Рішення № 11415710, 23.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 324

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2010Справа №2-21/3380-2010 за позовом Прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі

Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, м. Сімферополь

Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва», смт. Сімеїз

До відповідачів 1. Сімеїзської селищної ради, смт. Сімеїз

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ

про визнання недійсними рішення, договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

21 вересня 2010 р.

Від позивачів 1. не з’явився;

2. Нанікашвілі І.А., довіреність № 232 від 10.08.2010 ., представник;

Від відповідачів 1. не з’явився.

2. Серьогін О.О., директор; Ільїнська Н.Ю., довіреність № 7 від 13.09.2010 р., представник;

Від третьої особи не з’явився;

Прокурор Яковлєв О.О., посвідчення № 09242

23 вересня 2010 р.

Від позивачів 1. не з’явився;

2. Нанікашвілі І.А., довіреність № 232 від 10.08.2010 ., представник;

Від відповідачів 1. Бородін О.А., представник, д/п № б/н від 22.12.2009 р.

2. Серьогін О.О., директор; Ільїнська Н.Ю., довіреність № 7 від 13.09.2010 р., представник;

Від третьої особи не з’явився;

Прокурор Яковлєв О.О., посвідчення № 09242;

Сутність спору: Прокурор м. Ялти звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва» до відповідачів - Сімеїзської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія», у якому просить визнати недійсним рішення № 14 Сімеїзської селищної ради від 30.06.2000 р. «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку», визнати недійсним договір оренди серії АВМ № 636604 земельної ділянки площею 0,1245 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул.. Баранова, санаторій «Москва», укладеного між Сімеїзською селищною радою та ТОВ «Фірма Дифузія» 11.07.2000 року. Крім того, просить стягнути судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29 липня 2010 р. на адресу Господарського суду АР Крим від третьої особи надійшли пояснення щодо суті спору за № 14.02-01/260 від 26.07.2010 р., у яких третя особа просить задовольнити позов прокурора у повному обсязі, та розглядати справу у відсутність його представника.

У процесі розгляду справи другим відповідачем до матеріалів справи було надано заяву № б/н від б/д (а. с. 58) про застосування строку позовної давності, у якій просить у позовній заяві прокурора відмовити у повному обсязі, оскільки позовна заява подана з порушенням встановлених процесуальних строків.

14 вересня 2010 р. позивачем (Державним закладом «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва») до матеріалів справи було надано заяву за № б/н від б/д (а. с. 103) про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить доповнити позовні вимоги, викладені у позовній заяві пунктом 7 наступного змісту: «7. Витребувати з незаконного користування відповідача ТОВ «Фірма Дифузія» на користь позивача - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва» земельну ділянку площею 0,1245 га, розташовану за адресою смт. Сімеїз, вул. Баранова, санаторій «Москва».

Представник позивача (Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК) у судове засідання, яке було призначено до слухання на 21 вересня 2010 р., не з’явився, про день та місце слухання справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача (Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва») у судове засідання, яке було призначено до слухання на 21 вересня 2010 р., з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник першого відповідача у судове засідання, яке було призначено до слухання на 21 вересня 2010 р., не з’явився.

Представник другого відповідача у судове засідання, яке було призначено до слухання на 21 вересня 2010 р., з’явився, вимоги позову не визнає.

Представник третьої особи у судове засідання, яке було призначено до слухання на 21 вересня 2010 р., не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином.

У засіданні суду 21 вересня 2010 р. у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23 вересня 2010 р.

Представник позивача (Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК) у судове засідання, яке було призначено до слухання на 23 вересня 2010 р., не з’явився, про день та місце слухання справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача (Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва») у судове засідання, яке було призначено до слухання на 23 вересня 2010 р., з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник першого відповідача у судове засідання, яке було призначено до слухання на 23 вересня 2010 р., з’явився, надав заяву про визнання позовних вимог.

Представник другого відповідача у судове засідання, яке було призначено до слухання на 23 вересня 2010 р., з’явився, вимоги позову не визнає.

Представник третьої особи у судове засідання, яке було призначено до слухання на 23 вересня 2010 р., не з’явився, про день слухання справи повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність першого відповідача та третьої особи, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у першого відповідача та третьої особи було достатньо часу для надання документів, необхідних за їх думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

Крім того, суд зауважує, що заява позивача (Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва») за № б/н від б/д (а. с. 103) про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить доповнити позовні вимоги, викладені у позовній заяві пунктом 7 наступного змісту: «7. Витребувати з незаконного користування відповідача ТОВ «Фірма Дифузія» на користь позивача - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва» земельну ділянку площею 0,1245 га, розташовану за адресою смт. Сімеїз, вул. Баранова, санаторій «Москва», не підлягає розгляду у цьому судовому процесі, оскільки заявою визначено додатково новий предмет позову. Вказану заяву про іншій предмет позову подано 14 вересня 2010 р. Проте, відповідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України у редакції від 07 липня 2010 р., та набрав чинності на день розгляду справи, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. До того ж, у зазначеній заяві позивачем означені додатково нові підстави позову, що загалом розцінюється як нова позовна заява. Також суд зауважує, що позивач не є органом, який звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників першого позивача, відповідачів, висновок прокурора, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На органи прокуратури статтею 121 Конституції України покладено функцію здійснення представництва інтересів держави в судах у випадках, передбачених законом. Право на звернення прокурора або його заступника в господарський суд на користь держави передбачено пунктом 6 статті 20, статтями 35, 36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор або його заступник самостійно визначають і обґрунтовують в позовній заяві в чому виражається порушення інтересів держави або в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України є підставою для порушення справи господарському суді.

Згідно пункту 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 224, Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та правління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Відповідно пункту 7 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів – Держкомзем здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені у встановленому порядку територіальні органи в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Дитячий санаторій «Москва» є державним спеціалізованим (спеціальним) санаторно-курортним закладом, підпорядкованим міністерству охорони здоров’я України, який використовує згідно державного акту на право постійного користування землею серії КМ № 0000008 земельну ділянку площею 5,55 га у смт. Сімеїз для функціонування санаторію.

Таким чином, позовна заява подана прокурором в інтересах Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва».

Проведеною у 2010 році перевіркою прокуратурою м. Ялта встановлено, що рішенням № 14 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 30 червня 2000 р. затверджено проект відведення та технічний звіт з перенесення у натуру меж земельної ділянки ТОВ «Дифузія» загальною площею 0,1245 га; передано в орендне користування земельну ділянку строком на 20 років для обслуговування лабораторії нетрадиційних методів енергетики з забезпеченням санаторію «Москва» теплопостачанням загальною площею 0,1245 га ТОВ «Дифузія» в смт. Сімеїз, вул.. Баранова, з земель населеного пункту Сімеїз, та укладено договір оренди земельної ділянки від 11 липня 2000 р..

Пунктом 3.2. Статуту Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Москва», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України № 118-0 від 29.05.2008 р., та зареєстрованого 20.06.2008 р., визначено, що майно та кошти санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління.

Крім того, як визначено пунктом 3.5. статуту передача майна санаторієм в оренду, у тому числі приміщення лікувальних та спальних корпусів санаторію, укладання інвестиційних договорів або будь-яких інших угод, що тягнуть відмову від майна або земельної ділянки (їх частини) здійснюється після прийняття рішення Міністерством охорони здоров’я України на засіданні відповідної комісії, згідно законодавства України.

Як витікає з матеріалів справи, додатком від 10.06.2000 р. до договору № 27Д-99 від 19.05.1999 р. санаторій «Москва» зобов’язався надати ТОВ «Дифузія» площу та приміщення для офісу та науково-дослідницької лабораторії на території санаторію «Москва».

Відповідно акту приймання-передачі основних засобів від 02 вересня 1999 р. на підставі договору № 27Д-99 від 19.05.1999 р. та додаткової угоди від 23 червня 1999 р. № 1 було оглянуто збірно-щитовий будиночок, який передається (приймається) до експлуатації від санаторію «Москва», встановлено, що в момент приймання (передачі) об’єкт знаходиться в смт. Сімеїз, вул.. Радянська, 1, територія санаторію «Москва».

Листом Міністерства охорони здоров’я № 1701-137 від 02.11.1999 р. на адрес головного лікаря санаторію «Москва» Міністерство узгодило відвід земельної ділянки 0,12 га з землекористування санаторію «Москва» для організації лабораторії нетрадиційної енергетики та співробітництва з НВНЦ ТОВ «Техноцентр», що створено відповідно наказу Українського державного університету Харчових технологій № 120 від 17.12.1997 р. «Про створення навчально-науково-виробничого центру теплоенергозбереження (Техноцентр ТЕЗ)» на базі ТОВ «Фірма «Дифузія».

Відповідно листа головного лікаря санаторію «Москва» № 86 від 25.04.2000 р. на адресу Сімеїзського селищного голови, - санаторій узгодив матеріали з інвентаризації та не заперечував проти вилучення ділянки з земель санаторію «Москва» для утворення лабораторії нетрадиційних методів енергетики.

Рішенням 21 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 29 грудня 1999 р. № 12 «Про надання дозволу на інвентаризацію земельної ділянки санаторію «Москва», для передачі її у тимчасове користування» надано дозвіл на інвентаризацію та складання технічного звіту на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на території санаторію «Москва», яка знаходиться у постійному користуванні на підставі державного акту № 11, виданого 11.06.1996 р., для вилучення вищевказаної земельної ділянки з використання санаторієм «Москва» та наданню її у тимчасове користування на умовах оренди фірмі «Дифузія».

Рішенням 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 30 червня 2000 р. № 13 «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку» було затверджено проект відводу та технічний звіт з перенесення в натурі меж земельної ділянки ТОВ «Фірма «Дифузія» загальною площею 0,1245 га, вилучено земельну ділянку загальною площею 0,1245 га з земель користування санаторію «Москва» та внесено зміни до Державного акт № 11 від 11.06.1993 р.; надано земельну ділянку загальною площею 0,1245 га ТОВ «Фірма «Дифузія» в смт. Сімеїз, вул.. Радянська, 21, з земель населеного пункту Сімеїз, код Ф 6зем 35.

Приймаючи до уваги, що відповідно рішенню № 13 від 30.06.2000 р. 27 сесією 23 скликання Сімеїзської селищної ради вирішувалося питання щодо розпорядження земельною ділянкою в с. Сімеїз, вул.. Радянська, 21, проте як в оренду ТОВ «Фірма «Дифузія» передана земельна ділянка за адресою: с. Сімеїз, вул.. Баранова, суд не має підстав розглядати рішення № 13 як доказ вилучення земельної ділянки саме за адресою – смт. Сімеїз, вул.. Баранова.

Відповідно рішенню № 14 від 30 червня 2000 р. 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку» було затверджено проект відведення та технічний звіт з перенесення в натуру меж земельної ділянки ТОВ «Дифузія» загальною площею 0,1245 га; передано в орендне користування земельну ділянку строком на 20 років для обслуговування лабораторії нетрадиційних методів енергетики по забезпеченню санаторію «Москва» теплопостачанням, загальною площею 0,1245 а ТОВ «Дифузія», в смт. Сімеїз, вул.. Баранова, з земель населеного пункту Сімеїз, код Ф 6зем 35.

Згідно рішенню № 14 від 30.06.2000 р. у державний акт на право постійного користування земельною ділянкою санаторієм «Москва» було внесено зміни з посилкою на пункт 2 рішення № 14 від 30.06.2000 р. 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради «Про вилучення земельної ділянки з землекористування санаторію «Москва».

На підставі зазначеного рішення № 14 від 30.06.2000 р. 11 липня 2000 р. між Сімеїзською селищною радою та ТОВ «Фірма «Дифузія» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якої Орендодавець (Сімеїзська селищна рада) на підставі рішення за № 14, затвердженого 27 сесією 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 30 червня 2000 р., передає, а Орендар (ТОВ «Фірма «Дифузія») приймає в оренду земельну ділянку з земель населеного пункту Сімеїз, код Ф 6зем 35 Сімеїзської селищної ради, розташовану в м. Ялта, смт. Сімеїз, вул.. Баранова, санаторій «Москва» АР Крим.

Проте, рішенням № 14 від 30 червня 2000 р. 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку» не була вилучена земельна ділянка з користування санаторію «Москва» саме за адресою: смт. Сімеїз, вул.. Баранова. Документів на підтвердження вилучення з користування санаторію «Москва» земельно ділянки за адресою: смт. Сімеїз, вул.. Баранова, сторони не надали, клопотань відповідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України про витребування господарським судом доказів сторони не заявляли.

Стаття 9 Земельного кодексу України, що діяв на час прийняття спірного рішення та укладення спірного договору оренди, визначає, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного кодексу України, що діяв на час прийняття спірного рішення та укладення спірного договору оренди, обумовлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває користуванні іншому підприємству, установі, організації, проводиться лише після вилучення цієї ділянки.

Відповідно приписам статей 29, 31 Земельного кодексу України, що діяв на час прийняття спірного рішення та укладення спірного договору оренди, вилучення земельних ділянок з користування проводиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Згідно з приписами статті 124, статті 123 Земельного кодексу України, у редакції на день розгляду справи, рішенням про надання земельної ділянки у користування здійснюється вилучення земельної ділянки у землекористувачів з затвердженням умов вилучення.

Як визначено статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу. Віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель органам, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або користування (стаття 2 Земельного кодексу України, що діяв на час прийняття спірного рішення та укладення спірного договору оренди).

Стаття 20 Земельного кодексу України, у редакції 2002 р., встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідачі не надали документів на підтвердження зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Відповідно довідки Управління Держкомзему у м. Ялта АР Крим від 23 березня 2010 р. № 1045-2/10-25-4 – земельна ділянка площею 5.4255 га знаходиться на обліку (форма 6зем) за санаторієм «Москва у відповідності до статті 19 Земельного кодексу України, та віднесена до категорії земель – землі оздоровчого призначення.

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей, що визначено статтею 47 Земельного кодексу України, у редакції на день розгляду спору.

Відповідно до статті 48 Земельного кодексу України на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

Виходячи з викладеного, суд не має підстав вважати рішення № 14 від 30 червня 2000 р. 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку» щодо передачі в оренду земельної ділянки, яка не була вилучена у встановленому законом порядку від попереднього власника законним.

Таким чином, вимоги прокурора щодо визнання недійсним рішення № 14 від 30 червня 2000 р. 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку» підлягають задоволенню.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України «Про оренду землі»).

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Приймаючи до уваги, що рішення № 14 від 30 червня 2000 р. 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку», на підставі якого укладено договір оренди, прийняте з порушенням діючого законодавства, а також враховуючи, що спірний договір не відповідає нормам земельного законодавства, що є підставою для визнання договору недійсним, суд вважає, що вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору оренди серії АВМ № 636604 земельної ділянки площею 0,1245 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул.. Баранова, санаторій «Москва, укладеного між Сімеїзською селищною радою та ТОВ «Фірма «дифузія» 11.07.2000 р., підлягають задоволенню.

Суд не має підстав для застосування строків позовної давності щодо вимог прокурора.

Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як витікає з матеріалів справи перевірка прокуратурою щодо зазначених правовідносин проведена у квітні 2010 р.

Крім того, суд зазначає, що приписами пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 28 вересня 2010 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 47, 48, 2, 9, 19 Земельного кодексу України, ст.. ст.. 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним рішення № 14 27 сесії 23 скликання Сімеїзської селищної ради від 30.06.2000 р. «Про укладення довгострокового договору оренди на земельну ділянку».

Визнати недійсним договір оренди серії АВМ № 636604 земельної ділянки площею 0,1245 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Сімеїз, вул.. Баранова, санаторій «Москва», укладеного між Сімеїзською селищною радою та ТОВ «Фірма Дифузія» 11.07.2000 року.

Стягнути з Сімеїзської селищної ради, смт. Сімеїз (смт. Сімеїз, вул.. Зоряна, 2; код ЗКПО 35956912, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405 код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь) 85,00 грн. державного мита

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія», м. Київ (м. Київ, вул.. Лютеранська, 20; код ЗКПО 21541622; інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь державного бюджету (р/р 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405 код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач: Держбюджет, м. Сімферополь) 85,00 грн. державного мита

Стягнути з Сімеїзської селищної ради, смт. Сімеїз (смт. Сімеїз, вул.. Зоряна, 2; код ЗКПО 35956912, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 118,00 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу (22050003 «Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах», № рахунку 31214264700002, отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь, код платежу 22050003, ЄДРПОУ 34740405, Банк одержувач – ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дифузія», м. Київ (м. Київ, вул.. Лютеранська, 20; код ЗКПО 21541622; інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 118,00 грн. витрат, пов'язаних із забезпеченням судового процесу (22050003 «Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах», № рахунку 31214264700002, отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь, код платежу 22050003, ЄДРПОУ 34740405, Банк одержувач – ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь).

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чонгова С.І.