовому виразі згідно балансового звіту за 2008рік протягом року. Відповідач зазначає, що на момент виключення позивачки фактично нею сплачена частка у розмірі 12,33% від статутного капіталу товариства, відповідно і виплата позивачці повинна бути здійснена виходячи із розміру сплаченої позивачкою частки у статутному капіталі товариства.

Відповідачем було заявлене клопотання про припинення провадження по справі від 13.08.2009р. вхід. №02-41/37096 (т.2 а.с.11) у звязку з тим, що товариством було прийняте рішення від 04.08.2009р. про скасування рішення від 07.05.2008року в частині виключення позивачки із складу учасників. Відтак відповідач вважає, що відсутній предмет спору.

Однак у письмових поясненнях наданих суду від 05.08.2010року вхід. №02-41/33503 (т.2 а.с.97) відповідач зазначив, що товариство відмовилося від реалізації вказаного рішення, жодних змін з цього приводу до установчих документів не вносилося, позивачка заяви про вступ до товариства не надавала, відтак поряд із іншими виключеними учасниками після їх виключення 07.05.2008року знов не стала.

Враховуючи, що твердження відповідача про те, що позивачка не відновлена у складі учасників, підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб (т.2 а.с.102-104), суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про припинення провадження по справі задоволенню не підлягає.

Відповідачем було заявлене клопотання про зупинення провадження по с праві (т.2 а.с.110) до розгляду у Жовтневому районному суді м. Маріуполя цивільної справи №2-з-11/09 за позовом спадкоємця померлої 23.03.2004р. учасниці товариства ОСОБА_7 ОСОБА_8, що при визначенні частки якої на думку відповідача це вплине на частку позивачки яка виключена із складу учасників 07 травня 2008року. З даним твердженням відповідача суд не може погодитися за тих підстав, що визначення кожної частки має різний термін виникнення зобовязання товариства перед учасником який вибув на момент виходу. Відтак колегія суддів дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

При розгляді справи здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, суд встановив:

В матеріалах справи наявні копії прибуткових касових ордерів, які підтверджують внесення ОСОБА_1 грошових коштів у статутний фонд товариства: №14/7 на суму 22222000крб., №16/4 на суму 33333000крб., №312/4 на суму 111111000крб., №4/7 на суму 36777000крб., №22/7 на суму 110000000крб., №192/4 на суму 81696000крб. (т.1 а.с.21-22). Відповідач цей факт підтвердив та надав копії прибуткових касових ордерів (т.1 а.с.82-87).

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ „Торговий комплекс „Надія” від 07 травня 2008року (.1 а.с.32-33) на загальних зборах учасників було розглянуто питання про виключення зі складу учасників товариства осіб, які не підписали статут товариства. По даному питанню було вирішено виключити зі складу учасників товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_1 Виплатити ОСОБА_9 та ОСОБА_1 у грошовій формі їх частки (по 14,06%) згідно балансового звіту за 2007р. протягом року.

Відповідач вважає, що саме внесена частка у розмірі 12,33% підлягає сплаті позивачці у звязку з її виключенням зі складу учасників товариства. Відповідно до наданої відповідачем довідки від 07 травня 2009року (а.с.80) згідно даних бухгалтерського обліку товариства, сплачена частка позивачки складає 12,33%, що відповідно до балансу, затвердженого товариством станом на 07 травня 2008року у грошовому виразі складає 4795,83грн.

Позивачка в свою чергу вважає, що частка яка підлягає сплаті дорівнює 14,06% від Статутного фонду у розмірі 68837,76грн.

Згідно з статтею 51 Закону України „Про господарські товариства” установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Закон України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" хоча й не містить норм стосовно обовязковості оцінки майна в випадку виходу учасників з Товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому (зокрема, за наявності спору).

Відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Оскільки переоцінка в даному випадку є правом підприємства, це виключає можливість застосування до нього відповідного примусу.

Водночас обов'язки суду щодо справедливого розгляду справи і необхідності забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового провадження (учасників Товариства) потребують за наявності спору з'ясування не виключно задекларованої Товариством, а реальної (дійсної та справедливої) вартості його майна, виходячи з якої мають обчислюватися розміри часток учасників.

У свою чергу, відомості фінансової звітності Товариства підлягають обов'язковому врахуванню та дослідженню з метою максимально повного визначення активів та пасивів підприємства, оскільки згадана вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду (або вартості наявного нерухомого майна) і залежно від стану господарської діяльності Товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою).

Змістові наведених законодавчих норм відповідає оцінка дійсної (реальної) вартості майна Товариства, що за наявності спору може бути здійснено як шляхом оцінки майна Товариства відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", так і шляхом проведення відповідної судової експертизи.

Оскільки сторони не надійшли до згоди щодо розміру та порядку визначення частки позивачки у товаристві станом на момент виключення позивачки, судом була призначена комплексна експертиза проведення якої було доручене Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Позивачка звернулася до суду із заявою від 07.12.2009року вхід. №2-41/58397 (т.2 а.с.35-36) щодо розяснення ухвали про призначення експертизи. Судом була винесена ухвала від 07.12.2009року (т.2 а.с.37) щодо встановлення ринкової вартості майна відповідача.

Згідно висновку експертизи №4659/23/4330/24/6849/25/6871/32 (т.2 а.с.42-53), чиста вартість станом на 07.05.2008року з урахуванням ринкової вартості основного засобу загальною площею 379,70кв.м., розташованого з адресою : м. Маріуполь, пр.Леніна 121 складає 1673тис.грн., при цьому частка ОСОБА_1 виходячи із частки 12,33% складає 206,28тис.грн., з частки 14,96% складає 235,22 тис.грн.

Суд вважає, що вимоги позивачки по стягнення з відповідача вартості частини майна товариства, пропорційно її долі, в розмірі 14,06% від Статутного фонду, в розмірі заявленого у позові 68837,76грн. підлягають задоволенню частково виходячи із наступного:

У судовому засіданні представником позивачки була надана копія Статуту товариства в редакції 1995року (т.2 а.с.124-131). Представник відповідача ознайомившись із копією статуту підтвердив, що саме ця редакція діяла під час виключення позивачки із складу учасників товариства.

Згідно п.1.2 засновниками та учасниками товариства були 9 осіб в тому числі позивачка. Для забезпечення діяльності товариства учасники створили статутний фонд (п.3.1 статуту) в розмірі 1061037,0тис.карб. майновим комплексом на суму 1058724,4тис.грн. та грошовими коштами на суму 2312,4 тис.грн.

Відповідно до пункту 16 Статуту (т.2 а.с.130) при виході (виключенні) учасника із товариства йому виплачується вартість майна, пропорційно його частки в статутному фонді товариства на момент виходу (виключенню). Порядок виплати долі визначають загальні збори учасників товариства із врахуванням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариства, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до виписки з протоколу зборів учасників ТОВ „Торговий комплекс „Надія” (продовження зборів товариства від 04 березня 2008р.) на загальних зборах 11 березня 2008року було вирішено питання щодо розподілення частки померлої ОСОБА_7 та встановлення часток учасників наступним чином (т.1 а.с.30-31): ОСОБА_10 15,64% Статутного капіталу або 8392,80грн. та складається з вкладу майном та грошовими коштами; ОСОБА_11 14,06% Статутного капіталу або 7544,95грн. та складається з вкладу майном та грошовими коштами; ОСОБА_12 - 14,06% Статутного капіталу або 7544,95грн. та складається з вкладу майном та грошовими коштами; ОСОБА_1 - 14,06% Статутного капіталу або 7544,95грн. та складається з вкладу майном та грошовими коштами; ОСОБА_9 - 14,06% Статутного капіталу або 7544,95грн. та складається з вкладу майном та грошовими коштами; ОСОБА_13 - 14,06% Статутного капіталу або 7544,95грн. та складається з вкладу майном та грошовими коштами; ОСОБА_14 - 14,06% Статутного капіталу або 7544,95грн. та складається з вкладу майном та грошовими коштами. У протоколі зазначено, що кожний із учасників в період з 11.03.2008року по 11.06.2008року для поповнення статутного капіталу у звязку із смертю ОСОБА_7 по 777,35грн., а ОСОБА_10 876,20грн. Збори вирішили прийняти статут у новій редакції без доповнень і змін в редакції підготовленій за завданням товариства. Підписати статут у нотаріуса ОСОБА_15 приміщення якої розташоване у будівлі БТІ з 17 по 21 березня 2008року.

Як вбачається із виписки з протоколу зборів учасників ТОВ „Торгівельний комплекс „Надія” від 07 травня 2008року (т.1 а.с.8-9) виключення позивачки із складу учасників товариства повязаний із відмовою її підписати нової редакції статуту.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачкою фактично була сплачена вартість частини вкладу, що відповідає 12,33%, що підтверджується довідкою відповідача від 07.05.09р. (т.1 а.с.80) та заявою позивачки від 18.06.2010року (т.2 а.с.64).

Пленум Верховного Суду України в п. 30 постанови від 24 жовтня 2008 року № 13 “Про практику розгляду судами корпоративних спорів” зазначив, що у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Враховуючи, що збільшення частки позивачки до 14,06% повязане із необхідністю додатково сплатити для поповнення статутного капіталу товариства у звязку із смертю ОСОБА_7 суму 777,35грн. всім учасникам товариства в тому числі і позивачки, однак доказів такого платежу суду не надано, тому суд дійшов висновку, що вимога позивачки про стягнення частки майна товариства, пропорційну частці позивачки у розмірі 14,06% підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 12,33%.

Щодо стягнення суми 68837,76грн., то суд дійшов висновку що вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю виходячи із наступного:

Відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

У Рекомендаціях Вищого господарського суду України від 18.06.2009, № 04-06/83 "Про внесення змін і доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” зазначено, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

В комплексній судовій будівельно технічній та судовій економічній експертизі №4659/23/4330/24/6849/25/6871/32 (т.2 а.с.42-53) зазначено (т.2 а.с.46), що відповідно до п.39 „Національного стандарту №1” для проведення оцінки майна використовуються наступні загальновідомі методичні підходи: затратний (майновий); дохідний (який базується на капіталізації доходів); порівняльний (аналогів продажу). Експертом був вибраний метод порівняльний у звязку з тим, що недоцільно використовувати затратний та дохідний метод при визначенні ринкової вартості нерухомого майна, розвинутий ринок купівлі продажу якого існує.

Відповідач проти висновків експертизи заперечував та надав суду клопотання від 13.07.2010року вхід. №02-41/30066 (т.2 а.с.69-72) щодо призначення по справі повторної експертизи обґрунтовуючи це тим, що при визначенні частки позивачки не були враховані зобовязання товариства перед спадкоємицею померлої 23.03.2005року ОСОБА_7, на думку відповідача експертами невірно застосована порівняльна методики, відповідач вважає що експерти самостійно склали баланс підприємства.

Колегія суддів розглянувши зазначене клопотання відхилило його за тих підстав, що під час визначення частки позивачки у експерта відсутні підстави визначати зобовязання перед іншими учасниками, розмір яких товариством фактично не визначені та виникнуть у майбутньому; експерт самостійно обирає методику згідно якої він повинен визначити ринкову (дійсну) вартості майна товариства; експертами зроблений не баланс підприємства, а розрахунок балансової вартості активів із урахуванням ринкової вартості необоротних активів та вартості пасивів, що за розрахунком складає 1673тис.грн. 12 тис. грн. = 1673тис.грн. Відтак суд дійшов висновку, що клопотання не обґрунтоване та задоволенню не підлягає.

Щодо додаткових доводів відповідача від 13.09.2010року вхід. №02-41/39367 (т.2 а.с.119) про те, що вартість активів повинна бути визначена на момент виключення на 07.05.2008року, а не на перший квартал 2008року, то суд зазначає, що експертами визначена вартість активів підприємства станом на 07.05.2008року, що відображено у таблиці №1 висновку та вартість пасивів станом на 07.05.2008року, що відображено у таблиці №2 висновку та визначена частка позивачки станом на 07.05.2008року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Саме відповідач пропонував у разі призначення експертизи доручити її проведення Донецькому НДІ судових експертиз (т.1 а.с.79) та зазначав, що експертиза повинна проводитися відповідно до національного стандарту №2 „Оцінка нерухомого майна”. Відповідачем така переоцінка самостійно зроблена не була для визначення частки учасника який вибув. Висновок експертизи належними доказами не спростований.

Відтак суд погоджується із висновком експертизи №4659/23/4330/24/ 6849/25/6871/32 (т.2 а.с.42-53), згідно якого чиста вартість активів підприємства станом на 07.05.2008року з урахуванням ринкової вартості основного засобу загальною площею 379,70кв.м., розташованого з адресою : м. Маріуполь, пр. Леніна 121, складає 1673тис.грн., при цьому частка ОСОБА_1 виходячи із частки 12,33% складає 206,28тис.грн.

Враховуючи, що позивачкою заявлена вимога щодо стягнення суми 68837,76грн., що в межах суми визначеною експертом, суд вважає, що вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на відповідача, в тому числі по сплаті експертизи згідно рахунків експертної установи (т.2 а.с.123) у сумі 2523,84грн. та 1219,92грн. та фактично сплачені позивачкою (т.2 а.с.107).

На підставі Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України “Про господарські товариства”, Закон України від 12.07.2001 № 2658-ІІІ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, ст.ст. 32,33, 43, 49, ст.ст. 82-86 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, м. Маріуполь до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „Надія”, м. Маріуполь про стягнення частки майна товариства, пропорційну частці позивачки у розмірі 14,06% від Статутного фонду, у розмірі 68837,76грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий комплекс „Надія”, м. Маріуполь ( пр. Леніна 121, код ЄДРПОУ 23422525) на користь ОСОБА_1, м. Маріуполь (87532, АДРЕСА_1,) частки майна товариства, пропорційну частці позивачки у розмірі 12,33% від Статутного фонду, у розмірі 68837,76грн., судові витрати по сплаті мита у розмірі 688грн.39коп. та інформаційно технічного забезпечення судового процесу 118грн., витрати по проведенню експертизи у розмірі 3743,92грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом»

Повне рішення складено у повному обсязі та підписане 17.09.2010року.

Головуючий суддя

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.М. Сковородіна